ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 р. Справа № 520/25767/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 , головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.09.25 року по справі № 520/25767/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Полтавській області, апелянт), в якій просила:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо обчислення їй пенсії за віком із застосуванням показників середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок з 25.08.2020 та виплату їй пенсії за віком із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2017-2019 роки.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 задоволено заяву ГУ ПФУ в Харківській області та залучено в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 позов задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показників середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2017-2019 роки, починаючи з 22.08.2020.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив суд рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2026 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області залишено без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі № 520/25767/24 - залишено без змін.
До суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення , яким вирішити питання про розподіл судових витрат. Позивачка просила стягнути з ГУ ПФУ в Харківській області на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, перевіривши доводи заяви про прийняття додаткового рішення, дослідивши докази у справі, дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначив, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За правилами пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про судові витрати, у тому числі про їх розподіл між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Аналіз наведеної норми Закону № 5076-VI дозволяє зробити висновок, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно - виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Колегія суддів зазначає, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною 7 цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
За змістом частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що суд, керуючись принципом «ex-officio», демонструє активність у провадженні, оскільки процесуальним законом його уповноважено самостійно, без отримання на те згоди заінтересованих осіб вчиняти такі дії, які гарантуватимуть, що ухвалені ним рішення повністю відповідатимуть вимогам принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в цій справі заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу було подано позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, зробивши про це відповідну заяву до закінчення дебатів. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2024 №25/07 між адвокатом Домашенком Д.М. та ОСОБА_1 ; копію додаткової угоди від 24.07.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №25/07 від 25.07.2024; копію додаткової угоди від 08.10.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №25/07 від 25.07.2024, в якій сторони узгодили, що розмір гонорару, який клієнт має сплатити адвокату за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції становить 6500,00 грн; копію Акту наданих послуг до Договору про надання правової (правничої) допомоги №25/07 від 25.07.2024 від 18.09.2026, в якому конкретизовано надані адвокатом Домашенком Д.М. послуги ОСОБА_2 , загальною вартістю 6500,00 грн; копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом , та здійснених витрат , необхідних для надання правничої допомоги за Договором про надання правової допомоги від 25.07.2024 №25/7 від 18.09.2026.
У розумінні викладених вище норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи.
Разом з тим, у ч.9 ст.139 КАС України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 5 статті 134 КАС України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 8-9 статті 139 КАС України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; зловживання процесуальними правами).
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 134,139 КАС України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 134 та частинах 8-9 статті 139 КАС України.
Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 90 КАС України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
-при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись основними засадами адміністративного судочинства, закріпленими у статті 2 КАС України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Колегія суддів наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 132, 134, 139 КАС України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Отже, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. При цьому суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність, обґрунтованість, фактичність та неминучість.
Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 у справі №9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019
Так, у справі, що розглядається, позивачка у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення просила стягнути з ГУ ПФУ в Харківській області її витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.
Колегією суддів встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачка разом із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення цих витрат надала суду копії: договору про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2024 №25/07 між адвокатом Домашенком Д.М. та ОСОБА_1 ; додаткової угоди від 24.07.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №25/07 від 25.07.2024; додаткової угоди від 08.10.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №25/07 від 25.07.2024, в якій сторони узгодили, що розмір гонорару, який клієнт має сплатити адвокату за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції становить 6500,00 грн; Акту наданих послуг до Договору про надання правової (правничої) допомоги №25/07 від 25.07.2024 від 18.09.2026, в якому конкретизовано надані адвокатом Домашенком Д.М. послуги ОСОБА_2 , загальною вартістю 6500,00 грн; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом , та здійснених витрат , необхідних для надання правничої допомоги за Договором про надання правової допомоги від 25.07.2024 №25/7 від 18.09.2026.
Відповідно до умов Додаткової угоди від 08.10.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 25.07.2024 №25/07, адвокат Домашенко Д.М. взяв на себе зобов`язання по наданню клієнту ОСОБА_1 наступних послуг за Договором, а клієнт зобов`язався прийняти та оплатити їх:
«1.1.Ознайомлення з апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 у справі №520/25767/24, правовий аналіз, попередня консультація, надання відповідної правової інформації , пропозицій та рекомендацій;
1.2.Підготовка та подача до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 у справі №520/25767/24;
1.3. Підготовка та подача до суду апеляційної інстанції заяв з процесуальних питань (1 заява/клопотання).
2.За надання послуг, встановлених у п.1 цієї Додаткової угоди, клієнт сплачує адвокату суму у загальному розмірі 6500,00 грн.»
В Акті наданих послуг від 18.09.2026 до Договору про надання правової допомоги від 25.07.2024 №25/07 зазначено про надання адвокатом Домашенком Д.М. та прийняття клієнтом ОСОБА_1 вищенаведених послуг на загальну суму 6500,00 грн.
Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, позивачка надала суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що були нею сплачені.
Разом з тим, у вирішенні питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачці, за відсутності заперечень відповідача щодо зменшення суми судових витрат, колегія суддів, керуючись правилами, встановленими у частині 9 статті 139 КАС України, дійшла висновку не покладати всі витрати позивачки на правничу допомогу в сумі 6500,00 грн на ГУ ПФУ в Харківській області .
Надаючи оцінку обґрунтованості та співмірності заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів , дослідивши наданий представником позивачки адвокатом Домашенком Д.М. відзив на апеляційну скаргу , встановила, що його зміст майже повністю дублює зміст позовної заяви ОСОБА_1 .
Єдиною заявою з процесуального питання, наданою адвокатом Домашенком Д.М., є заява про ухвалення додаткового рішення. Разом з тим, вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею витрат на професійну правничу допомогу була заявлена представником позивачки у відзиві на апеляційну скаргу із зауваженням , що відповідні докази на їх підтвердження будуть надані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення відповідно до ч.7 ст.139 КАС України. Разом з тим, колегією суддів не встановлено жодних перешкод для подання цих доказів представником позивача разом із відзивом на апеляційну скаргу, а не протягом 5 днів з дня ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що справа, що переглядається, належить до справ незначної складності, а тому написання відзиву на апеляційну скаргу , яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів та дублює зміст позовної заяви, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.
Колегія суддів зазначає, що справа №520/25767/24 розглядалася судом апеляційної інстанції в письмовому провадженні без повідомлення сторін, що свідчить про низький рівень складності. Справа не вимагала значних зусиль адвоката, таких як участь у судових засіданнях, підготовка складних процесуальних документів чи аналіз значного обсягу доказів. Справа не має значного суспільного інтересу чи впливу на репутацію сторін, стосується індивідуального пенсійного спору.
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачкою витрат, а також зміст і обсяг наданих послуг, ступінь складність даної справи, колегія суддів вважає заявлений позивачкою до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Враховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність, колегія судів вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1500,00 грн, у зв`язку з цим заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.132,134,139, 243, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат - задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 (одна тисяча п`ятсот ) гривень 00 копійок.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Любчич Л.В.
Судді Спаскін О.А. Присяжнюк О.В.