Справа № 754/8901/26
Провадження № 2/756/8766/26
оболонський районний суд міста києва
РІШЕННЯ
іменем України
28 вересня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Пукала А.В.,
за участю
секретаря судового засідання Зінець К.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2519009 від 01.11.2019 у розмірі 18 621,07 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір № 2519009, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 7 500 грн. Свої зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів і комісії відповідач належним чином не виконала.
05.03.2020 ТОВ «Мілоан» відступило позивачу право вимоги за цим договором на підставі договору відступлення прав вимоги № 48-МЛ. За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 18 621,07 грн, з яких: за кредитом - 7 500 грн, за процентами - 8 091,07 грн, за комісією за надання кредиту - 630 грн, за пенею - 2 400 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18.05.2026 справу передано за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02.07.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач проти позову заперечувала. У відзиві на позовну заяву зазначила, що строк виконання зобов`язань за договором закінчився у грудні 2019 року, тому позовна давність сплила у грудні 2022 року, а позов подано лише у травні 2026 року. Позивач є професійною фінансовою установою, мав безперешкодний доступ до правосуддя і поважних причин для зволікання зі зверненням до суду не мав. Відповідач заявила про застосування позовної давності та просила відмовити в позові. Крім того, відповідач вважає заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн неспівмірними з ціною позову, оскільки справа є малозначною, а позовна заява - типовою.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що перебіг позовної давності у період з 02.04.2020 по 03.09.2025 був призупинений у зв`язку з карантином і воєнним станом, а строк повернення кредиту за п. 1.4 договору - 01.12.2019, тому позовну давність не пропущено. На думку позивача, розмір витрат на правничу допомогу підтверджено договором, ордером, актом наданих послуг і детальним описом, а також він охоплює подальші процесуальні дії представника.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач наполягала на своїй позиції. Вона зазначила, що позивач не довів, що карантин чи воєнний стан перешкоджали йому звернутися до суду, зокрема з використанням підсистеми «Електронний суд», а тривале незвернення кредитора до суду суперечить принципу правової визначеності. Відповідач також повторно заперечувала проти розміру витрат на правничу допомогу, який становить майже половину ціни позову.
Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав. Відповідач у відзиві та запереченні на відповідь на відзив просила розглядати справу за її відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
01.11.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 2519009 (індивідуальна частина), за яким кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 7 500 грн строком на 30 днів з датою повернення 01.12.2019, із комісією за надання кредиту 630 грн (8,4% суми кредиту одноразово) та процентами за користування кредитом за ставкою 1,05% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування (пп. 1.2-1.5 договору). Стандартна (базова) процентна ставка становить 1,5% за кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору). Кредит надається шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальника (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 2.3.1 договору позичальник має право продовжити строк користування кредитом на 3, 7 або 15 днів, сплативши комісію за продовження в розмірі відповідно 4%, 7% або 13% поточного залишку кредиту. За прострочення повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів позичальник з дня, наступного за днем спливу строку повернення кредиту з урахуванням угод про продовження, сплачує пеню в розмірі 2% від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше 50% суми кредиту (п. 4.1 договору).
Договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором L25482, надісланим 01.11.2019 на номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію позичальника та анкетою-заявою на кредит № 2519009 від 01.11.2019.
Зарахування коштів у розмірі 7 500 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 підтверджено платіжним дорученням № 2902414 від 01.11.2019 з призначенням платежу «Кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 2519009».
Як вбачається з відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за договором, 01.12.2019, 08.12.2019 та 20.12.2019 відповідач сплатила 6 477,68 грн, з яких проценти за користування кредитом - 3 327,68 грн, комісію в розмірі 525 грн, 300 грн і 975 грн (у відомості - «комісія за управління та обслуговування кредиту») та 1 350 грн. Після кожного з цих платежів нарахування процентів за ставкою 1,05% на день відновлювалося на 7, 3 і 15 днів відповідно; останнє нарахування за цією ставкою здійснено 04.01.2020. З 05.01.2020 по 04.03.2020 проценти нараховувалися за ставкою 1,5% на день (по 112,50 грн щодня), а з 05.01.2020 по 20.01.2020 - додатково по 150 грн щодня.
05.03.2020 ТОВ «Мілоан» та позивач уклали договір відступлення прав вимоги № 48-МЛ, за яким первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі боржників (п. 1.1 договору). Згідно з витягом з реєстру боржників до цього договору, підписаним представниками обох сторін, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2519009 від 01.11.2019 із загальною сумою заборгованості 18 621,07 грн (кредит - 7 500 грн, проценти - 8 091,07 грн, комісія - 630 грн, пеня - 2 400 грн).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1048, 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Кредитний договір укладено в електронній формі. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах (у тому числі електронних). Згідно зі ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону (зокрема з використанням одноразового ідентифікатора), вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а факт перерахування їй кредитних коштів підтверджено платіжним дорученням, тому суд дійшов висновку, що первісний кредитор свої зобов`язання з надання кредиту виконав. Факт укладення договору та одержання коштів відповідач не заперечувала.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Право кредитодавця відступати свої права за договором без згоди позичальника передбачено п. 3.2.6 кредитного договору. Отже, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2519009 від 01.11.2019 в обсязі, що існував на 05.03.2020.
Перевіряючи розрахунок заборгованості, суд виходить з такого.
Доказів повернення кредиту в розмірі 7 500 грн матеріали справи не містять, тому ця сума підлягає стягненню.
Сплачуючи 01.12.2019, 08.12.2019 та 20.12.2019 комісію в розмірі 7%, 4% і 13% суми кредиту, відповідач скористалася передбаченим п. 2.3.1 договору правом на продовження строку користування кредитом відповідно на 7, 3 і 15 днів. З урахуванням останнього продовження строк повернення кредиту настав 04.01.2020. За період з 02.11.2019 по 04.01.2020 відповідачу нараховано проценти в загальному розмірі 5 343,75 грн (40 днів х 78,75 грн + 9 днів х 112,50 грн + 15 днів х 78,75 грн), включно з процентами за 9 днів прострочення з 12.12.2019 по 20.12.2019, після сплати яких строк користування кредитом було продовжено. Відповідач сплатила 3 327,68 грн процентів, отже, заборгованість за процентами в межах строку кредитування становить 2 016,07 грн.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) вказала, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Проценти, нараховані за період з 05.01.2020 по 04.03.2020 за стандартною ставкою 1,5% на день у розмірі 6 750 грн (60 днів х 112,50 грн), є платою за користування кредитом після спливу строку кредитування, право на яку в первісного кредитора припинилося. Передбачене п. 2.2.3 договору нарахування процентів за стандартною ставкою після терміну повернення кредиту в разі, якщо позичальник всупереч умовам договору продовжує користуватися кредитом, не є продовженням строку кредитування, а тому підставою для стягнення таких процентів не є. З урахуванням меж заявлених вимог у стягненні процентів у розмірі 6 075 грн (8 091,07 грн - 2 016,07 грн) належить відмовити.
Комісію за надання кредиту в розмірі 630 грн передбачено пп. 1.5, 1.5.1 договору та графіком розрахунків (додаток № 1 до договору). Доказів її сплати матеріали справи не містять, тому ця сума підлягає стягненню.
Пеню нараховано за період з 05.01.2020 по 20.01.2020 за ставкою 2% від суми кредиту за кожен день прострочення (16 днів х 150 грн = 2 400 грн). Разом із платежем у розмірі 1 350 грн, внесеним 20.12.2019, що відповідає пені за 9 днів прострочення з 12.12.2019 по 20.12.2019 (9 днів х 150 грн), загальний розмір пені досяг встановленої п. 4.1 договору межі - 50% суми кредиту (3 750 грн), після чого її нарахування припинено. Прострочення, за яке нараховано пеню, мало місце до запровадження карантину та воєнного стану, тому пеня в розмірі 2 400 грн підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідач заявила про застосування позовної давності до всіх позовних вимог. Навіть якщо обчислювати перебіг позовної давності з 02.12.2019, тобто з дня, наступного за первісною датою повернення кредиту (п. 1.4 договору), як це робить відповідач, до 12.03.2020 сплинув 101 день загальної позовної давності. Перебіг спеціальної позовної давності щодо пені, нарахованої з 05.01.2020, розпочався не раніше 06.01.2020, і до 12.03.2020 сплинуло 66 днів.
Згідно з п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023.
Надалі п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України з 17.03.2022 передбачав продовження строків позовної давності на строк дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, а в редакції, чинній з 30.01.2024, - зупинення перебігу позовної давності на строк дії такого стану. Пункт 19 зазначеного розділу виключено Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025.
Отже, позовна давність, яка не сплинула на час запровадження карантину, продовжувалася на строк дії карантину, а надалі - на строк дії воєнного стану, і її перебіг відновився лише з 04.09.2025. З 04.09.2025 до дня звернення позивача до суду 15.05.2026 минуло 253 дні. Таким чином, ні загальну, ні спеціальну позовну давність позивач не пропустив, а підстав для відмови в позові з цієї причини немає.
Доводи відповідача про те, що позивач як професійна фінансова установа не мав перешкод для звернення до суду, у тому числі через підсистему «Електронний суд», суд відхиляє, оскільки продовження і зупинення позовної давності за п. 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відбувалися в силу закону і не залежали від того, чи існували в кредитора реальні перешкоди для звернення до суду. Питання про поважність причин пропуску позовної давності (ч. 5 ст. 267 ЦК України) виникає лише тоді, коли давність сплинула, чого в цій справі не встановлено. З тих самих підстав не змінює висновку суду й посилання відповідача на принцип правової визначеності: тривалість позовної давності та підстави її продовження визначено законом.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими. Доведеною є заборгованість за кредитом у розмірі 7 500 грн, за процентами за користування кредитом у межах строку кредитування - 2 016,07 грн, за комісією за надання кредиту - 630 грн та за пенею - 2 400 грн, а всього - 12 546,07 грн, яка підлягає стягненню з відповідача. У задоволенні решти позовних вимог, а саме процентів, нарахованих після спливу строку кредитування, у розмірі 6 075 грн належить відмовити.
Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, на підтвердження яких надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений з Адвокатським об`єднанням «Апологет», ордер, акт наданих послуг № Д/22667 від 14.04.2026 та детальний опис наданих послуг до нього. Згідно з п. 2.3 договору вартість послуг правничої допомоги за одну кредитну справу становить 8 000 грн. Відповідно до детального опису адвокат Усенко М.І. надав клієнту усну консультацію (30 хв), ознайомився з матеріалами кредитної справи (2 год), погодив правову позицію (30 хв), склав позовну заяву (3 год 30 хв) та подав її до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). Крім того, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову (п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідач заявила клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, і суд погоджується з її доводами про неспівмірність заявленої суми. Справа є малозначною та розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, спір стосується стягнення заборгованості за одним кредитним договором, позовна заява має типовий характер, а представник позивача участі в судовому засіданні не брав. Ознайомлення з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції є складовими підготовки позовної заяви, а заявлена сума становить майже 43% ціни позову.
Посилання позивача у відповіді на відзив на інші процесуальні дії представника суд не бере до уваги, оскільки такі послуги до акта наданих послуг № Д/22667 від 14.04.2026 і детального опису не включені.
З огляду на наведене суд вважає обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розмір витрат на професійну правничу допомогу 5 000 грн. З урахуванням часткового задоволення позову (67,38% від ціни позову) відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України ці витрати підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3 368,78 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 26910 від 23.04.2026. Враховуючи, що суд задовольняє позов частково у розмірі 12 546,07 грн, тобто 67,38% від ціни позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 793,81 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2519009 від 01.11.2019 у розмірі 12 546,07 грн, судовий збір у розмірі 1 793,81 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 368,78 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя Андрій ПУКАЛО