ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/26125/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 09.05.2025 № 063550007085, яке вручено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області в якості додатку до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.05.2025, яким відмовлено йому у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку із формулюванням відмови : "станом на 01.01.1993" у ОСОБА_1 відсутні 3 роки проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселений і огляду на обставину "не враховано - період з 27.06.1990 по 20.04.1992, оскільки в цей час заявник проходив військову службу" і "не підтверджено період постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3-х років";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за результатом розгляду його заяви від 02.05.2025 про призначення пенсії, поданої при особистому зверненні на прийомі у спеціаліста Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, призначити йому пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 18 березня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після досягнення 54-ти річного віку, в межах трьохмісячного строку звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 1, Пенсійний фонд) із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII). За результатами розгляду за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач 2, Управління) прийняло рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви, з підстав відсутності станом на 01.01.1993 підтвердженого необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
28.01.2026 від представника відповідача 2 надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Пояснює, що станом на 01.01.1993 період роботи (проживання) у зоні гарантованого добровільного відселення відсутній, до проживання не зараховано період проходження військової служби з 27.06.1990 по 20.04.1992, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років.
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 02.05.2025 подав заяву до відповідача 1, в якій просив призначити йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-XII.
Заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за принципом екстериторіальності та прийнято рішення № 063550007085 від 09.05.2025 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного періоду проживання або роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993.
Позивач не погоджується із рішенням про відмову у призначенні йому пільгової пенсії та вважає, що у зв`язку із прийнятим рішенням втратив право на отримання пенсії, а тому таке рішення протиправне та підлягає скасуванню, вважає, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, є відповідне посвідчення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV. Так, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
При цьому, умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені ст.55 Закону №796-XII.
Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років (абз.5-6 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII).
При цьому, в примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).
Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
У ході судового розгляду справи встановлено, що необхідний період роботи (проживання) на території гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 у позивача відсутній, що не дає право зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років.
До періодів проживання в зоні ЧАЕС не зараховано період з 27.06.1990 по 20.04.1992, оскільки в цей час заявник проходив військову службу (відповідно до розрахунку страхового стажу, який наявний в матеріалах справи та військового квитка НОМЕР_1 від 27.06.1990). Відомості про те, що Військові частини чи навчальний заклад були розташовані у населених пунктах, які територіально відносилися до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС матеріали справи не містять, позивачем у ході судового розгляду не доведено.
Відповідно до довідки № 1861 від 02.05.2025 ОСОБА_1 дійсно навчався з 01.09.1978 по 11.06.1986 у Овруцькій середній школі № 1 (на даний час перейменовано на Овруцький ліцей № 1).
У подальшому, як свідчить інформація з диплому НОМЕР_2 від 22.06.1989, позивач у період з 01.09.1986 по 22.06.1989 навчався в Жмеринському середньо професійно-технічному училищі № 1.
З 26.06.1989 по 06.06.1990 позивач працював в Локомотивному ДЕПО м.Коростень, про що свідчить копія трудової книжки серії НОМЕР_3 , яка наявна в матеріалах справи.
При цьому, відповідно до довідки виконавчого комітету Овруцької міської ради № 1361 від 01.05.2025 позивач з 05.06.1992 по 11.08.1995 проживав та був зареєстрований в м.Овруч за різними адресами, зокрема у період з 05.06.1992 по 11.08.1995, з 11.08.1995 по 09.08.2018 та з 08.05.2023 по теперішній час.
Таким чином, відомості про місце реєстрації у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років відсутні, матеріалами справи не підтверджені.
При цьому, період роботи (проживання) позивача на території посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 1 рік 8 місяців 10 днів, що не дає право позивачу на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років.
У свою чергу, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду неодноразово доходив висновків, у тому числі у справі № 240/322/25 від 25.03.2026, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Таким чином, згідно з дослідженими доказами, позивач фізично перебував у зоні радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993, лише з 31.07.1986 по 11.06.1986 (період навчання в школі) та з 05.06.1992 по 01.01.1993 (відомості згідно з довідкою виконавчого комітету Овруцької міської ради № 1361 від 01.05.2025), тобто станом на 01.01.1993 у необхідному розмірі відсутній.
Враховуючи викладене, позивачем не підтверджено період його постійного проживання станом на 01.01.1993 не менше 3-х років у зоні гарантованого добровільного відселення, з огляду на що право на зниження пенсійного віку на 6 років у позивача відсутнє.
Проаналізувавши встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що у позивача відсутні умови, які є необхідними для прийняття відповідачами рішення про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, а відтак відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії.
Спірних правовідносин щодо необхідного стажу у даному випадку не виникало, страховий стаж позивача становив 38 років 01 місяців 21 днів.
Разом з тим, суд враховує твердження позивача, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує особливий статус. Однак, вважає за необхідне вказати, що вказаним Законом №796-ХІІ підтверджується, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії. Однак, користування пільгами визначеними Законом та наявність лише посвідчення відповідної категорії не є безумовною підставою для призначення пенсії зі зниженням віку, відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.
Враховуючи викладене та наявні матеріали справи, позивачем не підтверджено період його постійного проживання станом на 01.01.1993 не менше 3-х років у зоні гарантованого добровільного відселення, з огляду на що право на зниження пенсійного віку та право на призначення пенсії, відповідно до ч.2 стю55 Закону №796ХІІ, у позивача відсутнє.
Проаналізувавши встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що у позивача відсутні умови, які є необхідними для прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, а відтак відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії.
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у справі.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності викладених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, 3, м.Чернівці, 58002. ЄДРПОУ: 40329345) , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м.Житомир, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 28 вересня 2026 р.
28.09.26