ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 року справа № 380/15688/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
у с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 25, код ЄДРПОУ 26306742) (далі - відповідач-1, ТУ ДСА України у Львівській області), Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5 ЄДРПОУ 26255795) (далі - відповідач-2, ДСА України), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області у повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Краматорського міського суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженої до Бориславського міського суду Львівської області, за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 року - 3028 грн;
- зобов`язати Державну судову адміністрацію України (код в ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: 01601, Київська область, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5) забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області у повному обсязі бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Краматорського міського суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженої до Бориславського міського суду Львівської області, за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 року 3028 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплаті;
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Краматорського міського суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженої до Бориславського міського суду Львівської області, за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року в розмірі 2102 гривні;
- зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області (код в ЄДРПОУ 26306742, місцезнаходження: 79005, Львівська область, м. Львів, вул. Драгоманова, буд. 25) провести нарахування та виплату судді Краматорського міського суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженої до Бориславського міського суду Львівської області, недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 включно, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2025 року складає 3028 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплаті;
- стягнути з Державної судової адміністрації України (код в ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: 01601, Київська область, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5) на користь ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду, допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2025 року по 30 червня 2025 року включно в розмірі 306 993,91 грн (триста шість тисяч дев`ятсот дев`яносто три гривні 91 коп), з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату судів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у спірний період отримувала суддівську винагороду у розмірі, який не відповідає визначеному Законом України «Про судоустрій та статус суддів». Вказує, що суддівська винагорода мала бути нарахована виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2025 року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102 грн. Вважає, що у спірних відносинах пріоритет для застосування має саме Закон України «Про судоустрій та статус суддів».
Ухвалою судді від 04.08.2025 позовна заява залишена без руху.
Ухвалою судді від 18.08.2025 позовну заяву в частині позовних вимог щодо періоду з 01.01.2025 по 30.04.2025 повернуто позивачеві.
В іншій частині позовних вимог ухвалою від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову. Вказує про те, що положення статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» яким визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні, є чинними, не конституційним не визнавався та не скасовувався, а тому підлягає виконанню. Крім цього, ДСА України не передбачило розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня, в особі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області, бюджетних призначень для розрахунку суддівської винагороди в розмірі 3028 грн. Отже, територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування норм статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року у розмірі 2102 гривні. Таким чином, з прийняттям Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Державна судова адміністрація України станом на дату розгляду справи відзиву на позовну заяву не подала.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 17.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог у справі № 380/15688/25 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відокремлені матеріали справи повернулись до суду 01.05.2026.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» № 4736-V1 від 17.05.2012, ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Краматорського міського суду Донецької області, копія витягу з якого долучена до позову.
Наказом голови Краматорського міського суду Донецької області № 14-к від 27.03.2020 «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 », судді Краматорського міського суду Донецької області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату з 11.03.2020 за вислугу років в розмірі 60% посадового окладу, що підтверджується копією даного наказу, що долучена до позову.
Рішенням голови Верховного Суду № 126/0/149-22 від 04.05.2022 «Про відрядження судді Краматорського міського суду Донецької області ОСОБА_1 до Бориславського міського суду Львівської області», суддю Краматорського міського суду Донецької області Ткачову С. М. відрядили для здійснення правосуддя до Бориславського міського суду Львівської області, що підтверджується копією даного рішення, що долучена до позову.
Наказом в.о. голови Краматорського міського суду Донецької області № 25-к від 10.05.2022 «Про відрядження судді ОСОБА_1 до Бориславського міського суду Львівської області», суддю Краматорського міського суду Донецької області ОСОБА_1 відрядили для здійснення правосуддя до Бориславського міського суду Львівської області.
На підставі наказів голови Бориславського міського суду Львівської області № 22/к від 12.05.2022 та № 35/к від 26.05.2022 «Про тимчасове переведення в порядку відрядження судді ОСОБА_1 » суддя ОСОБА_1 , відряджена із Краматорського міського суду Донецької області, приступила до виконання повноважень судді Бориславського міського суду Львівської області із 12 травня 2022 року до прийняття рішення про закінчення відрядження судді, з посадовим окладом згідно з штатним розписом.
Наказом голови Бориславського міського суду Львівської області № 23/к від 11.03.2025 «Про встановлення доплати за вислугу років судді Світлані Ткачовій», судді Краматорського міського суду Донецької області ОСОБА_2 , яка тимчасово виконує обов`язки судді Бориславського міського суду Львівської області, встановлено з 11 березня 2025 року щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 70% посадового окладу.
З січня 2025 року по червень 2025 року включно Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області нарахувало та виплатило ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року» в розмірі 2102 гривні.
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати за період 01.01.2025 року по 30.06.2025 суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, позивачка звернулась до суду з вказаним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зміст зазначених норм свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Так, у преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
За частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону №1402-VIII).
Відповідно до частин першої, другої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з пунктом 1 частини третьої, частин четвертої, п`ятої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі Закон №966-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Отже, наведеною нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема працездатних осіб - 3028 гривень.
Водночас, іншими нормами цього Закону визначено, що для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 грн, що є меншим за розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2025 року у сумі 3028,00 грн.
Вирішуючи спір, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України звертає увагу на те, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 вирішувалось питання щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи з 2021 року.
Так, у названій постанові (пункти 104-106) Велика Палата Верховного Суду наголосила:
«Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.»
З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, та вказала, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
При цьому, відступаючи від раніше ухвалених висновків у спорах з подібних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. Відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду може не вказувати всі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.
Зважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102,00 грн, який не змінювався починаючи з 2020 року, то зміни розміру складових суддівської винагороди з 01 січня 2025 року, фактично, не відбулося.
Підсумовуючи вищевикладене та з огляду на те, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками Верховного Суду у складі судової палати, та враховуючи зазначені вище висновки Великої Палати Верховного Суду суд вважає, що у визначений позивачкою період для визначення базового розміру посадового окладу судді повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», а саме: 2102,00 грн.
З наявних у справі доказів судом з`ясовано, що суддівська винагорода за спірний період обчислена виходячи з приписів вказаного вище Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» із розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Допомога на оздоровлення позивачці надана з дотриманням положень ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, а саме: в розмірі посадового окладу, який правомірно визначено з урахуванням приписів Закону України про Державний бюджет України із розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
З огляду на наведене та враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №240/9028/24, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених у цьому позові вимог.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до норм ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
в и р і ш и в:
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан