Справа № 462/3737/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року м.Львів
Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого - судді Колодяжного С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ТОВ «Коллект центр» 29.04.2026 року через систему «Електронний суд» звернулося в Залізничний районний суд м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 56025 грн. заборгованості за Договорами а саме: №5017158 від 29.10.2021 року в розмірі 30075 грн., №102463938 від 12.11.2021 року в розмірі 25950 грн., та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір №5017158, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5000 грн., зі сплатою відсотків 2,5% за день, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 . В подальшому, 26.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №5017158 від 29.10.2021 року. Крім того, 12.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір №102463938, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5000 грн., зі сплатою відсотків 2% за день, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 10.02.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №10-02/2022-50, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №102463938 від 12.11.2021 року. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено Договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами №5017158 від 29.10.2021 року та №102463938 від 12.11.2021 року. Відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитними договорами: за кредитним договором №5017158 від 29.10.2021 року у розмірі 30075 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5000 грн.; заборгованість по відсотках - 24125 грн.; заборгованість за комісією - 950 грн.; за договором №102463938 від 12.11.2021 року у розмірі 25950 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5000 грн.; заборгованість по відсотках - 20000 грн., заборгованість за комісією - 950 грн. Посилаючись на викладене, ТОВ «Коллект Центр» просить суд стягнути із ОСОБА_1 56025грн. за кредитними договорами та понесені судові витрати у справі.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 20.05.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, дослідивши подані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 29.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формібуло укладено Договір про споживчий кредит №5017158 (далі - Кредитний договір), згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн., строком на 15 днів (а.с.26-30).
Відповідно до п.1.4 Кредитного договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 13.11.2021 року.
Комісія за надання кредиту становить 950 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 Договору)
Проценти за користування кредитом: 1875 грн., які нараховуються за ставкою 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.5.2, 1.6 Договору).
Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор S18021, для підписання договору про споживчий кредит №5017158 від 29.10.2021 року (а.с.99).
З матеріалів справи вбачається, що факт перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується квитанцією ФК «Елаєнс» №54025f20-5e2b-4a05-b893-00eb8a70c42c_637711084475962934 від 29.10.2021 року (а.с.100).
Крім цього, 12.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формібуло укладено договір про споживчий кредит №102463938 (далі - Кредитний договір), згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн., строком на 15 днів (а.с.9-14).
Відповідно до п.1.4 Кредитного договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 27.11.2021 року.
Комісія за надання кредиту становить 950 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 Договору)
Проценти за користування кредитом: 1500 грн., які нараховуються за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.5.2, 1.6 Договору).
Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор W34726, для підписання договору про споживчий кредит №102463938 від 12.11.2021 року (а.с.22).
З матеріалів справи вбачається, що факт перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується квитанцією ФК «Елаєнс» №2с03540d-413f-49e1-b2ce-2b628820d613_637723346579258147 від 12.11.2021 року (а.с.23).
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 11.01.2024 року у справі №916/1247/23.
За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19; від 16.12.2020 року у справі №561/77/19 та від 22.11.2021 року у справі №234/7719/20.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Статтею 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається із матеріалів справи Кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронних документів, створеного згідно із вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також із урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано одноразові ідентифікатори (номер пароля) для підписання Кредитних договорів №5017158 від 29.10.2021 року та №102463938 від 12.11.2021 року.
Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсним.
При цьому, суд бере до уваги правову позицію, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010, відповідно до якої ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
25.05.2026 року АТ «Універсал Банк» надано витребуванні ухвалою суду від 20.05.2026 року документи, з яких вбачається, що на банківську картку, яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 29.10.2021 року та 12.11.2021 року зараховані грошові кошти у сумі по 5000 грн.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також судом встановлено, що 26.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги за договорами кредитів (а.с.34-38).
Відповідно до Витягу з Додатку №3 реєстру боржників до Договору факторингу №26-01/2022-83 від 26.01.2022 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №5017158 у розмірі 22825 грн. (а.с.45).
Крім того,10.02.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №10-02/2022-50, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги за договорами кредитів (а.с.47-51).
Відповідно до Витягу з Додатку №3 реєстру боржників до Договору факторингу №10-02/2022-50 від 10.02.2022 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №102463938 у розмірі 22450 грн. (а.с.58).
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено Договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» передає (відступає) ТОВ «Коллект центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за договорами кредитів (а.с.59-61).
Відповідно до Витягу з Додатку №3 з реєстру боржників до Договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року, ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договорами №5017158 у розмірі 30075 грн. та №102463938 у розмірі 25950 грн. (а.с.74, 75).
Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором №5017158 від 29.10.2021 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом в розмірі 30075 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 24125 грн. - заборгованість по відсотках за періоз з 30.10.2021 року по 23.02.2022 року; заборгованість за комісією - 950 грн. (а.с.139-153).
Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором №102463938 від 12.11.2021 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом в розмірі 25950 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 20000 грн. - заборгованість по відсотках за період з 13.11.2021 року по 23.02.2022 року; заборгованість за комісією - 950 грн. (а.с.154-168).
Виходячи з наведеного та враховуючи, що ОСОБА_1 в добровільному порядку взяті на себе зобов?язання за Кредитними договорами №5017158 від 29.10.2021 року та №102463938 від 12.11.2021 року не виконує, суд вважає достатніми наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача заборгованості за тілом кредиту у вказаному розмірі.
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по відсотках, суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження №14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Встановлено, що відповідно до умов Кредитного договору №5017158 від 29.10.2021 року, ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 5000 грн., строком на 15 днів, а саме до 13.11.2021 року.
Додаткових договорів щодо продовження строку дії договору №5017158 від 29.10.2021 року між сторонами не укладалось.
Оскільки Кредитним договором №5017158 від 29.10.2021 року визначений строк його дії, який становить 15 днів, саме протягом цього строку позивач мав право нараховувати відповідачу ОСОБА_1 передбачені цим договором відсотки.
Відтак, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за відсотками станом на 13.11.2021 року становить 1875 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.
Відповідно до умов Кредитного договору №102463938 від 12.11.2021 року, ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 5000 грн., строком на 15 днів, а саме до 27.11.2021 року.
Додаткових договорів щодо продовження строку дії договору №102463938 від 12.11.2021 року між сторонами не укладалось.
Оскільки Кредитним договором №102463938 від 12.11.2021 року визначений строк його дії, який становить 15 днів, саме протягом цього строку позивач мав право нараховувати відповідачу ОСОБА_1 передбачені цим договором відсотки.
Відтак, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за відсотками станом на 27.11.2021 року становить 1500 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.
Щодо позовної вимоги про стягнення комісіїза надання кредиту, суд зазначає наступне.
Пунктом 1.5.1 Кредитних договорів №5017158 від 29.10.2021 року та №102463938 від 12.11.2021 року передбачено комісію за надання кредиту: 950 грн., яка нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст.8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з частинами першою, другою, п`ятою та сьомою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов Кредитних договорів №5017158 від 29.10.2021 року та №102463938 від 12.11.2021 року свідчить про те, що комісія за видачу кредиту в розмірі 950 грн., є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договорів не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року в справі №524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21.04.2021 року в справі №677/1535/15, від 21.07.2021 року в справі №751/4015/15, від 15.12.2021 року в справі №209/789/15, від 12.04.2022 року в справі №640/14229/15 та від 20.07.2022 року у справі №343/557/15-ц.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що положення Кредитних договорів №5017158 від 29.10.2021 року та №102463938 від 12.11.2021 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 950 грн. суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованості за комісією за надання кредиту.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за Кредитними договорами у розмірі 13375 грн., а саме: за Договором про споживчий кредит №5017158 від 29.10.2021 року у розмірі 6875 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1875 грн. - заборгованість по відсотках за період з 30.10.2021 року по 13.11.2021 року; за Договором про споживчий кредит №102463938 від 12.11.2021 року у розмірі 6500 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1500 грн. - заборгованість по відсотках за період з 13.11.2021 року по 27.11.2021 року.
Щодо стягнення з відповідача та користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладено договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року (а.с.84-90).
Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку підтверджується витягом з акту №20 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 року та заявкою про надання юридичної допомоги №89 від 02.03.2026 року, згідно яких загальна вартість наданих послуг правничої допомоги становить 16000 грн.
За положеннями ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).
Задовольняючи позовні вимоги частково, відповідно до положень ст.141 ЦПК України та вказаного роз`яснення, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн. та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2662,40 грн. розділяються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» слід стягнути 3819,20 (23,87 % від 16000 грн.) грн. витрат на професійну правничу допомогу та 635,51 (23,87 % від 2662,40 грн.) грн. судового збору.
Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»13375 грн. заборгованості за кредитними договорами:
- за Договором про споживчий кредит №5017158 від 29.10.2021 року у розмірі 6875 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1875 грн. - заборгованість по відсотках за період з 30.10.2021 року по 13.11.2021 року;
- за Договором про споживчий кредит №102463938 від 12.11.2021 року у розмірі 6500 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1500 грн. - заборгованість по відсотках за період з 13.11.2021 року по 27.11.2021 року.
В решті позову - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»635,51 грн. витрат зі сплати судового збору та 3819,20 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 4454,71 грн. судових витрат.
Рішення суду, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, оф.306;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено 30.09.2026 року.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний