ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/23267/26
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 01.01.2026 № 87/03-16 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з незарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 22.07.1988 по 01.07.1991 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.09.1981;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 22.07.1988 по 01.07.1991 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.09.1981 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач подала заяву про призначення пенсії за віком до органів Пенсійного фонду. Заяву за принципом екстериторіальності опрацювало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Рішенням від 01.01.2026 № 87/03-16 у призначенні пенсії відмовлено через недостатність страхового стажу (22 роки 10 місяців 13 днів). До страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 22.07.1988 по 01.07.1991 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.09.1981, оскільки відсутня назва організації при прийнятті на роботу. Позивач вважає рішення відповідача протиправним, оскільки відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а недоліки її оформлення, допущені роботодавцем, не можуть бути підставою для позбавлення працівника права на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач звернулася із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відмову у призначенні пенсії обґрунтовано тим, що позивач призначена опікуном малолітнього, а право на дострокову пенсію за цією нормою мають виключно матері або батьки осіб з інвалідністю з дитинства. Щодо страхового стажу відповідач вказав, що спірний період роботи не зараховано через відсутність назви організації при прийнятті на роботу, а загальний розрахований страховий стаж становить 22 роки 10 місяців 13 днів. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.
У періоди з 13.07.2026 по 17.07.2026, з 24.07.2026 по 28.07.2026 та з 18.08.2026 по 31.08.2026 головуючий суддя перебував у щорічній відпустці, а у період з 21.09.2026 по 25.09.2026 - на курсах підтримання кваліфікації суддів.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 КАС України, матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.12.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком на підставі частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з досягненням віку, що дає право на такий вид пенсії, додавши до неї необхідні документи.
Зазначена заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд та прийняття рішення до структурного підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який опрацював подані матеріали.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення від 01.01.2026 № 87/03-16, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатністю підтвердженого страхового стажу, який, за висновком органу, становив 22 роки 10 місяців 13 днів, що є меншим за мінімально необхідний стаж, передбачений частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для призначення пенсії у віці 60 років.
До страхового стажу не було зараховано період трудової діяльності з 22.07.1988 по 01.07.1991 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.09.1981, оскільки відсутня назва організації при прийнятті на роботу.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 01.01.2026 № 87/03-16 протиправним, позивач звернулася до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно з законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно з цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону № 1058-IV. Відповідно до частини першої цієї статті право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року; з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років.
Абзацом другим частини 4 статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Оскільки позивач досягла 60-річного віку 13.05.2024, тобто у період з 01.01.2024 по 31.12.2024, до спірних правовідносин застосовується мінімальний страховий стаж тривалістю 31 рік, визначений законом саме для цього періоду.
Згідно зі ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Спірним у цій справі є питання можливості зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 22.07.1988 по 01.07.1991 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.09.1981, який відповідач не зарахував через відсутність назви організації при прийнятті на роботу.
Суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 56 Закону № 1788-XII визначено, що до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується, зокрема, робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах.
Аналогічні положення містяться в статті 48 Кодексу законів про працю України, в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженій постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), яка була чинною на час внесення спірних записів, та в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, якими визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 2.2 глави 2 Інструкції № 162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться, зокрема, відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції № 162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядження).
Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на адміністрацію такого підприємства, установи, організації.
Пунктами 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а інші документи приймаються для підтвердження стажу лише за відсутності трудової книжки чи необхідних записів у ній або за наявності в ній неправильних чи неточних записів.
Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.02.2018 у справі № 275/615/17, від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.
Такі самі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обчислення стажу при призначенні пенсії), від 11.11.2020 у справі № 677/831/17 (не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів) та від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19 (підставою для призначення пенсії є наявність необхідного стажу, а не дотримання усіх формальних вимог заповнення трудової книжки). У постанові від 31.01.2025 у справі № 120/8471/23 Верховний Суд, зокрема, врахував, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати документи від підприємств і перевіряти достовірність відомостей (частина третя статті 44 Закону № 1058-IV), проте матеріали справи не містили доказів вчинення відповідачем таких дій, і зобов`язав повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком.
Суд також враховує, що жодних сумнівів у достовірності записів, внесених до трудової книжки позивача, зокрема щодо їх невідповідності даним реєстру застрахованих осіб чи наявності ознак підробки або виправлень, відповідачем не наведено ні в оскаржуваному рішенні, ні під час розгляду справи судом. Єдиною підставою незарахування спірного періоду роботи позивача є відсутність назви організації при прийнятті на роботу, тобто формальний недолік оформлення документа, який сам по собі не ставить під сумнів достовірність внесених до трудової книжки відомостей про період роботи позивача.
Суд враховує й позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 28.01.2025 у справі № 300/8132/23, згідно з якою трудова книжка є основним, але не єдиним доказом стажу, а за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності записів (зокрема, невідповідності періоду роботи строку існування підприємства чи відсутності даних про сплату страхових внесків) такі записи підлягають додатковій перевірці. Проте у цій справі відповідач жодних сумнівів у достовірності записів не висловлював, а спірний період (1988-1991 роки) передує запровадженню системи персоніфікованого обліку, тому відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV він зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто на підставі трудової книжки. Доказів, які б спростовували достовірність записів у трудовій книжці позивача, відповідач суду не надав.
Судом встановлено, що відповідач не зарахував період роботи з 22.07.1988 по 01.07.1991 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.09.1981, оскільки відсутня назва організації при прийнятті на роботу.
Дослідивши надані матеріали справи, суд вважає таку підставу відмови необґрунтованою з огляду на таке.
Згідно з записами трудової книжки позивача, а саме:
- запис № 17 від 22.07.1988 - про прийняття позивача на посаду інспектора з туризму в транспортний відділ із посиланням на наказ про прийняття від 22.07.1988 № 104п;
- запис № 19 від 01.07.1991 - про звільнення позивача у зв`язку зі скороченням штату (наказ від 28.06.1991 № 80п).
Суд звертає увагу, що записи у трудовій книжці позивача містять посилання на накази про прийняття на роботу та звільнення, що відповідає вимогам пункту 2.3 Інструкції № 162; [записи не містять виправлень та скріплені печаткою підприємства й підписом уповноваженої особи - уточнити за копією трудової книжки].
Разом із цим суд наголошує, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Такий недолік оформлення документа, як відсутність у записі про прийняття на роботу назви організації, є виключно помилкою відповідальної особи роботодавця, яка вносила запис до трудової книжки. Працівник не може нести відповідальність за правильність та повноту заповнення кадрових документів роботодавцем. Отже, формальні недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Отже, з вищенаведеного випливає, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи до її трудової книжки вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем; більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати, що трудовий стаж позивача відсутній.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням трудової книжки роботодавцем, іншими органами, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За таких обставин суд доходить висновку, що відсутність назви організації при прийнятті на роботу не може бути підставою для незарахування періоду роботи до страхового стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення трудової книжки і дотримання вимог законодавства на підприємстві.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач з підстави, яка є формальним недоліком оформлення трудової книжки, не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 22.07.1988 по 01.07.1991 (2 роки 11 місяців 10 днів), підтверджений записами трудової книжки, а тому висновок відповідача про тривалість страхового стажу позивача (22 роки 10 місяців 13 днів) зроблено без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто необґрунтовано (пункт 3 частини другої статті 2 КАС України). Це свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та необхідність його скасування.
При цьому, питання про те, чи набула позивач з урахуванням цього періоду право на пенсію за віком (з урахуванням віку, з досягненням якого стаття 26 Закону № 1058-IV пов`язує право на пенсію, та тривалості страхового стажу на дату досягнення такого віку), відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням спірного періоду не вирішував.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 245 КАС України у разі визнання протиправним та скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав позивача; зобов`язати ж його прийняти рішення на користь позивача суд може лише за умови, що для прийняття такого рішення виконано всі умови, визначені законом, і воно не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, а в іншому разі суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.07.1988 по 01.07.1991 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.09.1981 та зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, оскільки питання наявності в позивача права на призначення пенсії з урахуванням спірного періоду відповідачем не вирішувалося.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас відповідно до частини другої цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
З урахуванням викладеного вище позовні вимоги підлягають задоволенню частково: рішення відповідача підлягає скасуванню, відповідача слід зобов`язати зарахувати спірний період до страхового стажу позивача та повторно розглянути її заяву, а в задоволенні вимоги про призначення пенсії слід відмовити, оскільки без оцінки відповідачем усіх умов, визначених законом, її призначення судом становило б підміну суб`єкта владних повноважень.
Крім того, судом встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн, тому враховуючи приписи частин першої та третьої статті 139 КАС України, ці витрати необхідно присудити на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 8-10, 14, 72-79, 90, 118, 121, 139, 162, 241-246, 250, 262, 293, 295 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 01.01.2026 № 87/03-16.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.07.1988 по 01.07.1991 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.09.1981 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати із сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (однієї тисячі трьохсот тридцяти однієї гривні 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 29 вересня 2026 р.
29.09.26