Справа №442/6867/26
Провадження №2/442/2753/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої судді Павлів З.С., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
Стислий виклад позиції позивача.
01.09.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Позов мотивує тим, що 14 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Актовий запис НОМЕР_1 . Шлюб зареєстрований Комунарським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що складено відповідний актовий запис. Від шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Серія НОМЕР_2 .
Зазначає, що спільне сімейне життя між нею та відповідачем фактично припинено. Подружні відносини між ними не підтримуються, спільного господарства не ведуть, спільного сімейного бюджету не мають. Подальше спільне життя та збереження шлюбу вважає неможливим. Примирення між ними та відновлення сімейних відносин не вбачає можливим. Шлюб існує лише формально, а його збереження суперечить його інтересам.
Стислий виклад позиції (заперечень) відповідача.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву не подав.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 02.09.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви.
03.09.2026 позивачкою недоліки позовної заяви усунено та подано до суду уточнену позовну заяву про розірвання шлюб з відповідачем.
З урахуванням положень ст.187 ЦПК України, 07.09.2026 суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з метою отримання інформації щодо місця проживання (перебування) відповідача зроблено відповідний запит за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" та отримано відповідь №3278742 від 07.09.2026 про те, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 07.09.2026 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Відповідно до Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , 14.08.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Комунарським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №361.
Від даного шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вбачається з матеріалів справи і не спростовано відповідачем, протягом тривалого часу сторони проживають окремо, не підтримують шлюбних стосунків, шлюб носить формальний характер.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Ураховуючи вищенаведене, аналізуючи докази у справі, оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що оскільки сторони протягом тривалого часу проживають окремо, не підтримують подружніх відносин, їхній шлюб існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому є всі підстави для розірвання шлюбу.
Даний висновок суду кореспондує із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові №761/33261/16-ц від 26.11.2018 про те, що суд не може примушувати подружжя проживати разом, цікавитися їх приватним життям, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків, а надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду.
Щодо визначення прізвища після розірвання шлюбу, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
у ч.6 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» вказано, що той з подружжя, який бажає відновити своє дошлюбне прізвище, повинен заявити про це в органі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державну реєстрацію зміни імені (прізвища, власного імені, по батькові) проводить відповідний орган державної реєстрації актів цивільного стану за заявою фізичної особи за місцем її проживання за наявності в архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану відповідних актових записів цивільного стану та відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.
Механізм прийняття та розгляду заяв про зміну прізвища фізичних осіб громадян України визначено Порядком розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 за №915 (далі - Порядок). Щоб повернути собі колишнє прізвище, після розірвання шлюбу в органах ДРАЦС відповідно до статей 106-107 Сімейного кодексу України зацікавлена особа повинна звернутися в ДРАЦС і написати заяву, щодо свого наміру повернути прізвище, яке він або вона носила до шлюбу.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне констатувати, що до його повноважень не належить визначати прізвище сторін після розірвання шлюбу, таке є правом та вибором сторін, а у випадку бажання змінити прізвище, це належить до компетенції органів РАЦС. Тому в даній частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.
Розірвати шлюб, укладений 14 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Комунарським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що складено відповідний актовий запис №361.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне найменування сторін:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 30.09.2026.
Суддя Павлів З.С.