Справа № 420/11897/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткове)
30 вересня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
I. Зміст заяви.
17.09.2026 року через систему "Електронний суд" суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
II. Позиція сторін
Вказана заява вмотивована тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року у справі № 420/11897/26 позов задоволено. Керуючись положеннями ст. 252 КАС України, представник позивача просить прийняти додаткове рішення суду стосовно вирішення питання про судові витрати щляхом стягнення з Одеської митниці за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
22.09.2026 р. від представника Одеської митниці надійшло заперечення на клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу, в яких зазначено, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, спів розмірності. Відповідно просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
III. Процесуальні дії суду.
Ухвалою суду від 21.09.2026 року прийнято до розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Призначено судове засідання на 28 вересня 2026 року о 14:00 год., запропоновано Одеській митниці протягом п`яти днів надати пояснення щодо про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 28.09.2026 року ухвалено подальший розгляд вказаної заяви здійснювати в порядку письмового провадження.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" (вул. Кропивницького, буд. 139, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 32508612) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Рішення Одеської митниці про відмову у видачі сертифіката з перевезення Товару EUR.1 № UA500000/26/000001 від 09.04.2026, прийнятого за результатом повторного розгляду заяви ТОВ "Балкер" (ЄДРПОУ 32508612) від 07.11.2023 для видачі сертифіката з перевезення (походження) Товару з України за формою EUR.1 ретроспективно, на експортну операцію, що відбулась згідно митних декларацій № UA500090/2021/204305 від 13.10.2021 та № UA500090/2021/204306 від 13.10.2021.
Зобов`язано Одеську митницю видати ТОВ «Балкер» сертифікат з перевезення Товару EUR.1, ретроспективно, на експортну операцію, що відбулась згідно митних декларацій № UA500090/2021/204305 від 13.10.2021 та № UA500090/2021/204306 від 13.10.2021.
Визнано протиправним та скасовано Рішення Одеської митниці про відмову у видачі сертифіката з перевезення Товару EUR.1 № UA500000/26/000002 від 09.04.2026, прийнятого за результатом повторного розгляду заяви ТОВ "Балкер" від 07.11.2023 для видачі сертифіката з перевезення (походження) Товару з України за формою EUR.1 ретроспективно, на експортну операцію, що відбулась згідно митної декларації № UA500090/2021/207150 від 03.12.2021.
Зобов`язано Одеську митницю видати ТОВ «Балкер» сертифікат з перевезення Товару EUR.1, ретроспективно, на експортну операцію, що відбулась згідно митної декларації № UA500090/2021/207150 від 03.12.2021 р.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5324,80 гривень ( п`ять тисяч триста двадцять чотири гривні 80 копійки).
Відповідно до прохальної частини позову, представник позивача просив суд стягнути з Одеської митниці на користь ТОВ «Балкер» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі згідно розрахунку та доказів, які будуть надані у відповідності до ч. 7 статті 139 КАС України.
V. Норми права, які застосував суд
Статтею 16 КАС України регламентовано, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За приписами ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати на професійну правничу допомогу врегульовані статтею 134 КАС України, якою передбачено, зокрема
- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).
- для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (ч. 3 ст.134 КАС України).
- для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст.134 КАС України).
- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 5 ст.134 КАС України).
- у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6 ст.134 КАС України).
- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. ( частина 7 статі 134 КАС України)
Розподіл судових витрат врегульований статтею 139 КАС України, якою передбачено, зокрема
- при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. ( абзац перший частини 1 статті 139 КАС України)
- розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. ( частина 7 статі 139 КАС України)
- при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.( частина 9 статі 139 КАС України)
Рішення щодо судових витрат передбачені статтею 143 КАС України, зокрема,
- суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. ( частина 1 статті 143 КАС України)
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. ( частина 3 статті 143 КАС України)
- у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу ( частина 5 цієї статті КАС України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, зокрема
- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. ( пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI)
- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. ( стаття 30 Закону № 5076-VI).
VI. Оцінка та висновки суду.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі, зокрема, питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог..
При цьому, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості відшкодування понесених витрат на правничу допомогу є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16, зокрема зазначив, що на підтвердження витрат на правничу допомогу повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, правнича допомога у даній справі надавалась адвокатом Клепиковим Максимом Сергійовичем, що підтверджується Ордером на надання правничої допомоги серії ВН № 1682815, виданим Адвокатським об`єднанням «Найтінгейлс Партнерс».
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 50000,00 грн., представником позивача разом з вказаною заявою надано копії наступних документів, зокрема,
- додаткову угоду № б/н від 16.09.2026 року до договору № 5/20 від 09.12.2020 про надання правової допомоги, за умовами якої гонорар Виконавця за надання Замовнику професійної правової допомоги під час розгляду судової справи № 420/11897/26 в Одеському окружному адміністративному суді складає фіксований розмір - 50 000,00 грн. Гонорар Виконавця за надання Замовнику професійної правової допомоги під час розгляду судової справи № 420/11897/26 в Одеському окружному адміністративному суді сплачується Замовником протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 420/11897/26.
- акт прийому-передачі № б/н від 16.09.2026 року, складений між Адвокатським об`єднанням "НАЙТШГЕЙЛС ПАРТНЕРС" (далі - "Виконавець"), з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю "БАЛКЕР" (далі за текстом "Замовник") про те, що послуги з надання правової (правничої) допомоги Замовнику під час розгляду судової справи № 420/11897/26 в Одеському окружному адміністративному суді, були надані якісно та сума понесених витрат становить 50 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, всупереч вимогам статті 134 КАС України, не надано до суду ні разом з позовом, ні з заявою про про ухвалення додаткового рішення договору про надання правової допомоги.
Відсутність договору про надання правової допомоги, розрахунку витрат на професійну правничу допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18.
Суд також зазначає, що визначення розміру гонорару адвоката на підставі додаткової угоди та акту прийому-передачі за відсутності договору про надання правничої допомоги та детального опису робіт, суперечить приписам ст. 134 КАС України. Зазначена вимога чинного законодавства пов`язана з тим, що розмір вартості послуг адвоката, визначений в договорі, що фактично є гонораром адвоката, та розмір суми, який підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, не є тотожними. Особа може сплатити адвокату в якості гонорару будь-яку фіксовану суму, але відшкодуванню за нормами КАС України підлягають лише ті витрати на професійну правничу допомогу, які доведені належними доказами, зокрема, безпосередньо договором про надання правової допомоги та детальним описом робіт (наданих послуг), який в цій справі позивачем суду не подавався.
Крім того, суд зауважує на тому, що визначені пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення передбачають, що на момент ухвалення рішення у суду була можливість вирішити питання про судові витрати, однак таке питання не було вирішене. При цьому, невирішення цього питання відбулось з вини суду, а не учасника процесу.
В постановах від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20, 8 січня 2024 року у справі №580/3758/19 та від 23.01.2024 у справі № 380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.
Як вбачається з наданих представником позивача на підтвердження понесених витрат правничої допомоги, то додаткова угода № б/н до договору про надання правової допомоги та акт прийому-передачі датовані 16.09.2026 року, при цьому судове рішення у даній справі було ухвалено 15.09.2026 року.
Таким чином, враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду можна зробити висновок, що позивач зазначив лише загальні відомості щодо розміру судових витрат, що будуть понесені ним в ході розгляду справи; до ухвалення у справі рішення не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
Відтак, відсутність на момент ухвалення рішення у суду доказів понесених судових витрат (в т.ч. на правову допомогу), та відсутність договору про надання правової допомоги, виключає можливість ухвалення додаткового рішення з підставі передбачених пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. ( ч. 1 ст. 77 КАС України).
З огляду на зазначене в обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, суд дійшов висновку про відмову в стягненні з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" судові витрати на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.77, 134, 139, 143, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна