ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року
м. Київ
cправа №920/346/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
представників учасників справи:
позивача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - Компанія, позивач) - Грачов Є.О. (адвокат),
відповідача - Акціонерного товариства «Сумиобленерго» (далі - Товариство, відповідач, скаржник) - Осипов Д.В. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 (судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А., Барсук М.А.),
у справі за позовом Компанії
до Товариства
про стягнення 34 180 809,10 грн,
ВСТУП
Причиною звернення до Верховного Суду є перевірка застосування апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, статті 202, частини четвертої статті 226 ГПК України.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Компанія звернулася до суду з позовом до Товариства про стягнення 34 180 809,10 грн, в тому числі: 34 053 204,24 грн заборгованості за надані послуги за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та 127 604,86 грн 3% річних.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд Сумської області ухвалою від 05.05.2026 позов Компанії залишив без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.07.2026 скасував ухвалу суду першої інстанції від 05.05.2026, справу передав на розгляд до суду першої інстанції.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.05.2026 про залишення позову без розгляду залишити без змін.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Узагальнені доводи касаційної скарги
4.1. У касаційній скарзі Товариство зазначає про те, що апеляційний господарський суд, ухваливши оскаржувану постанову, порушив норми процесуального права, зокрема, частину другу статті 42, частину четверту статті 202 та пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України, що свідчить про її незаконність та необґрунтованість, а також суперечить практиці, яка викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2026 у справі №916/791/25 та від 18.11.2022 у справі №905/458/21; скаржник вважає, що суд першої інстанції ухвалою правомірно залишив позов без розгляду встановивши, що: позивач та його представник належно були повідомлені про час і місце судового засідання; позивач та його представник не надали доказів і повідомлень поважності неявки в судове засідання, яке відбулося 05.05.2026, та не подали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Компанія заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.
5.2. Товариство 08.09.2026 подало до Суду письмові пояснення на відзив.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2026 для розгляду справи №920/346/26 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
6.2. Склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026.
6.3. Верховний Суд ухвалою від 31.08.2026 відкрив касаційне провадження у справі №920/346/26 за касаційною скаргою Товариства на підставі а підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
6.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
7.1. Господарський суд Сумської області ухвалою від 18.03.2026, зокрема, прийняв позовну заяву Компанії до розгляду; відкрив провадження у справі; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 16.04.2026.
7.2. Представник позивача Грачов Є.О. 15.04.2026 подав заяву, в якій просив суд забезпечити участь представника у судовому засіданні 16.04.2026 об 11 год. 00 хв. та у всіх інших судових засіданнях у справі 920/346/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
7.3. Господарський суд Сумської області ухвалою від 15.04.2026 задовольнив заяву представника позивача Грачова Є.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
7.4. Судове засідання у справі 16.04.2026 не відбулось через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у Сумському районі була оголошена повітряна тривога, оскільки не всі учасники справи приймають участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ/заявили клопотання про розгляд справи без їх участі.
7.5. Господарський суд Сумської області ухвалою від 17.04.2026 призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 05.05.2026; забезпечив участь представнику позивача у судовому засіданні 05.05.2026 о 12:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІКС; рекомендував відповідачу скористатися своїми правами, зокрема, звернутися до суду із заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у порядку, передбаченому статтею 197 ГПК України, клопотанням про розгляд справи без участі учасника справи, з урахуванням того, що явка не є обов`язковою, або за наявності наміру скористатися правом приймати участь в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області - повідомити про це суд письмово.
7.6. На час початку судового засідання у справі 05.05.2026 повітряна тривога в Сумському районі була відсутня.
7.7. У судове засідання 05.05.2026 безпосередньо до суду представник позивача Грачов Є.О. не з`явився, до відеоконференції не приєднався.
7.8. Представник відповідача у судовому засіданні 05.05.2026 заявив усне клопотання про залишення позову без розгляду, враховуючи неявку представника позивача у судове засідання.
7.9. Господарський суд Сумської області ухвалою від 05.05.2026 позов Компанії залишив без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.
7.10. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з такого.
7.10.1. Позивач та представник позивача були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання шляхом направлення ухвали суду від 17.04.2026 в електронні кабінети учасників справи. Ухвала суду отримана позивачем та представником позивача, що підтверджується довідками Господарського суду Сумської області від 17.04.2026 про доставку електронного листа.
7.10.2. У судове засідання 05.05.2026 представник позивача Грачов Є.О. не з`явився (в режимі відеоконференції статус представника «Офлайн»). Перед початком судового засідання секретар судового засідання зв`язався з представником позивача у телефонному режимі. Грачов Є.О. повідомив, що у судовому засіданні приймати участь не буде, зазначив, що у судовому засіданні має приймати участь інший представник позивача. Суд першої інстанції встановив, що інші представники позивача до участі у справі не залучені, будь-які заяви чи клопотання від інших представників позивача, в тому числі про вступ у справу, про заміну представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції, тощо до суду не надходили; про участь у судовому засіданні іншого представника Грачов Є.О. також письмово суд не повідомляв. Про розгляд справи без участі представника позивача останній клопотання не заявляв.
7.11. Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.07.2026 скасував ухвалу суду першої інстанції від 05.05.2026, справу передав на розгляд до суду першої інстанції.
7.12. Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з такого.
7.12.1. З оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не вбачається, що суд першої інстанції встановив неналежний інтерес позивача до перебігу розгляду справи та послідовне неналежне виконання позивачем свого процесуального обов`язку сприяти якнайшвидшому її розгляду, які є передумовою застосування положень частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, як правомірне реагування суду на таку процесуальну активність сторони, яка не сприяла розгляду справи по суті.
7.12.2. Суд першої інстанції мав інформацію про те, що неявка представника позивача не є неналежним виконанням позивачем свого процесуального обов`язку, а пов`язана з організаційними обставинами участі іншого представника позивача. Однак, суд першої інстанції не з`ясував: з яких причин представник Грачов Є.О. не зміг приєднатися до відеоконференції; хто саме мав брати участь у судовому засіданні як інший представник позивача; чи були технічні або безпекові обставини, які перешкодили такому представнику підключитися до судового засідання; де фактично перебував представник, який мав брати участь у засіданні дистанційно; чи діяла в місці його перебування повітряна тривога; чи існувала реальна загроза життю та здоров`ю представника у зв`язку з обстрілами.
7.12.3. Суд першої інстанції фактично поклав в основу оскаржуваної ухвали лише формальну констатацію статусу представника «Офлайн» у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС та відсутність письмової заяви про розгляд справи без участі позивача. При цьому, суд першої інстанції не надав позивачу можливості невідкладно подати письмові пояснення щодо причин неприєднання до відеоконференції, не оголосив перерву для з`ясування цих обставин, не відклав підготовче засідання.
7.12.4. Колегія суддів апеляційного суду врахувала, що участь представника позивача у засіданні 05.05.2026 була забезпечена саме в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Тобто представник позивача не перебував у приміщенні Господарського суду Сумської області, його участь мала здійснюватися дистанційно - з місця його фактичного перебування. За таких умов для оцінки причин неприєднання представника до судового засідання значення мала, як зазначив апеляційний суд, не лише безпекова ситуація у місті Суми, а також безпекова ситуація за місцем фактичного перебування представника позивача.
7.12.5. Як зауважив суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив лише те, що на час початку судового засідання 05.05.2026 повітряна тривога у Сумському районі була відсутня. Проте, суд першої інстанції не з`ясував та не оцінив, чи діяла повітряна тривога за місцем перебування представника позивача, який мав брати участь у засіданні дистанційно. За місцем фактичного перебування представника позивача - у місті Харків - 05.05.2026 діяла повітряна тривога, яка безпосередньо охоплювала час призначеного судового засідання (з 07:15 до 12:47 (5 год 32 хв), час початку засідання 12:30, час закінчення - 12:44). Отже, станом на 12:30 05.05.2026, тобто на момент початку судового засідання у справі №920/346/26, у місті Харків тривала повітряна тривога, яка була оголошена о 07:15 та завершилася лише о 12:47. Суд апеляційної інстанції зазначив, що за таких умов суд першої інстанції мав не обмежуватися перевіркою відсутності повітряної тривоги у Сумському районі, а з`ясувати безпекову ситуацію за місцем фактичного перебування представника позивача, участь якого була передбачена дистанційно. Таким чином, оскільки на момент судового засідання у місті Харків діяла повітряна тривога, яка охоплювала час засідання 12:30, суд першої інстанції не мав достатніх підстав для формального висновку про неповажність причин неприєднання представника позивача до відеоконференції без перевірки цих обставин.
7.12.6. Колегія суддів апеляційного суду врахувала, що 05.05.2026 було першим фактичним підготовчим засіданням у справі. Підготовче засідання, призначене на 16.04.2026, не відбулося з причин, які не залежали від позивача, а саме у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у Сумському районі та неможливістю проведення судового засідання в умовах загрози безпеці учасників процесу. Отже, судове засідання 05.05.2026 було першим фактичним підготовчим засіданням у справі №920/346/26. Позивач до цього не допускав неявки. Суд апеляційної інстанції зазначив, що залишення позову без розгляду у першому фактичному підготовчому засіданні, без встановлення ознак зловживання правами та без з`ясування причин неявки, не відповідає завданню господарського судочинства.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій.
8.1. Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 у справі №920/346/26, прийнята за наслідками перегляду ухвали Господарського суду Сумської області від 05.05.2026 про залишення позову без розгляду у справі.
8.2. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної постанови, Верховний Суд виходить з такого.
8.3. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
8.4. Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права, а саме нормами ГПК України.
8.5. Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
8.6. Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
8.7. Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
8.8. За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.
8.9. Відповідно до частини першої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
8.10. Згідно зі статтею 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 ГПК України.
8.11. Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 ГПК України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини другої статті 42 ГПК України).
8.12. Статтею 202 ГПК України визначено наслідки неявки у судове засідання учасника справи. Згідно з частинами першою, третьою цієї норми неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки у судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
8.13. Отже, у силу частини четвертої статті 202 ГПК України у разі неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
8.14. Підстави залишення позову без розгляду визначені статтею 226 ГПК України.
8.15. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
8.16. Колегія суддів зазначає, що об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду напрацьована стала практика застосування норм статей 202, 226 ГПК України.
8.17. Так, у постанові від 13.09.2019 у справі №916/3616/15 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила таке:
«Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язують можливості залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності».
8.18. У постанові від 05.06.2020 у справі №910/16978/19 об`єднана палата об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала таке:
«Аналізуючи зміст наведених норм процесуального закону, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності. Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд має право залишити позов без розгляду у зв`язку з невиконанням вимог суду позивачем і об`єктивно оцінити їх поважність та зазначити про це в судовому рішенні, тоді як в цьому випадку суд не визнавав явку учасника справи обов`язковою. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України не передбачають вимоги, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду».
8.19. Ще більш розгорнуте тлумачення зазначених норм статей 202, 226 ГПК України об`єднана палата об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надала у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21, на яку посилається скаржник, в якій виснувала таке:
«Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності. При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою. Отже, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду».
8.20. До схожих висновків об`єднана палата дійшла у постанові від 17.03.2023 у справі №910/17906/21, у якій зазначила таке:
«Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов`язковими умовами для застосування, передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України, процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності. Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, нормами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і лише в тому разі, якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання. Водночас частина четверта статті 202, пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України не містять вимог про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду. Крім того положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Однак, наведене не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності».
8.20.1. Крім того, об`єднана палата звернула увагу на те, що об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 було сформовано висновок щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України без встановлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам, зокрема з урахуванням введення воєнного стану в Україні, і, відповідно, визначати подальші процесуальні дії, які суди повинні вчинити для розгляду кожної конкретної справи.
8.21. Колегія суддів також зазначає, що у постанові від 18.03.2026 у справі №916/791/25, на яку посилається скаржник, Верховний Суд виснував таке:
« 25. Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 ГПК, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 ГПК. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання необхідно вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 ГПК.
26. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85, зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
27. Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
28. ГПК передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.
29. Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом. Разом з цим у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, втім повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.
30. Так, зокрема, у разі першої неявки позивача в судове засідання та при умові, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 ГПК. Натомість неповажність причин неявки позивача в судове засідання свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою позивача в судове засідання на підставі частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК при умові наявності інших зазначених вище обставин для залишення позову без розгляду з цієї підстави».
8.22. У контексті порушених скаржником у касаційній скарзі питань Верховний Суд з огляду на положення частини четвертої статті 236 ГПК України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховує зазначені вище висновки об`єднаної палати, оскільки остання висловила комплексний висновок щодо питання застосування, передбачених частиною четвертою статті 202 та пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України, процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання.
8.23. Верховний Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Принцип «правової (юридичної) визначеності» (від анг. legal certainty) є одним із суттєвих елементів верховенства права. Вказаний принцип вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності як самих правових норм, так і того, як ці норми мають бути застосовані судами у подібних правовідносинах. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Саме така діяльність суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
8.24. Як установив суд першої інстанції у цій справі, позивач та його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, призначене на 05.05.2026. Однак, у судове засідання 05.05.2026 представник позивача Грачов Є.О. не з`явився. Інші представники позивача до участі у справі не залучені, будь-які заяви чи клопотання від інших представників позивача, в тому числі про вступ у справу, про участь інших учасників в режимі відеоконференції, тощо до суду першої інстанції не надходили; про участь у судовому засіданні іншого представника Грачов Є.О. також письмово суд не повідомляв. Про розгляд справи без участі позивача, останній клопотання не заявляв.
8.25. Враховуючи наведені висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм статей 202, 226 ГПК України та з огляду на наведені та встановлені судом першої інстанції обставини справи, Верховний Суд вважає правильним застосування місцевим судом цих статей.
8.26. Верховний Суд виходить з того, що оцінюючи правомірність обмеження доступу до правосуддя, слід враховувати практику ЄСПЛ, відповідно до якої право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати допустимим процесуальним обмеженням. Такі обмеження є сумісними з гарантіями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо вони мають легітимну мету та є пропорційними і не порушуватимуть саму суть права. Колегія суддів зауважує, що стаття 6 Конвенції не містить визначення «легітимна мета», втім приклади таких легітимних цілей містить практика ЄСПЛ. Пропорційність є одним із важливих принципів у практиці ЄСПЛ, вона вимагає щоб між законною метою, яку переслідує держава, і тими засобами, до яких вона вдається щоб її досягти, існував справжній баланс. Пропорційність вимагає знаходження справедливого балансу між правами особи і суспільним інтересом.
8.27. Верховний Суд зазначає, що, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції і направляючи справу для розгляду до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції фактично виходив з того, що суд першої інстанції:
- не встановив неналежний інтерес позивача до перебігу розгляду справи та послідовне неналежне виконання позивачем свого процесуального обов`язку сприяти якнайшвидшому її розгляду;
- не з`ясував з яких причин представник Грачов Є.О. не зміг приєднатися до відеоконференції; хто саме мав брати участь у судовому засіданні як інший представник позивача; чи були технічні або безпекові обставини, які перешкодили такому представнику підключитися до судового засідання; де фактично перебував представник, який мав брати участь у засіданні дистанційно; чи діяла в місці його перебування повітряна тривога; чи існувала реальна загроза життю та здоров`ю представника у зв`язку з обстрілами;
- не надав позивачу можливості невідкладно подати письмові пояснення щодо причин неприєднання до відеоконференції, не оголосив перерву для з`ясування цих обставин, не відклав підготовче засідання;
- не з`ясував та не оцінив, чи діяла повітряна тривога за місцем перебування представника позивача, який мав брати участь у засіданні дистанційно.
8.28. Колегія суддів вважає, що такі висновки апеляційного суду здійснені з неправильним застосуванням наведених вище норм частини четвертої статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, без урахування наведених висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13.09.2019 у справі №916/3616/15, від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 18.11.2022 у справі №905/458/21, від 17.03.2023 у справі №910/17906/21, та є занадто «гнучким» тлумаченням процесуальних норм, з огляду на завдання та основні засади господарського судочинства (стаття 2 ГПК України), права та обов`язки учасників справи (стаття 42 ГПК України), змагальність сторін (стаття 13 ГПК України), участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (стаття 197 ГПК України).
8.29. Верховний Суд зазначає, що суд першої інстанції вжив усіх можливих заходів з використанням передбачених процесуальними нормами засобів щодо належного повідомлення позивача, представника позивача про час, місце та дату судового засідання, з`ясування причин неявки і непідключення до відеоконференцзв`язку.
8.30. Суд зауважує, що, ініціювавши судовий розгляд справи, саме позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
8.31. Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що право на доступ до суду та право на отримання судового захисту не звільняють учасника справи, зокрема позивача, від обов`язку добросовісно користуватися наданими йому процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки. Звернення особи до суду з позовом передбачає її зацікавленість у вирішенні спору, а тому саме позивач як ініціатор судового провадження повинен виявляти належну процесуальну активність, необхідну для розгляду заявлених ним вимог. Застосування судом першої інстанції пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України у цій справі не свідчить про необґрунтоване обмеження права позивача на доступ до суду. Залишення позову без розгляду за встановлених у цій справі обставин не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з відповідним позовом.
8.32. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду Сумської області від 05.05.2026.
8.33. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції.
8.34. Верховний Суд вважає не прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.
8.35. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
8.36. Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
9.2. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану постанову в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції.
10.Судові витрати
10.1. У зв`язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції, з Компанії на користь Товариства підлягає стягненню 2662, 40 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сумиобленерго» задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 скасувати, ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.05.2026 у справі №920/346/26 залишити в силі.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Акціонерного товариства «Сумиобленерго» 2662,40 грн судового збору за подання касаційної скарги. Доручити Господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов