490/4748/26
н\п 2/490/3729/2026
У Х В А Л А
16 вересня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Чулуп О.С. за участю секретаря судового засідання Довженко Д.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики.
03.09.2026 відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду клопотання, в якому просив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України зупинити провадження по справі, посилаючись на те, що з 24.04.2026 року по теперішній час перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України.
Дослідивши матеріали справи, доводи клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд приходить до наступних висновків.
Так пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналіз пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України свідчить про те, що вказана норма покладає на суд імперативний обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони у складі ЗСУ або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО. За такого формулювання процесуального закону суд обмежений у методах для вирішення балансу інтересів при зупиненні провадження, де однією зі сторін є військовослужбовець. З огляду на те, що воєнний стан запроваджено на всій території України, за наявності інформації, що учасник справи мобілізований і це підтверджено належними доказами, суди всіх інстанцій зупиняють провадження у справах.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд вправі відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження на підставі вказаного пункту за умови недоведеності факту перебування заявника у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО.
Указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року затверджено Порядок про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 12 Порядку встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, переведення військовослужбовців строкової військової служби на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною 9статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
З урахуванням наведеного, суд робить висновок про те, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1статті 251 ЦПК України є наказ по особовому складу щодо заявника, виданий, відповідно до пункту 12 вказаного Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20, від 16 листопада 2023 року справі №756/13371/20, від 14 лютого 2024 року справі №466/8799/22.
До заяви про зупинення провадження у справі не додано достовірних доказів на підтвердження того, що відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, оскільки не надано відповідного наказу по особовому складу. Відповідачем також не надано доказів про залучення до виконання завдань у зоні бойових дій на період розгляду даної справи. Так, сам по собі факт перебування учасника справи на військовій службі у військовій частині, який територіально знаходиться в межах м. Миколаєва не є достатнім для зупинення провадження по справі. Також, суд не бере до уваги копію довідки від 01.09.2026 року за вих. №589, виданої начальником відділення кадрової роботи майором ОСОБА_3 , оскільки з такої не вбачається що станом на теперішній час ОСОБА_2 приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Із вказаної вище довідки вбачається, що старший солдат ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 24.04.2026 по теперішній час. При цьому, місце знаходження даної військової частини АДРЕСА_1 .
Згідно витягу із реєстру територіальної громади м. Миколаєва відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 252 ЦПК України суд може зупинити провадження у справі у випадку перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.
Така зупинка провадження у справі зумовлена об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаною наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Суд вважає, що сам по собі факт перебування відповідача на військовій службі у військовій частини НОМЕР_1 не є достатнім для зупинення провадження по справі.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, №30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
Суд зазначає, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
На підставі вищевикладеного, враховуючи норми ЦПК України, якими врегульовано підстави для зупинення провадження у справі та діючу практику Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження в справі.
Керуючись ст. ст. 251-253, 258, 259, 260 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя