Справа № 420/12244/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту містобудування, архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, просп. Незалежності, 37; код ЄДРПОУ 44363924), Херсонської міської військової адміністрації Херсонської області (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, просп. Незалежності, 37; код ЄДРПОУ 44732846) про визнання протиправною бездіяльність з неналежного розгляду заяви та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту містобудування, архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, просп. Незалежності, 37; код ЄДРПОУ 44363924), Херсонської міської військової адміністрації Херсонської області (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, просп. Незалежності, 37; код ЄДРПОУ 44732846) про визнання протиправною бездіяльність з неналежного розгляду заяви та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 04.05.2026 р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
07.05.2026 року позивач надав до суду заяви на виконання ухвали суду, чим усунув зазначені судом недоліки.
Ухвалою від 11.05.2026 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позову та у відповіді на відзив зазначено, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки в межах безкоштовної приватизації позивачем було надано на затвердження технічну документацію. Вказана заява направлялась з урахуванням введеного в дію воєнного стану до сформованої Херсонської міської військової адміністрації Херсонської області. Однак, відповідь від адміністрації позивач не отримав, натомість надійшов лист від Департамент містобудування, архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради, де вказано про неможливість затвердження документації через невідповідність містобудівній документації. Позивач із вказаним не погоджується, оскільки:
по-перше, Херсонській міській військовій адміністрації делеговані повноваження у питанні здійснення землеустрою, погодження землеустрою, проведення інвентаризації земель усіх форм власності, яка за наслідками розгляду приймає рішення. Проте, Херсонська міська військова адміністрація не здійснила належний розгляд заяви ОСОБА_1 від 17.02.2026 року;
по-друге, ОСОБА_1 не звертався в Департамент містобудування, архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради з заявою від 17.02.2026 року. З урахуванням п.А ст.19 Закону України "Про землеустрій", ст.52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", - Департамент містобудування, архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради не мав підстав приймати рішення у формі листа за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.02.2026р.;
по-третє, на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно позивача, яке йому належить з 02.03.1978 року, в той час як рішення про "Внесення змін до плану зонування території м. Херсон (зонінг)", затверджене Херсонською міською радою ухвалене лише 18.07.2018р., з огляду на що у своїй суті надана відповідь Департаменту є хибною.
Представник відповідача Херсонської міської військової адміністрації Херсонської області заперечив проти позовних вимог та наголосив, що Виконавчий комітет Херсонської міської ради (у складі котрого ЦНАП) та Департамент містобудування, архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради (далі - Департамент) є виконавчими органами Херсонської міської ради та є органами місцевого самоврядування, котрі підпорядковуються, під час дії правового режиму воєнного стану та враховуючи частину другу статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанову Верховної Ради України від 03.11.2022 № 2706-ІХ, начальнику ХМВА. Тобто, повноваження начальника адміністрації були реалізовані через Департамент. Вказане, на переконання відповідача, є підставою вважати адміністрацію неналежним відповідачем.
Представник відповідача Департаменту містобудування, архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради заперечив проти позовних вимог та наголосив, що Херсонською міською радою 26.02.2021 прийнято рішення №122, яким ОСОБА_1 відмовлено в дозволі на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, у зв`язку з невідповідністю містобудівній документації. Також, розглянувши подану документацію із землеустрою встановлено, що земельній ділянці розміщено житловий будинок (літ. Д), на якій відсутні правовстановлюючі документи, а також у наданому до суду технічному паспорті зазначено самочинно зайнята земельна ділянка.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Згідно наявних матеріалів справи судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , про що свідчить свідоцтво на право приватної власності на будинок за №100 від 02.03.1978 року, інвентарна справа в БТІ №20127 від 29.03.1978р., Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 06.11.2018 року, індексний номер витягу 144231207.
Згідно Витягу з Державного кадастрового реєстру про земельну ділянку, сформованого 13.02.2026 року, номер витягу НВ-320[телефон приховано], житловий будинок за АДРЕСА_2 знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:2749, - категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),
09 червня 2006 року Дніпровською районною радою у м. Херсон Виконавчого комутету прийнято рішення за №291 та 12 грудня 2006 року позивач отримував дозвіл на виконання будівельних робіт в Міській інспекції Державного архітектурно- будівельного контролю Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Херсонської міської ради на вище вказану адресу: будівництво двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом.
17 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, в якій просив затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у власність (спільну сумісну власність) земельну ділянку площею 0,0281га за адресою АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:2749.
10 березня 2026 року Департамент містобудування, архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради листом за №114-1036-15 на заяву позивача від 17.02.2026р. повідомив, що передача земельної ділянки у власність суперечить вимогам чинного законодавства: містобудівною документацією "Внесення змін до до плану зонування території м. Херсон (зонінг)", затвердженою рішенням Херсонською міською радою від 18.07.2018р. №1530, земельна ділянка розташована в торговельній зоні (Г-6). Розміщення житлової забудови, відповідно до зазначеної містобудівної документації, не передбачено.
Також вказано, що Херсонською міською радою 26.02.2021 року прийнято рішення №122, яким ОСОБА_1 відмовлено в дозволі на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, у в зв`язку з невідповідністю містобудівній документації, а також відсутності правовстановлюючої документації на житловий будинок.
Херсонська міська військова адміністрація Херсонської області відповідь на звернення від 17.02.2026 року не надала.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням та допущеною бездіяльністю, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно ч.ч.1-4 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
До заяви додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
Згідно п."г" ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
Частиною 3 статті 121 ЗК України визначено, що розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).
Відповідно до п.5 ч.5 ст.186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується власником (розпорядником) земельної ділянки.
З урахуванням вказаних положень позивач 17.02.2026 року звернувся до Херсонської міської військової адміністрації із відповідною заявою про затвердження технічної документації.
Дослідженню у вказаних правовідносинах підлягає питання, чи належним був розгляд вказаного звернення саме Департаментом, а не радою (у даному випадку, утвореною військовою адміністрацією).
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, передбачені ст.122 ЗК України.
Так, згідно ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, регулювання земельних відносин.
Частинами 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених п.п.4 і 16 ст.26, п.п.1, 29 і 31 ст.43 та ст.55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Частиною 6 статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що повноваження сільських, селищних, міських голів можуть бути тимчасово покладені на керівника відповідної військово-цивільної адміністрації відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації".
Згідно ст.1 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії російської федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації.
Військово-цивільні адміністрації - це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі проведення антитерористичної операції) або у складі Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях) і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії актам збройної агресії, диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі відсічі збройної агресії російської федерації, зокрема проведення антитерористичної операції.
Військово-цивільні адміністрації району, області це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.
Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом.
Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов`язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Районні та обласні державні адміністрації, що набули статусу військово-цивільних адміністрацій, не потребують внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. В офіційній назві цих органів може застосовуватися поряд з назвою відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань додаткова назва "військово-цивільна адміністрація", що вказує на їхній тимчасовий статус із додатковими повноваженнями.
Відповідно до ч.11 ст.3 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" повноваження військово-цивільних адміністрацій району, області починаються у день набрання чинності актом Президента України про їх утворення і припиняються у день відкриття першої сесії новообраної ради.
Повноваження військово-цивільних адміністрацій населених пунктів починаються з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і припиняються у день відкриття першої сесії новообраної ради.
За приписами ч.12 ст.3 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" повноваження військово-цивільних адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Згідно п.27 ч.1 ст.4 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад п`ять років).
Частиною 2 статті 6 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" передбачено, що військово-цивільну адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює керівник, який призначається на посаду керівником відповідної обласної військово-цивільної адміністрації за погодженням з керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України, а у разі утворення військово-цивільної адміністрації населеного пункту (населених пунктів) для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - за погодженням з Командувачем об`єднаних сил. Якщо відповідна обласна військово-цивільна адміністрація не утворена, керівник військово-цивільної адміністрації населеного пункту (населених пунктів) призначається на посаду керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України, а в разі утворення військово-цивільної адміністрації населеного пункту (населених пунктів) для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - Командувачем об`єднаних сил.
За змістом п.8 ч.3 ст.6 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" керівник військово-цивільної адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази та розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації можуть бути оскаржені до суду.
З 24.02.2022 р. Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", що затверджений Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє станом на прийняття рішення.
Частиною 1 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Відповідно до п.26 ч.2 ст.15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження зокрема вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік).
Згідно п.8 ч.7 ст.15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом.
Указом Президента України від 19.09.2022 № 658/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Херсонській області» утворено Херсонську міську військову адміністрацію Херсонського району Херсонської області.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що громадяни, зацікавлені в приватизації земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, до якої додається розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
У свою чергу, обов`язковим є прийняття у місячний строк відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду заяви з розробленою технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) мотивованого рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
При цьому, у зв`язку з введенням та всій території України воєнного стану та утворення відповідно до Указу Президента України від 19.09.2022 р. від 27.10.2022 р. № 658/2022 Херсонської міської військової адміністрації Херсонської області, повноваження щодо регулювання земельних відносин покладено на відповідача, а вирішення земельних питань здійснюється шляхом прийняття начальником військової адміністрації відповідного наказу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , про що свідчить свідоцтво на право приватної власності на будинок за №100 від 02.03.1978 року, інвентарна справа в БТІ №20127 від 29.03.1978р., Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 06.11.2018 року, індексний номер витягу 144231207.
З метою приватизації земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, позивач 17.02.2026 р. звернулася до Херсонської міської військової адміністрації із заявою щодо затвердження технічної документації із землеустрою.
Однак, у встановленому порядку відповідь надана не була.
З викладеного слідує, що відповідачем за заявою позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення і відновлення меж в натурі (на місцевості) у визначені ст.118 ЗК України строки не прийнято жодного рішення, а лист Департаменту містобудування, архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради листом за №114-1036-15 не є рішенням за результатами розгляду заяви, оскільки за приписами п.8 ч.3 ст.6 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації", п.8 ч.7 ст.15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради.
Відповідачем не надано переконливих доводів, із наданням належних та допустимих доказів, стосовно правомірності допущеної бездіяльності в частині не прийняття по суті рішення за заявою позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення і відновлення меж в натурі (на місцевості).
Суд ще раз наголошує, що рішення про затвердження або відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою у період воєнного стану та з урахуванням утворення Чорнобаївської сільської військової адміністрації належить до виключних повноважень відповідача шляхом прийняття відповідного наказу. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити технічну документацію із землеустрою або відмовити в її затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 р. у справі № 1640/2594/18, від 04.02.2019 р. у справі № 823/1121/16, від 31.01.2019 р. у справі № 815/2488/17, від 29.01.2019 р. у справі № 824/332/17-а, від 10.01.2019 р. у справі № 820/4555/17.
З огляду на вказане, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині неналежного розгляду заяви Департаментом та допущеної бездіяльності адміністрації, а тому в цій частині задовольняє позовні вимоги.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Вказане слугує підставою для задоволення позовних вимог зобов`язального характеру про розгляд заяви позивача для ефективного забезпечення прав позивача.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При поданні позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 2130 грн.
З урахуванням цього суд вважає за необхідне стягнути з Департаменту містобудування, архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 44363924) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1065 (тисяча шістдесят п`ять гривень) та з Херсонської міської військової адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ 44732846) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1065 (тисяча шістдесят п`ять гривень).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту містобудування, архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, просп. Незалежності, 37; код ЄДРПОУ 44363924), Херсонської міської військової адміністрації Херсонської області (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, просп. Незалежності, 37; код ЄДРПОУ 44732846) про визнання протиправною бездіяльність з неналежного розгляду заяви та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Департаменту містобудування, архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.02.2026р.
Визнати протиправною бездіяльність Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 17.02.2026р.
Зобов`язати Херсонську міську військову адміністрацію Херсонського району Херсонської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2026 р. по суті та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у даному рішенні.
Стягнути з Департаменту містобудування, архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 44363924) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1065 (тисяча шістдесят п`ять гривень).
Стягнути з Херсонської міської військової адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ 44732846) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1065 (тисяча шістдесят п`ять гривень).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2026 року.
Суддя О.М. Тарасишина