Справа №461/7073/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року м.Львів
Галицький районний суд міста Львова в складі:
головуючого судді - Мисько Х.М.,
при секретарі судового засідання Бевзюк М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить: скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА 7369302 від 13.06.2026 року.
В обґрунтування позову покликається на те, що 13 червня 2026 року о 22:09:55 год інспектором відділення поліції №2 Турка, Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Дем`яновським Ростиславом Валерійовичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7369302. Згідно з оскаржуваною постановою 13.06.2026 року за адресою: м.Турка, вулиця Адама Міцкевича,14 водій ОСОБА_2 керував ТЗ мопедом марки «HONDA dio», без мотошолома, чим порушив п..п 2.3 г, не маючи при цьому права керування таким транспортним засобом, чим порушив пункт правил 2.1А ПДР України. Особою, щодо якої розглядалася справа зазначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому наведені у постанові персональні дані не відповідають дійсним персональним даним Позивача. ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не 06.08.2003 року, як зазначено в оскаржуваній постанові. Більше того, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку працівником поліції зазначено як дату народження ОСОБА_4 , фактично є датою народження його рідного брата - ПАСКАРА ВІКТОРА БОРИСОВИЧА, тобто тієї самої особи, яка у фабулі оскаржуваної постанови безпосередньо зазначена як водій мопеда «HONDA Dio.»
Позивач вказує, що адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП не вчиняв, транспортним засобом, зазначеним в оскаржуваній постанові, не керував та учасником описаної в ній події не був. З огляду на це позивач вважає оскаржувану постанову незаконною посилаючись на те, що відсутні докази вчинення ним вказаного правопорушення. Зазначає, що матеріали про адміністративне правопорушення складаються лише з оскаржуваної постанови, оскільки інспектором не зібрано належних доказів на підтвердження факту скоєння адміністративного правопорушення та правомірності своїх дій.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 року визначено суддю Мисько Х.М.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 09.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Після відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позивач та представник позивача з будь-якими клопотаннями до суду не зверталися.
Представник відповідача з клопотаннями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, із повідомленням (викликом) сторін, - до суду не звертався, відзиву на позовну заяву не надав
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі ч. 1 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Згідно з ч.1 ч.2 Кодексу адміністративного судочинства України,завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Також, слід врахувати, що відповідно до ч. 2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які, мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно із п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію"(далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАП віднесено розгляд справи, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001№1306 затверджено Правила дорожньогоруху України (далі по тексту - ПДР України).
У відповідності до п.1.1 ПДР України, останні відповідно доЗакону України «Про дорожній рух»встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до положень пункту1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з пунктом 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, б) реєстраційний документ на транспортний засіб, ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно із з пунктом 2.3 г ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
З матеріалів справи вбачається, що постановою інспектора відділення поліції №2 Турка, Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Дем`яновського Р.В. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.п2.3г, 2.1а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.6 ст.126 КУпАП.
З оскаржуваної постанови серії ЕНА №7389302 від 13.06.2026 року вбачається, що 13.06.2026 року о 21 год. 45 хв. за адресою: м.Турка, вулиця Адама Міцкевича,14 ОСОБА_2 керував транспортним засобом мопедом марки «HONDA dio», без мотошолома, чим порушено п.п 2.3г Правил дорожнього руху, не маючи при цьому права керування таким транспортним засобом, чим порушено п.2.1.А ПДР України, та скоєно адміністративне правопорушення передбачене ч.2 статті 126 КУпАП.
ОСОБА_1 покликається на те, що оскаржувана постанова серії ЕНА №7369302 від 13.06.2026 року є незаконною та необґрунтованою, оскільки відділення поліції №2 Турка, Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 , не було зібрано належних і допустимих доказів, які свідчать про наявність складу правопорушення та доказують вину особи, що притягується до відповідальності. Позивач заперечував факт керування транспортним засобом та порушення ним Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП.
Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що особою, щодо якої винесено постанову, зазначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, як встановлено судом та зазначено позивачем, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 належить його рідному брату ОСОБА_2 , який безпосередньо зазначений в оскаржуваній постанові як водій мопеда.
Отже, зі змісту самої оскаржуваної постанови вбачається невідповідність між особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, та особою, яка, відповідно до викладених у постанові обставин, вчинила адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, що зазначена невідповідність стосується не лише технічної помилки в написанні окремого реквізиту особи. У постанові зазначені різні особи: ОСОБА_1 як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та ОСОБА_2 як водій транспортного засобу, щодо дій якого викладено обставини правопорушення.
Таким чином, оскаржувана постанова не містить належного та однозначного встановлення того, що саме ОСОБА_1 керував мопедом «HONDA Dio» за обставин, зазначених у постанові.
Слід вказати, що наявність складу правопорушення встановлюється сукупністю передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за вчинення якого винна особа несе юридичну відповідальність, а саме таких необхідних елементів як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона правопорушення.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України, належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону України «Про національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Судом, відповідно до ч.4 ст.77 КАС України, було запропоновано відповідачу надати суду оригінал оскаржуваної постанови та матеріали (докази), що стали підставою для винесення оскаржуваної постанови і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП
Як вбачається з матеріалів справи, доказова база, на якій ґрунтується оскаржувана постанова, не містить належних даних, які б дозволяли ідентифікувати позивача як особу, яка безпосередньо керувала транспортним засобом та вчинила зазначене у постанові правопорушення.
Саме по собі зазначення прізвища, ім`я та по батькові ОСОБА_1 у графі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за відсутності інших належних доказів його участі у події не може свідчити про доведеність його вини.
Однак, суду не було надано ні оригіналу оскаржуваної постанови, ні доказів на підтвердження правомірності дій інспектора поліції та оскаржуваної постанови.
У даній справі відсутній відеозапис із фіксацією обставин вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП.
Свідків чи інших доказів вини ОСОБА_1 інспектором не надано і у постанові не зазначено.
Також, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та зокрема довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Таким чином, оскільки доказів вини позивача у вчиненні правопорушення відповідачем не надано, то в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Водночас суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень,дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На думку суду, при винесенні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення положення ст. 251, 252, 280, 283 КУпАП дотримані не були, свідченням чого є як відсутність посилання на докази в оскаржуваній постанові, так і відсутність яких-небудь додатків до постанови, на основі яких посадова особа встановила наявність адміністративного правопорушення, вину ОСОБА_1 в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи позивача про те, що він Правила дорожнього руху не порушував, нічим не спростовані.
Представником відповідача не надано доказів щодо дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Зважаючи на те, що відповідачем та третьою особою не подано докази на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, тому оскаржувана постанова не може вважатися такою, що прийнята із дотриманням завдань та процедури провадження по справах про адміністративні правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст.2,6,77,241,242 КАС України, суд,-
в и р і ш и в :
позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову інспектора відділення поліції №2 Турка, Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Дем`яновського Ростислава Валерійовича серії ЕНА №7369302 від 13.06.2026 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.2.3В ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.126 КУпАП - скасувати.
На підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 30.09.2026 року
Учасники справі:
Позивач:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
Відповідач:
Головне управління Національної поліції у Львівській області (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ:40108833)
Суддя Мисько Х.М.