ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року Справа №160/17850/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 не в повному обсязі;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як члену сім`ї (матері) зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , його грошового забезпечення та додаткової винагороди за період з 11.10.2023 по 31.01.2024 у сумі 475 764,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до наказу відповідача прийнято рішення про виплату їй грошового забезпечення і додаткової винагороди як матері зниклого безвісти військовослужбовця-сина, які помилково було перерераховано на особистий картковий рахунок сина і в подальшому відмовлено позивачу у виплаті коштів з посиланням на можливість їх виплати лише на підставі свідоцтва про право на вступ у спадщину.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 року відкрито провадження у справі №160/17850/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, частин1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Військова частина НОМЕР_1 відзив на позовну заяву не надала.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом доставлення 01.07.2026 до його електронного кабінету ухвали суду, що підтверджується довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.
За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В період з 17.08.2026 по 04.08.2026 суддя знаходилась у щорічній відпустці і на лікарняному, що підтверджується довідкою Відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 №264.
Ухвалою суду від 22.09.2026 продовжено строк розгляду справи №160/17850/26 на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 02.08.1974, серії НОМЕР_2 .
За копією наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2023 №169 солдата ОСОБА_2 військовослужбовця призваного за мобілізацією, який прибув з Військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , з 18 червня 2023 року зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, призначено на посаду механіка-водія 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 Сухопутних військ Збройних Сил України.
Відповідно до копії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2023 №285 солдата ОСОБА_2 знято з усіх видів забезпечення у зв`язку з відсутністю на військовій службі - до повернення військовослужбовця у військову частину або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим.
Позивач отримала повідомлення на зниклого сина від 17.10.2023 №2784, з якого вбачається, що солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , механік-водій 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , призваний на військову службу по мобілізації 18.06.2023, під час ведення бойових дій безвісти зник 11 жовтня 2023 року поблизу н.п. Водяне, Донецької області.
Відповідно до копії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2023 №6981 «Про призначення службового розслідування» згідно рапорту №59635 від 12.10.2023 року старшого лейтенанта ОСОБА_3 за фактом зникнення безвісти 11.10.2023 солдата ОСОБА_2 призначено службове розслідування .
Згідно з копією наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2023 №7130 «Про результати службового розслідування» за результатами проведеного службового розслідування факт зникнення безвісти механіка-водія 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 з 11.10.2023 підтверджено.
Згідно з вимогами ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» випадок стався під час проходження служби в Збройних Силах України та пов`язаний виконанням військового обов`язку військової служби в Збройних Силах України та пов`язаний з виконанням військового обов`язку в Збройних Силах України, та не пов`язаний з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зникнення безвісти сталося в зоні бойових дій під час забезпечення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації на території Донецької області.
Позивач звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування і виплату грошового забезпечення, як матері безвісти зниклого військовослужбовця військової частина НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 .
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2024 №36 прийнято рішення виплачувати грошове забезпечення та додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року з розрахунку 100000 грн. на місяць близьким родичам безвісно відсутніх чи захоплених в полон військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 - з 11 жовтня 2023 року солдата ОСОБА_2 , який знаходиться у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_5 .
Підставою прийняття наказу є заява матері ОСОБА_1 , акт комісії щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям (сім`ям) зниклих безвісти та захоплених у полон від 03 лютого 2024 №12.
ОСОБА_1 не було отримано грошове забезпечення за зниклого безвісті сина військовослужбовця за період з 11.10.2023 по 31.01.2024.
Військова частина НОМЕР_6 листом від 25.04. 2024 №613/5397 повідомила, що грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 за період з 01.10.2023 по 31.01.2024 у сумі 377264,50 грн. (09.02.2024) та 98500 грн. (24.02.2024) помилково перераховане на особистий картковий рахунок Приватбанку зниклого безвісти солдата ОСОБА_2
08.04. 2026 Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було складено свідоцтво про смерть ОСОБА_2
29.04.2026 представник позивача звернувся до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 з претензією про виплату грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, у якій просив Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 за період з 01.10.2023 по 31.01.2024 у сумі 475764,50 грн., шляхом перерахування грошових коштів на рахунок його матері ОСОБА_1 .
У відповідь Військова частина НОМЕР_1 в листі від 21.05.2026 №5450 повідомила про відмову ОСОБА_1 , як матері військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , у виплаті невиплаченого грошового забезпечення до дня загибелі військовослужбовця, оскільки невиплачені кошти депоновані та можуть бути виплачені лише на підставі свідоцтва про право на вступ у спадщину.
Отже, заборгованість по грошовому забезпеченню та додатковій винагороді зниклого безвісти військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 за період з 11.10.2023 по 31.01.2024, яка підлягала виплаті матері військовослужбовця ОСОБА_1 складає 475 764,50 грн.
Не погодившись з діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернулася з відповідним позовом до суду .
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон № 2232-XII).
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається із Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (Закон №2011-XII) та інших нормативно-правових актів.
Частиною 6 ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
- дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, зокрема безвісно відсутніми (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (Порядок №884), (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. № 449).
Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).
У цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби. (п.2 Порядку №884).
Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Згідно п.4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Згідно з п.6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Положеннями п.7 Порядку №884 передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
З вищевикладених норм права випливає висновок, що у разі зникнення безвісти військовослужбовця, а також за відсутності підстав для відмови у виплаті грошового забезпечення, визначених пунктом 5 Порядку №884, виплата грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця здійснюється на підставі заяви на ім`я командира військової частини з дня зникнення безвісти членам його сім`ї, зокрема: батьків.
Судом вище встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2024 №36 прийнято рішення виплачувати грошове забезпечення та додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року з розрахунку 100000 грн. на місяць близьким родичам безвісно відсутніх чи захоплених в полон військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 - з 11 жовтня 2023 року солдата ОСОБА_2 .
Грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 за період з 11.10.2023 по 31.01.2024 у сумі 377264,50 грн. та 98500,00 грн. фактично було нараховано але не виплачено позивачці ОСОБА_1 , як матері зниклого безвісти військовослужбовця. Згідно пояснень відповідача вказані суми були помилково перераховані на особистий картковий рахунок у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зниклого безвісти солдата ОСОБА_2 .
Таким чином, грошове забезпечення та додаткова винагорода зниклого безвісти солдата Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , мало бути виплачено його матері ОСОБА_1 за повний період перебування її сина на військовій службі, у тому числі з 11.10.2023 року по 31.01.2024 року
??В подальшому Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» зазначену правову норму викладено в наступній редакції:
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення."
Дані зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №3995-ІХ від 08.10.2024 введені в дію 01 лютого 2025 року.
Разом з тим права позивача порушені протиправними діями відповідача, який помилково перерахував грошові кошти особистий рахунок військовослужбовця після оголошення його зниклим безвісті.
Суд зазначає, що вказаний факт є внутрішньою фінансовою помилкою самої частини, а тому не може позбавити матір її законного права на отримання нарахованих їй виплат безпосередньо від військової частини.
Слід також вказати, що протиправні дії відповідача відбулися до внесення змін Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024, а тому суд не приймає відмову Військової частини НОМЕР_1 в листі від 21.05.2026 №5450 з посиланням на те, що невиплачені кошти депоновані та можуть бути виплачені лише на підставі свідоцтва про право на вступ у спадщину.
Оскільки позивачці , на підставі її заяви вже здійснювалось відповідне призначення, нарахування та проводилась виплата грошового забезпечення (хоч і помилково на рахунок військовослужбовця), зміна механізму реалізації права на соціальне забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця та членів його родини не тягне за собою обов`язку знов проходити процедуру призначення даних виплат за новою редакцією Закону.
За приписами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 242-246 , 255, 262, 295 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди військовослужбовця ОСОБА_2 , зниклого безвісті, за період з 11.10.2023 по 31.01.2024 на картковий/банківський рахунок його матері ОСОБА_1 .
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) виплатити матері військовослужбовця - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) належну їй частину грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_2 за період з 11.10.2023 по 31.01.2024 у сумі 475 764,50 грн.
В решті позовних вимог -відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн.48 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона