ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 р. Справа № 440/7516/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,
Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 440/7516/25
за позовом Приватного підприємства «Полтава-Паритет»
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Приватне підприємство «Полтава-Паритет» (далі - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2025 №5381/0406;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2025 №5378/0406 (в частині нарахування штрафної санкції на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.08.2024 (форма "Р"));
- визнати протиправними дії ГУ ДПС у Полтавській області щодо списання з рахунку ПП «Полтава-Паритет» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість коштів у розмірі 266837,00 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідачем протиправно застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з ПДВ, донарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №0[телефон приховано], оскільки на дату прийняття спірних податкових повідомлень-рішень Полтавським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі №440/4260/25 за позовом ПП «Полтава-Паритет» щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2024 №№ 0[телефон приховано] та 0[телефон приховано].
ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 задоволено частково позовні вимоги Приватного підприємства «Полтава-Паритет»:
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.04.2025 №5381/0406 повністю.
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.04.2025 №5378/0406 в частині застосування штрафу у розмірі 1050,00 грн;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного підприємства «Полтава-Паритет» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та 3000,00 грн (три тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Полтавській області від 29.04.2025 №№ 5378/0406 та 5381/0406 в частині, що є предметом цього спору, позивачу нарахований штраф за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з ПДВ, визначеного податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №0[телефон приховано], яке оскаржене позивачем до Полтавського окружного адміністративного суду. Отже, визначене вказаним рішенням грошове зобов`язання не було узгодженим.
Враховуючи, що за результатами розгляду справи №440/4260/25 встановив безпідставність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати ПДВ, за несвоєчасну сплату якої до платника податків застосований штраф податковими повідомленнями-рішеннями від 29.04.2025 №№ 5378/0406 та 5381/0406, правомірність яких є предметом спору у справі, що розглядається, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування до позивача штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з ПДВ, визначеного податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №0[телефон приховано]. відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 29.04.2025 №5381/0406 належить визнати протиправним та скасувати повністю, а податкове повідомлення-рішення від 29.04.2025 №5378/0406 - в частині застосування штрафу у розмірі 1050,00 грн.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ДПС у Полтавській області щодо списання з рахунку ПП «Полтава-Паритет» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість коштів у розмірі 266837,00 грн, суд першої інстанції врахував, що такі дії не створюють для позивача правових наслідків, що входять до предмета доказування у цій справі, оскільки після оскарження податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №0[телефон приховано] до суду податкове зобов`язання з ПДВ, визначене згаданим рішенням, втратило статус узгодженого, а сума податкового боргу підлягала вилученню з ІКП ПП «Полтава-Паритет», у зв`язку з чим відмовлено в задоволення цієї частини позовних вимог.
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 по справі № 440/7516/25; ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «Полтава-Паритет» в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у період з 06.10.2024 по 28.04.2025 року сума грошового зобов`язання по податковому повідомленню-рішенню за формою «Р» вiд 30.08.2024 № 0[телефон приховано] була узгодженою. За даними інтегрованої картки платника з податку на додану вартість iз вироблених в Українi товарiв (робiт, послуг) станом на 06.10.2024 року обліковується податковий борг у сумі 573 675,55 грн. Враховуючи положення пункту 87.9 статті 87 ПК України щодо зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, контролюючим органом зроблено висновок про несвоєчасну сплату ПП «Полтава-Паритет» узгодженої суми грошових зобов`язань по податку на додану вартість, чим порушено пункт 57.3 статті 57 Кодексу.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу скаржник зауважує, що не визначення змісту та обсягу конкретної діяльності унеможливлює прийняття опису як доказу, який підтверджує витрати на правничу допомогу. Сума витрат на послуги адвоката є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а також є необґрунтованою, оскільки вказані послуги не потребують значної кількості часу.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в електронній формі.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розгляд апеляційної скарги здійснюється з урахуванням перебування головуючого судді Мінаєвої К.В. у період з 27.07.2026 по 21.08.2026 у щорічній відпустці відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 №2.2-06/268.
V. Обставини, встановлені судом.
Приватне підприємство «Полтава-Паритет» зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 30732375; як платник податків перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області (ДПІ у м. Полтаві).
Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість ПП «Полтава-Паритет» по податковому повідомленню-рішенню за формою «Р» вiд 30.08.2024 №0[телефон приховано]; по уточнюючим розрахункам податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостiйно виявлених помилок за листопад 2020 року від 19.05.2021 №[номер приховано], за листопад 2020 року від 20.05.2021 №[номер приховано] та за липень 2024 року від 30.08.2024 № [номер приховано].
За результатами складено акт камеральної перевірки від 04.04.2025 №4361/16-31-04-06-11/30732375, який надіслано на податкову адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення, поштове відправлення вручено платнику 09.04.2025 засобами поштового зв`язку.
За результатами перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, чим порушено п.57.3 ст.57, п.50.1 ст.50 Кодексу, а саме:
- по податковому повідомленню-рішенню за формою «Р» від 30.08.2024 №0[телефон приховано] - граничний термін сплати - 07.10.2024, фактично сплачено 30.10.2024, 01.12.2024, 02.12.2024, 22.12.2024, 15.01.2025, 20.01.2025 та 28.03.2025 із затримкою на 24, 56, 57, 77, 101, 106 та 172 календарних днів відповідно;
- по уточнюючим розрахункам податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2020 року від 19.05.2021 року №[номер приховано], за листопад 2020 року від 20.05.2021 №[номер приховано] та за липень 2024 року від 30.08.2024 №[номер приховано] граничні терміни сплати - 19.05.2021, 20.05.2021 та 30.08.2024 відповідно, фактично сплачено 20.05.2021, 21.05.2021 та 09.09.2024 із затримкою на 1, 1 та 10 календарних днів відповідно.
29.04.2025 ГУ ДПС у Полтавській області сформовано та надіслано платнику податкові повідомлення-рішення:
- №5381/0406 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов`язання у розмірі 24583,70 грн;
- №5378/0406 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов`язання у розмірі 2222,56 грн.
Не погодившись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 29.04.2025 №5381/0406 та №5378/0406 в частині нарахування штрафної санкції на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.08.2024 №0[телефон приховано] (форма "Р"), позивач звернувся до суду.
VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до положень підпунктів 19-1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1.статті 19-1 ПК України контролюючі органи, що визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
За змістом підпунктів 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 вказаної статті камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до підпункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З аналізу акта камеральної перевірки від 04.04.2025 №4361/16-31-04-06-11/30732375 та змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слідує, що вони базуються, зокрема, на несвоєчасній сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням за формою «Р» від 30.08.2024 №0[телефон приховано], яким донараховано податок на додану вартість на загальну суму 602 085,00 грн, в тому числі основного платежу - 482 244 ,00 та штрафних санкцій - 120 561,00 грн. З пояснень відповідача встановлено, що граничний строк сплати податкового зобов`язання за ППР за формою «Р» від 30.08.2024 №0[телефон приховано] - 06.10.2024.
Позивач скористався процедурою оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.08.2024 №0[телефон приховано] шляхом звернення до Полтавського окружного адміністративного суду (справа №440/4260/25), ухвалою від 28.04.2025 якого було відкрито провадження у справі. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі №440/4260/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №0[телефон приховано], від 30.08.2024 №0[телефон приховано].
Таким чином, на дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.04.2025 №№ 5378/0406 та 5381/0406 визначені такими рішеннями грошові зобов`язання з огляду на їх оскарження в судовому порядку у силу вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України були неузгодженими, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати ПДВ, за несвоєчасну сплату якої на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.08.2024 №0[телефон приховано] до платника податків застосовані штрафні санкції податковими повідомленнями-рішеннями від 29.04.2025 №№ 5378/0406 та 5381/0406, правомірність яких є предметом спору у цій справі.
З урахуванням відсутності підстав для застосування до позивача штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з ПДВ, визначеного податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №0[телефон приховано], суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.04.2025 №5381/0406 та від 29.04.2025 №5378/0406 в частині застосування штрафу у розмірі 1050,00 грн (відповідно до заявлених позовних вимог).
Виходячи з того, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо списання з рахунку ПП «Полтава-Паритет» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість коштів у розмірі 266837,00 грн не оскаржувалося, апеляційний перегляд в цій частині не здійснюється.
Щодо доводів апелянта в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За частиною третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
На підтвердження розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем було надано до суду першої інстанції копії: договору про надання правової допомоги №93 від 03.03.2025 (далі - Договір); додаткової угоди №3 від 06.05.2025 до Договору; акта приймання-передачі наданих послуг №3 від 02.06.2025 до Договору; звіту про надання правової допомоги №3 від 02.06.2025; рахунку-фактури №02/06-1 від 02.06.2025.
Згідно з пунктом 1.1 Договору Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо, зокрема, складання процесуальних документів, представництва та захисту інтересів клієнта у судах.
Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.
Відповідно до змісту Додаткової угоди №3 від 06.05.2025 до Договору адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у суді першої інстанції (Полтавський окружний адміністративний суд), а саме: підготовку та пред`явлення позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області «Ш» від 29.04.2025 №5381/0406; податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області «Ш» від 29.04.2025 №5378/0406 (в частині нарахування штрафної санкції по податковому повідомленню-рішенню за формою «Р» від 30.08.2024); визнання протиправними дії ГУ ДПС у Полтавській області по списанню з рахунку приватного підприємства «Полтава-Паритет» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість коштів у сумі 266 837,00 грн - 6 год. - 10000,00 грн.
Актом приймання-передачі наданих послуг №3 від 02.06.2025 до Договору підтверджується надання Адвокатом зазначених вище послуг правової допомоги.
Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020 саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що сума витрат на послуги адвоката є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а також є необґрунтованою, оскільки вказані послуги не потребують значної кількості часу. Крім того, вказував, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є документально непідтвердженим.
Колегія суддів бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, відповідно до якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Дослідивши подані позивачем докази, слід зазначити, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10000 грн є завищеним та не є співмірним зі складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом, наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру, який визначений в позовній заяві.
Зважаючи на предмет спору, кількість та об`єм наданих адвокатом послуг, призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в суді першої інстанції, відсутність судових засідань у справі, незначну складність справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення витрат на правничу допомогу до 3000 грн.
Таким чином, суд першої інстанції правильно врахував вимоги статей 134, 139 КАС України та обґрунтовано вирішив питання розподілу витрат на правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 по справі №440/7516/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя К.В. Мінаєва
Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко