Справа № 761/24808/26
Провадження № 2-о/761/417/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2026 року Шевченківського районного суду м. Києва Аббасова Н.В. вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2026 року до Шевченківського районного суду міста Києва, в порядку окремого провадження, звернулася представник ОСОБА_1 з даною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 вищевказана заява надійшла в провадження судді Аббасової Н.В.
Вивчивши матеріали заяви вважаю, що у відкритті провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною другою ст. 19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:
- наказного провадження;
- позовного провадження загального або спрощеного;
- окремого провадження.
За приписами частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Заявником подано заяву у порядку окремого провадження.
Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Заявляючи вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення заявниця просить встановити факт належності їй наступних документів: свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ; свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ; свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ; диплому про вищу освіту серії НОМЕР_4 (реєстраційний номер №1541); додатка до диплому серії НОМЕР_4 ; свідоцтва про закінчення спеціального (корекційного) освітнього закладу серії Ю № 0001352; додатка до свідоцтва серії НОМЕР_5 .
В той час як, свідоцтва про народження є документами, які видаються органами реєстрації актів цивільного стану а тому встановлення факту їх належності в судовому порядку не допускається.
Також чинним законодавством України не перебачений судовий порядок встановлення факту належності документу про освіту.
Окрім цього, видача документів про освіту здійснюється відповідно до Порядку замовлення, виготовлення, видачі, обліку документів про вищу освіту та додатків до дипломів європейського зразка, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.03.2015 № 249, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.2015 за № 493/26938 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 02.11.2020 № 1351, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.12.2020 за № 1249/35532) (далі - Порядок). Дублікати документа про вищу освіту та додатка до нього виготовляються та видаються за письмовою заявою особи, на ім`я якої було видано документ про вищу освіту, що подається нею особисто або через уповноваженого представника до закладу освіти, що видав документ про вищу освіту, або його правонаступника. Замовлення на формування інформації, що відтворюється в дублікаті документа про вищу освіту, створюється закладом освіти на основі інформації, що міститься в ЄДЕБО та підтверджує факт видачі документа про вищу освіту.
Так, заявниця зазначає, що документи, належність яких вона просить встановити, нею втрачені та були видані органами Придністровської Молдавської Республіки.
Придністровська Молдавська Республіка є невизнаним у світі державним утворенням, незалежність якого проголошена 25 серпня 1991 року. Згідно із законодавством Молдови, Придністров`я має статус автономного територіального утворення з особливим правовим статусом.
У відносинах між Україною та Республікою Молдова застосовуються Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року та Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, які містять положення про визнання офіційними документів, виданих на території однієї з Договірної Сторін, то відповідно до цих нормативних актів загальновизнаним суб`єктом міжнародного права є Республіка Молдова, складовою частиною якої є Придністровський регіон.
За загальним правилом, легалізація - це процедура приведення документів у ту форму, яка відповідає законодавству іноземної держави і визнається державними органами цієї держави. Процедура легалізації в Україні відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України № 113 від 04.06.2002 року.
Так, згідно ст. 13 Конвенції встановлено, що документи, які на території однієї Договірної Сторони виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї Договірної Сторони розглядаються як офіційні, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів. Загальновизнаним суб`єктом міжнародного права є Республіка Молдова, складовою частиною якої є Придністровський регіон.
Тому питання належності документів, виданих на території Республіки Молдови, у тому числі поширення дії зазначених міжнародних договорів на документи, видані на території Придністровського регіону, визначаються республікою Молдова, а не судами України.
Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В даному випадку суд вважає за необхідне застосувати до вказаної заяви про встановлення факту, що має юридичне значення аналогію ст. 186 ЦПК України та відмовити у відкритті провадження, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. 186 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: Н.В. Аббасова