УХВАЛА
м. Вінниця
30 вересня 2026 р. Справа № 120/17040/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 21.08.2026 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі та запропоновано позивачу у 5 денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
На виконання вимог вказаної ухвали суду представник позивача через підсистему Електронний суду подав заяву про усунення недоліків позовної заяви та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
В обґрунтування своїх доводів не дотримання строку звернення до суду представник позивача зазначає, що не встановлено який саме документ був вкладений у поштове відправлення за трекінгом №0601138398513.
Позивач також зазначив, що формулювання "вручений адресату у відділенні" не є тотожним врученню особисто під підпис. Повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом одержувача відповідачем не надано.
Представник позивача вказує, що навіть за умови вручення постанови 02.05.2025 року з її тексту неможливо встановити, яке саме порушення оскаржується. Позивач оскаржує не сам факт відкриття виконавчого провадження. Він не заперечує ані існування виконавчого документа, ані свого статусу боржника за ним. Порушення, яке є предметом цього позову, полягає в іншому: - стягувачем у постанові зазначено Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, тобто особу, яка не є стягувачем за виконавчим документом № ВН 2107/198/АВ/ТД-ФС від 15.01.2020, виданим Управлінням Держпраці у Вінницькій області, та яка не була замінена як сторона виконавчого провадження в порядку, встановленому ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»; - виконавче провадження відкрито за заявою особи, яка не є стягувачем, усупереч п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»; - виконавчий документ прийнято до виконання попри те, що, відповідно до реєстраційних даних, внесених самим виконавцем та відображених у тексті постанови («документ вступив у законну силу (набрав чинності): 15.01.2025»), тримісячний строк його пред`явлення до виконання спливав 15.04.2025, тобто за сім днів до відкриття виконавчого провадження.
Представник позивача також зауважив, що із відзиву відповідача від 09.01.2026 позивачеві вперше стало відомо, що 11 та 12 грудня 2025 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № 77872773 винесено чотири постанови - дві про зміну (доповнення) реєстраційних даних та дві про виправлення помилки у процесуальному документі, якими до оскаржуваної постанови від 22.04.2025 внесено такі зміни: - дату набрання виконавчим документом законної сили змінено з «15.01.2025» на «15.01.2020»; -найменування суб`єкта, який видав виконавчий документ, змінено з «Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці» на «Управління Держпраці у Вінницькій області». Обидва виправлені реквізити мають юридичне значення: дата набрання виконавчим документом законної сили має безпосереднє значення для обчислення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», тоді як найменування суб`єкта, який видав виконавчий документ, має значення для визначення особи стягувача відповідно до ч. 2 ст. 15 цього Закону. Отже, у редакції з урахуванням змін, внесених постановами державного виконавця 11 та 12 грудня 2025 року, оскаржувана постанова фактично сформована 12.12.2025. При цьому копії зазначених постанов про зміну (доповнення) реєстраційних даних та про виправлення помилки у процесуальному документі позивачу не надсилалися, попри вимогу абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач є фізичною особою, не має юридичної освіти та, як прямо зазначено в позовній заяві, не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС. Професійну правничу допомогу позивач отримав лише після укладення 24.11.2025 договору про надання правничої допомоги. Ордер представника було видано 29.12.2025, а доступ адвоката до матеріалів справи в ЄСІТС надано цього ж дня, що підтверджується повідомленням № 99949. До моменту залучення професійного представника позивач, який не має юридичної освіти та не користувався електронним кабінетом у підсистемі «Електронний суд», об`єктивно не мав необхідних спеціальних знань і практичної можливості належним чином перевірити відповідність постанови про відкриття виконавчого провадження вимогам статей 4, 12, 15 та 26 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, момент, з якого позивач отримав реальну можливість встановити та професійно оцінити можливі порушення вимог законодавства під час відкриття виконавчого провадження, пов`язаний із залученням адвоката, отриманням ним ордера та доступу до матеріалів справи в ЄСІТС - 29.12.2025.
Зазначені обставини, на переконання представника позивача, мають істотне значення для оцінки поважності причин пропуску процесуального строку та підтверджують, що пропуск строку не був наслідком недобросовісної поведінки позивача чи його бездіяльності, а був зумовлений об`єктивною відсутністю у нього можливості своєчасно встановити відповідні порушення.
Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, дослідивши наведені у ній обставини та додані до заяви докази, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною третьою цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості звернення до суду у справах щодо рішень, дій або бездіяльності державного виконавця визначені статтею 287 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті позовну заяву у таких справах може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Верховний Суд також наголошує, що для визначення початку перебігу строку необхідно встановити момент, коли особа фактично дізналася або об`єктивно повинна була дізнатися про порушення свого права.
Отже, законодавець пов`язує початок перебігу встановленого статтею 287 КАС України строку не безпосередньо з датою прийняття державним виконавцем відповідного рішення, а з моментом обізнаності особи про порушення її прав або моментом, коли така особа за конкретних обставин справи об`єктивно повинна була про нього дізнатися.
При цьому вирішуючи питання щодо поновлення процесуального строку, суд має надати оцінку конкретним обставинам справи та причинам, які перешкодили особі своєчасно реалізувати право на звернення до суду. Поважними можуть бути визнані обставини, які об`єктивно перешкоджали вчиненню відповідної процесуальної дії та не залежали від волевиявлення особи.
Верховний Суд звертає увагу на необхідність встановлення саме моменту фактичної або об`єктивно можливої обізнаності особи про порушення її прав. При цьому поняття «повинен був дізнатися» не може тлумачитися виключно як покладення на особу абстрактного обов`язку самостійно встановлювати факт прийняття відповідного рішення; необхідно враховувати об`єктивні та суб`єктивні обставини, які впливали на можливість особи отримати відповідну інформацію.
Судом встановлено, що позивач оскаржує постанову державного виконавця від 22.04.2025 про відкриття виконавчого провадження №77872773.
Позивач стверджує, що зазначена постаноа йому належним чином не вручалася, а матеріали виконавчого провадження не містять доказів їх вручення. Водночас із матеріалів справи вбачається, що позивач не залишав питання доступу до матеріалів виконавчого провадження без уваги, а вчиняв дії, спрямовані на отримання відповідних документів та інформації.
Водночас із поданих матеріалів убачається, що лише 25.11.2025 року матеріали виконавчого провадження були фактично надані позивачу для ознайомлення. Саме з цієї дати позивач пов`язує отримання доступу до оскаржуваних постанов та документів, необхідних для їх правової оцінки і підготовки позову.
Суд також бере до уваги, що відповідно до статей 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний, зокрема, надавати сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, а сторони мають право ознайомлюватися з такими матеріалами, робити з них виписки та знімати копії.
Крім того, частина перша статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює обов`язок виконавця доводити документи виконавчого провадження до відома сторін та надсилати їх адресатам, а документи виконавчого провадження мають надсилатися не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Таким чином, належне повідомлення боржника про прийняті державним виконавцем постанови має істотне значення для визначення моменту, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Судом враховано також наявні у матеріалах справи трекеру поштового відправлення відповідачем за адресою позивача.
Разом із тим сам факт наявності зазначених відправлень не є безумовним доказом належного вручення позивачу саме оскаржуваної постанови та його особистого ознайомлення з її змістом.
При цьому суд бере до уваги, що позивач послідовно посилається на вжиття заходів для отримання матеріалів виконавчого провадження, а після фактичного надання доступу до них 25.11.2025 звернувся до суду з позовом 03.12.2025 року.
Отже, суд вважає, що у цій справі наявна сукупність обставин, яка не дає підстав вважати, що позивач без поважних причин тривалий час не вчиняв жодних дій для захисту своїх прав. Навпаки, матеріалами, на які посилається позивач, підтверджується вчинення ним заходів, спрямованих на отримання матеріалів виконавчого провадження, а фактичний доступ до відповідних матеріалів було отримано лише 25.11.2025 року.
При цьому Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що при визначенні початку перебігу строку необхідно встановлювати фактичний момент обізнаності особи та враховувати об`єктивні обставини, які перешкоджали своєчасному отриманню інформації про порушення права.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є поважними, оскільки вони пов`язані з відсутністю належного підтвердження вручення оскаржуваних постанов, тривалим ненаданням доступу до матеріалів виконавчого провадження, вчиненням позивачем заходів для 25.11.202525 березня 2026 року.
Суд також враховує, що після отримання доступу до матеріалів виконавчого провадження позивач не допустив невиправданого зволікання із зверненням до суду.
За таких обставин суд вважає за необхідне поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду з позовом у цій справі.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість продовжити розгляд справи.
Дата постановлення ухвали суду зумовлена перебуванням головуючим суддею у щорічній основній відпустці, а також у відрядженні з 24.08.2026 по 25.09.2026 включно.
Керуючись ч. 14 ст. 171, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задовольнити.
Поновити строк звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії.
Продовжити розгляд справи.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Комар Павло Анатолійович