ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/7455/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної служби здоров`я України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 код РНОКПП НОМЕР_1 місцепроживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Національної служби здоров`я України код ЄДРПОУ 42032422, місцезнаходження: 04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 19 (далі відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність НСЗУ щодо не надання відповідей на звернення позивача від 10.02.2026, 16.02.2026, 18.02.2026 та 09.04.2026;
- визнати протиправною бездіяльність Національної служби здоров`я України щодо не забезпечення фінансування медичної допомоги позивачу в межах ПМГ-2026;
- зобов`язати Національну служби здоров`я України у 5-денний строк надати письмові відповіді по суті всіх чотирьох звернень;
- зобов`язати Національну служби здоров`я України забезпечити фінансування: повної діагностики в закладі охорони здоров`я 3-го рівня (в т.ч. ФГДС з біопсією, хірургічна оцінка жовчних протоків, онкологічний скринінг); лікування та хірургічного втручання (лазерне дроблення каменів К80.2, усунення стенозу К26.3) в межах пакетів ПМГ-2026;
- зобов`язати Національну служби здоров`я України вжити заходів щодо внесення повного обсягу медичних даних позивача до ЕСОЗ (eHealth);
- зобов`язати Національну служби здоров`я України надати позивачу перелік закладів 3-го рівня з договорами НСЗУ (м. Київ, м. Львів), спроможних здійснити необхідну діагностику та лікування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно проігноровано звернення позивача від 10.02.026 щодо сприяння госпіталізації до закладу 3-го рівня та забезпечення безоплатного лікування, від 16.02.2026 щодо відмови лікаря ОСОБА_2 у видачі е-направлення, від 18.02.026 щодо невнесення медичних даних, від 09.04.2026 щодо порушень під час госпіталізації. Також, зазначає, що відповідачем протиправно не забезпечено фінансування лікування та операції в межах ПМГ-2026 (Постанова КМУ №1384 від 22.12.2023), яка передбачає безоплатні пакети «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» та «Стаціонарна допомога дорослим та дітям». Також, вказує, що відповідачем протиправно не вжито заходи щодо внесення медичних даних позивача до ЕСОЗ та не надано перелік закладів 3-го рівня для проведення необхідної діагностики та лікування.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що на спростування твердження позивача щодо ненадання йому відповідей НСЗУ надає копії листів-відповідей від 16.04.2026 № 9625/13-11-26, від 19.02.2026 № 5249/23-12-26, від 27.02.2026 № 5868/23-12-26 та від 09.03.2026 № 6510/26-12-26 разом з доказами їх направлення заявнику. Відтак, вважає, що станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом, всі наявні в НСЗУ звернення ОСОБА_1 були розглянуті в установленому законом порядку, а відповідь за результатами їх розгляду сформована та направлена заявнику на вказану ним електронну адресу.
Продовжує, що НСЗУ є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. Зазначає, що жодним нормативно-правовим актом, зокрема Положенням № 1101, НСЗУ не наділена повноваженнями здійснювати пряме, адресне («персональне») фінансування лікування, діагностики чи операцій окремих фізичних осіб на їх індивідуальні вимоги. Звертає увагу, що у даних правовідносинах пацієнт (зокрема, ОСОБА_1 ) є виключно особою, на користь якої укладено договір (третьою особою), яка має право на отримання медичної послуги від лікарні, а не суб`єктом правовідносин із прямого отримання бюджетних коштів від НСЗУ. Спеціальне законодавство про державні фінансові гарантії та норми Цивільного кодексу України взагалі не передбачають правового механізму для здійснення будь-яких прямих, адресних чи компенсаційних виплат грошових коштів від НСЗУ безпосередньо на користь фізичних осіб (пацієнтів).
Щодо твердження позивача про не забезпечення фінансування, зазначає, що між НСЗУ та КНП «Дрогобицька міська лікарня № 1» (код ЄДРПОУ 13815703) укладено та діє Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 0982-E225-P000 від 12.02.2025 року щодо надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги. Відповідно до умов цього Договору, відповідач у повному обсязі контрактував та фінансує КНП «Дрогобицька міська лікарня № 1» за 25 пакетами медичних послуг.
Відтак, НСЗУ як державний замовник виконала свої зобов`язання та забезпечила фінансування медичного закладу (КНП «Дрогобицька міська лікарня № 1»), до якого позивача було доставлено 06.04.2026 року. Таким чином, НСЗУ повністю та в межах закону реалізувала свої функції щодо фінансового забезпечення прав Позивача на медичну допомогу. Це, у свою чергу, зумовлює безпідставність та незаконність заявлених Позивачем позовних вимог, детальний правовий аналіз яких наводиться нижче.
Щодо не вжиття заходів щодо внесення повного обсягу медичних даних позивача до ЕСОЗ (eHealth) зазначає. Пунктом 24 Порядку функціонування електронної системи охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 411 (далі Порядок № 411), передбачено, що інформація та документи вносяться до ЕСОЗ користувачами відповідно до їх права доступу, визначених відповідно до цього Порядку та нормативно-правових актів, що регулюють порядок ведення відповідних реєстрів. Вказує, що НСЗУ є володільцем (утримувачем) центральної бази даних ЕСОЗ, а не суб`єктом надання медичних послуг чи заповнення медичної документації. Вважає, що Служба не може нести відповідальність за те, що конкретний лікуючий лікар не вніс дані пацієнта до системи.
Щодо надання переліку закладів третього рівня НСЗУ наголошує, що інформація про всі заклади охорони здоров`я України, які уклали договори з НСЗУ за відповідними пакетами ПМГ (включаючи високоспеціалізовані заклади третього рівня), є відкритою, публічною та розміщена на офіційному веб-порталі НСЗУ у формі аналітичних панелей (де Bored/ дешифраторів). Крім того, зазначає, що детальні роз`яснення щодо алгоритму реалізації прав позивача як ВПО на отримання безоплатної медичної допомоги (включаючи гарантії ст. 9 Закону № 2168-VIII) були надані заявнику у зведеній відповіді - Листі НСЗУ від 16.04.2026 року № 9625/13-11-26. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначає ті ж аргументи, що і у позовній заяві.
Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив ті ж мотиви, що і у відзиві.
Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд зазначає, що ухвалою від 22.04.2026 суддя у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної служби здоров`я України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії відмовила.
Ухвалою від 22.04.2026 суддя залишила позову заяву без руху.
Ухвалою від 22.04.2026 суддя заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову повернула заявнику без розгляду.
Ухвалою від 27.04.2026 суддя заяву позивача про звільнення від сплати судового збору задовольнила. Звільнила ОСОБА_1 від сплати судового збору в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національної служби здоров`я України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою від 27.04.2026 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
10.02.2026 позивач скерував на електронну адресу Національної служби охорони здоров`я України заяву щодо забезпечення права на медичну допомогу та переведення до закладу 3-го рівня. У заяві просив: «Сприяти невідкладному направленню (госпіталізації) до закладу охорони здоров`я 3-го рівня (Львівська обласна клінічна лікарня або профільні інститути м. Києва) для проведення високотехнологічного обстеження та оперативного лікування. Забезпечити надання повного обсягу медичних послуг та медикаментів згідно з «Нацпереліком» безоплатно, враховуючи статус ВПО та відсутність доходів. Взяти під контроль процес відновлення медичних записів у системі ЕСОЗ для забезпечення безперервності лікування. Про результати розгляду заяви та вжиті заходи просив повідомити на електронну пошту невідкладно у встановлений законом строк.».
16.02.2026 позивач скерував на електронну адресу Національної служби охорони здоров`я України скаргу щодо протиправної відмови сімейного лікаря ОСОБА_2 у видачі електронного направлення на стаціонарне лікування. В якій просив розглянути скаргу невідкладно та вжити заходи реагування.
18.02.2026 позивач скерував на електронну адресу Національної служби охорони здоров`я України скаргу щодо порушення прав як пацієнта та ВПО з боку КНП «Міська поліклініка №22» м. Харків та сімейного лікаря ОСОБА_4 .
09.04.2026 позивач скерував на електронну адресу Національної служби охорони здоров`я України заяву про порушення прав пацієнта, відмову в обстеженні та необхідність забезпечення доступу до медичної допомоги. У заяві просив:
1. Провести перевірку КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» щодо порушення прав пацієнта та відмови у проведенні необхідних обстежень і наданні медичної інформації.
2. Надати вичерпну інформацію про заклади охорони здоров`я, які мають договори з НСЗУ та можуть забезпечити необхідне дообстеження (у тому числі онкологічну діагностику), госпіталізацію та лікування за відповідним профілем.
3. Окрема надати перелік таких закладів у м. Києві, які мають можливість прийняти мене у найкоротший строк.
4. Вжити заходів щодо сприяння організації направлення та госпіталізації до відповідного закладу охорони здоров`я.
5. Надати офіційне роз`яснення щодо гарантій повного покриття лікування та/або оперативного втручання в межах Програми медичних гарантій.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо надання відповідей на звернення, щодо забезпечення фінансування та повної діагностики в закладі охорони здоров`я 3-го рівня позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто, судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Отже, право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, як складова політичних прав, тобто право людини і громадянина надсилати індивідуальні або колективні письмові звернення чи особисто звертатися до державних органів, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб, є її конституційним правом.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацом першим статті 1 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" визначеннями під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
За правилами статті 5 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Відповідно до статті 7 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.
Термін розгляду звернень громадян визначений у статті 20 Закону України «Про звернення громадян», частина перша якої передбачає, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
Аналіз наведених норм Закону України "Про звернення громадян" вказує, що у разі надходження до органу місцевого самоврядування звернення (скарги), такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні (скарзі) обставини та за результатом проведеної перевірки у визначений термін ухвалити відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки його звернення (скарги) і суть ухваленого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 815/1178/17.
Окрім того, Законом України "Про звернення громадян" регламентовано надавати відповіді на всі питання, які викладені у скарзі та належать до компетенції органу, до якого звернувся громадянин. У разі, якщо питання, порушені в одержаному органом місцевого самоврядування зверненні, не входять до його повноважень, таке звернення повинно бути надіслано за належністю.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 280/4698/19.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 квітня 2020 року у справі № 813/4351/16, надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування й вирішення порушених у зверненні питань із урахуванням суті відповідного звернення й на підставі його ґрунтовного й усебічного вивчення.
Як видно з матеріалів справи, 10.02.2026 позивач скерував на електронну адресу Національної служби охорони здоров`я України заяву щодо забезпечення права на медичну допомогу та переведення до закладу 3-го рівня. В такій заяві просив:«Сприяти невідкладному направленню (госпіталізації) до закладу охорони здоров`я 3-го рівня (Львівська обласна клінічна лікарня або профільні інститути м. Києва) для проведення високотехнологічного обстеження та оперативного лікування. Забезпечити надання повного обсягу медичних послуг та медикаментів згідно з «Нацпереліком» безоплатно, враховуючи статус ВПО та відсутність доходів. Взяти під контроль процес відновлення медичних записів у системі ЕСОЗ для забезпечення безперервності лікування. Про результати розгляду заяви та вжиті заходи просив повідомити на електронну пошту невідкладно у встановлений законом строк. У заяві позивач зазначив електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.».
Досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що представником відповідача долучено відповідь за №5249/23-12-26 від 19.02.2026 на звернення від 10.02.2026 щодо скерування позивача на оперативне лікування та забезпечення безоплатного обстеження та лікування.
За результатами розгляду повідомлено, зокрема, що «…Лікар первинної медичної допомоги (далі - ПМД) при зверненні до нього пацієнта (його законного представника) уточнює у пацієнта (його законного представника) актуальність даних, що відображаються у зведеній медичній інформації про пацієнта, та за необхідності вносить відповідні медичні записи в систему в межах своєї компетенції. Отже, Ви можете звернутись до лікаря ПМД, якого обрано за декларацією про вибір лікаря ПМД для внесення в ЕСОЗ відповідних ЕМЗ на підставі паперових висновків».
Також, повідомлено, зокрема «…Підставами для надання послуг за пакетами медичних послуг «Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій» та «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» є направлення лікаря з надання ПМД, якого обрано за декларацією про вибір лікаря; направлення лікуючого лікаря; доставлення бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги; переведення з іншого ЗОЗ та/або клінічного підрозділу ЗОЗ; самозвернення у невідкладному стані».
Повідомлено, що до обсягу медичних послуг за пакетом медичних послуг «Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій» відносяться, зокрема: забезпечення проведення лабораторних досліджень, передбачених специфікаціями надання медичних послуг, у ЗОЗ або на умовах договору підряду; забезпечення проведення інструментальних досліджень відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я та наявного обладнання у ЗОЗ, проведення комп`ютерної томографії та магнітно-резонансна томографія у ЗОЗ або на умовах оренди, або договору підряду, або на інших умовах користування; здійснення закупівлі лікарських засобів, визначених Національним переліком основних лікарських засобів, медичних виробів та витратних матеріалів, необхідних для надання медичної допомоги відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я.
До обсягу медичних послуг за пакетом медичних послуг "Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах" відносяться, зокрема: проведення лабораторних та інструментальних досліджень; Проведення пацієнту/пацієнтці усього спектру хірургічних втручань (відкритих, ендоваскулярних, лапароскопічних тошо); транскутанних, ендоскопічних, своєчасне знеболення, анестезіологічне забезпечення, за необхідності - процедурна седація, на всіх етапах діагностики та лікування, цілодобовий доступ до ненаркотичних та наркотичних знеболювальних засобів. Забезпечення анестезії та анестезіологічного моніторингу під час проведення хірургічних операцій та обстежень; забезпечення лікарськими засобами, постачання яких здійснюється шляхом централізованих закупівель МОЗ, за рахунок інших програм центрального та місцевого бюджетів, а також лікарськими засобами, визначеними Національним переліком основних лікарських засобів, необхідними медичними виробами та витратними матеріалами відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я та медико-технологічних документів. В разі планової госпіталізації пацієнт самостійно обирає надавача медичних послуг. Під час ургентного стану бригада екстреної медичної допомоги доставляє пацієнта в заклад, визначений маршрутом, затвердженим відповідним департаментом охорони здоров`я.
Суд встановив, що відповідь Національної служби охорони здоров`я України №5249/23-12-26 від 19.02.2026 надіслана на зазначену позивачем електронну адресу у заяві від 10.02.2026: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" прямо встановлено обов`язок органу, до якого надійшло звернення, у разі якщо порушені у ньому питання не належать до його повноважень, у строк не більше п`яти днів переслати його за належністю відповідному органу чи посадовій особі.
Як передбачено статтею 19 Закону № 393/96-ВР «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:
- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
З аналізу положень Закону № "Про звернення громадян" слідує, що в разі надходження до органу звернення чи скарги такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 815/1178/17 та у справі № 280/4698/19 від 30.11.2020.
Отже, у разі встановлення відсутності компетенції щодо розгляду звернення, орган державної влади не має права залишити його без розгляду або вирішувати питання по суті, а зобов`язаний направити його за належністю.
Наведене свідчить, що відповідь відповідача на звернення позивача має формальний характер і не ґрунтується на ретельному та всебічному дослідженні обставин і питань, які він порушив у своєму зверненні, адже не міститься жодних дій, які вчинив відповідач для вирішення питання позивача для забезпечення поновлення порушених прав.
Суд наголошує, що особа, яка звернулась зі зверненням та висловила прохання перевірити певні дії суб`єкта владних повноважень, на які, на її переконання, суперечать законодавству, відповідно має отримати належну відповідь на поставлені нею питання, а не формальну.
Безумовно, з отриманою відповіддю особа може як погодитися, так і не погодитися, проте, істотною умовою такої відповіді згідно з вимогами статті 2 КАС України є її належне обґрунтування та вирішення порушених у зверненні питань, чого відповідачем у розглядуваній ситуації, як свідчить зміст відповіді за №5249/23-12-26 від 19.02.2026, зроблено не було, що вказує на порушення ним вимог статті 19 Закону України "Про звернення громадян", частина перша якої імперативно передбачає обов`язок органу, який розглядає заяву чи скаргу, об`єктивно та всебічно їх перевіряти.
Таким чином, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо належного розгляду заяви позивача від 10.02.2026.
Щодо не розгляду скарги від 16.02.2026, суд зазначає таке.
Як видно з матеріалів справи, 16.02.2026 позивач скерував на електронну адресу Національної служби охорони здоров`я України, Міністерства охорони здоров`я України скаргу щодо протиправної відмови сімейного лікаря ОСОБА_2 у видачі електронного направлення на стаціонарне лікування. В якій просив розглянути скаргу невідкладно та вжити заходи реагування.
Суд встановив, що у матеріалах справи відсутні докази щодо розгляду скарги від 16.02.2026.
Як визначено абзацами 1, 2 частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Cуд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 КАС України, а у силу частини 2 статті 77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що на підтвердження факту надання НСЗУ відповіді можливо довести згідно інформації зазначеної у листі позивачу від 16.04.2026 року №9625/13-11-26, де зазначено: «НСЗУ розглянуто Ваші звернення від 18.02.2026, від 09.04.2026 та від 10.04.2026, надіслані листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 13.04.2026 № О-10339/13-26. Відповідь на аналогічні Ваші звернення від 09.02.2026, 10.02.2026 та 18.02.2026 було направлено НСЗУ листами № 5249/23-12-26 від 19.02.2026, № 5868/23-12-26 від 27.02.2026 та № 6510/26-12-26 від 09.03.2026». Окрім того на спростування твердження позивача щодо не надання йому відповідей НСЗУ надає копії листів-відповідей від 16.04.2026 № 9625/13-11-26, від 19.02.2026 № 5249/23-12-26, від 27.02.2026 № 5868/23-12-26 та від 09.03.2026 № 6510/26-12-26 разом з доказами їх направлення заявнику.
До відзиву на позовну заяву відповідач, серед іншого, долучив:
- відповідь від 19.02.2026 №35249/23-12-26 щодо розгляду звернення від 10.02.2026;
- відповідь від 27.02.2026 №5868/23-12-26 щодо розгляду звернення від 09.02.2026;
- відповідь від 09.03.2026 №6510/26-12-26 щодо розгляду повторного звернення від 18.02.2026;
- відповідь від 16.04.2026 №9625/13-11-26 щодо розгляду звернення від 18.02.2026, від 09.04.2026та від 10.04.2026.
Отже, матеріали справи не містять належних доказів направлення позивачу відповіді щодо розгляду скарги від 16.02.2026 на його електронну адресу.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо розгляду скарги позивача від 16.02.2026.
Щодо звернення від 18.02.2026.
18.02.2026 позивач скерував на електронну адресу Національної служби охорони здоров`я України скаргу щодо порушення прав як пацієнта та ВПО з боку КНП «Міська поліклініка №22» м. Харків та сімейного лікаря ОСОБА_4 .
Як видно з матеріалів справи, відповідач надав відповідь від 09.03.2026 №6510/26-12-26, якою повідомив, що відповідь на аналогічні звернення від 09.02.2026 та 10.02.2026 було надано НСЗУ листами №5249/23-12-26 від 19.02.2026 та №5868/23-12-26 від 27.02.2026.
Так, у матеріалах справи міститься заява позивача, адресована Національній службі охорони здоров`я України від 09.02.2026, в якій позивач просить:
- провести перевірку сімейного лікаря ОСОБА_4 щодо повноти внесення медичних записів до ЕСОЗ;
- зобов`язати адміністрацію Поліклініки №22 надати по емейл ІНФОРМАЦІЯ_1 в електронному вигляді повну скан копію амбулаторної картки та виписку за формою №027/о, підписану КЕП.
Також, відповідно до заяви від 10.02.2026 позивач просив:
- сприяти невідкладному направленню (госпіталізації) до закладу охорони здоров`я 3-го рівня (Львівська обласна клінічна лікарня або профільні інститути м. Києва) для проведення високотехнологічного обстеження та оперативного лікування;
- забезпечити надання повного обсягу медичних послуг та медикаментів згідно з «Нацпереліком» безоплатно, враховуючи статус ВПО та відсутність доходів;
- взяти під контроль процес відновлення медичних записів у системі ЕСОЗ для забезпечення безперервності лікування».
Відповідь на звернення від 09.02.2026 та 10.02.2026 було надано листами №5249/23-12-26 від 19.02.2026 та №5868/23-12-26 від 27.02.2026
Разом з тим, суд встановив, що відповідно до скарги від 18.02.2026 щодо порушення прав як пацієнта та ВПО з боку КНП «Міська поліклініка №22» м. Харків та сімейного лікаря ОСОБА_4 , позивач просив:
- провести позапланову перевірку КНП «Міська поліклініка №22» м. Харків щодо дотримання умов договору з НСЗУ (повнота та своєчасність внесення даних до ЕСОЗ (Helsi);
- наявності та функціонування офіційних каналів зв`язку;
- правомірності дій лікаря ОСОБА_4 щодо ведення медичної документації;
- зобов`язати заклад у строк не більше 5 робочих днів оцифрувати та внести до ЕСОЗ (Helsi) медичну карту (ф. 025/о) в повному обсязі;
- внести результати ФЕГДС (протокол №247 від 24.12.240, УЗД (від 08.0.2026) та всі консультативні висновки за 9 років спостереження;
- надати скан копію амбулаторної картки та виписку за ф. №027/о (КЕП) на ІНФОРМАЦІЯ_1.
Отже, дослідивши зміст звернень позивача від 09.02.2026, від 10.02.2026 та від 18.02.2026 суд встановив, що такі не є тотожними та містять різні вимоги та заходи, які має вжити відповідач.
Таким, чином, відповідач посилаючись, що відповідь на аналогічні звернення від 09.02.2026 та 10.02.2026 було надано НСЗУ листами №5249/23-12-26 від 19.02.2026 та №5868/23-12-26 від 27.02.2026 діяв всупереч законодавству.
Суд повторно наголошує, що особа, яка звернулась зі зверненням та висловила прохання перевірити певні дії суб`єкта владних повноважень, на які, на її переконання, суперечать законодавству, відповідно має отримати належну відповідь на поставлені всі нею питання.
Отже, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає у нерозгляді скарги позивача від 18.02.2026 року у встановленому законом порядку.
Щодо заяви від 09.04.2026.
Як видно з матеріалів справи, 09.04.2026 позивач скерував на електронну адресу Національної служби охорони здоров`я України заяву про порушення прав пацієнта, відмову в обстеженні та необхідність забезпечення доступу до медичної допомоги. В такій заяві просив:
1. Провести перевірку КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» щодо порушення прав пацієнта та відмови у проведенні необхідних обстежень і наданні медичної інформації.
2. Надати вичерпну інформацію про заклади охорони здоров`я, які мають договори з НСЗУ та можуть забезпечити необхідне дообстеження (у тому числі онкологічну діагностику), госпіталізацію та лікування за відповідним профілем.
3. Окрема надати перелік таких закладів у м. Києві, які мають можливість прийняти мене у найкоротший строк.
4. Вжити заходів щодо сприяння організації направлення та госпіталізації до відповідного закладу охорони здоров`я.
5. Надати офіційне роз`яснення щодо гарантій повного покриття лікування та/або оперативного втручання в межах Програми медичних гарантій.
Відповідач надав відповідь від 16.04.2026 №9625/13-11-26, якою повідомив, що відповідь на аналогічні звернення від 18.02.2026, від 09.04.2026 та від 10.04.2026, надіслане листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 13.04.2026 №О-10339/13-26/1 було надано НСЗУ листами №5249/23-12-26 від 19.02.2026, №5868/23-12-26 від 27.02.2026 та №6510/26-12-26 від 09.03.2026.
Як видно з означеної заяви, позивач зазначив електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, проте Національною службою охорони здоров`я України відповідь від 16.04.2026 №9625/13-11-26 надіслано на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.
Суд зазначає, що обов`язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади включає і доведення змісту відповіді до заявника. А орган вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.09.2019 у справі № 826/11164/16.
Таким чином, відповідачем не надано суду доказів належного повідомлення позивача про результати розгляду його скарги від 09.04.2026, а доказів які б свідчили про протилежне у матеріалах справи не міститься.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає у нерозгляді звернення позивача від 09.04.2026 у встановленому законом порядку.
Згідно з приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, саме на відповідача покладався обов`язок довести, що звернення позивача від 10.02.2026, 16.02.2026, 18.02.2026 та 09.04.2026 були розглянуті належним чином, у межах визначених законом строків, та про що позивачу були надані відповіді з урахуванням змісту поставлених у зверненні питань.
Однак жодних належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення таких дій відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо належного розгляду заяви позивача від 10.02.2026 та щодо надання відповідей на звернення позивача від 16.02.2026, 18.02.2026 та 09.04.2026 є протиправною.
З метою повного відновлення прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.02.2026 та надати відповіді на звернення ОСОБА_1 від 16.02.2026, 18.02.2026 та 09.04.2026 відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача забезпечити фінансування: повної діагностики в закладі охорони здоров`я 3-го рівня (в т.ч. ФГДС з біопсією, хірургічна оцінка жовчних протоків, онкологічний скринінг); лікування та хірургічного втручання (лазерне дроблення каменів К80.2, усунення стенозу К26.3) в межах пакетів ПМГ-2026, зобов`язати Національну служби здоров`я України вжити заходів щодо внесення повного обсягу медичних даних позивача до ЕСОЗ (eHealth), зобов`язати Національну служби здоров`я України надати позивачу перелік закладів 3-го рівня з договорами НСЗУ (м. Київ, м. Львів), спроможних здійснити необхідну діагностику та лікування, суд зазначає таке.
09.04.2026 позивач скерував на електронну адресу Національної служби охорони здоров`я України заяву про порушення прав пацієнта, відмову в обстеженні та необхідність забезпечення доступу до медичної допомоги. В такій заяві просив:
1. Провести перевірку КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» щодо порушення прав пацієнта та відмови у проведенні необхідних обстежень і наданні медичної інформації.
2. Надати вичерпну інформацію про заклади охорони здоров`я, які мають договори з НСЗУ та можуть забезпечити необхідне дообстеження (у тому числі онкологічну діагностику), госпіталізацію та лікування за відповідним профілем.
3. Окрема надати перелік таких закладів у м. Києві, які мають можливість прийняти мене у найкоротший строк.
4. Вжити заходів щодо сприяння організації направлення та госпіталізації до відповідного закладу охорони здоров`я.
5. Надати офіційне роз`яснення щодо гарантій повного покриття лікування та/або оперативного втручання в межах Програми медичних гарантій.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 09.04.2026 щодо вирішення зазначених питань, на яку на момент звернення до суду відповіді позивачем не отримано, відтак, суд дійшов висновку, що звернення з цими вимогами є передчасним.
Суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаних позовних вимог, як передчасно заявлених.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Національної служби здоров`я України щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.02.2026 та щодо надання відповідей на звернення від 16.02.2026, 18.02.2026 та 09.04.2026 є протиправною.
Зобов`язати Національну службу здоров`я України (код ЄДРПОУ 42032422, місцезнаходження: 04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 19) відповідно до вимог чинного законодавства надати відповіді на звернення ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 10.02.2026, 16.02.2026, 18.02.2026 та 09.04.2026.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.