Справа № 331/2849/26
Пр. 2-др/336/37/26
30.09.26
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі заяву представника позивача ТОВ «Іннова-Нова» адвоката Андрущенка Михайла Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №331/2849/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитування,-
без повідомлення (виклику) сторін, -
ВСТАНОВИВ:
02.07.2026 від представника заявника адвоката Андрущенка М.В. за допомогою системи «Електронний суд» подано заяву про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №331/2849/26, за змістом якою представник просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 гривень.
З посиланням на приписи ст. 141, 270 ЦПК України, представник заявника просить клопотання задовольнити та розглянути питання стягнення витрат за його відсутності.
Згідно з ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Враховуючи наведене, попереднє зазначення стороною позивача про суму судових витрат в рахунок правничої допомоги в позовній заяві, необхідності у виклику сторін в судове засідання для розгляду заяви суд не вбачає.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу внаслідок розгляду справи за відсутності її учасників не здійснюється згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Розглянувши заяву, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2026 у цивільній справі №331/2849/26, пр.2/336/3418/2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитування задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» в рахунок відшкодування заборгованості за договором кредиту № [номер приховано] від 22.01.2025 у розмірі 22 761,20 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 567,50 гривень, заборгованість за відсотками - 16 193,70 гривень, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 604,46 гривень. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
За змістом ч.1 ст.209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Як передбачено п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
За нормою п.1,3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, судом не вирішено питання про судові витрати.
Ч.1 ст.15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ст.137 ЦПК України також визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд, розглядачи заяву, виходить з того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані, зокрема: договір про надання правничої (правової) допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, тощо); документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, тощо), а також документи на підтвердження надання адвокатом та отримання клієнтом професійної правничої допомоги (акт приймання-передачі), із детальним описом вчинених ним відповідних дій (не тільки щодо участі в судових засіданнях, а інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі, зокрема, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів тощо). Зазначені витрати позивача мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За приписами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, стороною позивача своєчасно, з урахуванням дати розміщення рішення в загальному доступі (29.06.2026) скеровано заяву про ухвалення додаткового рішення, крім того, попередньо зроблено заяву (у позовній заяві) про розподіл судових витрат.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених стороною позивача, до суду надано договір про надання правничої допомоги, укладений між ТОВ «Іннова Фінанс» (до перейменування) та адвокатом Андрущенком М.В. від 06.05.2025. Судом досліджено предмет договору, порядок приймання результатів виконаних послуг та оплати за їх надання, термін дії договору, який може бути пролонгований в разі відсутності намірів його сторін на його розірвання та відповідних повідомлень про це. Також представник позивача долучив копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт приймання-передачі наданих послуг у даній справі, датований 02.07.2026. За змістом акта вартість правничих послуг за написання позовної заяви, заяви про участь в режимі ВКЗ, клопотання про залишення клопотання без розгляду, написання відповіді на відзив становить 5 000,00 гривень. Таким чином зазначений акт містить детальний перелік наданих послуг. Проте надання адвокатом наведених вище послуг, окрім написання позовної заяви, не підтверджено. Також стороною позивача долучено докази сплати вартості наданих послуг адвоката у сумі 5 000,00 гривень.
За змістом ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 12.09.2018 по справі №810/4749/15 підкреслено необхідність детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за дублюючі одна одну послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (постанова Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі № 520/9115/19.
У постанові Верховного Суду від 04.06.2021 по справі №380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Доказів перебування позивачки у важкому фінансовому стані суду не надано.
Крім того, ті самі критерії, вказані вище, застосовує й Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02.09.2020 у справі №826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Враховуючи вищенаведене, недоведеність подання стороною позивача інших клопотань, оформлення яких враховано у вартості правничих послуг, суд дійшов висновку про те, що сума витрат, заявлена до стягнення, є завищеною.
За відсутності заперечень сторони відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства та критерії здійснення відшкодування, їх доцільність та співрозмірність, прийшов до висновку про те, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 3 000,00 гривень.
Таким чином заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 15, 133, 137, 141, 209, 247, 258-261, 264, 270, 353 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 гривень (три тисячі гривень 00 копійок).
У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Реквізити учасників справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», код ЄДРПОУ 44127243, адреса місцезнаходження: м Київ, вул.Верхній Вал, буд.10.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Копію додаткового рішення надіслати сторонам.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Додаткове рішення суду складено та підписано 30.09.2026.
Суддя Л. А. Вайнраух