ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року Справа №160/14062/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018 - 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 - 2020 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2018 - 2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 - 2020 роки, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 року у справі №160/7701/24 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 13.02.2018 року по 13.02.2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . В період проходження військової служби позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2018 - 2021 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 - 2020 роки у розмірі місячного грошового забезпечення. При звільненні з військової служби позивачу було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з місячного грошового забезпечення. Проте при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення. У зв`язку з цим позивач 18.10.2021 року звернувся із заявою до відповідача. Відповідачем не надано відповідь на заяву позивача. Для вирішення спору позивач звернувся до суду. Рішенням Дніпропетровського адміністративного суду від 19.07.2022 року у справі №160/1691/22 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 13.02.2018 року по 28.02.2018 року. 13.03.2024 року на виконання рішення Дніпропетровського адміністративного суду від 19.07.2022 року у справі №160/1691/22 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 13.02.2018 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2016 року у сумі 238,03 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою. 30.04.2026 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 року у справі №160/7701/24 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 13.02.2018 року по 28.02.2018 року із застосування базового місяця січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 13.02.2021 року у загальній сумі 117248,44 грн., із одночасним утримання військового збору 5% та податку на доходи фізичних осіб 18%, що підтверджується банківською випискою. Так після виплати індексації грошового забезпечення позивачу стало відомо, що відповідач: при обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2018 - 2021 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 - 2020 роки передбачених статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" протиправно не враховував індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення з якого обраховано допомогу; при обрахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення з якого обраховано допомогу. Така протиправна бездіяльність відповідача призвела до того, що позивачу в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату одноразових видів грошового забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Військова частина НОМЕР_1 не погоджується з доводами позивача про те, що виплата індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі та №160/7701/24 автоматично породжує обов`язок відповідача здійснити перерахунок усіх інших виплат, отриманих позивачем під час проходження військової служби та при звільненні. Разом з тим, ані Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ані відповідні редакції Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, що діяли у спірний період, ані Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, не містять положень, які б передбачали обов`язок військової частини здійснювати повторний перерахунок уже виплачених одноразових, компенсаційних та інших виплат у зв`язку з подальшим виконанням судового рішення про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. У подальшому рішенням суду у справі №160/7701/24 були вирішені питання, пов`язані з порядком виконання рішення щодо виплати індексації, зокрема щодо утримання військового збору та компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. Зазначене рішення також виконано відповідачем у повному обсязі. При цьому жодним із зазначених судових рішень не було покладено на військову частину обов`язку здійснювати перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні чи компенсації за невикористані відпустки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.07.2016 року.
ОСОБА_1 з 13.02.2018 року по 13.02.2021року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2021 року № 32 його було виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі №160/1691/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме вирішено:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.02.2018 року по 28.02.2018 року.
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13.02.2018 року по 28.02.2018 року.
в іншій частині позовних вимог відмовити.
13.03.2024 року на виконання рішення Дніпропетровського адміністративного суду від 19.07.2022 року у справі №160/1691/22 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 13.02.2018 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2016 року у сумі 238,03 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі №160/7701/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме вирішено:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 13.02.2018 року по 28.02.2018 року включно.
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13.02.2018 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 2191 гривня 92 копійки.
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 13.02.2021 року включно.
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць за період з 01.03.2018 року по 13.02.2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
у задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
30.04.2026 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 року у справі №160/7701/24 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 13.02.2018 року по 28.02.2018 року із застосування базового місяця січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 13.02.2021 року у загальній сумі 117248,44 грн., із одночасним утримання військового збору 5% та податку на доходи фізичних осіб 18%, що підтверджується банківською випискою.
Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо неврахування «індексації грошового забезпечення», як обрахункової величини при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2018 - 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 - 2020 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та вважає її протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Пунктом 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
За змістом абзацу четвертого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
За положеннями частини другої статті 129 Кодексу цивільного захисту України особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається щорічна основна відпустка із збереженням грошового і матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Не є спірним питання виплати при звільненні зі служби позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2018 - 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 - 2020 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Під час виплати одноразової грошової допомоги, допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у складі грошового забезпечення, з якого здійснювалось нарахування цих виплат, не враховувалась індексація грошового забезпечення.
На виконання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 року у справі № 160/7701/24 позивачу 30.04.2026 року виплачено індексацію грошового забезпечення.
Частиною другою статті 9 Закону №2011-XII встановлено перелік складових грошового забезпечення, до яких належать посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно зі статтею 1 Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок №1078) встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а та інших.
Правова позиція стосовно того, що індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні з військової служби, викладена в постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №520/8887/2020, від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19 та полягає у наступному.
Не зважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється така допомога, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відтак, індексація грошового забезпечення має враховуватися у складі грошового забезпечення позивача для цілей обчислення розміру одноразової грошової допомоги, допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки.
Таким чином, бездіяльність відповідача щодо неврахування «індексації грошового забезпечення», як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018 - 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 - 2020 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій є протиправною.
Відтак, враховуючи викладене, слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 : грошової допомоги на оздоровлення за 2018 - 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 - 2020 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням «індексації грошового забезпечення» як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 року по справі №160/7701/24.
Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).
Пунктом 2 Порядку №44 встановлено, що грошова компенсація виплачується, серед інших, громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Згідно з пунктом 2 порядку №44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до п. 4 Порядку №44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Згідно з п. 5 Порядку №44, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Відповідно до п. 6 Порядку №44, територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 22.06.2018 у справі №812/1048/17 зазначив, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №815/5826/16 зазначено, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними.
Отже, після набрання рішенням у цій справі законної сили або у порядку добровільного виконання на відповідача покладається безумовний обов`язок виконати рішення суду.
Поряд із цим на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів з одночасною компенсацією такої суми позивачу.
У цьому контексті, право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке з`являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання.
Отже, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.
Станом на час ухвалення рішення у цій справі у суду відсутні підстави зобов`язувати відповідача відшкодувати позивачу зазначену вище компенсацію, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою перерахованого грошового забезпечення, тобто у майбутньому, тому відповідні вимоги є передчасними, і в цій частині позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо врахування «індексації грошового забезпечення», як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 : грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2020 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 : грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2020 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням «індексації грошового забезпечення» як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 року по справі №160/7701/24, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова