Справа № 465/4684/26
Провадження 2/465/4265/26
РІШЕННЯ
Іменем України
29.09.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Чорного І. Я.
секретар с/з Блистіва Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, Львівської міської ради про визнання права власності на реконструйовану квартиру,-
в с т а н о в и в:
у травні 2026 року на адресу Франківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана в його інтересах представником - адвокатом Бойко Вікторією Володимирівною, до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (далі - відповідач-1) та Львівської міської ради (далі - відповідач-2) про визнання права власності на самочинно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 197,7 кв.м, житловою площею 160,5 кв.м, комора в підвалі - 7,0 кв.м, відповідно до технічного паспорта Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 308 від 06.04.2026.
Позивач посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 26.02.1997, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ткачук Г. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1316, він набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складалася із чотирьох кімнат загальною площею 99,8 кв. м та комори в підвалі площею 7 кв.м. 19.03.1997 Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації видало ОСОБА_1 реєстраційне посвідчення № 666 на цю квартиру.
На підставі договорів купівлі-продажу від 01.09.2000, посвідчених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І. Р. та зареєстрованих в реєстрі за № 3824 та № 3827, ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 19,6 кв. м та на нежитлове приміщення художньої майстерні № 12 у цьому ж будинку загальною площею 18,2 кв. м, на які 19.10.2000 Львівським обласним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видано реєстраційні посвідчення серії НОМЕР_1 та серії КММ № 010402 відповідно.
В подальшому позивач вирішив об`єднати наявні в нього дві квартири та нежитлове приміщення в одну житлову квартиру з розширенням за рахунок частини площі горища, оскільки у 1999 році всі власники інших квартир у будинку АДРЕСА_3 надали йому свою письмову згоду на приватизацію частини горища над його квартирою.
Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 1232 від 28.09.2001 «Про реконструкцію та розширення квартири АДРЕСА_1 » затверджено висновок міжвідомчої комісії (протокол № 29 від 11.09.2001) про технічну можливість проведення реконструкції та розширення квартири АДРЕСА_4 за рахунок площі квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , розташованих в мансарді, та частини площі горища, а також затверджено ОСОБА_1 проєктні пропозиції на виконання за власні кошти ремонтно-будівельних робіт.
29.09.2003 начальником управління архітектури і містобудування затверджено архітектурно-планувальне завдання № НОМЕР_2 , на підставі якого у 2004 році Львівським філіалом Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» розроблено робочий проєкт реконструкції № 7.3.641-Е-04, що отримав позитивні висновки щодо пожежної безпеки та санітарного благополуччя та був погоджений управлінням архітектури і містобудування Львівської міської ради 13.12.2005.
30.01.2006 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради ОСОБА_1 видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 35/06 на реконструкцію квартири АДРЕСА_4 з об`єднанням квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 та розширенням за рахунок частини площі горища. Строк дії дозволу - до 31.12.2006, що в подальшому продовжувався по 01.07.2007 та по 01.07.2008.
Позивач зазначив, що в межах строку чинності дозволу він фактично завершив реконструкцію квартири, проте не встиг здати закінчений будівництвом об`єкт в експлуатацію.
20.02.2026 позивач отримав звіт про проведення технічного обстеження дворівневої квартири АДРЕСА_1 , виконаний сертифікованим архітектором ФОП ОСОБА_2 , згідно з яким загальний технічний стан квартири оцінюється як задовільний та придатний до подальшої надійної та безпечної експлуатації.
06.04.2026 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» виготовлено технічний паспорт № 308, відповідно до якого загальна площа реконструйованої квартири становить 197,7 кв. м, житлова - 160,5 кв. м, комора у підвалі - 7,0 кв. м.
12.05.2026 позивач подав до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (СС1), зареєстровану за № ЛВ 101260512689, яку того ж дня було повернуто заявнику з тих підстав, що строк дії дозволу на виконання будівельних робіт завершився 01.07.2008, а отже об`єкт збудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а також у зв`язку із відсутністю відомостей про державну експертизу проєктної документації.
Позивач вважає, що реконструкція квартири проведена на підставі відповідних дозволів та погоджень, реконструкція не призвела до порушень прав власників інших квартир, відповідає будівельним нормам і правилам та не порушує санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку, а оскільки він вчинив усі передбачені законом дії для прийняття об`єкта в експлуатацію, у нього відсутній інший, ніж судовий, спосіб відновлення порушеного права.
02.07.2026 на адресу суду представником відповідача-1 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Марчишин А. подано відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач-1 зазначив, що повернення декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 12.05.2026 було правомірним, оскільки дозвільний документ на виконання будівельних робіт втратив чинність, а тому такий об`єкт вважається самочинним будівництвом і його прийняття в експлуатацію здійснюється за іншою процедурою - згідно з пунктами 10-12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, після визнання права власності на такий об`єкт за рішенням суду.
Разом з тим, представник відповідача-1 вказала, що будівельні роботи здійснювалися на підставі дозвільного документа та проєктної документації, оформлених відповідно до вимог законодавства, чинного на момент їх видачі та розроблення, технічний стан квартири згідно зі звітом про технічне обстеження є задовільним, а відомості про порушення прав та законних інтересів інших осіб відсутні. З огляду на це Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю при вирішенні спору поклалася на розсуд суду, а також просила не покладати на неї судові витрати та поновити строк на подання відзиву, пропущений у зв`язку з несправною роботою підсистеми «Електронний суд».
Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не подав. Проте 15.09.2026 на адресу суду представником Львівської міської ради Шагай О. О. подано додаткові пояснення у справі, у яких відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування заперечень відповідач-2 зазначив, що у позивача відсутні документи про право власності на частину площі горища над квартирою, а також документи про прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва, а реконструйована квартира відповідно до статті 376 ЦК України є самочинним будівництвом. Представник Львівської міської ради також зазначила, що судове рішення про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право, набуте раніше на законних підставах.
Крім того, представник відповідача-2 зазначила, що горище є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, яке належить власникам квартир на праві спільної сумісної власності в силу прямої норми закону, спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, а розпорядження ним здійснюється за згодою співвласників, тому передача будь-якого допоміжного приміщення у власність одного зі співвласників буде порушувати інтереси інших мешканців будинку. На підтвердження своїх доводів послалася на рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/48/20, від 17.11.2021 у справі № 904/663/19.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2026.
У судове засідання 17.09.2026 позивач та представник позивача - адвокат Бойко В.В. не з`явилися. Представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника від 17.09.2026. У вказаній заяві представник позивача також підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача-1 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у судове засідання 17.09.2026 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, подала заяву про розгляд справи без участі представника відповідача-1, у відзиві на позовну заяву поклалася на розсуд суду.
Представник відповідача-2 Львівської міської ради у судове засідання 17.09.2026 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, подала заяву про розгляд справи без участі представника відповідача-2, у додаткових поясненнях у справі просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Вирішуючи клопотання представника відповідача-1 про поновлення строку на подання відзиву, суд враховує, що його пропуск зумовлений несправною роботою підсистеми «Електронний суд», тобто причиною, яка не залежала від волі учасника справи, а тому визнає її поважною, поновлює відповідачу-1 строк на подання відзиву та приймає відзив до розгляду (ст. 127 ЦПК України). Додаткові пояснення представника відповідача-2 від 15.09.2026 суд також приймає до уваги з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов такого висновку.
Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
За приписом ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. Кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст.12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п.2, п.4, п.6 - п.7 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом досліджуються письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи та інших документах і докази, надані сторонами до суду.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 26.02.1997, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ткачук Г. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1316, позивач ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складалася із чотирьох кімнат загальною площею 99,8 кв. м та комори в підвалі площею 7 кв. м. Право власності позивача на вказану квартиру зареєстроване Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, про що 19.03.1997 видано реєстраційне посвідчення № 666.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.09.2000, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І. Р. та зареєстрованого в реєстрі за № 3824, ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 19,6 кв. м, на яку 19.10.2000 Львівським обласним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видано реєстраційне посвідчення серії НОМЕР_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.09.2000, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І. Р. та зареєстрованого в реєстрі за № 3827, ОСОБА_1 набув право власності на нежитлове приміщення художньої майстерні АДРЕСА_7 , загальною площею 18,2 кв. м, на яке 19.10.2000 Львівським обласним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видано реєстраційне посвідчення серії НОМЕР_3 .
Згідно із письмовою згодою від 14.06.1999, скріпленою підписом начальника ЖЕК № 201 ОСОБА_3 та печаткою ЖЕК № 201, власники усіх інших квартир у будинку АДРЕСА_3 надали ОСОБА_1 згоду на приватизацію частини горища над квартирою АДРЕСА_4 .
Відповідно до Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 1232 від 28.09.2001 «Про реконструкцію та розширення квартири АДРЕСА_1 » затверджено висновок міжвідомчої комісії (протокол № 29 від 11.09.2001) про технічну можливість проведення реконструкції та розширення квартири АДРЕСА_1 за рахунок площі квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , розташованих в мансарді та частини площі горища, згідно поданих проєктних пропозицій, та затверджено ОСОБА_1 проєктні пропозиції на виконання за власні кошти ремонтно-будівельних робіт по реконструкції та розширенню квартири АДРЕСА_1 за рахунок площі квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , розташованих в мансарді та частини площі горища, а також заміні пічного опалення квартири на місцеве водяне з встановленням газового двофункційного котла на площі кухні згідно робочого проекту, розробленого ВАТ «Львівгаз».
29.09.2003 начальником управління архітектури і містобудування Львівської міської ради В. Каменщиком затверджено архітектурно-планувальне завдання № 368 на планування об`єкта архітектури для розширення, реконструкції (переобладнання житлових і нежитлових приміщень будинків і споруд під торгово-побутові та інші заклади), яким встановлено містобудівні, об`ємно-планувальні вимоги, інженерно-технічні умови, вимоги та інші висновки щодо розширення квартири АДРЕСА_1 за рахунок площі горища та мансардних приміщень АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 без зміни конфігурації даху.
На підставі вказаного архітектурно-планувального завдання № 368 у 2004 році Львівським філіалом Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» розроблено робочий проєкт на реконструкцію з розширенням квартири АДРЕСА_4 та мансардних приміщень в житловому будинку АДРЕСА_3 № 7.3.641-Е-04, на який отримано позитивні висновки щодо пожежної безпеки та санітарного благополуччя.
13.12.2005 управлінням архітектури і містобудування Львівської міської ради прийнято рішення № З-К-21359/20 про погодження проекту реконструкції з розширенням кв. АДРЕСА_4 за рахунок площі горища та мансардних приміщень кв. АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 у буд. АДРЕСА_3 , розробленого ЛФ ДНД ПВ «НДІпроектреконструкція» (Головний інженер Л. Степанюк) та встановлено, що такий виконаний у відповідності з діючими нормами, погоджений з Управлінням охорони історичного середовища, санепідемстанцією та пожежною інспекцією Франківського району.
30.01.2006 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради видано ОСОБА_1 дозвіл на виконання будівельних робіт № 35/06 на реконструкцію квартири АДРЕСА_4 з об`єднанням квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 та розширенням за рахунок частини площі горища на АДРЕСА_3 , строком дії до 31.12.2006. В подальшому строк дії дозволу продовжувався по 01.07.2007 та по 01.07.2008, що встановлено із відміток на цьому документі.
На замовлення позивача Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» виготовлено технічний паспорт № 308 від 06.04.2026, зареєстрований у Реєстрі будівельної діяльності за № ТІ01:9924-6788-4376-2623, згідно з яким загальна площа реконструйованої квартири АДРЕСА_4 становить 197,7 кв.м, житлова площа - 160,5 кв.м, комора у підвалі - 7,0 кв.м.
Із вказаного технічного паспорта № 308 від 06.04.2026, робочого проєкту реконструкції № 7.3.641-Е-04 та дозволу на виконання будівельних робіт № 35/06 від 30.01.2006 встановлено, що реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 утворено внаслідок об`єднання належної позивачу квартири АДРЕСА_4 з належними йому квартирою АДРЕСА_5 та нежитловим приміщенням художньої майстерні АДРЕСА_6 , а також розширення за рахунок частини площі горища над квартирою АДРЕСА_4 .
Отже, внаслідок проведеної реконструкції квартира АДРЕСА_5 загальною площею 19,6 кв. м та нежитлове приміщення № 12 загальною площею 18,2 кв. м увійшли до складу реконструйованої квартири АДРЕСА_1 . Як самостійні об`єкти нерухомого майна вони фактично припинили існування.
Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження дворівневої квартири АДРЕСА_1 від 20.02.2026, виконаного сертифікованим архітектором ФОП ОСОБА_2 та зареєстрованого у Реєстрі будівельної діяльності за № ТО01:4726-5459-8583-2857, загальний технічний стан квартири АДРЕСА_4 після реконструкції оцінюється як задовільний, а квартира є придатною до подальшої надійної та безпечної експлуатації.
12.05.2026 позивач подав до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (СС1), зареєстровану за № ЛВ 101260512689, яку того ж дня було повернуто заявнику. Причинами повернення цієї декларації Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю зазначила те, що строк дії дозволу на виконання будівельних робіт завершився 01.07.2008, а тому об`єкт збудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, та відсутність відомостей про державну експертизу проєктної документації.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Згідно із ч. 9 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії та оформлення права власності на такий об`єкт.
Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначається Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, абз. 1, 2 пункту 10 якого передбачено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Самочинним будівництвом є не лише новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Відповідно до п.п. 3.12, 3.13 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, що затверджене Наказом Держбуду України від 05.12.2000 № 273 (що було чинним на час видачі ОСОБА_1 дозволу на виконання будівельних робіт від 30.01.2006) - дозвіл видається на весь термін будівництва об`єкта (нормативний або передбачений контрактом). Якщо цей строк не дотримано, то продовження дії дозволу встановлюється на строк, що не перевищує одного календарного року. Якщо дозвіл на виконання будівельних робіт не було завчасно продовжено після закінчення його терміну - то будівництво вважається самовільним.
За обставинами цієї справи Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради позивачу було надано дозвіл на виконання будівельних робіт № 35/06 від 30.01.2006 на реконструкцію квартири АДРЕСА_4 з об`єднанням квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 та розширенням за рахунок частини площі горища на АДРЕСА_3 , реконструкція була проведена на підставі затвердженого та погодженого у встановленому порядку робочого проєкту, проте позивач не прийняв закінчений будівництвом об`єкт в експлуатацію в межах строку дії дозволу на виконання будівельних робіт, який сплив 01.07.2008, - у зв`язку з чим такий об`єкт набув ознак самочинного будівництва.
Щодо доводів представника відповідача-1 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про правомірність повернення декларації про готовність об`єкта до експлуатації, суд зазначає, що предметом даного спору не є оскарження дій відповідача-1, а визнання права власності на реконструйований об`єкт. Разом з тим, самим відповідачем-1 у відзиві визнано, що після втрати чинності дозвільним документом прийняття спірного об`єкта в експлуатацію можливе лише за процедурою, передбаченою пунктом 10 Порядку № 461, тобто після визнання права власності на нього за рішенням суду.
Щодо доводів представника відповідача-2 Львівської міської ради про відсутність у позивача документів про право власності на частину площі горища над квартирою та про те, що горище є допоміжним приміщенням, яке перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку, судом встановлено таке.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, до якого належать і допоміжні приміщення.
За змістом ч. ч. 1,2 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Як вбачається з рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц, на які посилається представник відповідача-2, власники квартир є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень, і питання щодо використання горища у багатоквартирному будинку вирішуються за згодою співвласників.
Судом встановлено, що така згода у даній справі наявна. 14.06.1999 власники усіх інших квартир у будинку АДРЕСА_3 надали позивачу письмову згоду на приватизацію позивачем частини горища над його квартирою, та їх підписи засвідчені начальником ЖЕК № 201 Рибак Н. й скріплені печаткою ЖЕК № 201. Вказана згода цими особами не відкликалася та в судовому порядку не оскаржувалася.
Щодо доводів представника відповідача-2 про неможливість поділу спільного майна багатоквартирного будинку та виділення частки з нього в натурі, суд зазначає, що предметом даного позову є визнання права власності на реконструйовану квартиру, розширення якої за рахунок частини площі горища погоджено всіма співвласниками будинку, шляхом надання ними згоди позивачу на приватизацію частини горища над належною позивачу квартирою АДРЕСА_4 , та дозволено у встановленому законом порядку органами місцевого самоврядування на підставі чинного на час надання згоди законодавства. Крім того, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII від 14.05.2015, а саме положення статей 1, 4, 5, 10 на які посилається представник відповідача-2, набрав чинності 01.07.2015, тобто після надання співвласниками згоди позивачу на приватизації ним частини горища та отримання дозволу на виконання будівельних робіт № 35/06 від 30.01.2006. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, а тому норми Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII від 14.05.2015 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо доводів представника відповідача-2 про те, що реконструкція квартири позивача зачіпатиме інтереси інших мешканців будинку, суд зазначає, що такі доводи мають загальний характер та не підтверджені жодними доказами. Відповідачем-2 не надано суду доказів того, що будь-хто із співвласників будинку заперечував проти реконструкції квартири позивача чи звертався до органів місцевого самоврядування чи інших компетентних органів з відповідними вимогами.
Крім того, суд враховує, що розпорядження про реконструкцію квартири АДРЕСА_1 , архітектурно-планувальне завдання, погодження робочого проєкту та дозвіл на виконання будівельних робіт були видані органами та структурними підрозділами Львівської міської ради, а позивач, діючи добросовісно, виконав будівельні роботи на підставі цих документів.
В даному контексті слід зазначити, що згідно з принципом «належного урядування», сформульованим Європейським судом з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (заява № 29979/04), державні органи зобов`язані діяти у належний спосіб, послідовно та передбачувано, а ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу і не може виправлятися за рахунок особи, яка діяла добросовісно.
Щодо доводів представника відповідача-2 про те, що судове рішення про визнання права власності не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право, суд зазначає, що право власності позивача на квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та нежитлове приміщення АДРЕСА_6 , які стали основою реконструйованого об`єкта, набуте на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу та зареєстроване у встановленому порядку, а реконструкцію квартири АДРЕСА_4 за рахунок площі квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , розташованих в мансарді та частини площі горища, здійснено позивачем за власні кошти на підставі виданих уповноваженими органами дозвільних документів та за згодою співвласників будинку. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Оскільки прийняти реконструйований об`єкт в експлуатацію, а відтак і зареєструвати право власності на нього, позивач у позасудовому порядку не може, а право власності на вихідні об`єкти (квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та нежитлове приміщення АДРЕСА_6 ) набуте ним правомірно, рішення суду про визнання права власності є підставою для прийняття реконструйованого об`єкта в експлуатацію відповідно до пункту 10 Порядку № 461 та подальшої державної реєстрації права власності на нього.
При цьому, суд наголошує, що реконструкція спірної квартири проведена на підставі відповідних дозволів та погоджень, зміни технічних характеристик квартири АДРЕСА_4 внаслідок такої реконструкції не призвели до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному будинку, проведена реконструкція відповідає будівельним нормам і правилам та не порушує санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку, що підтверджується, зокрема, звітом про проведення технічного обстеження дворівневої квартири АДРЕСА_1 , який виконаний сертифікованим архітектором ФОП ОСОБА_2 та який відповідачами не спростовано, клопотань про призначення судової будівельно-технічної експертизи учасниками справи не заявлялося. Відповідно, на переконання суду, така реконструкція не може вважатися самочинною.
Таким чином, спірну реконструкцію виконано на підставі належно виданих уповноваженими органами дозвільних документів та погодженої проєктної документації, однак у зв`язку із закінченням 01.07.2008 строку дії дозволу на виконання будівельних робіт без прийняття об`єкта в експлуатацію реконструйована квартира формально має ознаки самочинного будівництва, а її прийняття в експлуатацію можливе лише в порядку, передбаченому пунктом 10 Порядку № 461, тобто після визнання права власності на неї за рішенням суду.
При цьому, суд не вбачає підстав для вирішення спору в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 376 ЦК України, оскільки реконструкцію здійснено не на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а в межах належних позивачу на праві власності об`єктів нерухомого майна та частини горища, розпорядження якою здійснено за згодою всіх співвласників будинку. Спір у цій справі стосується не правомірності самих будівельних робіт, яка підтверджується наявними у справі дозвільними документами, а неможливості оформлення права власності на їх результат у позасудовому порядку, що зумовлює застосування ст. 392 ЦК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно із ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, на яку посилається представник відповідача-2, йшлося про те, що позивач не є і не була власником жодної із квартир, на які просить визнати право власності, а також не надала доказів, що є власником майнових прав на ці квартири. Натомість у цій справі позивач є власником первинних об`єктів нерухомого майна, реконструкцію яких здійснено на підставі виданих уповноваженими органами дозвільних документів, а позасудовий порядок оформлення права власності на реконструйований об`єкт для нього на даний час недоступний. Тому правовідносини у цих справах не є подібними.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України у чинній редакції усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частина 2 ст. 382 ЦК України була викладена у зазначеній редакції із прийняттям Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII. Частиною 2 ст. 5 цього Закону встановлено, що спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна.
Проте, на час здійснення позивачем реконструкції квартири АДРЕСА_4 з об`єднанням квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 та розширенням за рахунок частини площі горища, а саме у 2006-2008 роках, чинним на той час законодавством України не було заборонено виділ в натурі частки із спільного майна співвласнику у багатоквартирному житловому будинку. Розпорядження спільним майном у багатоквартирному житловому будинку здійснювалося за загальним правилом ч. 2 ст. 369 ЦК України, тобто, за згодою всіх співвласників. Позивач таку згоду отримав, а також отримав дозвіл на виконання будівельних робіт у порядку, встановленому законодавством на той час.
Отже, на час розгляду справи, прийняти реконструйований об`єкт в експлуатацію в позасудовому порядку позивач не має можливості, оскільки строк дії дозволу на виконання будівельних робіт сплив, а відповідно до пункту 10 Порядку № 461 прийняття в експлуатацію такого об`єкта можливе лише після визнання права власності на нього за рішенням суду. Водночас отримати нові дозвільні документи на реконструкцію квартири з розширенням за рахунок частини горища позивач також позбавлений можливості, оскільки після набрання чинності Законом № 417-VIII спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками (ч. 2 ст. 5 цього Закону), а тому уповноважені органи не можуть видати документи, які передбачали б приєднання частини горища до його квартири. Відмова у судовому захисті за таких обставин, фактично, позбавила б позивача права на ефективний засіб юридичного захисту, гарантованого ст. 13 Конвенції.
Суд також враховує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на мирне володіння майном. Практика Європейського суду з прав людини поширює цю гарантію і на законні сподівання особи отримати майно, які ґрунтуються на правомірних діях та рішеннях органів влади. Позивач, отримавши дозвіл на виконання будівельних робіт та згоду всіх співвласників багатоквартирного будинку, мав обґрунтоване та законне сподівання набути право власності на реконструйований об`єкт.
За вказаних обставин, визнання права власності в судовому порядку є єдиним способом захисту порушеного права позивача.
В силу абз. 2 п. 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про технічні характеристики такого закінченого будівництвом об`єкта, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння адреси (крім випадку проведення реконструкції об`єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об`єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Зважаючи на те, що повернення Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (СС1), № ЛВ 101260512689 перешкоджає позивачу у проведенні державної реєстрації права власності на реконструйоване нерухоме майно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, ґрунтуються на вимогах закону, обставини, на які посилається позивач, підтверджені під час судового розгляду належними та допустимими доказами, а доводи відповідачів їх не спростовують, тому слід визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 197,7 кв. м, житловою площею 160,5 кв. м, комора в підвалі - 7,0 кв. м.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, представник позивача у підготовчому засіданні 30.07.2026 просила судові витрати, понесені ним у зв`язку з розглядом справи, в тому числі судовий збір - не стягувати із відповідачів та залишити за ним, оскільки звернення до суду не зумовлене протиправними діями відповідачів, а викликане неможливістю оформлення права власності в позасудовому порядку.
Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), відповідно до якого сторона на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, у тому числі правом на відшкодування судових витрат, суд вважає за можливе судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 3-5, 11-13, 76-83, 89, 141, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в :
позов ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, Львівської міської ради про визнання права власності на реконструйовану квартиру - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 , утворену внаслідок об`єднання квартири АДРЕСА_4 , квартири АДРЕСА_5 та нежитлового приміщення АДРЕСА_6 з розширенням за рахунок частини площі горища, загальною площею 197,7 кв. м, житловою площею 160,5 кв. м, комора в підвалі - 7,0 кв. м, відповідно до технічного паспорта Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 308 від 06.04.2026.
Судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору у розмірі 16 640,00 грн (шістнадцять тисяч шістсот сорок гривень 00 копійок) залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 .
Відповідач-1: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, ЄДРПОУ 40181003, місцезнаходження: 79034, м. Львів, вул. Угорська, 7-а.
Відповідач-2: Львівська міська рада, ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1.
Повний текст рішення складено 29 вересня 2026 року.
Суддя І. Я. Чорний