Справа № 560/7234/26
РІШЕННЯ
іменем України
30 вересня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу та направлення для проходження військової служби; визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу частини; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу. В обґрунтування позову посилається на те, що він, як обвинувачений у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, кримінальне провадження щодо якого перебуває на стадії судового розгляду, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не міг бути зарахований до особового складу Збройних Сил України та інших військових формувань. Вважає, що його було мобілізовано безпідставно, відтак оскаржує відповідні накази органу ТЦК та СП та командира військової частини НОМЕР_1 .
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
До участі у справі залучений ІНФОРМАЦІЯ_2 якості другого відповідача.
У відзиві військова частина НОМЕР_1 просить відмовити у задоволенні позову.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відзив не надав.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві просить відмовити у задоволенні позову. Посилається на п. 58 Порядку організацій та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, згідно з яким органи досудового розслідування мають повідомляти в 7 - денний строк відповідним районним (міським) ТЦК та СП про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Оскільки такі дані щодо позивача були невідомі, вважає прийнятий наказ правомірним.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
Як вбачається з наявних у справі документів, ОСОБА_1 є обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України, що підтверджується обвинувальним актом у кримінальному провадженні №42022022110000677 від 28.10.2022.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №3447 від 20.03.2026 ОСОБА_1 було призвано на військову службу.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №82 від 21.03.2026 позивача зараховано до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з чим останній не погоджується.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Положеннями частини 5 статті 22 Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).
Відповідно до пункту 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування). Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Про військовий обов`язок і військову службу та цим Порядком.
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку (пункт 3 Порядку №560).
Пунктом 24 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Формулювання "інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках" свідчить про те, що перелік осіб, які не підлягають такому призову, не є вичерпним та може бути доповнений іншими нормами законодавства, які прямо встановлюють відповідні обмеження чи винятки.
Положенням абз 2 ч.2 ст. 4 Закону № 2232-ХІІ визначено, що Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які обвинувачуються у вчиненні тяжкого та/або особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення та кримінальне провадження стосовно яких перебуває на стадії судового провадження.
Як вбачається з наявних у справі документів та змісту позову, у Вінницькому міському суді Вінницької області на розгляді перебуває кримінальна справа №127/34098/23 за обвинуваченням позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України. Справа призначена на новий розгляд в суді першої інстанції, що підтверджується відомостями про справу з порталу Судової влади України.
Як зазначено вище, положеннями абзацу 2 частини 2 статті 4 Закону № 2232-ХІІ встановлено імперативну заборону, згідно з якою Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які обвинувачуються у вчиненні тяжкого та/або особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення та кримінальне провадження стосовно яких перебуває на стадії судового провадження.
Таким чином, з огляду на матеріально-правові норми, позивач належав до категорії осіб, якими Збройні Сили України комплектуватися не могли.
Оцінюючи доводи ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відсутності у них інформації про наявність кримінального провадження у зв`язку з неповідомленням органами досудового розслідування (відповідно до п. 58 Порядку №1487), суд зазначає, що вказані обставини пояснюють причини прийняття спірного наказу №3447 від 20.03.2026, однак не спростовують того факту, що позивача було призвано всупереч вказаному вище обмеженню, встановленому статтею 4 Закону № 2232-ХІІ.
Надаючи оцінку правомірності та ефективності обраного позивачем способу захисту (шляхом скасування наказів про призов та про зарахування до списків частини, а також зобов`язання виключити з таких списків), суд виходить з такого.
Стаття 5 КАС України гарантує право на судовий захист, проте обраний спосіб захисту має бути ефективним, тобто таким, що реально відновлює порушене право особи і не вимагає подальших дій для його реалізації.
Акти індивідуальної дії, якими є оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №3447 від 20.03.2026 про призов на військову службу та наказ командира військової частини НОМЕР_1 №82 від 21.03.2026 про зарахування до списків особового складу, породжують права і обов`язки тільки для тих суб`єктів, яким вони адресовані, і вичерпують свою дію фактом їх виконання.
Суд застосовує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.10.2024 у справі №200/4189/22, де зазначено, що після мобілізації виникають нові правовідносини - відносини проходження військової служби. Рішення про призов та призначення до військової частини є реалізованими актами. Їх скасування судом без прийняття відповідного кадрового рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан (status quo) і не призведе до автоматичного захисту прав та інтересів позивача.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23. Суд касаційної інстанції наголосив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною. З моменту призову та зарахування до списків особового складу військової частини особа втрачає статус військовозобов`язаного та набуває статусу військовослужбовця. Правовідносини щодо проходження військової служби з цього моменту регулюються спеціальним законодавством, зокрема положеннями про проходження військової служби та нормами Закону № 2232-ХІІ, які регламентують вичерпний перелік підстав для звільнення.
На цей час оскаржувані накази повністю реалізовані та вичерпали свою дію. Позивач набув статусу військовослужбовця, отже скасування цих наказів в судовому порядку не є підставою для припинення контракту чи звільнення з військової служби та не тягне за собою автоматичного припинення статусу військовослужбовця.
Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування наказів не відповідають критерію ефективності судового захисту, оскільки їх задоволення не відновить прав позивача на звільнення від обов`язку проходження служби, а отже, задоволенню не підлягають.
Щодо похідної позовної вимоги - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу частини, суд враховує таке.
Виключення військовослужбовця зі списків особового складу є завершальним етапом процедури звільнення з військової служби, яка ініціюється шляхом подання відповідного рапорту по команді за наявності визначених законом підстав (зокрема, статті 26 Закону № 2232-ХІІ). Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні основних позовних вимог щодо скасування наказів про призов та зарахування до військової частини, правових підстав для зобов`язання військової частини вчинити дії щодо виключення позивача зі списків особового складу немає.
Суд зауважує, що відсутність у частині 4 статті 26 Закону №2232-XII окремого пункту, який би прямо передбачав звільнення з військової служби з підстав наявності статусу обвинуваченого у вчиненні корупційного злочину, не нівелює імперативної заборони комплектувати Збройні Сили України такими особами, встановленої абзацом 2 частини 2 статті 4 Закону № 2232-XII. Законодавча прогалина у переліку підстав для звільнення не може слугувати підставою для легалізації триваючого порушення вимог закону щодо проходження військової служби особою, яка не має на це права в силу прямої законодавчої заборони.
За таких обставин позивач не позбавлений права ініціювати питання про своє звільнення з військової служби шляхом подання відповідного рапорту по команді, обґрунтувавши його неможливістю подальшого комплектування ним Збройних Сил України на підставі статті 4 Закону № 2232-XII. Належним та ефективним способом захисту порушених прав у цьому випадку є оскарження рішення (дій чи бездіяльності) суб`єкта владних повноважень - командира військової частини, прийнятого за наслідками розгляду такого рапорту, а не ретроспективне скасування наказів про призов та зарахування до списків частини, які вже вичерпали свою дію.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню через обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав у правовідносинах, які вже трансформувались у відносини проходження ним військової служби.
З огляду на вказане вище, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
у задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 30 вересня 2026 року
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )
Головуючий суддя І.С. Козачок