Справа № 420/4658/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальність «ДАНН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальність «ДАНН» звернулось до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості №UA500580/2026/000016/1 від 19.01.2026, картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2026/000021 від 19.01.2026.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що декларантом подано митні декларації на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митними деклараціями до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України. Однак спірними рішеннями про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у вищевказаної Митного кодексу України як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування митної вартості.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Декларантом було надіслано електронні повідомлення, в яких вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином, розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МИТНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ.. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів. Отже, декларант не скористався правом відповідно п.3 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості резервний. Оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, Митного кодексу Украни, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, Митного кодексу України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п. 1 Митного кодексу України у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями Митного кодексу Украни, оскільки, відповідно до п. 2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ), а саме: резервним методом.
У відповіді на відзив позивач наполягає на протиправності рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів за резервним методом та наголошує, що під час митного оформлення за декларацією надано вичерпний пакет документів, який повністю підтверджував заявлену ціну за основним методом.
У запереченнях Одеська митниця обґрунтовує правомірність свого рішення про коригування митної вартості.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01.04.2024 між ТОВ «ДАНН.», як покупцем, та компанією Alltag und Geratetechnik AG (Швейцарія), як продавцем, укладено договір поставки товару №AUG-00D/5.
Товариство з обмеженою відповідальність «ДАНН» здійснило декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією 26UA50[телефон приховано]U7, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з Митним кодексом України .
Проте відповідачем прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2026/000016/1 від 19.01.2026 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2026/000021 від 19.01.2026.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № №UA500580/2026/000016/1 від 19.01.2026 зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору не може бути застосовано, оскільки, подані документи містять розбіжності та не можуть бути використані для підтвердження заявленої вартості, а саме:
У специфікації №52942, згідно якої сформована оцінювана партія товарів, відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У наданому комерційному рахунку №236/12/202 відсутнє посилання на специфікацію №52942 як невід`ємну частину контракту відповідно до якої сформована партія товарів.
На момент відвантаження товару 20.10.2025 згідно даних коносамента, товар ще не був проданий ТОВ "ДАНН" (інвойс від 17.12.20255 №236/12/202), що ставить під сумнів достовірність інформації щодо заявленої зовнішньоекономічної операції та даних товаросупровідних документів.
Заявлені комерційні умови поставки DPU Одеса, що означає доставку товару на місце з розвантаженням. Водночас, у наданому коносаменті наявні відомості щодо місця видачі GUANGDONG (Китай), але при цьому зазначено маршрут прямування YANTIAN (Китай)- Chornomorsk (Україна).
Також, в наряді від 26.12.2025 №694 на контейнер MRSU5261678 зазначено, що вантаж прибув в Україну на морському судні A.OBELIX рейс 048, а в поданому до митного оформлення коносаменті зазначено інше судно- ARTHUR MAERSK 542W. Зазначене свідчить про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов`язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту, - інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті документів.
Прайс продавця від 16.12.2025 б/н на умовах поставки EXW, в якому відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів.
Копію митної декларації країни відправлення від 20.10.2025 № 114220251020498672, в якій вказано порт відправлення Nansha New port, відмінний від зазначеного в поданому коносаменті - YANTIAN, що свідчить про наявність перевантажень протягом маршруту прямування до кордону України, а також про наявність інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення, та які не були надані до митного оформлення;
Комерційну пропозицію б/н без дати і на умовах поставки EXW Китай; експертне дослідження від 19.01.2026 № 36/26, у висновку якого зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар іншої якості без зазначення торговельної марки іншого виробника.
Позивачу, як декларанту, роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до Митного кодексу України або суду, а також права викладені у ч. 3 ст. 52 цього Митного кодексу України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Статтею 543 Митного кодексу України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст. 7 Митного кодексу України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Відповідно до п. 23 та 24 ст. 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною другою ст. 53 Митного кодексу України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу, щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 та 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч. 3 Митного кодексу України ( - розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).
Щодо твердження відповідача про відсутність у специфікації № 52942 інформації щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, суд погоджується із доводами позивача, що договір поставки не містить вимог щодо зазначення у специфікації інформації щодо виробників, торгівельних марок, якісних характеристик та артикулів. Крім того відповідні відомості зазначені у митній декларації. Також, опис товару (в тому числі зазначення торговельної марки, відомості про виробника, торговельну марку, якісні характеристики, артикули) зазначено продавцем у пакувальному листі доданому до митної декларації.
Щодо твердження відповідача про відсутність у комерційному рахунку посилання на специфікацію як невід`ємну частину контракту відповідно до якої сформована партія товарів законодавством не встановлено вимог до оформлення комерційного рахунку, який є документом довільної форми, як і не встановлено вимог, щодо посилання на специфікацію, призначення платежу. Крім того, митним органом не наведено обґрунтування впливу зазначених обставин на визначення митної вартості товару.
Факт того, що на дату відвантаження товару, зазначену в коносаменті, право власності на товар ще не перейшло до позивача та інвойс оформлений пізніше не суперечить вимогам Митного кодексу України та міжнародній торговельній практиці, оскільки митне законодавство не пов`язує момент відвантаження товару з датою його продажу,
Комерційні умови поставки DPU Одеса відповідно до Incoterms 2020 передбачають обов`язок продавця забезпечити доставку товару до узгодженого місця призначення з розвантаженням, при цьому Incoterms не регламентують структуру та зміст транспортних документів, кількість етапів перевезення або використання проміжних портів, що є звичайною логістикою перевезень, внутрішнє переміщення товару в межах країни відправлення є складовою загального транспортного процесу продавця та не підлягає окремому відображенню у товаросупровідних документах. За умовами DPU усі витрати на транспортування, включаючи фрахт, портові збори, перевалку та пов`язані операції до узгодженого місця призначення, несе продавець.
Стосовно доводів про страхування товарів покупцем суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідно до умов поставки DPU згідно з Інкотермс 2020: відповідно, продавець не зобов`язаний укладати договір страхування вантажу, так само як і покупець не має обов`язку забезпечити страхування до моменту отримання товару. Отже, витрати на страхування не входять до складу обов`язкових витрат. Також в умовах контракту відсутні положення, страхування вантажу.
Законодавством також не встановлено і конкретних вимог та переліку відомостей, які повинен містити прайс-лист, який по суті є довідником цін (тарифів) на товари або послуги, адресований невизначеному колу покупців, та є документом довільної форми.
Зазначена митним органом різниця між портом відправлення, вказаним у копії митної декларації країни відправлення та даними, зазначеними у коносаменті, не свідчить про недостовірність поданих до митного оформлення документів, наявність непідтверджених перевантажень або існування інших коносаментів, які підлягали обов`язковому поданню. Коносамент, поданий до митного оформлення, є основним транспортним документом, що підтверджує прийняття вантажу перевізником та умови міжнародного морського перевезення до порту призначення.
Щодо твердження відповідача про невідповідність комерційної пропозиції суд погоджується із доводами позивача про те, що остання є документом довільної форми продавця інформаційного характеру, який не може слугувати підставою для коригування митної вартості та в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Щодо твердження про те, що експертне дослідження від 19.01.2026 № 36/26, у висновку якого зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар іншої якості без зазначення торговельної марки іншого виробника, суд погоджується із доводовами позивача про те, що висновок експертного дослідження проведений саме відносно товару та документів на нього, який було імпортовано.
Таким чином, суд зазначає, що відповідачем не вказано яким саме чином вказані обставини впливають на визначення митної вартості товару.
З огляду на викладене, такі твердження є необґрунтованими та безпідставними.
Також суд зазначає, що відповідач не наводить конкретних розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих ним у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту (договору). В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Водночас приписи Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Крім цього суд зазначає, що решта доводів та заперечень відповідача приведених у відзиві не спростовують висновки суду по суті заявлених позовних вимог.
Приписи Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.
Частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 по справі № 140/804/19, від 11.06.2020 по справі № 815/5464/16, від 30.04.2020 по справі № 820/231/16, від 31.03.2020, від 19.03.2020 по справі № 808/4127/15)
Митним кодексом України встановлено, що при відсутності застережень, щодо застосування основного методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту), щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору, щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами третьою та шостою цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Відповідно до пункту другого та четвертого Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі, щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п. 2 та 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.
Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки, щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація, щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних, щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25.02.2020 справа № 260/718/19; 27.04.2020 справа № 140/804/19).
У постанові від 30.04.2020 по справі № 820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Таким чином, суд зазначає, що відповідачем не вказано яким саме чином вказані обставини впливають на визначення митної вартості товару.
Такі докази не містяться і в матеріалах справи.
Частиною другою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або, якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір за подання даного позову.
Керуючись ст. 77 - 79, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН» (03110, вул. Соломянскька, 11, м. Київ, ЄДРПОУ 40929000) до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А; ЄДРПОУ: 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості №UA500580/2026/000016/1 від 19.01.2026.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови у митному оформленні №UA500580/2026/000021 від 19.01.2026.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «АЛЬФА-ГРАНТ» судовий збір у розмірі 8256,54 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30.09.2026.
Суддя Олександр ХУРСА