Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
30 вересня 2026 року №520/28303/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх), які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 по справі № 520/10867/25 з 01.02.2023 з обмеженням її граничним розміром;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) перерахувати та виплачувати у нарахованому розмірі пенсію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 по справі № 520/10867/25 за оновленою довідкою Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 07.03.2025 № 31/32-0623 без обмеження її граничним розміром з 01.02.2023, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.02.2023.
Аргументуючи ці вимоги, позивач зазначив, що отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, і на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі № 520/10867/25 відповідач перерахував його пенсію з 01.02.2023 за оновленою довідкою про розмір грошового забезпечення, проте до перерахованого розміру пенсії застосував обмеження максимальним розміром. На думку позивача, частину сьому статті 43 Закону № 2262-XII визнано неконституційною Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» визнано неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022, а обмеження максимальним розміром стосується процедури призначення пенсії, а не її перерахунку, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору. 13 вересня 2026 року, у встановлений судом строк, представник позивача - адвокат Бідний Б.Т. подав заяву про усунення недоліків з платіжною інструкцією про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.
Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідача зобов`язано надати суду копії всіх доказів, що стосуються предмету спору, і встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Згідно з частиною 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною 1 цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
29 вересня 2026 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.09.2026 № 2000-1002-8/167036, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки від 07.03.2025 № 31/32-0623 не проводився, оскільки відповідно до частини 4 статті 63 Закону № 2262-XII пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, а такого рішення Кабінетом Міністрів України після постанови від 21.02.2018 № 103 не приймалось. Указав також, що норми статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», за якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є чинними і підлягають застосуванню, а розмір пенсії позивача не досягає встановленого законом максимального розміру, у зв`язку з чим позовні вимоги є передчасними. Послався на постанови Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 580/234/19, від 06.03.2017 у справі № 490/5309/16-а, від 14.03.2018 у справі № 183/342/17, від 22.05.2018 у справі № 205/8204/16-а, від 03.04.2018 у справі № 361/4922/17, від 15.08.2018 у справі № 161/9572/17, від 17.01.2019 у справі № 161/713/17.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену з 01.12.1996 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, пенсійна справа № 10018842, орган, що видає довідки про грошове забезпечення, - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі № 520/10867/25, яке набрало законної сили 30.08.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зобов`язано провести перерахунок і виплату пенсії позивача з 01.02.2023 згідно з оновленою довідкою Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 07.03.2025 № 31/32-0623, що підтверджується витягом з підсистеми «Реєстр судових рішень» станом на 25.12.2025, наданим відповідачем.
Згідно з довідкою Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 07.03.2025 № 31/32-0623 грошове забезпечення позивача станом на 01.01.2023 становить 36227,50 грн, у тому числі посадовий оклад - 7300,00 грн, оклад за спеціальним званням - 2150,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 50 відсотків - 4725,00 грн, надбавка за особливості проходження служби 50 відсотків - 7087,50 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 10 відсотків - 730,00 грн, премія 195 відсотків - 14235,00 грн.
Листом від 25.12.2025 № 2000-0203-8/206545, наданим на адвокатський запит представника позивача, відповідач повідомив, що у жовтні 2025 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі № 520/10867/25 головним управлінням з 01.02.2023 здійснено перерахунок пенсії позивача згідно з оновленою довідкою від 07.03.2025 № 31/32-0623, після чого підсумок пенсії встановлено у межах максимального розміру, визначеного законом; рішенням суду зобов`язань щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром на головне управління не покладено; без обмеження максимальним розміром виплачуються пенсії особам, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України, у разі, якщо звернення за її призначенням мало (матиме) місце починаючи з 12.04.2023, а оскільки позивачу пенсію призначено до 12.04.2023, підстави для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром відсутні. Цим же листом повідомлено, що різницю між нарахованою та виплаченою пенсією за період з 01.02.2023 по 31.10.2025 у розмірі 198642,49 грн нараховано і внесено до реєстру судових рішень.
З протоколу перерахунку пенсії позивача з 01 лютого 2023 року, підставою якого зазначено рішення суду, убачається, що для обчислення пенсії враховано грошове забезпечення у розмірі 36227,50 грн, основний розмір пенсії визначено у розмірі 68 відсотків грошового забезпечення при вислузі 26 років - 24634,70 грн, підсумок пенсії - 24634,70 грн, а рядок «з урахуванням максимального розміру пенсії» - 20930,00 грн. Такий самий протокол, датований 23.09.2026, відповідач додав до відзиву.
З протоколу перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2026 року, проведеного у зв`язку з індексацією, убачається, що основний розмір пенсії 24634,70 грн збільшено на суми індексації за 2024 рік - 1500,00 грн, за 2025 рік - 1500,00 грн і за 2026 рік - 2595,00 грн, підсумок пенсії становить 30229,70 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 25950,00 грн.
Отже, матеріалами справи, зокрема документами, поданими самим відповідачем, підтверджено, що при перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 на виконання рішення суду у справі № 520/10867/25 та при подальших перерахунках відповідач обмежив розмір пенсії, що підлягає виплаті, максимальним розміром - 20930,00 грн при підсумку пенсії 24634,70 грн, а з 01.03.2026 - 25950,00 грн при підсумку пенсії 30229,70 грн.
Стверджуючи про протиправність обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до низки законів, у тому числі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тобто положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно із пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення частина 7 статті 43 Закону № 2262-XII втратила чинність з дня його ухвалення.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII. Водночас положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII і є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом № 2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначена пенсія відповідно до Закону № 2262-XII, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 Велика Палата Верховного Суду із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зробила висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявності у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Розвиваючи зазначені юридичні позиції, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, Конституційний Суд України (Другий сенат) у Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 вказав, що зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня. Встановлений частиною 5 статті 17 Основного Закону України обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішень Конституційного Суду України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21.
Згодом відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Отже, внесені Законом № 1774-VIII до частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 21.12.2021 у справі № 120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі № 569/2950/17, від 08 листопада 2022 року у справі № 580/6636/21, від 06 березня 2023 року у справі № 1340/6235/18.
Закон № 2262-XII запроваджує дві самостійні процедури - призначення пенсії за статтею 43 та перерахунок раніше призначеної пенсії за статтею 63, а обмеження максимальним розміром установлено саме частиною сьомою статті 43 цього Закону - у нормі, що регулює призначення пенсії. У рішенні від 04 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, Верховний Суд виснував, що внесені Законом № 3668-VI та Законом № 1166-VII зміни до Закону № 2262-XII щодо розміру пенсії стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії; процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення; нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону № 2262-XII, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону № 3668-VI та Закону № 1166-VII не зазнала. Отже, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, а застосування до процедури перерахунку норм, які регулюють призначення пенсії, є протиправним.
Пенсію позивача перераховано з 01.02.2023 на виконання рішення суду за оновленою довідкою про розмір грошового забезпечення, тобто в порядку перерахунку раніше призначеної пенсії, а не її призначення. За наведеного правового регулювання застосування до такого перерахунку обмеження максимальним розміром пенсії є протиправним з 01.02.2023.
Крім того, приписи статті 2 Закону № 3668-VI, якими відповідач обґрунтовує правомірність застосованого обмеження, Рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), і згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення вони втратили чинність з 12 квітня 2023 року. Отже, щонайменше з 12.04.2023 у законодавстві України взагалі відсутня чинна норма, яка дозволяла б обмежувати максимальним розміром пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262-XII.
Позицію, викладену у листі відповідача від 25.12.2025 № 2000-0203-8/206545, за якою без обмеження максимальним розміром підлягають виплаті лише пенсії особам, які збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, у разі звернення за їх призначенням починаючи з 12.04.2023, суд відхиляє. Ані Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, ані Рішення від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 не ставлять втрату чинності неконституційними приписами в залежність від дати призначення пенсії конкретній особі чи від дати звернення за її призначенням, а за відсутності чинної норми, яка дозволяє обмеження, таке обмеження не може бути застосоване до пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII. Позиція органу виконавчої влади не є нормативно-правовим актом і не може створювати для позивача обмежень, не встановлених законом.
Довід відповідача про те, що перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки від 07.03.2025 № 31/32-0623 не проводився, спростовується матеріалами справи, зокрема листом самого відповідача від 25.12.2025 № 2000-0203-8/206545, протоколом перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року, підставою якого зазначено рішення суду, та витягом з підсистеми «Реєстр судових рішень», за яким на виконання рішення у справі № 520/10867/25 позивачу нараховано різницю в пенсії. Посилання відповідача на частину 4 статті 63 Закону № 2262-XII, постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 і Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, предмета спору не стосуються, оскільки обов`язок провести перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 за довідкою від 07.03.2025 № 31/32-0623 встановлено рішенням суду у справі № 520/10867/25, яке набрало законної сили і відповідачем виконано, а предметом цього спору є застосування до перерахованої пенсії обмеження максимальним розміром.
Довід відповідача про передчасність позовних вимог з огляду на те, що розмір пенсії позивача не досягає встановленого законом максимального розміру і не обмежується, також спростовується протоколами перерахунку пенсії, поданими самим відповідачем, у тому числі доданим до відзиву протоколом перерахунку з 01 лютого 2023 року, за яким підсумок пенсії 24634,70 грн обмежено сумою 20930,00 грн, а також протоколом перерахунку з 01 березня 2026 року, за яким підсумок пенсії 30229,70 грн обмежено сумою 25950,00 грн. Порушення права позивача є не майбутнім, а таким, що вже відбулось.
Посилання відповідача на частину 2 статті 13 Закону № 2262-XII, за якою максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, висновків суду не спростовує, оскільки ця норма визначає граничний відсотковий розмір пенсії відносно грошового забезпечення, який при перерахунку пенсії позивача дотримано (68 відсотків), і не стосується обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач у відзиві, ухвалені у 2017-2020 роках, тобто до ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022, яким положення статті 2 Закону № 3668-VI визнано неконституційними, а тому висновки, сформульовані в цих постановах, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин без урахування наведеного Рішення.
Рішення пенсійного органу, прийняте за наслідками перерахунку пенсії за попередній період, не впливає на подальші перерахунки пенсії, а наявність такого рішення не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи правильно нараховується і виплачується пенсія особі-пенсіонеру, зокрема після подальших перерахунків.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин у справі дії відповідача, які полягають у перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду у справі № 520/10867/25 з 01.02.2023 з обмеженням її граничним (максимальним) розміром, є протиправними, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача перерахувати та виплачувати пенсію позивача за оновленою довідкою від 07.03.2025 № 31/32-0623 без обмеження граничним розміром з 01.02.2023 з виплатою недоплаченої частини пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок доказування правомірності своїх дій, доказів наявності чинної норми права, яка дозволяє обмежувати розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, при її перерахунку максимальним розміром, суду не надав. Натомість обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, зокрема доказами, поданими самим відповідачем.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, пункт 29).
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі № 520/10867/25 з 01.02.2023 з обмеженням пенсії граничним розміром.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), обчисленої за оновленою довідкою Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 07.03.2025 № 31/32-0623, без обмеження граничним (максимальним) розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.
Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар