ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 463/7653/22
провадження № 61-1304св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Коломієць Г. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шумелда Руслана Романівна, на постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року, додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 16 січня 2026 року у складі колегії суддів Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В., та касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Буковецька Наталія Вікторівна, на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року у складі судді Ціпивко І. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна.
Позовну заяву обґрунтував тим, що у спільній частковій власності сторін перебуває житловий будинок АДРЕСА_1 . Відповідно йому належить 58/100 частки цього майна, а ОСОБА_2 -42/100 частки. Згідно з висновком про визначення ідеальних долей між співвласниками від 12 лютого 2002 року № 632, виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки: він ( ОСОБА_1 ) займає такі приміщення: 2-1 - коридор, 2-2 - ванна, 2-3 - вбиральня, 2-4 - коридор, 2-5 - коридор, 2-6 - кухня, 2-7 - житлова, 2-8 - житлова, 2-9 - житлова, 2-10 - житлова, 2-11 - житлова, IV - господарська, V - комора, VI - коридор, «Г» - гараж, ворота з хвірткою № 2, сходи «сх», що складають 58 % всього будинковолодіння; інший співвласник займає такі приміщення: 1-1 - коридор, 1-2 - житлова, 1-3 - житлова, 1-4 - житлова, 1-5 - господарське, 1-6 - кухня, І - підвал, II - коридор, III - підвал, В - вбиральня, № 2 - ворота з хвірткою, «сх» - сходи, що складають 42 % всього будинковолодіння.
Зазначав, що він, маючи намір провести розподіл будинковолодіння між співвласниками, надіслав відповідачці ОСОБА_2 відповідну пропозицію, повідомивши, що хоче виділити в натурі свою частку в житловому будинку АДРЕСА_1 , а саме приміщення позначені: 2-1 - коридор, 2-2 - ванна, вбиральня, 2-4 - коридор, 2-5 - коридор, 2-6 - кухня, 2-7 - житлова, 2-8 - житлова, 2-10 - житлова, 2-11 житлова, ІV - господарська, V - комора, VІ - коридор, «Г» - гараж, ворота хвірткою № 2, «сх» - сходи. Та пропонував провести розподіл земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0115, пропорційно до часток у праві спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна із забезпеченням доступу до об`єкта нерухомого майна.
Вказував на те, що на його замовлення сертифікованим інженером- землевпорядником розроблено план розподілу земельної ділянки пропорційно до часток у праві спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна із забезпеченням доступу до об`єкту нерухомого майна. План розподілу долучено до пропозиції.
Переконував, що відповідачка ОСОБА_2 не надала згоди на поділ їх майна у досудовому порядку, чим позбавила його права на користування та самостійне розпорядження цим майном.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд поділити житловий будинок АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0, 1000 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0115, яка знаходиться у його та ОСОБА_2 спільній власності пропорційно до часток у власності житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, а саме:
- виділити у його власність такі приміщення у домоволодінні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : 2-1 - коридор, 2-2 - ванна, 2-3 - вбиральня, 2-4 - коридор, 2-5 - коридор, 2-6 - кухня, 2-7 - житлова, 2-8 - житлова, 2-9 - житлова, 2-10 - житлова, 2-11 - житлова, IV - господарська, V - комора, VI - коридор, «Г» - гараж, ворота з хвірткою № 2, «сх» - сходи, що складають 58 % всього будинковолодіння;
- виділити у власність ОСОБА_2 такі приміщення у домоволодінні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : 1-1 - коридор, 1-2 - житлова, 1-3 - житлова, 1-4 - житлова, 1-5 - господарське, 1-6 - кухня, І - підвал, II - коридор, III - підвал, В - вбиральня, № 2 - ворота з хвірткою, «сх» - сходи, що складають 42 % всього будинковолодіння;
- поділити між співвласниками земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0115 пропорційно до часток у праві спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна із забезпеченням доступу до об`єктів нерухомого майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Поділено майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0115, що знаходиться у спільній власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , пропорційно до часток у власності житлового будинку з прилеглими до нього будівлями та спорудами, відповідно до варіанту № 1 розподілу житлового будинку з варіантом № 1 розподілу господарських будівель і споруд та варіантом № 1 розподілу земельної ділянки висновку експерта від 17 січня 2024 року № 002/24. Виділено ОСОБА_1 у власність такі приміщення у домоволодінні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : IV - господарське приміщення площею 7,8 кв. м, V - комора площею 2,6 кв. м, VI - коридор площею 4,8 кв. м, 2-1 - коридор площею 7,9 кв. м, 2-2 - ванна кімната площею 4,6 кв. м, 2-3 - вбиральня площею 1,2 кв. м, 2-4 - коридор площею 2,7 кв. м, 2-5 - коридор площею 10, кв. м, 2-6 - кухня площею 8,6 кв. м, 2-7 - житлова кімната площею 14,9 кв. м, 2-8 - житлова кімната площею 11,2 кв. м, 2-9 - житлова кімната площею 11,9 кв. м, 2-10 - житлова кімната площею 21,8 кв. м, 2-11 - коридор площею 9,0 кв. м, погріб площею 13,6 кв. м, гараж літ. «Г», сходи літ. «сх'», частина огорожі № 1, криниця в спільному користуванні з ОСОБА_2 ; дві земельні ділянки загальною площею 482,48 кв. м, з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки, в тому числі під будівлями та спорудами, від т. «Б»: 6,75 м; 2,33 м; 6,6 м; 2,49 м; 3,0 м; 4,99 м; 1,0 м; 1,0 м; 4,1 м; 2,92 м; 0,32 м; 7,75 м; 0, 57 м; 1,0 м; 3,33 м; 1,75 м; 22,63 м; 0,88 м; 15,88 м; 0,09 м площею 389,65 кв. м (без врахування площі землі під криницею) та від т. «В»: 0,63 м; 4,28 м; 4,04 м; 1,43 м; 6,5 м; 1,17 м; 6,94 м; 0,97 м; 6,97 м; 5,32 м; 2,45 м; 4,0 м площею 102,83 кв. м. Встановлено сервітути ОСОБА_1 : для обслуговування конструктивних елементів житлового будинку ОСОБА_2 площею 8,31 м на відстані 1 м від стін будинку з наступними параметрами: 8,3 м; 1,0 м; 7,75 м; 0,57 м; 1,0 м, для користування та обслуговування криниці площею 5,98 м з наступними параметрами: 3,0 м; 2,24 м; 2,99 м; 2,25 м. Виділено ОСОБА_2 у власність такі приміщення у домоволодінні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : IV - господарське приміщення площею 7,8 кв. м, V - комора площею 2,6 кв. м, I - підвал площею 13,0 кв. м; ІІ - коридор площею 3,7 кв. м; ІІІ - підвал площею 30,2 кв. м; 1-1 - коридор площею 6,6 кв. м; 1-2 - житлова кімната площею 11,7 кв. м; 1-3 - житлова кімната площею 12,9 кв. м; 1-4 - житлова кімната площею 16,2 кв. м; 1-5 - господарське приміщення площею 7,2 кв. м; 1-6 - кухня площею 8,5 кв. м; погріб площею 6,1 кв. м; вбиральня літ. «В»; сходи літ. «сх»; частина огорожі № 1; ворота з хвірткою № 2; криниця у спільному користуванні з ОСОБА_1 ; земельна ділянка площею 322,48 кв. м з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки, у тому числі під будівлями та спорудами, від т. Б: 10,98 м; 5,32 м; 6,97 м; 3,01 м; 8,91 м; 0,97 м; 2,88 м; 1,6 м; 5,73 м; 7,21 м; 1,57 м; 13,34 м; 0,75 м; 3,71 м; 1,0 м; 0,57 м; 4,36 м; 7,62 м; 5,23 м; 1,0 м; 1,0 м; 4,99 м; 3,0 м; 2,49 м; 6,6 м; 2,33 м; 6,75 м (синій штрихований колір Таблиці N? 6 додатку до Висновку). Встановлено ОСОБА_2 три сервітути: для обслуговування конструктивних елементів житлового будинку зі сторони головного фасаду ОСОБА_1 площею 4,69 м з наступними параметрами: 8,27 м; 0,57 м; 0,58 м; 7,69 м; 0,57 м; для обслуговування конструктивних елементів житлового будинку зі сторони бокового фасаду ОСОБА_1 площею 4,89 м з наступними параметрами: 4,88 м; 1,0 м; 0,57 м; 4,36 м; 1,0 м; для обслуговування конструктивних елементів житлового будинку зі сторони другого фасаду ОСОБА_1 площею 6,29 м з наступними параметрами: 6,24 м; 1,0 м; 1,0 м; 5,23 м; 1,0 м. У спільній власності ОСОБА_1 з ОСОБА_2 залишено криницю, земельні ділянки загальною площею 195,04 кв. м (під частиною житлового будинку площею 87,37 кв. м з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки: 7,62 м; 4,36 м; 8,27 м; 7,75 м; 0,32 м; 2,92 м; 4,1 м; 5,23 м, для заїзду в гараж та для заїзду спецтехніки до інженерних споруд площею 106,89 кв. м з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. А: 11,47 м; 4,41 м; 10,54 м; 3,73 м; 4,0 м; 2,45 м; 10,98 м; 0,09 м; 15,88 м; 3,85 м, під криницею площею 0,78 кв. м. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 3 690,16 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що сторони є співвласниками житлового будинку з прилеглими будівлями і спорудами та земельної ділянки на АДРЕСА_1 , між ними виник спір щодо поділу цього майна, а відповідно до висновку експерта від 17 січня 2024 року № 002/24 поділ будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки у натурі є технічно можливим. З огляду на цей факт та позиції сторін, суд дійшов висновку про можливість здійснення поділу майна за варіантом № 1, який забезпечує доступ до об`єктів нерухомого майна та не порушує прав сторін.
Водночас суд першої інстанції критично оцінив висновок експерта ОСОБА_3 від 22 січня 2025 року № 50/24, оскільки його складено за замовленням відповідача без урахування позиції позивача, а сам експерт не здійснював виїзду на місце розташування об`єкта та не проводив відповідних вимірювань.
Короткий зміст постанов апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про поділ земельної ділянки за варіантом № 1 розподілу земельної ділянки висновку експерта від 17 січня 2024 року № 002/24 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог. У решті рішення суду залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 460,11 грн за розгляд справи судом першої інстанції. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 845,08 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про поділ спірної земельної ділянки та ухвалюючи у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги, апеляційний суд виходив із того, що спірна земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності сторін, частки яких у праві власності на неї не визначені, а між сторонами та попередніми власниками часток не визначався порядок користування земельною ділянкою. За таких обставин поділ земельної ділянки мав здійснюватися з урахуванням рівності часток співвласників, а не пропорційно до їхніх часток у праві власності на будинковолодіння. Водночас позивач не заявляв вимог про зміну розміру земельних часток та не обґрунтовував таких вимог, а відповідач, хоча й надала висновок експерта щодо поділу земельної ділянки виходячи з рівності часток, із зустрічним позовом не зверталася, у зв`язку з чим цей доказ не міг бути використаний під час розгляду справи.
У решті залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у цій справі, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно, всебічно і повно встановив обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосував правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні цього спору. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовують та не впливають на його законність.
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 16 січня 2026 року заяву ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_4 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 000,00 грн.
Ухвалюючи вказану додаткову постанову, апеляційний суд виходив із того, що заявлений відповідачкою розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн є обґрунтованим, розумним, співмірним із складністю справи та обсягом фактично виконаних адвокатом робіт, а також повністю підтверджений доданими до заяви договором та актом наданих послуг від 27 грудня 2025 року. При цьому суд зазначив, що клопотання від позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суду не надходило.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиція інших учасників справи
28 січня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Шумелда Р. Р., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 16 січня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, а додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 16 січня 2026 року скасувати повністю.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 та постановах Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 127/12718/19, від 22 березня 2023 року у справі № 569/23068/21, від 14 квітня 2023 року у справі № 344/4108/20, від 13 липня 2022 року у справі № 910/18560/16 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Крім того, заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права під час ухвалення додаткового судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:
- безпідставно скасував правильне та по суті законне рішення суду першої інстанції в частині вирішення його позовних вимог про поділ спірної земельної ділянки;
- припустився неправильного тлумачення статті 89 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та безпідставно застосував положення про рівність часток співвласників, тоді як наявність на земельній ділянці будівлі, що перебуває у спільній частковій власності, є встановленою законом передумовою, яка виключає поділ земельної ділянки на рівні частки;
- порушив принцип спільної юридичної долі будівлі та земельної ділянки, на якій вона розташована, згідно з яким у разі набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянку співвласниками будинковолодіння з визначеними частками права власності на земельну ділянку переходить відповідно до розміру їх часток у будинковолодінні;
- не звернув увага на те, що оскільки апеляційна скарга відповідача була задоволена лише частково (в частині поділу земельної ділянки, а в частині поділу будівель і споруд - відхилена), то можливість стягнення із нього всієї суми судових витрат на правову допомогу в силу вимог пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України була виключена;
- не врахував, що в акті наданих послуг та виконаних робіт адвоката від 27 грудня 2025 року вказано послуги, які фактично не надавалися відповідачці в суді апеляційної інстанції, а саме: складання та подання позовної заяви, відповідь на відзив, додаткових пояснень, що унеможливлює стягнення цих коштів з протилежної сторони за ненадані послуги.
- не надав належної оцінки всім доводам і аргументам заявника тощо.
29 січня 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Буковецька Н. В., із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування презумпції правомірності набуття права власності - частини другої статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та її меж при реєстрації органами влади правочину щодо якого недотримано імперативних положень закону про їх форму (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявниця посилається на неналежну оцінку доказів судами першої та апеляційної інстанцій (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не дослідили зібрані у справі докази в їхній сукупності, зокрема: висновок Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про визначення ідеальних долей між співвласниками від 12 лютого 2002 року № 632, рішення Виконавчого комітету Винниківської міської ради від 19 лютого 2002 року № 38 про встановлення технічної можливості провести поділ будинковолодіння та затвердження ідеальних долей між співвласниками будинковолодіння, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28 березня 2002 року Винниківською міською радою, витяг з реєстру прав власності від 14 вересня 2004 року № 4729361 Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації про державну реєстрацію спільної часткової власності на будинковолодіння, що призвело до незаконного поділу спірного житлового будинку та господарських будівель і споруд;
- не врахували дійсні правовстановлюючі документи заявниці, а саме свідоцтво про право на спадщину за законом від 18 жовтня 2004 року, відповідно до якого до спадкового майна їй, крім інших складових будинковолодіння, належить гараж літ. «Г»;
- не звернули увагу на те, що інвентаризаційна/реєстраційна справа № 7374234 щодо будинковолодіння містить документальне підтвердження володіння відповідачем ОСОБА_2 гаражем;
- помилково погодилися із висновком експерта від 17 січня 2024 року № 002/24 про те, що між сторонами давно склався усталений порядок користування спірним житловим будинком та господарськими будівлями на підставі рішення Винниківської міської ради від 19 лютого 2002 року № 38, тоді як це рішення лише підтверджувало технічну можливість поділу й затверджувало ідеальні долі, але не визначало порядок користування та не є правовстановлюючим документом;
- не врахували, що наявність спору щодо користування гаражем та горищем свідчить про відсутність між сторонами давно встановленого порядку користування спільним майном, позивач ОСОБА_1 не має переважного права на володіння цими об`єктами;
- не звернули увагу на те, що результат поділу гаража у цій справі має важливе значення не лише для конфігурації поділу сумісної земельної ділянки, на якій розташовано будинковолодіння, але і на право заявниці отримати у володіння суміжну земельну ділянку площею 0,01 га, яка перебуває у власності територіальної громади, і щодо права виготовлення проєкту землеустрою на яку за правом подальшого користування розглядається адміністративна справа № 380/4495/25;
- не надали належної оцінки всім доводам і аргументам заявниці тощо.
23 лютого 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Буковецька Н. В,. через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну ОСОБА_1 , у якому зазначила про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги і відсутність підстав для її задоволення.
02 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Шумелда Р. Р., про повернення касаційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник Буковецька Н. В., на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , інтересах якої діє адвокат Буковецька Н. В., на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року, передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 03 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шумелда Р. Р., на постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 16 січня 2026 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Буковецька Н. В., залишено без руху та надано заявниці строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано подати обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шумелда Р. Р., з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 463/7653/22 із Личаківського районного суду м. Львова; надано відповідачці строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2026 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Буковецька Н. В., з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; надано позивачу строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2026 року матеріали справи № 463/7653/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2026 року справу № 463/7653/22 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що житловий будинок АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності належав ОСОБА_1 (58/100) та ОСОБА_5 (42/100), що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 вересня 2004 року № 4729361, що міститься у інвентаризаційній справі на будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Зміст копії свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 28 березня 2002 року свідчить про те, що 58/100 частин належить ОСОБА_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 жовтня 2004 року, після смерті ОСОБА_5 належну останній частку будинку АДРЕСА_1 успадкувала ОСОБА_2 .
Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 липня 2014 року земельна ділянка, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0115, перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 20 квітня 2023 року у цій справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено такі питання: 1. Які варіанти розподілу (виділення частки) будинковолодіння (житлового будинку, обслуговуючих/допоміжних будівель і споруд та земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0115) можливі, відповідно до часток у праві спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна ( ОСОБА_1 - 58/100, ОСОБА_2 - 42/100) із забезпеченням доступу до об`єктів нерухомого майна, та вимог нормативно - правових актів? 2. Які варіанти розподілу (виділення частки) будинковолодіння (житлового будинку, обслуговуючих/допоміжних будівель і споруд та земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0115) можливі, відповідно до часток у праві спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна ( ОСОБА_1 - 58/100, ОСОБА_2 - 42/100) із забезпеченням доступу до об`єктів нерухомого майна, інженерних споруд (вигрібних ям) з врахуванням можливості доступу спецтехніки до інженерних споруд відповідно до вимог нормативно-правових актів ? Проведення судової будівельно-технічної експертизи доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал - Світ».
За результатом проведення вказаної експертизи 17 січня 2024 року експертом надано суду висновок № 002/24, в якому експертом запропоновано варіанти розподілу (виділу частки) як житлового будинку, обслуговуючих/допоміжних будівель і споруд, так і земельної ділянки, виходячи з розміру часток у праві спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна ( ОСОБА_1 - 58/100, ОСОБА_2 - 42/100).
Відповідно до варіанту № 1 розподілу житлового будинку з варіантом № 1 розподілу господарських будівель і споруд та варіантом № 1 розподілу земельної ділянки висновку експерта від 17 січня 2024 року № 002/24 передбачено:
- виділити ОСОБА_1 у власність такі приміщення у домоволодінні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : IV - господарське приміщення площею 7,8 кв. м, V - комора площею 2,6 кв. м, VI - коридор площею 4,8 кв. м, 2-1 - коридор площею 7,9 кв. м, 2-2 - ванна кімната площею 4,6 кв. м, 2-3 - вбиральня площею 1,2 кв. м, 2-4 - коридор площею 2,7 кв. м, 2-5 коридор площею 10, кв. м, 2-6 - кухня площею 8,6 кв. м, 2-7 - житлова кімната, площею 14,9 кв. м, 2-8 - житлова кімната, площею 11,2 кв. м, 2-9 - житлова кімната площею 11,9 кв. м, 2-10 - житлова кімната площею 21,8 кв. м, 2-11 - коридор площею 9,0 кв. м, погріб площею 13,6 кв. м, гараж літ. «Г», сходи літ «сх'», частина огорожі № 1, криниця в спільному користуванні з ОСОБА_2 ; дві земельні ділянки загальною площею 482,48 кв. м, з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки, в тому числі під будівлями та спорудами, від т. «Б»: 6,75 м; 2,33 м; 6,6 м; 2,49 м; 3,0 м; 4,99 м; 1,0 м; 1,0 м; 4,1 м; 2,92 м; 0,32 м; 7,75 м; 0, 57 м; 1,0 м; 3,33 м; 1,75 м; 22,63 м; 0,88 м; 15,88м; 0,09 м площею 389,65 кв.м. (без врахування площі землі під криницею) та від т. «В»: 0,63 м; 4,28 м; 4,04 м; 1,43 м; 6,5 м; 1,17 м; 6,94 м; 0,97 м; 6,97 м; 5,32 м; 2,45 м; 4,0 м площею 102,83 кв. м;
- встановити сервітути ОСОБА_1 : для обслуговування конструктивних елементів житлового будинку ОСОБА_2 площею 8,31 м на відстані 1 м від стін будинку з наступними параметрами: 8,3 м; 1,0 м; 7,75 м; 0,57 м; 1,0 м, для користування та обслуговування криниці площею 5,98 м з наступними параметрами: 3,0 м; 2,24 м; 2,99 м; 2,25 м;
- виділити ОСОБА_2 у власність такі приміщення у домоволодінні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : IV - господарське приміщення площею 7,8 кв. м, V - комора площею 2,6 кв. м, I - підвал площею 13,0 кв. м; ІІ - коридор площею 3,7 кв. м; ІІІ - підвал площею 30,2 кв. м; 1-1 - коридор площею 6,6 кв. м; 1-2 - житлова кімната площею 11,7 кв. м; 1-3 - житлова кімната площею 12,9 кв. м; 1-4 - житлова кімната площею 16,2 кв. м; 1-5 - господарське приміщення площею 7,2 кв. м; 1-6 - кухня площею 8,5 кв. м; погріб площею 6,1 кв. м; вбиральня літ. «В»; сходи літ. «сх»; частина огорожі № 1; ворота з хвірткою № 2; криниця у спільному користуванні з ОСОБА_1 ; земельна ділянка площею 322,48 кв. м з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки, у тому числі під будівлями та спорудами, від т. «Б»: 10,98 м; 5,32 м; 6,97 м; 3,01 м; 8,91 м; 0,97 м; 2,88 м; 1,6 м; 5,73 м; 7,21 м; 1,57 м; 13,34 м; 0,75 м; 3,71 м; 1,0 м; 0,57 м; 4,36 м; 7,62 м; 5,23 м; 1,0 м; 1,0 м; 4,99 м; 3,0 м; 2,49 м; 6,6 м; 2,33 м; 6,75 м (синій штрихований колір Таблиці N? 6 додатку до Висновку).
- встановити ОСОБА_2 три сервітути: для обслуговування конструктивних елементів житлового будинку зі сторони головного фасаду ОСОБА_1 площею 4,69 м з наступними параметрами: 8,27 м; 0,57 м; 0,58 м; 7,69 м; 0,57 м; для обслуговування конструктивних елементів житлового будинку зі сторони бокового фасаду ОСОБА_1 площею 4,89 м з наступними параметрами: 4,88 м; 1,0 м; 0,57 м; 4,36 м; 1,0 м; для обслуговування конструктивних елементів житлового будинку зі сторони другого фасаду ОСОБА_1 площею 6,29 м з наступними параметрами: 6,24 м; 1,0 м; 1,0 м; 5,23 м; 1,0 м.
- залишити у спільній власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 криницю, земельні ділянки загальною площею 195,04 кв. м (під частиною житлового будинку площею 87,37 кв. м з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки: 7,62 м; 4,36 м; 8,27 м; 7,75 м; 0,32 м; 2,92 м; 4,1 м; 5,23 м, для заїзду в гараж та для заїзду спецтехніки до інженерних споруд площею 106,89 кв. м з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. «А»: 11,47 м; 4,41 м; 10,54 м; 3,73 м; 4,0 м; 2,45 м; 10,98 м; 0,09 м; 15,88 м; 3,85 м, під криницею площею 0,78 кв. м.
Разом з тим висновком експерта від 22 січня 2025 року № 50/24, виготовленим експертом ОСОБА_3 за результатами проведення будівельно-технічної, земельно-технічної експертиз на замовлення ОСОБА_2 , встановлено, що: 1. Відповідно до вимог нормативно-правових актів в галузі будівництва поділити житловий будинок у будинковолодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з частками співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зі співвідношенням 42/100: 58/100 - технічно можливо. 2. Варіант поділу житлового будинку та будівель і споруд у будинковолодінні між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з частковим співвідношенням у власності 42/100 : 58/100 та відповідно до Висновку Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про визначення ідеальних долей між співвласниками від 12 лютого 2002 року № 632 - технічно можливий згідно з порядком користування, що склався між співвласниками, з урахуванням необхідності спільного користування співвласниками огорожею № 1, криницею, горищем житлового будинку та визначення власності між співвласниками часток гаража; 3. Відповідно до вимог нормативно-правових актів поділити земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:002:004:0115, належну на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до рівних часток співвласників ділянки (50/00 та 50/100) із забезпеченням доступу до належного їм нерухомого майна - будинковолодіня, розташованого на цій земельній ділянці, відповідно до запропонованих варіантів розподілу у висновку від 17 січня 2024 року № 002/24 технічно не надається можливим; 4. Варіанти розподілу земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:002:004:0115, належної на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до рівних часток співвласників ділянки (50/00 та 50/100) із забезпеченням доступу до належного їм нерухомого майна - будинковолодіння, розташованого на цій земельній ділянці, відповідно до запропонованих варіантів розподілу у висновку від 17 січня 2024 року № 002/24 із забезпеченням якнайбільшої відокремленості кожного із співвласників технічно не можливі; 5. Варіанти розподілу земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:002:004:0115, належної на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до рівних часток співвласників ділянки (50/00 та 50/100) із забезпеченням доступу до належного їм нерухомого майна - будинковолодіння, розташованого на цій земельній ділянці, відповідно до запропонованих варіантів розподілу у висновку від 17 січня 2024 року № 002/24 із забезпеченням найбільшої відокремленості кожного із співвласників (максимальної ізоляції), а також зважаючи на наявність функціонально пов`язаної земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0113, яка має ту ж саму юридичну адресу: АДРЕСА_1 , що і земельна ділянка, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:115, є технічно можливими та надано у додатках до висновку експерта.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Відповідно до частини другої статті 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Тлумачення положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15 від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц.
Відповідно до частин першої-третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до частини першої статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).
За змістом частини першої статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до статті 87 ЗК України в редакції, чинній на час набуття права власності на земельну ділянку, право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: а) при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; г) за рішенням суду.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку (пункт «в» частини другої статті 89 ЗК України).
Відповідно до частин третьої, четвертої та п`ятої статті 89 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Згідно зі статтею 120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша, друга статті 367 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням, зокрема мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.
Матеріали справи, яка переглядається, свідчить про те, що заперечуючи проти позову та оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_2 в обґрунтування власної апеляційної скарги зокрема посилалася на те, що гараж літ. «Г» на АДРЕСА_1 є об`єктом спільного майна сторін, який вона на загальних підставах успадкувала за законом після смерті своєї матері ОСОБА_5 . Скаржник наголошувала, що вказана господарська споруда не може бути виділена одноособово у власність позивача ОСОБА_1 , а має залишитися у їхній спільній власності (т. 3 а.с. 6).
Натомість, залишаючи рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року в частині поділу будинковолодіння без змін, апеляційний суд зазначив, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить доводів щодо неправильного поділу будинковолодіння, а тому у цій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
Колегія суддів Верховного Суду вважає такий висновок суду апеляційної інстанції безпідставним, оскільки він спростовується змістом апеляційної скарги та зроблений з порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції фактично ухилився від перевірки доводів заявниці та належним чином не дослідив усі наявні у матеріалах справи письмові докази у їх сукупності.
Зокрема, поза належною правовою оцінкою апеляційного суду залишилися наявні у справі докази, які безпосередньо стосуються предмета спору та визначають правовий режим усього спірного нерухомого майна, зокрема:
- висновок Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про визначення ідеальних долей між співвласниками від 12 лютого 2002 року № 632, щодо його дійсності та змісту;
- свідоцтво про право на спадщину за законом, видане відповідачці ОСОБА_2 18 жовтня 2004 року державним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори Осадчук І. М., щодо спадкового майна;
- свідоцтво про право на спадщину за законом, видане позивачу ОСОБА_1 24 січня 2002 року державним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори Осадчук І. М., щодо спадкового майна. (т.1. а.с. 26, 52, 53).
Зазначені документи містилися безпосередньо в матеріалах судової справи як додатки до позову, проте апеляційний суд не проаналізував у своєму судовому рішенні їхній зміст у сукупності з іншими доказами.
Безпідставно вказавши на відсутність доводів відповідачки щодо поділу будинковолодіння, апеляційний суд послався виключно на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 17 січня 2024 року № 002/24 та не перевірив, чи відповідає запропонований експертом варіант № 1 поділу спірного майна реальним правовстановлюючим документам та принципу рівності часток при поділі майна.
Водночас, встановивши, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 , підлягає поділу між сторонами, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про неможливість поділу між цим ж сторонами земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер, [номер приховано]:02:004:0115, на якій фактично розташований вказаний об`єкт, відносно часток сторін у будинковолодінні.
Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовано ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
За частиною четвертою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові Великої Палати від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18), чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Апеляційний суд, вирішуючи справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 про поділ між сторонами спірної земельної ділянки, належним чином не врахував зазначеного вище правового висновку Верховного Суду, неправильно застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, у зв`язку із чим передчасно відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Таким чином, оскаржувану постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року по суті спору не можна визнати законною та обґрунтованою, і вона підлягає скасуванню.
Разом з тим Верховний Суд звертає увагу й на те, що відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову (або апеляційної скарги) покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Цей принцип є імперативним та поширюється і на витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 оскаржувала рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року повністю, вимагаючи його скасування в цілому та ухвалення нового рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 7).
Постановою Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено в позові виключно в частині поділу земельної ділянки, тоді як в частині позовних вимог щодо поділу будинковолодіння та господарських споруд рішення залишено без змін (т. 3 а.с. 107).
Задовольняючи заяву адвоката Буковецької Н. В. та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі у розмірі 5 000,00 грн, апеляційний суд зазначених вимог процесуального закону не дотримався.
Суд апеляційної інстанції безпідставно залишив поза увагою той факт, що апеляційна скарга відповідача була задоволена лише в частині однієї вимоги - щодо поділу земельної ділянки, що в силу пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України виключало можливість повного відшкодування понесених нею витрат на правову допомогу та вимагало їх пропорційного розподілу.
Також, як свідчить зміст акта наданих послуг від 27 грудня 2025 року (т. 3 а.с. 110), до складу витрат ОСОБА_2 було включено, зокрема послуги зі «складання та подання позовної заяви», «відповіді на відзив». Проте в суді апеляційної інстанції сторона відповідача не подавала позовну заяву чи відповідь на відзив.
Стягнення коштів з протилежної сторони за послуги, які фактично не надавалися та не могли бути надані на стадії апеляційного перегляду, свідчить про порушення судом критерію реальності, дійсності та обґрунтованості адвокатських витрат (стаття 137 ЦПК України).
З огляду на викладене та оскільки додаткова постанова суду є невід`ємною частиною основного судового рішення у справі, оскаржувана додаткова постанова Львівського апеляційного суду від 16 січня 2026 року про розподіл витрат на правничу допомогу також підлягає скасуванню.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційних скарг частково, скасування оскаржуваних судових рішень суду апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу по суті в установлені законом розумні строки з додержанням вимог норм матеріального і процесуального права, надати оцінку наявним у справі доказам, врахувати практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, проаналізувати всі доводи та заперечення сторін і надати їм належну оцінку, ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.
Щодо судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.
Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 400, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шумелда Руслана Романівна, та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Буковецька Наталія Вікторівна, задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 16 січня 2026 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
В. В. Шипович