Справа № 420/16930/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бабеля, буд. 2; код ЄДРПОУ 26302945), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (місцезнаходження: 67707, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27; код ЄДРПОУ 02897678) про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати суддівської винагороди виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн. та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бабеля, буд. 2; код ЄДРПОУ 26302945), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (місцезнаходження: 67707, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27; код ЄДРПОУ 02897678), в якій позивач просить:
визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток при звільненні судді ОСОБА_1 із розрахунку, виходячи із посадового окладу судді, станом на 01 січня 2026 року - 63060 грн. із застосуванням базового розміру посадового окладу судді на рівні 2102 грн. - протиправними.
стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 2, ЄДРПОУ 26302945) на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток при звільненні у розмірі 136 854,85 грн. з урахуванням раніше виплачених сум та обов`язкових платежів із застосуванням розрахунку, виходячи із посадового окладу судді, станом на 1 січня 2026 року - 99840 грн., який визначено на підставі пункту 1 частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 року №4695-IX, якою передбачено визначення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2026 року на рівні 3328 грн.
стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 2, ЄДРПОУ 26302945) на користь ОСОБА_1 з 8 травня 2026 року середній заробіток за весь час затримки належних сум по день фактичного розрахунку.
стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 2, ЄДРПОУ 26302945) на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Ухвалою від 12.06.2026 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
26.06.2026 року (вх. № ЕС71891/26) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.
30.06.2026 року (вх. № ЕС73501/26) представником позивача до канцелярії суду подано Відповідь на відзив.
Ухвалою від 30.09.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі - відмовлено.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає протиправними дії ТУ ДСА в Одеській областщодо проведення з ним неповного розрахунку при звільненні, який полягає у виплаті компенсацію за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток, разом у сумі 147 календарних дніу зв`язку з відставкою, обчислених без застосування базового посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, що визначений на підставі положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 обіймала посаду судді у Білгород-Дністровському міськрайонному суду Одеської області з 12 березня 2012 року по 7 травня 2026 року.
Відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя від 7 травня 2026 року за №878/0/15-26 ОСОБА_1 була звільнена з посади судді.
Наказом голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Ю.Ф. Волковою за №13-ос/г від 7 травня 2026 року суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату суду та наказано виплатити компенсацію за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток, разом у сумі 147 календарних днів.
Вказаний наказ було надіслано до ТУ ДСА в Одеській області для здійснення відповідних розрахунків та до секатору по роботі з персоналом для інформування ДСА України. 8 травня 2026 року на банківський рахунок ОСОБА_1 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк» зараховано від ТУ ДСА в Одеській області 190 850 грн., як компенсація за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток, що підтверджується випискою з власного рахунку ОСОБА_1 .
11 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до ТУ ДСА України з відповідним запитом, у якому просила: - надати повний та деталізований розрахунок щодо виплати усіх сум, що підлягають виплаті в день звільнення. - повний та деталізований розрахунок щодо: кількості невикористаних днів щорічної основної та додаткових відпусток окремо за кожний робочий рік; розміру суддівської винагороди, який був взятий для обчислення компенсації; усіх складових, врахованих при обчисленні середнього заробітку (суддівської винагороди); застосованого прожиткового мінімуму та інших розрахункових показників (який прожитковий мінімум та/або інші розрахункові показники враховано при виплаті, у якому розмірі, на підставі якого нормативного акту); формули та методики проведення розрахунку; дат, сум та підстав проведених нарахувань і виплат; нормативно-правових актів, на підставі яких здійснено розрахунок.
Листом ТУ ДСА в Одеській області за №1697/26 від 21 травня 2026 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що компенсація за невикористані щорічну та додаткову відпустку розрахована, виходячи із посадового окладу судді затвердженого штатним розписом Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області станом на 01.01.2026 року - 63060 грн. відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 року №4695-IX, яким передбачено визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні 2102 грн. станом на 31.12.2025 року
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Згідно статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року (далі Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Положеннями частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII (що за рішенням Конституційного Суду від 11.03.2020 року у справі №4-р/2020 діє в редакції Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Положеннями частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Відповідно до частини 5 статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Частиною 9 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3328 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Отже, окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2024 року та з 1 січня 2025 року, відповідно, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
У цьому аспекті суд зауважує, що наведені приписи абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 року №4695-IX є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, відповідач діяв на законних підставах.
Судом враховано, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2025 року по справі №240/9028/24 відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
За таких обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, з 01.01.2026 для визначення базового розміру посадового окладу судді повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», а саме - 2102,00 гривні.
Суд наголошує, що суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Оскільки у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними дій відповідача, то похідна позовна вимога про стягнення на користь позивача сум компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток при звільненні у зв`язку з відставкою також не підлягає задоволенню.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бабеля, буд. 2; код ЄДРПОУ 26302945), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (місцезнаходження: 67707, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 27; код ЄДРПОУ 02897678) про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати суддівської винагороди виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн. та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2026 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.