Провадження № 2/742/85/26
Єдиний унікальний № 742/1698/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді Короткої А.О.,
при секретарі судового засідання - Бурмаці Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представниця позивачки - адвокатка Жабко Наталія Олександрівна, до ОСОБА_2 , представник відповідача - адвокат Єремеєв Андрій Володимирович, про поділ спільного майна, -
В С Т А Н О В И В :
Адвокаткою Жабко Н.О. було подано до суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якому просила визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та на частину гаража № НОМЕР_1 в автокооперативі «Нафтовик-2», що знаходиться в АДРЕСА_2 , а також просила стягнути судові витрати по справі.
Позов мотивовано тим, що 27.04.2017 між сторонами було укладено шлюб. На час подачі позовної заяви про поділ спільного майна подружжя, у провадженні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області перебувала справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
За час перебування у шлюбі за взаємною домовленістю та за спільні кошти було придбано гараж № НОМЕР_1 в автокооперативі «Нафтовик-2», що знаходиться в м.Прилуки Чернігівської області по вул.Костянтивській, буд.172-В, та квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначене майно було зареєстровано за ОСОБА_2 .
Після фактичного припинення шлюбних відносин сторони не змогли досягти згоди щодо поділу нерухомого майна в добровільному порядку, тому позивачка звернулася до суду з відповідним позовом.
Позивачка та її представниця у судове засідання не з`явилися, проте остання подала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, а також просила проводити розгляд справи без її участі (а.п.100-101).
Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися також, проте останній подав до суду заяву, відповідно до якої заперечував проти задоволення позову та просив проводити розгляд справи без участі сторони відповідача (а.п.98-99).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб 27.04.2017 (а.п.10).
Згідно з копією договору купівлі-продажу 04.04.2018 ОСОБА_2 придбав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.п.12-13).
Відповідно до копії витягу №365 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.п.11).
Наявність спірної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується копією технічного паспорта (а.п.14-15) та копією звіту про оцінку майна (а.п.23-34).
Згідно з копією договору купівлі-продажу, 13.12.2017 ОСОБА_2 придбав гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться у автокооперативі «Нафтовик 2» в м.Прилуки Чернігівської області (а.п.18-19).
Право власності ОСОБА_2 на гараж, що знаходиться у автокооперативі «Нафтовик 2» в м.Прилуки Чернігівської області, підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №107420809 (а.п.20).
Наявність спірного гаража № НОМЕР_1 , що знаходиться у автокооперативі «Нафтовик 2» в м.Прилуки Чернігівської області, підтверджується копією технічного паспорта (а.п.16) та копією звіту про оцінку майна (а.п.35-46).
Прізвище позивачки було змінено на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_3 (а.п.78).
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями Цивільного Кодексу України та Сімейним Кодексом України.
Так, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч.2, 3 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшень, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності.
Згідно з пунктом 22 вищевказаної постанови поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Зі змісту п.23, 24 постанови вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
В п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року встановлено, що рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
Відповідно до ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
З матеріалів справи вбачається, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та гараж № НОМЕР_1 в автокооперативі «Нафтовик-2», що знаходиться в АДРЕСА_2 , придбані за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, право власності на який належним чином зареєстровано на відповідача в органах, що здійснюють відповідну реєстрацію, відтак, підлягає поділу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Також, відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Отже, виходячи з принципу рівності часток в майні подружжя, закріпленого в ч.1 ст.70 СК України, суд дійшов висновку, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та гараж № НОМЕР_1 в автокооперативі «Нафтовик-2», що знаходиться в АДРЕСА_2 , придбані за час шлюбу подружжям, відтак належать сторонам на праві спільної сумісної власності, які відповідно мають рівні частки у цьому майні. При цьому, суд враховує те, що правовий режим такої власності має враховувати інтереси всіх її власників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.
Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає за можливе визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та частину гаража № НОМЕР_1 в автокооперативі «Нафтовик-2», що знаходиться в м.Прилуки Чернігівської області по вул.Костянтивській, буд.172-В, в порядку поділу спільного майна подружжя.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки 1735,34 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 282, 283 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ), представниця позивачки - адвокатка Жабко Наталія Олександрівна (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: вул.Незалежності, буд.78, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500), до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ), представник відповідача - адвокат Єремеєв Андрій Володимирович (адреса: вул.Котляревського, буд.59, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500), про поділ спільного майна - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на частину гаража № НОМЕР_1 в автокооперативі «Нафтовик-2», що знаходиться в АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір у розмірі 1735 (тисяча сімсот тридцять п`ять) гривень 34 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31.08.2026.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Анна КОРОТКА