ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 року справа № 380/3963/26
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р. І. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
у с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ 26255795) (далі - відповідач-1, ДСА України), Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 25, ЄДРПОУ 26306742) (далі - відповідач-2, ТУ ДСА України у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 25, код ЄДРПОУ 26306742) щодо нарахування та виплати судді Шевченківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням щомісячного обмеження згідно зі ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020;
- стягнути з Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5 код ЄДРПОУ 26255795) на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно у розмірі 429 509 (чотириста двадцять дев`ять тисяч п`ятсот дев`ять) грн 66 коп. (з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті) за рахунок бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на таке. ОСОБА_1 19.01.1986 обраний народним суддею Радянського районного народного суду міста Львова. В подальшому позивача переведено на посаду судді Шевченківського районного суду м.Львова. Рішенням Вищої ради правосуддя від 07 листопада 2024 року №3262/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Шевченківського районного суду м. Львова у відставку відповідно до пункту 4 частини 6 ст. 126 Конституції України у зв`язку з поданням суддею заяви про відставку. На підставі зазначеного рішення наказом голови Шевченківського районного суду м.Львова від 20 листопада 2024 року №216/К позивача виключено зі штату суддів Шевченківського районного суду м. Львова та зроблено запис №19 від 20.11.2024 в трудовій книжці від 18 серпня 1976 року НОМЕР_2 . Вказує, що у період з квітня 2020 року по серпень 2020 року йому нараховувалась та виплачувалась суддівська винагорода з обмеженнями, встановленими статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у зв`язку із чим розмір винагороди перестав відповідати розміру, установленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII. Позивач вважає, що відповідачем-2 у вказаний період протиправно не виплачено йому частину суддівської винагороди в розмірі 429509,66 грн.
Позивач не погоджується з такими діями та вважає, що в даному випадку відповідачами порушено його право на належне матеріальне забезпечення виходячи із того, що діючи всупереч приписам статей 19 та 130 Конституції України ТУ ДСА України у Львівській області порушило норми спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та протиправно застосовано обмеження розміру суддівської винагороди, передбачені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX. Вважаючи у зв`язку з цим свої права порушеними, позивач звернувся до суду за судовим захистом. Просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач - ТУ ДСА України у Львівській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що здійснюючи у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року виплату суддівської винагороди позивачу у розмірі, визначеному абзацом 1 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ), відповідач вважає, що діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також зазначає, що ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, встановлених статтею 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вказує, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України є розпорядником коштів нижчого рівня та здійснює нарахування працівникам апарату суду та суддям виплат, передбачених чинними нормативними актами, в межах коштів, затверджених кошторисом видатків на відповідний рік. Відповідач звертає увагу на те, що для виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів введена бюджетна програма 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» розпорядником якої є Державна судова адміністрація України. Таким чином, відповідач-2 не є розпорядником коштів за бюджетною програмою, а окремої програми на яку б з державного бюджету України виділялися кошти для проведення виплат з метою виконання рішень судів на користь судді для територіальних управлінь ДСА України не передбачено. Просив у задоволені позову відмовити повністю.
Відповідач - ДСА України на дату розгляду справи відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 19.01.1986 обраний суддею Радянського народного суду міста Львова. Указом Президента України від 25.05.199 №568/99 переведений на роботу на посаді судді Шевченківського районного суду міста Львова. Постановою Верховної Ради України від 02.03.200 №1499-ІІІ обраний суддею Шевченківського районного суду міста Львова безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 07 листопада 2024 року №3262/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Шевченківського районного суду м. Львова у відставку відповідно до пункту 4 частини 6 ст. 126 Конституції України у зв`язку з поданням суддею заяви про відставку.
На підставі зазначеного рішення наказом голови Шевченківського районного суду м.Львова від 20 листопада 2024 року №216/К ОСОБА_1 виключено зі штату суддів Шевченківського районного суду м. Львова та зроблено запис №19 від 20.11.2024 в трудовій книжці від 18 серпня 1976 року НОМЕР_2 .
На запит позивача ТУ ДСА України в Львівській області листом №02-467/26 від 27.02.2026 надало дані про нараховану та виплачену ОСОБА_1 суддівську винагороду в розрізі нарахувань та утримань за 2020 рік.
Із змісту вказаних даних випливає, що за період з квітня 2020 року по вересень 2020 року позивачу нарахована суддівська винагорода відповідно до статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.
Загальна сума обмеження суддівської винагороди на підставі відомості нарахувань та утримань ТУ ДСА України в Львівській області, з урахуванням суми податків (податок з доходів фізичних осіб та військовий збір) складає 429 509,66 грн., у тому числі: за квітень 2020 року - 38 221,10 грн.; за травень 2020 року - 100330,40 грн.; за червень 2020 року - 100330,40 грн.; за липень 2020 року - 100330,40 грн.; за серпень 2020 року - 90 297,36 грн.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправним нарахування та виплату відповідачем суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 на підставі ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати. Вказане, на думку позивача, не відповідає нормам ст.130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та призвело до зменшення розміру суддівської винагороди позивача, чим порушено його права та гарантії, як судді.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено в обмеженому розмірі згідно зі ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020 - 47230,00 грн.
Вказані обставини підтверджуються довідкою №447 від 19.02.2026 про заробітну плату та відомостями нарахувань та утримань щодо суми суддівської винагороди нарахованої позивачу за період з січня 2020 року по грудень 2020 року та не заперечується відповідачем.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з ч.ч. 4,5 ст. 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
З аналізу ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII суд встановив, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до п.п. 7, 8 ч. 5 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Відповідно до ч. 9 ст. 135 Закону №1402- VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
У рішенні від 08.04.2016 №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого ч. 1 ст. 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.
У рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить ч. 1 ст. 55 Конституції України.
У рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у ст. 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998, у п.п. 6.1 п. 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-IX, який набрав чинності з 18.04.2020, доповнено Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» статтею 29 наступного змісту:
Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).
Суд звертає увагу, що з 18.04.2020 суддівська винагорода нарахована та виплачена позивачу з урахуванням обмежень, встановлених зазначеним Законом №553-ІХ. Відповідно до відомості нарахувань та утримань за 2020 рік, загальний розмір обмеження суддівської винагороди позивача, який застосовувався з 18 квітня по 27 серпня 2020 року становить 429509,66 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ч.ч. 1, 3 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-ІХ зі змінами, абз. 9 п. 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-ІХ.
Зокрема, у зазначеному рішенні Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 зазначено, що вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень Закону №294, Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 8 п. 4 мотивувальної частини рішення від 09.07.2007 №6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями п. 1 ч. 2 ст. 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абз. 8 п.п. 2.2 п. 2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст. 6, ч. 2 ст. 19, ст. 130 Конституції України.
Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 також констатовано, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування) (абз. 5 п.п. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020). Установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування), передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 1, 3 ст. 29 Закону №294), є невизначеним щодо дії в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм права. Згідно з ч. 1 ст. 113 Конституції України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Тобто, оспорюваними положеннями статті 29 Закону №294 заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб органів законодавчої та судової влади поставлені в залежність від виконавчої влади.
Згідно з чч. 1-4 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку, суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Виходячи з зазначених вимог процесуального права та враховуючи те, що ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в частині суддівської винагороди, не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, суд до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Водночас суд наголошує, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони.
Також судом враховано, що Конституційний Суд України у вказаному рішенні від 28.08.2020 №10-/2020 вважає, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України. Таке обмеження, також, може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.
Отже, відповідно до приписів ч. 3 ст. 7 КАС України до спірних правовідносин суд застосовує ч. 2 ст. 130 Конституції України, а тому розмір суддівської винагороди належить визначати відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII без застосування будь-яких обмежень, що не передбачені цим Законом та не застосовує до спірних правовідносин статтю 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі передбаченому ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Тому, обмеження щодо виплати позивачу в період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівської винагороди (розмір, якої не перевищує десять мінімальних заробітних плат) на підставі ст. 29 Закону №294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом №553-ІХ) застосовані ТУ ДСА України у Львівській області неправомірно.
З врахуванням наведеного суд вважає такі дії відповідача - ТУ ДСА України в Львівській області, протиправними.
Щодо ефективності захисту прав позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів. Відповідно до ч. 5 ст. 22 головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Відповідно до п.п.1, 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосудця від 17 січня 2019 року №141/0.15-19 (далі - Положення), ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
Згідно з п.п.1, 2 п. 5 Положення, основними завданнями ДСА України є організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом; забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом.
Отже, виплаті будь-яких коштів ТУ ДСА у Львівській області передує їх виділення головним розпорядником бюджетних коштів - Державною судовою адміністрацією України.
01.01.2021 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету» від 27.10.2020 №636 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 листопада 2020 р. за № 1130/35413), відповідно до якого КЕКВ 2.1. Код 2100 «Оплата праці і нарахування на заробітну плату», який включає в себе КЕКВ 2111 «Заробітна плата», доповнено новим підрозділом - 2.1.1.3. Код 2113 «Суддівська винагорода», за яким виділяються бюджетні призначення для виплати таких видатків бюджету: 1) суддівська винагорода за встановленими посадовими окладами; надбавка за вислугу років; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді, доплата за науковий ступінь, доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; 2) допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час надання щорічної відпустки; 3) вихідна допомога у разі виходу у відставку».
Отже, з 2021 року бюджетні видатки на виплату суддівської винагороди здійснюються не за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» (за яким і надалі фінансуються видатки на виплату заробітної плати працівникам апарату суду), а за новим КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода».
Для виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів у Державному бюджеті України передбачена спеціальна бюджетна програма КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України; водночас для ТУ ДСА у Львівській області не передбачено бюджетних видатків чи окремих бюджетних програм для виконання рішень судів на користь судді (позивача).
Згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
З урахуванням усіх наведених обставин суд дійшов висновку, що належним способом захисту позивача буде стягнення недоплаченої ОСОБА_1 суддівської винагороди на суму 429509,66 грн (за вирахуванням податків та зборів), яке необхідно провести за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України.
Щодо вимоги про звернення рішення до негайного виконання в частині виплати суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць суд зазначає таке.
Пунктом 2 ч.1 ст.371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Суть цієї норми зводиться до того, що до набрання рішенням суду законної сили, з метою найефективнішого відновлення порушених прав працівника, суд повинен забезпечити таку особу матеріальними засобами для існування у максимально стислі терміни.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що передбачивши певні категорії справ, рішення у яких підлягають негайному виконанню, законодавець переслідував мету створити гарантії для забезпечення швидкого і реального захисту життєвоважливих прав та інтересів позивача у виняткових ситуаціях, зокрема тоді, коли незаконно звільнена особа у відносинах публічної служби позбавлена джерел доходів, або ж в інших випадках, коли внаслідок порушення відповідачем закону про виплату грошового утримання у відносинах публічної служби, рівень доходів позивача істотно зменшився.
Однак, як встановлено судом, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) позивачу відновлено виплату суддівської винагороди у повному розмірі з 29.08.2020, що вказує на те, що порушення прав та законних інтересів позивача в спірних правовідносинах на цей час припинилося.
Водночас предметом спору у справі є стягнення заборгованості по частині суми суддівської винагороди.
При цьому, присуджена сума заборгованості, яка становить 429509,66 грн, складається із заборгованості за квітень 2020 року - 38 221,10 грн.; за травень 2020 року - 100330,40 грн.; за червень 2020 року - 100330,40 грн.; за липень 2020 року - 100330,40 грн.; за серпень 2020 року - 90 297,36 грн.
Також позивачу було виплачено за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівську винагороду на суму 308 292,34 грн.
Тому підстави стверджувати, що позивач був позбавлений матеріальних засобів до існування відсутні. При цьому суд також ураховує, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) позивачу відновлено виплату суддівської винагороди у повному розмірі з 28.08.2020 року, що вказує на те, що порушення його прав та законних інтересів на цей час припинилося.
Таким чином, вимога щодо допущення до негайного виконання виплату суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць є необґрунтованої, а тому відсутні підстави для задоволення такої.
Відповідно до чч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Щодо судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», такий відповідно до ст.139 КАС України судом не розподіляється.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 122, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
в и р і ш и в :
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Стягнути за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму недоплаченої за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року суддівської винагороди у розмірі 429509 (чотириста двадцять дев`ять тисяч п`ятсот п`ять) грн. 66 коп., з утриманням при виплаті з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан