УХВАЛА
29 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 686/715/25
провадження № 61-10196ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Уродою Олександром Вячеславовичем, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 лютого 2026 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 липня 2026року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Центральна» Хмельницької міської ради, ОСОБА_2 , про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку та типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком,
ВСТАНОВИВ:
30 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
01 вересня 2026 року ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду подала заяву про усунення недоліків разом з новою редакцією касаційної скарги,аналіз змісту якої свідчить про те, що вона є аналогічною попередній.
Заявниця зазначає підставами касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах № 523/9076/16-ц, № 690/638/21, № 461/10178/21, та пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України - судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 цього Кодексу.
Разом з тим, на наведені підстави касаційного оскарження заявниця посилалася у первинній редакції касаційної скарги, поданій 30 липня 2026 року, та Верховний Суд в ухвалі від 19 серпня 2026 року вказав, що зміст оскаржених судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав зробити висновок, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, на які посилається заявниця, та що такі правовідносини є подібними до правовідносин у цій справі.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
Верховний Суд зазначив, що заявниці необхідно вказати, яку саме норму права застосовано судом апеляційної інстанції без урахування відповідного висновку Верховного Суду, які саме висновки щодо застосування цієї норми права містяться у зазначених постановах Верховного Суду та в чому саме полягає неврахування таких висновків судом апеляційної інстанції.
Проте ці вимоги не виконані заявником.
Аналіз змісту оскаржених судових рішень свідчить, що наведені заявницею доводи стосуються встановлення судами фактичних обставин справи та оцінки доказів, а не застосування судом апеляційної інстанції конкретної норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах. При цьому відмову в позові суди обґрунтували тим, що позовні вимоги стосуються прав та інтересів кожного із співвласників багатоквартирного будинку, які до участі у справі не залучені.
Оскільки заявниця не навела у новій редакції касаційної скарги належного обґрунтування зазначених підстав касаційного оскарження, вказані в ухвалі Верховного Суду від 19 серпня 2026 року недоліки не усунуто.
Відповідне невиконання вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, №21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо скаржник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 183, 185, 260, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 лютого 2026 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 липня 2026року у справі № 686/715/25 вважати неподаною та повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков