ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
17 вересня 2026 року м. Ужгород № 260/2863/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, які беруть участь у судовому засіданні:
представник позивача 1 - Ламбрух О.С.;
позивач 2 - не з`явився;
представник відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (вул. Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, зобов`язання вчинити дії, а саме:
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 30 березня 2026 року, реєстраційний номер в ЄДЕССЬ MU01:4076-2348-6236-3702, номер рішення 49-В/03-04/26, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки [номер приховано]:31:001:0259 на об`єкт будівництва «Реконструкція житлового будинку з надбудовою і добудовою та влаштуванням приміщень комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_3 »;
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради № 45-М/26 від 30.03.2026 року «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва», в частині відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування будівництва: «Реконструкція житлового будинку з надбудовою і добудовою та влаштуванням приміщень комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_3 »;
Зобов`язати Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки [номер приховано]:31:001:0259 на об`єкт будівництва «Реконструкція житлового будинку з надбудовою і добудовою та влаштуванням приміщень комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_3 ».
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно відмовив у наданні містобудівних умов та обмежень забудови, посилаючись на ч. 4 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки позивачем надано всі достовірні документи, необхідні для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень. Відтак, вважають, що рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень та відповідний наказ підлягають скасуванню.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Вказана ухвала суду доставлена до електронного кабінету відповідача 06.05.2026 року, що підтверджується відповідною довідкою.
Разом з тим, відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги та просив суд позов задоволити, з мотивів наведених у позовній заяві.
Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового засідання відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання та не повідомив суд про причини неявки такого.
Розглянувши подані докази, заслухавши представника позивача, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, що 12.05.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі - продажу житлового будинку в АДРЕСА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського МНО Мойсюк-Торохтіною І.І., що зареєстрований в реєстрі за № 266.
Того ж дня, 12.05.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі - продажу земельної ділянки за кадастровим номером [номер приховано]:31:001:0259, площею 0,0734 га, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського МНО Мойсюк-Торохтіною І.І., що зареєстрований в реєстрі за № 265.
Після набуття у власність даного майна, 26.03.2026 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради з заявою про надання містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки [номер приховано]:31:001:0259 на об`єкт будівництва реконструкція житлового будинку з надбудовою і добудовою та влаштуванням приміщень комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішенням Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 30 березня 2026 року, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:4076-2348-6236-3702, номер рішення 49-В/03-04/26 та наказом № 45-М/26 від 30.03.2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.
Вказане рішення містить примітку про те, що при розгляді поданих документів виявлено, що на належне майно накладено арешт нерухомого майна № 58847557, 58847557 від 04.03.2025 року (ухвала суду від 25.02.2025 року Галицький районний суд м. Львова № 461/1067/25).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, слід керуватись наступними нормами права.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038).
Відповідно до ст. 26 Закону № 3038 забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.
Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час нас проектування і будівництва об`єктів.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).
Основними ж складовими вихідних даних, у розумінні частини першої статті 29 Закону №3038-VI є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією (пункт 8 частини першої статті 1 Закону № 3038).
Частинами другою та третьою статті 29 Закону № 3038 визначено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що отримання містобудівних умов та обмежень - це перший етап офіційного оформлення будівельних об`єктів на підставі поданої заяви замовника (зміст якої не визначається) та вичерпного переліку документів.
У даній справі спір виник у зв`язку із відмовою відповідача надати містобудівні умови та обмеження з мотивів, ніби - то, подання недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.
У свою чергу підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень визначені у частині четвертій статті 29 Закону № 3038-VI, відповідно до якої такими є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Тобто, законодавцем чітко визначені вичерпні підставі для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.
Аналізуючи наведене, суд вказує на те, що позивачем надано всі достовірні документи передбачені законодавством.
Згідно ч. 5 ст. 29 Закону № 3038 містобудівні умови та обмеження містять:
1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;
1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень);
2) інформацію про замовника;
3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;
4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України);
5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;
6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);
7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;
8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації);
9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж;
10) вимоги щодо розроблення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (для об`єктів, визначених відповідно до частини десятої статті 31 цього Закону).
Перелік зазначених умов є вичерпним.
Так, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу. (частини шоста статті 29 Закону № 3038).
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 року у справі № 522/6069/14-а реалізацією відповідачем своїх дискреційних повноважень при наданні містобудівних умов та обмежень буде вважатися визначення Управлінням змісту таких умов та обмежень.
Тобто, містобудівні умов та обмежень надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури, а їх зміст визначається безпосередньо цими органами під час їх видачі.
Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, протиправним посилання відповідача на таку підставу для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень як подання недостовірних відомостей у документа, оскільки такі були надані, а відтак протиправними є рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень, а тому їх слід скасувати.
Як вбачається із оскаржуваного рішення в примітці, зазначено, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова №« 461/1067/25 від 25.02.2025 року накладено арешт на майно.
Однак, відповідно до приписів статті 170 частини 1 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як було вказано вище, відповідно до приписів статті 1 Закону України № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Відтак, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки це вихідні дані, які необхідні для проектування будівництва відповідного об`єкту на певній ділянці. Видача містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки не може мати наслідком відчуження, розпорядження та/або користування земельною ділянкою та житловим будинком, а також не надає права на проведення будівельних робіт.
3 огляду на зазначене, видача позивачам містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки не охоплюється вищевказаною забороною, накладеною ухвалою суду, оскільки не може підпадати під заборону проведення будівельних робіт та здійснення реконструкції нерухомого майна.
Разом з тим, суд зазначає, що така підстава та причина відмови не були покладені відповідачем в основу прийнятого рішення, яким відмовлено позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, визначені у рішенні та наказі відповідача, підстави відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є необґрунтованими, а вказане рішення та наказ є протиправними та таками, що підлягають скасуванню.
Що стосується вимоги зобов`язального характеру, а саме: видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки [номер приховано]:31:001:0259 на об`єкт будівництва «Реконструкція житлового будинку з надбудовою і добудовою та влаштуванням приміщень комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_3 », то суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
З наведеного слідує, що під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.
Враховуючи наведене, вимога зобов`язального характеру не підлягає задоволенню, оскільки така належить до дискреційних повноважень відповідача, однак з метою належного захисту прав позивачів, суд вважає на необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26.03.2026 року про надання містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки [номер приховано]:31:001:0259 на об`єкт будівництва "Реконструкція житлового будинку з надбудовою і добудовою та влаштуванням приміщень комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_3 ", з врахуванням висновків суду.
Крім того, суд зазначає та враховує, що Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі було направлено йому через підсистему «Електронний суд» та вручено 06.05.2026, що підтверджується відповідною довідкою.
Водночас, суд звертає увагу на положення частини 4 статті 159 КАС України, згідно змісту якої неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, які суд застосовує у цій справі, виходячи із повної процесуальної пасивності відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково, із зазначених у рішенні підстав.
Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України, на користь позивачів слід стягнути сплачений судовий збір за подання даного адміністративного позову у сумі 1331,20 грн, для кожного окремо.
На підставі наведеного та керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (вул. Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, зобов`язання вчинити дії - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 30.03.2026 року, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:4076-2348-6236-3702, номер рішення 49-В/03-04/26 щодо відмови у видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки [номер приховано]:31:001:0259 на об`єкт будівництва "Реконструкція житлового будинку з надбудовою і добудовою та влаштуванням приміщень комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_3 ".
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 30.03.2026 року №45-М/26 "Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва" в частині відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування будівництва: "Реконструкція житлового будинку з надбудовою і добудовою та влаштуванням приміщень комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_3 ".
Зобов`язати Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (вул. Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ: 41284929) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26.03.2026 року про надання містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки [номер приховано]:31:001:0259 на об`єкт будівництва "Реконструкція житлового будинку з надбудовою і добудовою та влаштуванням приміщень комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_3 ", з врахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (вул. Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ: 41284929) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: відсутній) судовий збір у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (вул. Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ: 41284929) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.09.2026 року, після завершення навчання суддею у Національній школі суддів України.
Суддя С.А. Гебеш