ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року Справа №160/15315/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 22.12.2021 по 31.12.2025 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати і виплатити ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» за період з 22.12.2021 по 31.12.2025 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням 1,5% військового збору із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 22.12.2021 року по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 22.12.2021 по 31.12.2025 виплачувалось у неналежному розмірі. У зв`язку із вищевказаними обставинами, 26.05.2026 року позивачем було подано заяву до відповідача з проханням надати інформацію про виплачене грошове забезпечення за період служби, здійснити перерахунок, а також надати відповідні документи. Проте, у відповідь військова частина НОМЕР_1 відмовилась здійснити перерахунок та доплату належного мені грошового забезпечення за період з 22.12.2021 по 31.12.2025.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2018 року №704 яка передбачає обрахунок розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), та суперечить пункту 3 розділу ІІ пунктом 3 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII, оскільки мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 21.03.2023 року.
ОСОБА_1 , з 22.12.2021 року по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується послужним списком від 11.07.2025 №3821.
23.05.2026 року позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 із заявою, в якій просив повідомити, який розмір прожиткового мінімуму застосовувався при розрахунку та виплаті грошового забезпечення з 22.12.2021 по 31.12.2025 та провести перерахунок та виплату у випадку застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2018 рік.
Листом від 01.06.2026 №1518 ВЧ НОМЕР_1 розглянуло заяву позивача та повідомило, що при розрахунку грошового забезпечення з 22.12.2021 по 31.12.2025 застосовувався прожитковий мінімум, визначений постановою КМУ від 30.07.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Позивач уважає, що відповідач протиправно при визначенні розміру посадового окладу застосував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений станом на 01 січня 2018 року, тому звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється, зокрема, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови №704 у редакції, чинній на момент її прийняття, було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України.
Зокрема, пункт 4 Постанови №704 було викладено у редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Разом з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103.
Таким чином, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18, пункт 4 Постанови №704 підлягав застосуванню у редакції, яка існувала до внесення змін Постановою №103.
Отже, починаючи з 29.01.2020 року виникли правові підстави для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 та 14 до Постанови №704.
При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, у даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови №704, так і станом після 29.01.2020 року, та неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правових актів, яким є Постанова №704, а також їх місце у системі нормативно-правових актів, суд зазначає, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а тому перевагу слід надати положенням закону як акта вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII, відповідно до яких після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що пункт 4 Постанови №704 з 29.01.2020 року має застосовуватися таким чином: розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
За таких встановлених обставин суд відхиляє доводи відповідачів щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин пункту 4 Постанови №704 у наведеній редакції.
Суд встановив, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено в сумі 2 270,00 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 2481 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн., з 01 січня 2024 року 3028 грн., з січня 2025 року 3028 грн., з 01 січня 2026 рок у - 3328 грн., у той час як Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року був установлений у розмірі 1762 грн.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, виникли підстави для збільшення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, визначених шляхом множення відповідного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт.
Таким чином, суд доходить висновку, що у період з 22.12.2021 року по 19.05.2023 року ВЧ НОМЕР_1 при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача мала застосовуватися розрахункова величина у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Разом з цим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704», яка набрала чинності 20.05.2023 року, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, та внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.
Відповідно до внесених змін установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 20 травня 2023 року розрахунковою величиною щодо визначення розміру посадових окладів та окладів за військовими званнями є стала величина - 1762 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.
Водночас постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року скасовано та у задоволенні позову відмовлено.
Таким чином, Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, якою внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 та встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи зі сталої величини 1762 грн., на дату розгляду цієї справи є чинною, а її правомірність підтверджена постановою Верховного Суду від 16.07.2026 року у справі №320/29450/24.
За таких встановлених судом обставин суд доходить висновку, що правомірними є вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року, лише за період з 22.12.2021 року по 19.05.2023 року включно.
Враховуючи викладене та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги до ВЧ НОМЕР_1 за період з 22.12.2021 року по 19.05.2023 року підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог до ВЧ НОМЕР_1 за період з 20.05.2023 року по 31.12.2025 року, суд зазначає, що дії відповідача щодо обчислення грошового забезпечення позивача виходячи зі сталої розрахункової величини у розмірі 1762 грн. є правомірними з наведених вище судом обґрунтувань.
За таких обставин суд доходить висновку, що у цій частині позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії та інших складових грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення і наданням грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Таким чином, розмір грошової допомоги на оздоровлення безпосередньо пов`язаний із розміром місячного грошового забезпечення військовослужбовця.
Судом у межах розгляду цієї справи встановлено неправильне визначення відповідачем посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за період з 22.12.2021 року по 19.05.2023 року внаслідок застосування розрахункової величини у розмірі 1762 грн. замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Оскільки посадовий оклад та оклад за військовим званням є основними складовими грошового забезпечення військовослужбовця та впливають на визначення розміру інших виплат, які обчислюються з урахуванням грошового забезпечення або його відповідних складових, неправильне визначення зазначених окладів має наслідком необхідність проведення перерахунку і відповідних похідних виплат.
За таких встановлених обставин суд доходить висновку, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження військової служби, премія, а також інші складові грошового забезпечення позивача, розмір яких залежить від посадового окладу, окладу за військовим званням або розміру місячного грошового забезпечення, підлягають перерахунку за спірні періоди, щодо яких судом встановлено неправомірність визначення основних складових грошового забезпечення.
У частині вимог про перерахунок зазначених виплат за період з 20.05.2023 року по 31.12.2025 року суд не встановив неправильності визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, а тому відсутні й правові підстави для здійснення перерахунку похідних від них виплат за ці періоди.
Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).
Пунктом 2 Порядку №44 встановлено, що грошова компенсація виплачується, серед інших, громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Згідно з пунктом 2 порядку №44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до п. 4 Порядку №44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Згідно з п. 5 Порядку №44, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відповідно до п. 6 Порядку №44, територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 22.06.2018 у справі №812/1048/17 зазначив, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №815/5826/16 зазначено, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними.
Отже, після набрання рішенням у цій справі законної сили або у порядку добровільного виконання на відповідача покладається безумовний обов`язок виконати рішення суду.
Поряд із цим на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів з одночасною компенсацією такої суми позивачу.
У цьому контексті, право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке з`являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання.
Отже, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.
Станом на час ухвалення рішення у цій справі у суду відсутні підстави зобов`язувати відповідача відшкодувати позивачу зазначену вище компенсацію, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою перерахованого грошового забезпечення, тобто у майбутньому, тому відповідні вимоги є передчасними, і в цій частині позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні.
Щодо вимог про здійснення перерахунку за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Згідно з п.1.1 розділу 1 Інструкції №333 економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.
Пунктом 1.8 визначено, що за правильність віднесення видатків до поточних або капітальних відповідає розпорядник (одержувач) бюджетних коштів.
Таким чином, визначення коду економічної класифікації видатків здійснюється розпорядник (одержувач) бюджетних коштів при виконанні рішення суду.
Отже вимоги позивача щодо визначення коду економічної класифікації видатків є передчасними та стосуються виключно питань виконання рішення суду.
Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінивши встановлені у справі обставини та наявні докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки судовий збір позивачем не сплачувався, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22 грудня 2021 року по 19 травня 2023 року, у тому числі виплаченої грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористану відпустку, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії та інших складових грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22 грудня 2021 року по 19 травня 2023 року, у тому числі фактично виплаченої у вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористану відпустку, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії та інших складових грошового забезпечення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова