Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
У Х В А Л А
про закриття провадження у справі
30.09.2026 № 520/21665/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області, щодо застосування Постанови КМУ від 14.07. 2025 № 821 при перерахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ та перерахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 року у справі № 520/26816/25, щомісяця у повному нарахованому розмірі з загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених за спеціальною пенсійною програмою відповідно до Закону № 2262-ХІІ, без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області з 08.06.2026 здійснити виплату ОСОБА_1 моєї пенсії щомісяця у повному нарахованому розмірі з загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України та на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 року у справі № 520/26816/25, але не виплачену суму пенсії (заборгованість) 122392,17 ( сто двадцять дві тисячі триста дев`яносто дві) гри 17 коп за період з 01.01.2025 по 08.07.2026 року у повному обсязі з тих самих загальних видатків, без віднесення її до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень, з урахуванням сум, фактично виплачених на дату розгляду цієї заяви.
Ухвалою від 27.07.2026 відкрито спрощене провадження у справі в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач, скориставшись своїм процесуальним правом на надання відзиву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою правову позицію обґрунтував тим, що з визнанням постанови Кабінету Міністрів України №821 протиправною та нечинною виникла прогалина та правова невизначеність у правовому регулюванні механізму фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду.
Ухвалою суду від 10.09.2026 зупинено провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 580/490/26. Зобов`язано сторони негайно повідомити суд про результати розгляду справи № 580/490/26.
Ухвалою суду від 29.09.2026 поновлено провадження у справі у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 580/490/26.
Отже суд, дослідивши матеріали справи, та врахувавши висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №580/490/26, прийшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі наступного.
У межах заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 №520/26816/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено частково. Визнано протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області, щодо застосування з 01 січня 2025 року понижуючих коефіцієнтів встановлених постановою КМУ від 03 січня 2025року №1 «Про визначення порядку виплат пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», при перерахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію з 01 січня 2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою КМУ від 03 січня 2025 року №1 «Про визначення порядку і виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії максимальним розміром , та з урахуванням раніше проведених виплат. Рішення суду набрало законної сили 23.12.2025.
На виконання вищевказаного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області здійснено перерахунок пенсії позивача. Як вбачається з копії відповіді пенсійного органу від 09.07.2026, за результатом такого перерахунку, позивачу нараховано різницю в пенсії за період з 01.01.2025 по 31.03.2026 у розмірі 115 152,09 грн. З березня 2026 року розпочато виплату зазначеної різниці та виплачено 4 707,00 грн. Залишок невиплачених коштів буде виплачуватися за умов надходження відповідного фінансування.
Позивач, категорично не погоджуючись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень, просить суд зобов`язати виплатити йому нараховану заборгованість із загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України, без будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Суд зазначає, що згідно частин 1-3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Окрім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Суд звертає увагу, що позивач, подаючи позовну заяву в даній справі, фактично не погоджується з умовами виконання рішення суду, оскільки вважає, що здійснюючи перерахунок пенсії на виконання рішення суду у справі №520/26816/25, відповідач зобов`язаний провести необхідні нарахування без застосування окремих статей видатків та, зокрема, положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.
Предметом розгляду судової палати Верховного Суду з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в межах адміністративної справи №580/490/26 було питання визначення єдиного правозастосовчого алгоритму вирішення подібних публічно-правових спорів: чи утворюють вони самостійний предмет адміністративного спору чи підлягають розгляду із застосуванням спеціального механізму судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України.
Так, згідно правових висновків судової палати, викладених у постанові від 15.09.2026, якщо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 відбулося виключно під час виконання судового рішення, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Подання окремого адміністративного позову за таких обставин не відповідає спеціальному процесуальному механізму, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, що суперечить правовій природі цих процесуальних інститутів.
Висновуючи про порядок регулювання спірних правовідносин, які пов`язані із застосуванням при виконанні судового рішення положень постанови Кабінету Міністрів №821, колегія суддів зазначила про правильність висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.
Відтак наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.
Статтею 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (стаття 382-1 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Суд наголошує, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Так, заявлені в цій справі позовні вимоги позивач обґрунтовує протиправними діями відповідача, що вчинені при виконанні рішення суду у справі № 520/26816/25, а саме застосуванням при здійсненні нарахування перерахованої на виконання рішення суду пенсії положень постанови Кабінету Міністрів України №821.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що заявлені вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не підлягають розгляду.
Відповідно, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення суду у справі № 520/26816/25, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, після набрання рішенням законної сили, а не пред`являти новий адміністративний позов.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 17.05.2023 у справі №580/5096/22, від 30.04.2026 у справі №620/13341/25, від 15.09.2026 у справі №580/490/26.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі №520/21665/26.
Згідно частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
На підставі викладеного та керуючись статтями 238, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Закрити провадження у справі № 520/21665/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН