ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/5579/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
позивача - Яковченко Р. Г.,
відповідача - Халимон С. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 27 серпня 2025 року (суддя Сташків Р. Б.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 травня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С. А., судді: Сибіга О. М., Тищенко О. В.)
у справі № 910/5579/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
про стягнення 2 031 291,22 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго"; позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі"; відповідач) 1 212 507,94 грн 3% річних, 818 783,28 грн інфляційних втрат за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свій обов`язок з оплати вартості послуг за відповідним договором виконував несвоєчасно та, що наявні обставини для застосування до нього відповідальності, встановленої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 серпня 2025 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" на користь ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" 412 389, 68 грн інфляційних втрат, 1 182 760, 71 грн 3% річних, а також 19 141, 80 грн судового збору. У решті позову відмовлено. Судом також відстрочено виконання рішення суду до 01 грудня 2025 року.
4. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, а тому наявні обставини для стягнення з відповідача на користь позивача 412 389,68 грн інфляційних втрат та 1 182 760, 71 грн 3% річних відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України. При цьому суд першої інстанції встановив, що позивач за певні періоди (січень 2024 року, лютий 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року) включив у розрахунок день оплати відповідачем послуг, що є арифметично неправильним при розрахунку 3 % річних і інфляційних втрат.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 травня 2026 року скасовано частково рішення Господарського суду міста Києва від 27 серпня 2025 року та викладено в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 387 646, 75 грн інфляційних втрат, 1 212 507,94 грн 3% річних та 19 141, 80 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. У решті позову відмовити. Відстрочити виконання рішення до 01 грудня 2025 року". В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27 серпня 2025 року у справі залишено без змін.
6. Апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України. Водночас, здійснивши власний перерахунок 3 % річних, інфляційних втрат, стягнув з відповідача на користь позивача 387 646,75 грн інфляційних втрат, 1 212 507,94 грн 3 % річних відповідно до вказаної вище норми матеріального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
8. Скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень визначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги у справі визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
10. Верховний Суд ухвалою від 31 серпня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
11. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у оскаржуваній частині, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
12. Частиною 2 статті 300 ГПК України визначено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України - суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 625 ЦК України, викладених у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19.
14. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що апеляційний суд безпідставно зменшив розмір інфляційних втрат до 387 646,75 грн, оскільки за актами № ДУА-0004544 та № ДУА-0014535 прострочення тривало понад 15 днів, а за актом № ДУА-0005262 інфляційні втрати взагалі не нараховувалися, а тому заявлений до стягнення розмір 818 783,28 грн підлягає повному задоволенню. На думку скаржника, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду (та змінене нею рішення суду першої інстанції) в частині відмови у позові щодо стягнення 431 136,53 грн інфляційних втрат є незаконними та необґрунтованими.
Доводи інших учасників справи
15. Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" звернулося до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження, порушене за касаційною скаргою ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", вважаючи, що справа № 910/13071/19 і справа, яка переглядається не є релевантними. Зазначив і те, що, дійшовши висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження, суду необхідно залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з підстав, наведених у відзиві.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
16. Суди попередніх інстанцій встановили, що ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29 липня 2019 року як акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15 лютого 2019 року № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 829-р "Про погодження перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
17. ПАТ "НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, всіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 ЦК України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2012 року № 802, пункту 3.2 Статуту НЕК "Укренерго".
18. ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини 1 статті 1, стаття 33, абзац 2 пункт 8 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII).
19. Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Закону № 2019-VIII учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
20. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач подав позивачу заяву-приєднання від 03 листопада 2023 року до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, у якій надано письмову згоду на приєднання до умов договору.
21. Листом від 09 листопада 2023 року № 01/60218 позивач підтвердив приєднання відповідача до умов договору з 01 січня 2024 року. Отже, між позивачем і відповідачем було укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління з датою акцептування 01 січня 2024 року та ідентифікатором № 0539-03041-ПД (далі - договір).
22. Згідно з пунктами 9.7, 9.8 договору останній може бути змінений ОСП (позивачем) в односторонньому порядку у разі внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють відносини, пов`язані з наданням послуги. Договір зі змінами оприлюднюється на веб-сайті ОСП.
23. Наказами ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 22 грудня 2023 року № 742, від 07 червня 2024 року № 343 внесено зміни - затверджено умови договору в новій редакції.
24. Згідно з пунктів 2.1, 2.2 договору ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
25. Відповідно до пункту 3.5 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду (календарного місяця, з урахуванням пункту 3.1 договору) згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
26. Згідно з пунктом 3.7 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
27. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
28. Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
29. Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно) або акт надання послуги щодо проведення до нарахувань в минулих періодах (включно).
30. Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі свого боку.
31. Відповідно до пункту 3.8 договору користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.
32. Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов договору, у період з січня 2024 року до лютого 2025 року позивач надавав відповідачу послуги з передачі електричної енергії, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти надання послуги: від 31 січня 2024 року № ДУА-0004544 (акт коригування від 30 травня 2024 року № ДУА_К-0001797), від 29 лютого 2024 року № ДУА-0005262 (акт коригування від 13 червня 2024 року № ДУА_К-0001974), від 31 березня 2024 року № ДУА-0006053 (акт коригування від 25 червня 2024 року № ДУА_К-0002233), від 30 квітня 2024 року № ДУА-0006833 (акт коригування від 04 липня 2024 року № ДУА_К-0002457), від 31 травня 2024 року № ДУА-0007571 (акт коригування від 09 липня 2024 року № ДУА_К-0002609), від 30 червня 2024 року № ДУА-0008339 (акт коригування від 19 березня 2025 року № ДУА-0003653), від 31 липня 2024 року № ДУА-0009108, від 31 серпня 2024 року № ДУА-0009869, від 30 вересня 2024 року № ДУА-0010642 (акт коригування від 05 грудня 2024 року № ДУА_К-0002950), від 31 жовтня 2024 року № ДУА-0011405, від 30 листопада 2024 року № ДУА-0012180, від 31 грудня 2024 року № ДУА-0012972, від 31 січня 2025 року № ДУА-0013755, від 28 лютого 2025 року № ДУА-0014535.
33. Позивачем також були виставлені та направлені відповідачу відповідні рахунки-фактури.
34. Суди попередніх інстанцій встановили належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором. Водночас встановили, що відповідач свої зобов`язання з оплати вартості послуги виконав несвоєчасно, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 1 212 507,94 грн 3% річних та 818 783,28 грн інфляційних втрат.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
35. Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" є рішення Господарського суду міста Києва від 27 серпня 2025 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 06 травня 2026 року в частині відмови у стягненні з відповідача інфляційних втрат, а тому вони Верховним Судом переглядаються саме в цій частині з огляду на статтю 300 ГПК України.
36. Перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення цієї касаційної скарги з огляду на таке.
Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
37. Частиною 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
38. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
39. За статтею 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
40. Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.
41. Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
42. Зобов`язання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина 3 статті 509 ЦК України) та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
43. Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
44. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання (стаття 610 ЦК України).
45. Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
46. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання визначає стаття 625 ЦК України. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).
47. Здійснюючи аналіз частини 2 статті 625 ЦК України, Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновували таке:
- за змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення; є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року у справі № 915/880/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 912/48/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 908/1379/17);
- вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (див. постанови Верховного Суду від 18 червня 2024 року у справі № 905/1791/21, від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18);
- у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21).
48. Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також напрацьована стала практика щодо розрахунку інфляційних втрат, які стягуються відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
49. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі, виснувала таке: "статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078. Водночас, на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць. З огляду на таке, об`єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз`яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків."
50. Велика Палата Верховного Суду у пункті 54 постанови від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 дійшла висновку, що: "визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду".
51. Верховний Суд у постанові від 28 липня 2026 року у справі № 910/2840/25, яка враховується при перегляді цієї справи з огляду на частину 4 статті 300 ГПК України, також дійшов висновку, що: "Верховний Суд стало та послідовно у своїх постановах вказував на те, що ураховуючи вимоги статей 79, 86 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)".
52. Колегія суддів також зазначає, що відхиляючи будь-які доводи чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (див. постанову Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 904/4051/18).
53. Надавши оцінку доводам касаційної скарги позивача, колегія суддів зазначає таке.
54. Як убачається із касаційної скарги, скаржник не погоджується з розрахунком інфляційних втрат, здійсненим апеляційним господарським судом. За результатами перерахунку заявлених позивачем інфляційних втрат суд апеляційної інстанції стягнув з відповідача 387 646,75 грн, а у решті заявлених інфляційних витрат відмовив.
55. Відмовляючи у стягненні інфляційних втрат у відповідній частині, апеляційний господарський суд обмежився висновком про те, що позивач "помилково включив до періоду нарахування інфляційних втрат менше ніж за 15 днів, зокрема, за актами № ДУА-0004544, № ДУА-0005262, № ДУА-0014535".
56. Водночас суд апеляційної інстанції не встановив конкретних дат виникнення та припинення прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кожним із зазначених актів, не визначив розміру заборгованості, що існувала у відповідні періоди, а також не надав належної оцінки доводам позивача щодо тривалості прострочення за актами № ДУА-0004544 та № ДУА-0014535.
57. Так, з наявного у матеріалах справи акта від 31 січня 2024 року № ДУА-0004544 убачається, що позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 117 778 683,47 грн, тоді як станом на 18 березня 2024 року за відповідачем за цим актом обліковувалася заборгованість у сумі 132 874,97 грн. За актом від 28 лютого 2025 року № ДУА-0014535 позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 97 902 013,26 грн, а станом на 18 квітня 2025 року заборгованість відповідача становила 3 439 794,05 грн (що вбачається із наявного у справі розрахунку заборгованості).
58. Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що інфляційні втрати на суму заборгованості за актом № ДУА-0005262 ним до стягнення не заявлялися.
59. Отже, апеляційний господарський суд, здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, не встановив усіх обставин, необхідних для правильного визначення періоду прострочення та розміру грошового зобов`язання, за яким підлягають нарахуванню інфляційні втрати, не дослідив належним чином подані сторонами докази та не надав оцінки доводам позивача щодо кожного з актів, які були враховані при здійсненні такого розрахунку. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у стягненні частини заявлених інфляційних втрат зроблено без повного встановлення фактичних обставин, що мають значення для вирішення спору.
60. Зазначене свідчить про невиконання судом апеляційної інстанції процесуального обов`язку щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів та оцінки їх у сукупності і взаємозв`язку з іншими доказами у справі, на що звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у пункті 54 постанови від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.
61. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає висновок апеляційного господарського суду в частині відмови у стягненні інфляційних втрат передчасним та з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 300 ГПК України) доходить висновку про необхідність передачі цієї справи в цій частині вирішення спору на новий апеляційний розгляд. Ці висновки також узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 липня 2026 року у справі № 910/2840/25.
62. Колегія суддів вважає, що заявлена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, визначена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, знаходить своє часткове підтвердження у межах здійснення касаційного провадження у цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
63. Законодавець у частині 1 статті 236 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 236 ГПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).
64. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
65. Враховуючи наведені міркування, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та передачу цієї справи у скасованій частині на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
66. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір (в частині відмовив у стягненні інфляційних втрат) відповідно до закону.
Судові витрати
67. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа в скасованій частині - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то відповідно до вимог пункту 14 статті 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 травня 2026 року у справі № 910/5579/25 скасувати в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та справу у скасованій частині направити на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
Т. М. Малашенкова