ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
за наслідками розгляду заяви про встановлення судового контролю
за виконанням судового рішення
29 вересня 2026 року Луцьк Справа № 140/7885/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Лозовського О.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2025, яке набрало законної сили, у цій справі позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 07.07.2025 № ХА20331; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше проведених виплат) пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 07.07.2025 № ХА20331.
23.09.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шляхом подання до Волинського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення суду від 31.07.2025 у справі №140/7885/25.
Ухвалою суду від 24.09.2026 встановлено відповідачу строк до 28.09.2026 для подання до суду письмових пояснень щодо поданої заяви.
У письмових поясненнях, поданих до суду 28.09.2026, представник ГУ ПФУ у Волинській області заперечила одо поданої заяви з огляду на її безпідставність.
При розгляді заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення суд враховує таке.
За приписами частин першої, другої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції.
Заяву розглянуто судом в письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення належить відмовити з таких мотивів та підстав.
Як установлено статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для встановлення судового контролю, суд враховує, що 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 №4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», яким, зокрема, статті 382, 382-1, 382-2 та 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України викладено у новій редакції.
Відповідно до частини першої, другої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Отже вищезазначена загальна стаття встановлює право суду встановити судовий контроль у порядку визначеному статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Разом із тим внесені зміни стосуються порядку здійснення судового контролю та процесуальної процедури розгляду відповідної заяви, однак не містять положень, які б виключали необхідність перевірки судом наявності правових та фактичних підстав для застосування такого заходу процесуального примусу.
Так, відповідно до частини другої статті 382-1 КАС України за результатами розгляду заяви суд постановляє ухвалу про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Отже, законодавцем прямо передбачено обов`язок суду надати оцінку доводам заявника та встановити наявність або відсутність підстав для застосування судового контролю, а не здійснювати його виключно з підстав подання відповідної заяви.
До внесення зазначених змін Верховний Суду у своїй практиці виходив із того, що застосування інституту судового контролю не є автоматичним наслідком звернення із відповідною заявою, а потребує встановлення судом наявності належних правових і фактичних підстав. Зокрема, у постанові від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а Верховний Суд зазначив, що встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке реалізується залежно від наявності об`єктивних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами.
Надалі зазначений підхід був конкретизований в ухвалі Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №160/5259/20, у якій суд дійшов висновку, що для застосування такого заходу повинні існувати відповідні правові підстави, а підставою для зобов`язання відповідача подати звіт може бути лише наявність об`єктивно підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Після набрання 19.12.2024 чинності Законом №4094-IX Верховний Суд не сформував правового висновку про відмову від зазначеного підходу чи про те, що суд позбавлений повноважень оцінювати наявність відповідних підстав під час вирішення заяви про встановлення судового контролю. Навпаки, в ухвалі від 03.03.2025 у справі №160/5259/20 Верховний Суд, застосовуючи вже нову редакцію КАС України, зазначив, що усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю мають бути наявні відповідні правові умови, а також повторно вказав, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт є наявність об`єктивно підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що без такого заходу рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому Верховний Суд послався на власну усталену практику та окремо зазначив, що звертаючись із заявою про встановлення судового контролю, позивач повинен навести аргументи щодо необхідності вжиття такого заходу та надати докази на підтвердження наміру відповідача ухилятися від виконання судового рішення.
Отже, суд приходить до висновку, що для застосування наведених процесуальних заходів судового контролю повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку статті 382 КАС України може слугувати наявність у суду об`єктивно підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати».
За таких обставин суд вважає, що й після набрання чинності Законом №4094-ІХ встановлення судового контролю не може здійснюватися автоматично лише з огляду на подання відповідної заяви. Під час вирішення такого питання суд зобов`язаний перевірити, чи свідчать встановлені у справі обставини про необхідність застосування цього процесуального механізму та чи є він ефективним способом забезпечення виконання судового рішення у конкретних правовідносинах.
Використане законодавцем у частині першій статті 382 КАС України формулювання «суд зобов`язує» визначає зміст процесуального рішення, яке постановляється у разі задоволення заяви про встановлення судового контролю, однак не виключає обов`язку суду попередньо перевірити наявність передбачених законом підстав для задоволення такої заяви.
Враховуючи вищезазначене, посилання заявника на те, що суд зобов`язаний встановити судовий контроль у цій категорії справ, є помилковим, оскільки положення КАС України не встановлюють безумовного обов`язку суду застосовувати такий захід лише з огляду на категорію спору.
Крім того, суд враховує, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2026, яка набрала законної сили 22.09.2026, у цій справі змінено спосіб і порядок виконання рішення суду від 31.07.2025 у справі №140/7885/25 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше проведених виплат) пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 07.07.2025 №ХА20331, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 нарахованої доплати у розмірі 194 701,94 грн (сто дев`яносто чотири тисячі сімсот одна гривня 94 копійки).
Визначальним у даному випадку є те, що ухвалою суду змінено спосіб і порядок виконання судового рішення із зобов`язання відповідача вчинити певні дії на стягнення з нього конкретно визначеної грошової суми.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 10 вище зазначеного Закону визначені заходи примусового виконання рішень.
Отже, після зміни способу і порядку виконання судового рішення його виконання здійснюється не шляхом самостійного вчинення відповідачем дій, покладених на нього рішенням суду, а шляхом стягнення присудженої грошової суми із застосуванням установленого законом механізму примусового виконання.
Таким чином, правовий механізм виконання судового рішення у цій справі змінено із зобов`язального на майновий. Відтак подальше виконання такого рішення перебуває у площині виконавчого провадження та забезпечується передбаченими Законом України «Про виконавче провадження» засобами примусового стягнення коштів, а не шляхом вчинення відповідачем певних дій, виконання яких могло б бути предметом судового контролю в порядку статті 382 КАС України.
За таких обставин суд не вбачає правових підстав для повторного застосування механізму судового контролю, передбаченого статтею 382 КАС України, а тому заява про встановлення судового контролю задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 248, 256, 382, 382-1 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.А. Лозовський