НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 676/6283/26
2/680/626/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року селище Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Олійник А.О.,
з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»(далі - ТОВ «Фінпром Маркет») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Позовна заява мотивована тим, що 31 грудня 2025 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») в електронній формі був укладений кредитний договір про надання коштів у кредит №45299745, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 7 000 гривень, строком на 17 днів, а останній зобов`язався сплатити відсотки за користування ними у розмірі 0,382% денних та комісію за видачу кредиту.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит шляхом перерахунку на його банківську карту.
25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 45299745 від 31 грудня 2025 року.
Відповідач не виконував належним чином зобов`язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в розмірі 18 652,37 грн, з яких: тіло кредиту - 5 662,84 грн, проценти - 984,31 грн, 12 005,22 грн - заборгованість за пенею (неустойкою).
Також просив стягнути судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 грн.
Представник позивача у позові та поданих до суду заявах просив здійснювати розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов, заяви про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подав. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. До суду повернувся конверт із позначкою «адресат відсутній».
Вказані обставини та норми статті 223 ЦПК України вказують на наявність підстав для розгляду справи без участі сторін, а також для ухвалення заочного рішення, про що 30 вересня 2026 року суд постановив ухвалу.
У зв`язку неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року справу передано за підсудністю до Новоушицького районного суду Хмельницької області.
18 серпня 2026 року прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
09 вересня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, розгляд справи відкладено.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
31 грудня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45299745 (далі - Договір), який останнім підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «78268», за яким позикодавець зобов`язується передати позичальнику грошові кошти на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути суму грошових коштів та сплатити проценти, комісію за надання кредиту в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1 Договору) (арк. спр.15-22, 24 на звороті).
Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу кредит у розмірі 7000 гривень; строк кредиту (строк договору) - 17 днів; процентна ставка (фіксована) становить 0,382 % в день; дата надання кредиту - 31 грудня 2025 року; дата повернення позики (останній день) - 16 січня 2026 року; денна процентна ставка/день - 0,999 % в день; процентна ставка за надстрокове користування кредитом (її частиною) за день - 4 % в день; пеня - 4%, комісія за надання позики від суми наданої позики - 10,50% (що у грошовому виразі складає 735 грн), орієнтовна загальна вартість кредиту -8 189,58 гривень (п. 2.2 договору).
Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №45299745 доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом (арк. спр. 22 на звороті-23).
ТОВ «Європейська платіжна система» повідомило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про перерахування 31 грудня 2025 року на платіжну карту № НОМЕР_1 коштів у сумі 7 000 гривень, про що також свідчить копія платіжної інструкції від 31 грудня 2025 року (арк. спр. 25 на звороті, 26 на звороті).
Даними відповіді АТ «Універсал Банк»від 10 вересня 2026 року, а також випискою по банківському рахунку підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_2 на яку 31 грудня 2025 року зараховано 7 000 грн (арк. спр.71-73).
25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до умов якого від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №45299745 на загальну суму 18 652,37 грн, що підтверджується договором, реєстром прав вимоги №6 від 20 травня 2026 року, платіжною інструкцією (арк. спр. 27 на звороті-33).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Стосовно правонаступництва за зобов`язаннями.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 1077 ЦК України (в редакції чинній на час укладення договору) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Досліджені судом докази підтверджують, що ТОВ «Фінпром Маркет» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договір відступлення права вимоги на підставі статті 204 ЦК України є обов`язковими для виконання.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги відпервісного кредитора до ТОВ «Фінпром Маркет» за договором надання коштів у кредит № 45299745, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором
Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором. Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1056-1 ЦК визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Суд установив, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45299745 від 31 грудня 2025 року.
Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем - «78268»), що цілком відповідає положенням наведених вище норм закону, які є вбудованими в електронний договір, тобто факт його використання є очевидним, а зміст договору є зафіксованим (ч. 1 ст.207 ЦК України).
Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу кошти в сумі 7 000 грн, а останній зобов`язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, а також комісію за надання коштів.
07 грудня 2025 року кредитні кошти у розмірі 7 000 грн були перераховані відповідачу на його платіжну карту, про що свідчать повідомлення ТОВ «Європейська платіжна система», АТ «Універсал Банк», платіжні інструкції, виписка про рух коштів.
Отже, факт укладення кредитного договору в електронній формі та отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» суд вважає доведеним.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позиковими коштами припиняється після спливу визначеного цим договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12), від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16), від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором в загальному розмірі 18 652,37 грн, з яких: тіло кредиту - 5 662,84 грн, проценти - 984,31 грн, пеня (неустойка) - 12 005,22 грн (арк.спр. 6,13-14).
Суд установив, що за умовами договору відповідачу був наданий кредит у розмірі 7 000 грн, строком на 17 днів (до 16 січня 2026 року), за користуванням яким відповідач зобов`язаний сплачувати проценти у розмірі 0,382% денних.
З розрахунку заборгованості наданого позивачем видно, що позивач просить стягнути з відповідача проценти за період з 01 січня 2026 року до 04 травня 2026 року , тобто як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.
Доказів пролонгації строку Договору, відповідно до умов розділу 7, суду не надано.
Відтак нарахування відсотків поза межами строку кредитування, тобто після 16 січня 2026 року, не відповідає умовам договору.Вимог про стягнення з відповідача відсотків за порушення грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач не заявив.
Окрім того позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) у розмірі 12 005,22 грн є також безпідставними, виходячи із наступних підстав.
Заявляючи вказану вимогу, поза увагою позивача залишились положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно з якими: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.
Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нараховані позивачем 13 817,33 грн неустойки підлягали списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Натомість позичальник безпідставно зарахував платіж у розмірі 1812,11 грн в якості неустойки, а позивач просив суд додатково стягнути заборгованість за неустойкою у розмірі 12005,22 грн.
З дослідженого судом розрахунку заборгованості (арк. спр.13-14) встановлено, що відповідач частково виконував умови договору та здійснював платежі для погашення заборгованості за договором, зокрема: 15 січня 2026 року - 2 500 грн, 24 січня 2026 року - 1 812,11 грн, а всього 4 312,11 грн, з яких зарахувано 735 грн в якості комісії на видачу кредиту, 1812,11 грн в якості неустойки, 427,84 грн в якості процентів за користування кредитом, 1337,16 грн в якості тіла кредиту.
Отже, прострочена заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 5662,84 грн; прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом за період кредитування з 01.01.2026 до 16.01.2026 становить 48,37 грн, з урахуванням сплачених відповідачем 15 січня 2026 року тіла кредиту у розмірі 1337,16 грн та 427,84 грн відсотків (26,74 грн х 15 днів + 21,63 грн (1 день) - 427,84 грн).
Водночас як суд зазначив вище, позичальник за відсутності правових підстав для стягнення неустойки 24 січня 2026 року зарахував здійснений відповідачем платіж у розмірі 1812,11 грн в рахунок погашення неустойки.
Отже, загальна заборгованість відповідача за договором складає 3899,10 грн (5662,84 грн (тіло кредиту) + 48,37 грн (відсотки за користування кредитом) - 1812,11 грн (безпідставно сплачена неустойка) =3899,10 грн).
Виходячи із викладеного, суд відхиляє наданий позивачем розрахунок заборгованості, згідно з яким заборгованість відповідача за договором складає 18 652,37 грн, оскільки такий проведений без урахування умов договору, а також всупереч вимог закону.
Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував, власних контррозрахунків не надав.
З огляду на викладене, суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню прострочена заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 3899,10 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 грн та судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» у розмірі 2662,40 грн.
Позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» в особі директора Гедзь О.В. 11 травня 2026 року укладено договір про надання правничої допомоги №11-05/26ФП з адвокатом Ткаченко Ю.О. Згідно умов договору факт надання адвокатом правничої допомоги, згідно умов Договору засвідчується актом приймання-передачі наданої правничої допомоги (арк. спр. 34-36). Відповідно до витягу з акту №1-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором №11-05/26ФП від 11 травня 2026 року, адвокат Ткаченко Ю.О. надало клієнтові ТОВ «Фінпром Маркет» послуги, пов`язані вивчення документів по справі, формуванням правової позиції, складанням та поданням позовної заяви, судовим супроводом справи відносно боржника ОСОБА_1 . Вартість послуг 4 500 грн (арк.спр.38-39).
Отже позивачем документально підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 500 грн. Доказів понесення витрат у розмірі 6 500 грн, про що зазначено у позові суду не надано.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі N 904/1907/15).
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судових засіданнях представник не брав, правова допомога полягала у підготовці та поданні до суду позовної заяви, а тому суд вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача, які підлягають розподілу 4 000,00 грн.
Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з ціною позову та виконаною адвокатом роботою у цій справі згідно з актом про надання юридичної допомоги.
Враховуючи часткове задоволення позову, те що позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, відповідно до частини першої, пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 556,44 грн (3899,10 х 100 : 18 652,37 = 20,90 х 2 662,40 : 100 = 556,44) та 836 грн витрат на професійну правничу допомогу (4 000 : 100 х 20,90 =836).
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 137, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45299745 від 31 грудня 2025 року врозмірі 3 899 (три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 10 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 556(п`ятсот п`ятдесят шість) гривень 44 коп. сплаченого судового збору та 836 (вісімсот тридцять шість) гривень витрат на професійну правничу допомогу, а всього - 1 392 (одну тисячу триста дев`яносто дві) гривні 44 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, Київська область, код ЄДРПОУ - 43311346.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_3 .
Суддя А. О. Олійник