Справа № 496/1334/18
Провадження № 4-с/496/17/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Горяєва І.М.,
за участю секретаря - Сосненко А.І.,
представника заявника - Андрушкевич Т.Д.,
представника стягувача - Живолупова В.І., відеоконференція,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в режимі відеоконференції цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В., стягувач АТ КБ «Приват Банк»,-
В С Т А Н О В И В :
Скаржник звернувся до суду зі скаргою, відповідно до якої просить поновити строк на подання скарги, оскільки про виконавче провадження стало відомо лише 31.12.2025 року, визнати дії приватного незаконними, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №79225157, скасувати постанову про накладення арешту на кошти боржника як самостійну незаконну виконавчу дію, незалежно від вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження, зобов`язати приватного виконавця закрити виконавче провадження №79225157, зняти арешт з усіх рахунків боржника.
Скарга мотивована тим, що про існування виконавчого провадження №79225157 та накладення арешту на банківські рахунку заявник дізнався лише 31.12.2025 року під час входу до мобільного застосунку АТ «Monobank», будь-яка інформація про наявність виконавчого провадження або вчинення виконавчих дій заявнику відома не була. Жодних постанов приватного виконавця, судових рішень, поштових повідомлень, повідомлень через месенджери або іншими засобами зв`язку заявник не отримував. Місце реєстрації місця проживання заявника є чинним, однак фактично з 2015 року він проживає за іншою адресою: АДРЕСА_1 , крім того, з весни 2022 року заявник перебуває за кордоном. Жодних кредитних коштів від АТ КБ «Приват Банк» заявник не отримував, кредитних договорів не укладав. Виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження вданий у 2018 році, тобто строк його пред`явлення до виконання сплинув. У зв`язку із чим, заявник звернувся із вказаною скаргою.
Представник заявника у судовому засіданні наполягала на задоволенні скарги.
Представник стягувача у судовому засіданні пояснила щодо строку подання виконавчого листа до виконання, то строки звернення не були пропущенні, так як заначила, що на всій території України було запроваджено карантин з 12 березня 2020 року, який діяв до 30 червня 2023 року. ЗУ «Про виконавче провадження» було доповнено нормою, згідно з якою під час дії карантину строк пред`явлення виконавчих документів до виконання продовжився на строк дії такого карантину. У 2022 році введено воєнний стан, внесено зміни до ЗУ «Про виконавче провадження», тому строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не пропущено, дії приватного виконавця законні. Щодо посилання заявника, що він не отримував повідомлення, то боржник повинен повідомляти про зміну свого місця мешкання, у зв`язку із чим просила відмовити у задоволенні скарги.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа по справі №496/1334/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором, представник ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся із заявою до приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Постановою приватного виконавця Мельниченко А.В. від 30.09.2025 року відкрито виконавче провадження №79225157 з виконання виконавчого листа №496/1334/18, виданого 24.09.2018 року Біляївським районним судом Одеської області.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Щодо накладення арешту на кошти боржника.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Частиною 4 статті 56 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження", передбачено, що копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").
З урахуванням ст.ст. 1, 18, 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання судового рішення.
Приватний виконавець, винісши постанову про арешт коштів боржника у межах ВП № 79225157, діяла виключно у межах наданих їй законом повноважень.
Щодо неповідомлення ОСОБА_1 приватним виконавцем про вчинення виконавчих дій.
Частина 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Виходячи з вимог Закону боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Отже, доводи боржника про те, що він дізнався про існування виконавчого провадження лише 31.12.2025 через застосунок Monobank у зв`язку з проживанням не за адресою реєстрації та перебуванням за кордоном, нічим не підтверджені та спростовані поясненнями стягувача.
Боржник самостійно вказує у скарзі, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак за цією адресою не проживає з 2015 року і не вжив жодних заходів щодо актуалізації даних у державних реєстрах та повідомлення кредитора чи виконавця. Ризик неотримання поштової кореспонденції за офіційно зареєстрованим місцем проживання несе сам боржник (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.11.2020 у справі No 337/1529/18 та від 18.05.2022 у справі No 910/16029/20).
Отже, не отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження не свідчить про порушення державним виконавцем вимог ЗУ «Про виконавче провадження» при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження. Судове рішення не може не виконуватись із формальних підстав. Встановлення факту відсутності боржника за місцем його реєстрації, у зв`язку із чим, не отримання оскаржуваної постанови не є підставою для її скасування.
Щодо визнання постанови про відкриття виконавчого провадження такою, що прийнята з порушенням строків для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Частина 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Щодо строку подання виконавчого документу до виконання, суд погоджується із позицією стягувача, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа встановлений до 12.06.2021 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 No 211 (зі змінами та доповненнями) на всій території України було запроваджено карантин з 12 березня 2020 року, який діяв до 30 червня 2023 року.
Законом України від 30.03.2020 No 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» було доповнено нормою, згідно з якою під час дії карантину строк пред`явлення виконавчих документів до виконання продовжився на строк дії такого карантину.
Таким чином, строк пред`явлення виконавчого листа по справі № 496/1334/18 був законодавчо продовжений на весь період дії карантинних обмежень.
В подальшому Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.
Законами України № 2129-IX від 15.03.2022 та № 3048-IX від 11.04.2023 було внесено зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких під час дії воєнного стану перебіг строків, визначених цим Законом (у тому числі строків пред`явлення виконавчих документів до виконання), зупиняється.
Таким чином, станом на дату подання стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження, строк пред`явлення виконавчого листа No 496/1334/18 не закінчився, оскільки його перебіг був зупинений.
Приватний виконавець Мельниченко А.В., приймаючи заяву стягувача та виносячи постанову про відкриття виконавчого провадження № 79225157 від 30.09.2025, діяла у відповідності до ст. 12, 26 Закону України «Про виконавче провадження», підстави для відмови у відкритті провадження (п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону) були відсутні.
Щодо безпідставності тверджень про відсутність кредитних зобов`язань Боржник у своїй скарзі зазначає, що нібито жодних кредитних коштів не отримував, договорів не укладав та кредитні зобов`язання не виникали. Дане твердження спростовується матеріалами цивільної справи № 496/1334/18.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області у справі №496/1334/18, яке набрало законної сили, встановлено факт укладення кредитного договору між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , а також наявність у останнього невиконаного кредитного зобов`язання.
На підставі ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення та дії приватного виконавця були прийняті та вчинені відповідно до закону в межах повноважень приватного виконавця, судом не встановлено неправомірної бездіяльності приватного виконавця, а тому оцінюючи належність, достовірність, а також достатній взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-1, 450, 451 ЦПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В., стягувач АТ КБ «Приват Банк» - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І.М. Горяєв
З урахуванням розрахунку ДСА України щодо необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23, чисельність суддів Біляївського районного суду, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб (штатна кількість - 12 суддів, але фактична кількість суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ на теперішній час - 5 суддів (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, тому з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту рішення суду, який було складено 29.09.2026 року.