Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 р. Справа № 520/2442/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови в призначенні з 12.01.2026 пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 із зарахуванням до пільгового стажу із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 1 періодів роботи:
- 07.02.1989 - 15.05.2000 (11 р. 3 м. 8 д.);
- 15.05.2000 - 12.03.2002 (1 р. 9 м. 25 д.);
- 13.01.2004 - 19.01.2004 ( 0 р. 0 м. 6 д.);
- 18.03.2004 - 25.03.2004 (0 р. 0 м. 7 д.);
- 26.08.2020 - 01.02.2021 (0 р. 5 м. 6 д.);
- 01.02.2021 - 16.02.2021 (0 р. 0 м. 15 д);
- 16.02.2021 - 15.06.2021 (0 р. 3 м. 30 д.);
та періодів участі у бойових діях із розрахунку один місяць служби за три місяці служби:
- 01.06.2023 - 22.10.2023 (0 р. 1м. 15 д.);
- 02.11.2023 - 04.12.2023 (0 р. 1 м. 2 д.);
- 25.12.2023 - 16.01.2024 (0 р. 0 м. 22 д.);
- 11.05.2024 - 13.05.2024 (0р. 0 м. 2 д.);
- 31.05.2024 - 12.06.2024 (0 р. 0 м. 12 д.);
- 15.06.2024 - 22.06.2024 (0 р. 0 м. 7 д.);
- 06.07.2024 - 20.01.2025 (0 р. 6 м. 14 д.).
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 із зарахуванням до пільгового стажу із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 1 періодів роботи:
- 07.02.1989 - 15.05.2000 (11 р. 3 м. 8 д.);
- 15.05.2000 - 12.03.2002 (1 р. 9 м. 25 д.);
- 13.01.2004 - 19.01.2004 ( 0 р. 0 м. 6 д.);
- 18.03.2004 - 25.03.2004 (0 р. 0 м. 7 д.);
- 26.08.2020 - 01.02.2021 (0 р. 5 м. 6 д.);
- 01.02.2021 - 16.02.2021 (0 р. 0 м. 15 д);
- 16.02.2021 - 15.06.2021 (0 р. 3 м. 30 д.);
та періодів участі у бойових діях із розрахунку один місяць служби за три місяці служби:
- 01.06.2023 - 22.10.2023 (0 р. 1м. 15 д.);
- 02.11.2023 - 04.12.2023 (0 р. 1 м. 2 д.);
- 25.12.2023 - 16.01.2024 (0 р. 0 м. 22 д.);
- 11.05.2024 - 13.05.2024 (0р. 0 м. 2 д.);
- 31.05.2024 - 12.06.2024 (0 р. 0 м. 12 д.);
- 15.06.2024 - 22.06.2024 (0 р. 0 м. 7 д.);
- 06.07.2024 - 20.01.2025 (0 р. 6 м. 14 д.).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пенсійним органом протиправно відмовлено в призначенні з 12.01.2026 пенсії за віком на пільгових умовах та протиправно не зараховано до пільгового стажу із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 1 періодів роботи.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін в судове засідання та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копію ухвали про відкриття провадження було надіслано відповідачу до його Електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ним отримано, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.
Представником відповідача надіслано до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що 12 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (структурного підрозділу, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) №205250009731 від 20.01.2026 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, оскільки наданих документів не визначається право на даний вид пенсії. Страховий стаж позивача становить 25 років 1 місяці 13 дні. Спеціальний стаж становить 0 років 0 місяців 0 днів. За доданими документами згідно Головним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області зараховано всі періоди трудової діяльності.
Разом з тим, відсутні підстави для задоволення клопотання представника пенсійного органу про залучення в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оскільки розглядало заяву позивача про призначення пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Крім того, позовних вимог до ГУПФУ в Харківській області не пред`явлено.
Представником позивача через систему "Електронний суд" надіслано відповідь на відзив, в якій викладено аналогічні пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Ухвалою суду витребувано у відповідача заяву ОСОБА_1 від 12.01.2026 про призначення пенсії разом з копіями всіх доданих до неї документів.
На виконання ухвали суду представником відповідача надано витребувані документи, зокрема, заяву позивача від 12.01.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 12.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджено наданими представником документами на виконання ухвали суду про витребування доказів від 18.09.2026.
Відповідно до пункт 4.2 постанови правління ПФУ від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", при прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Вищевказану заяву про призначення пенсії за принципом екстериторіальності передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, за результатами розгляду якої рішенням управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг відділу призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 205250009731 від 20 січня 2026 року "Про відмову в призначенні пенсії" позивачу відмолено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, визначеного законодавством (а.с. 112 - 113).
В обґрунтування відмови в рішенні зазначено, що відповідно до п. 2-І Прикінцевого положення ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за вислугу років за наявності на 11.10.2017 р. 26 років і 6 місяців спеціального стажу роботи.
Результати розгляду заяви та додаткових документів поданих до заяви було встановлено: до страхового стажу роботи заявника зараховано всі періоди трудової діяльності згідно наданих документів.
Додатково повідомлено, що відповідно до п. 4 ч. 1 от. 115 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки І оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статую учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 - після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.
Страховий стаж заявника становить - 25 років 1 місяць 13 днів., спеціальний стаж - 0 років 0 місяців 0 днів. Заявник не працює.
Враховуючи вищевикладені обставини, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, оскільки згідно наданих документів не визначається право на даний вид пенсії.
Не погоджуючись з таким рішенням та з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, межі дій суб`єкта владних повноважень - органу пенсійного фонду чітко визначені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Згідно з п.1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 56 Закону №1788-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) установлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень пункту 1 Порядку №637 (у відповідній редакції) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За вимогами пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.
Відповідно до положень пунктів 3, 17, 18 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Отже, зміст наведених правових норм свідчить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Судом встановлено, що позивачу оформлено трудову книжку серії НОМЕР_1 від 14.08.1986, яку надано разом із заявою про призначення пенсії разом архівними довідками, особистими картками позивача, протоколами, картками умов праці, щодо підтвердження його трудової діяльності (а.с. 23 - 109).
Також, разом із заявою про призначення пенсії позивач надавав копію довідки від 06.02.2025 №1574/553 на підтвердження участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с. 110 - 111).
Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.
В спірному рішенні зазначено, що відповідно до п. 2-І Прикінцевого положення ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за вислугу років за наявності на 11.10.2017 р. 26 років і 6 місяців спеціального стажу роботи.
Результати розгляду заяви та додаткових документів поданих до заяви було встановлено: до страхового стажу роботи заявника зараховано всі періоди трудової діяльності згідно наданих документів.
Додатково повідомлено, що відповідно до п. 4 ч. 1 от. 115 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки І оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статую учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 - після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.
Страховий стаж заявника становить - 25 років 1 місяць 13 днів., спеціальний стаж - 0 років 0 місяців 0 днів. Заявник не працює.
Враховуючи вищевикладені обставини, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, оскільки згідно наданих документів не визначається право на даний вид пенсії.
Суд звертає увагу, що зміст спірного рішення свідчить, що по суті орган Пенсійного фонду свою позицію побудував виключно на припущеннях (сумнівах) щодо непідтвердження наявності у позивача страхового (трудового) стажу у певні періоди.
Разом з тим, стверджуючи в спірному рішенні про відсутність у позивача спеціального стажу, пенсійний орган, не надав жодної оцінки записам трудової книжки позивача, додатковим документам (архівним довідкам, протоколам тощо), наданим разом і заявою, також не скористався наданими йому законодавством інструментами, спрямованими на надання допомоги у зборі необхідних даних, не вчинив жодних заходів щодо перевірки та підтвердження факту праці позивача у відповідні періоди, а також участі у бойових діях та зарахуванні до страхового стажу такого періоду, також не витребував в уповноважених суб`єктів відповідних документів та інших відомостей для визначення права на пенсію, не запропонував позивачу усіх можливих способів отримання такої інформації, а лише обмежився посиланням на законодавчі норми та визначенням у позивача загального страхового стажу.
В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 8 Закону України "Про адміністративну процедуру" адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.
Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до пунктів 1,6,7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про адміністративну процедуру», під час підготовки справи до розгляду та вирішення, крім невідкладного розгляду та вирішення справи (стаття 60 цього Закону), адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності: 1) витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління; 6) вирішує питання про необхідність залучення до участі в адміністративному провадженні осіб, які сприяють розгляду справи, призначення експертизи, проведення огляду на місці або огляду речей, проведення слухання у справі; 7) виконує інші передбачені законом обов`язки в рамках адміністративного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України «Про адміністративну процедуру» за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.
Спірне розпорядження не відповідає критеріям до рішень суб`єктів владних повноважень, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України та вимогам Закону України "Про адміністративну процедуру", зокрема щодо повного дослідження обставин, що мають значення для вирішення справи та обґрунтованості.
Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Суд зазначає, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Відмовляючи в призначенні позивачу пенсії, в спірному рішенні пенсійним органом не зазначено, які саме періоди були включені в загальний стразовий стаж, взагалі не надано оцінки записам трудової книжки позивача та доданих інших документів на підтвердження відповідного страхового стажу.
У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи, що в спірному рішенні пенсійним органом не зазначено, які саме періоди були включені в загальний стразовий стаж, взагалі ненадання пенсійним органом оцінки записам трудової книжки позивача та іншим документам, поданих на підтвердження його страхового стажу, участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в спірному рішенні відсутні належні обґрунтування щодо підстав відмови в призначенні пенсії, таке рішення базується виключно на викладених в ньому законодавчих нормах, без надання жодної оцінки заяві позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування спірного рішення.
Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 із зарахуванням до пільгового стажу із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 1 відповідних періодів роботи та періодів його участі у бойових діях із розрахунку один місяць служби за три місяці служби, суд зазначає наступне.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі №569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі №380/13558/21.
Також суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові 24 квітня 2024 року у справі №140/12873/23, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
За таких підстав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог також в цій частині шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.01.2026 про призначення пенсії, за результатами розгляду якої прийняти рішення з урахуванням висновків і мотивів, викладених судом у цьому рішенні.
Решта позовних вимог не підлягає задоволенню.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат щодо сплаченого судового збору відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 88000, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг відділу призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №205250009731 від 20 січня 2026 року "Про відмову в призначенні пенсії".
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2026 про призначення пенсії, за результатами розгляду якої прийняти рішення з урахуванням висновків і мотивів, викладених судом у цьому рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.