Справа № 203/2747/25
Провадження № 22-ц/801/2443/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гринишина А. А.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
УХВАЛА
30 вересня 2026 року Справа № 203/2747/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Войтка Ю. Б., одержавши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 15 червня 2026 року у цивільній справі № 203/2747/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
19 серпня 2026 року до Вінницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 15 червня 2026 року в указаній цивільній справі, яку подано з пропуском строку на його оскарження та без матеріалів цивільної справи.
28 серпня 2026 року ухвалою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
У зазначеній ухвалі суд звернув увагу скаржника на невідповідність апеляційної скарги вимогам статей 354, 356 ЦПК України та запропонував протягом встановленого строку: надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надати відповідні докази; надати докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції; надати документ, що підтверджує сплату судового збору в сумі 2545,50 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а також подати апеляційному суду уточнену апеляційну скаргу з її копіями, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі для долучення до матеріалів справи.
При цьому суд роз`яснив скаржнику, що невиконання вимог ухвали щодо подання належно обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до вимог ЦПК України. Водночас невиконання інших вимог ухвали, пов`язаних із усуненням недоліків апеляційної скарги, матиме наслідком визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення особі, яка її подала. Одночасно ухвалою суду було витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
08 вересня 2026 року до Вінницького апеляційного суду на виконання зазначеної ухвали надійшли матеріали цивільної справи.
28 вересня 2026 року скаржник подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучив: клопотання про звільнення від сплати судового збору, а також уточнену апеляційну скаргу з її копіями, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі для долучення до матеріалів справи.
Крім того, у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги в переліку додатків зазначено клопотання (заяву) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску та оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 2 545,50 грн.
Разом із тим зазначені документи фактично до заяви не долучені, про що працівниками Вінницького апеляційного суду складено Акт № 517/26 від 28 вересня 2026 року. Отже, незважаючи на зазначення в заяві про усунення недоліків відповідних документів як додатків, фактично вони до суду не надійшли.
Перевіривши подані скаржником документи у сукупності з матеріалами цивільної справи, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги ухвали Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2026 року виконані скаржником лише частково.
Щодо вимоги суду про дотримання строку на апеляційне оскарження рішення суду (стаття 354 ЦПК України), апеляційний суд зазначає таке.
В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд вказав, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, а тому звернув увагу скаржника на необхідність подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та відповідними доказами, а також надати докази на підтвердження дати отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Як убачається із заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, скаржником зазначено, що до неї додаються клопотання (заява) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску. Однак фактично зазначені документи до заяви не долучено, що підтверджується Актом Вінницького апеляційного суду № 517/26 від 28 вересня 2026 року.
Крім того, доказів, які б підтверджували дату отримання скаржником копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції, до заяви про усунення недоліків також не надано.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали суду від 28 серпня 2026 року щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та відповідних доказів, а також щодо підтвердження дати отримання копії оскаржуваного рішення.
З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що недоліки апеляційної скарги у цій частині скаржником не усунуто.
Щодо вимоги суду в частині сплати судового збору апеляційний суд зазначає таке.
Ухвалою суду від 28 серпня 2026 року визначено суму судового збору, яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги.
Скаржником до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Заявлене апелянтом клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за наявності передбачених цією статтею умов. Зокрема, таке право може бути реалізовано, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу фізичної особи за попередній календарний рік, а також у визначених законом випадках з огляду на статус особи або предмет спору. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тобто, з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд наділений правом відстрочити, розстрочити, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати за наявності передбачених законом підстав та з урахуванням майнового стану особи.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, відповідно до статей 12, 81 ЦПК України повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Отже, саме на заявника покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу для звільнення від сплати судового збору.
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.
Як роз`яснено у пункті 29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» особа, яка заявляє клопотання про звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру належних до сплати судових витрат, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 зазначає, що є дитиною-сиротою, має інвалідність ІІІ групи з дитинства, має мінливий дохід, існує за рахунок соціальних виплат, її рахунки заблоковані Державною виконавчою службою. Також скаржник зазначає, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків її річного доходу за попередній календарний рік, а його одноразова сплата позбавить її коштів на харчування та оплату житлово-комунальних послуг.
На підтвердження зазначених обставин скаржником надано копію рішення про надання статусу дитини-сироти, копію витягу з облікової картки дитини-сироти, копію довідки до акта огляду МСЕК та копії постанов про арешт коштів.
Оцінюючи доводи клопотання та надані на їх підтвердження докази, апеляційний суд виходить із того, що сам по собі статус дитини-сироти, наявність інвалідності ІІІ групи з дитинства та арешт коштів на рахунках не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору. Для вирішення питання про звільнення від його сплати необхідно встановити майновий стан особи в сукупності з іншими обставинами, зокрема її доходами, наявністю майна та можливістю розпоряджатися належними їй коштами.
Надані документи підтверджують наявність у скаржника статусу дитини-сироти, інвалідності ІІІ групи з дитинства та арешту коштів, однак самі по собі не доводять неможливості сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
Крім того, заявником не подано відомостей щодо конкретного розміру її доходів за попередній календарний рік, наявності чи відсутності нерухомого або рухомого майна, банківських рахунків, інших джерел доходу, а також інших доказів, які б у сукупності свідчили про неможливість сплати судового збору.
Посилання на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків річного доходу за попередній календарний рік, також не підтверджено належними доказами, оскільки відповідних відомостей про розмір такого доходу до клопотання не додано.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки, необхідно встановити наявність у такої особи реального доходу, рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, а також можливість розпоряджатися ними без істотного погіршення її фінансового становища.
Отже, саме по собі посилання на скрутне матеріальне становище без надання належних, достатніх і переконливих доказів не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір».
При цьому саме на заявника покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, що відповідає загальним засадам цивільного судочинства щодо розподілу доказового тягаря.
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що наведені у клопотанні доводи та подані на їх підтвердження докази не дають можливості встановити наявність таких об`єктивних обставин майнового стану скаржника, які перешкоджають сплаті судового збору у встановленому законом розмірі.
Безпідставне відстрочення сплати судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Судовий збір, його об`єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови відстрочення сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.
За таких обставин, вказане клопотання не може бути задоволене судом, оскільки є необґрунтованим, надані на його підтвердження докази, не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.
Отже, вимоги ухвали Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2026 року в частині наведення інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та подання належних доказів на їх підтвердження, надання доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а також документа, що підтверджує сплату судового збору в сумі 2 545,50 грн, скаржником не виконані.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи те, що скаржник не виконав вимоги ухвали Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2026 року, апеляційний суд вважає за необхідне продовжити встановлений судом строк для усунення вказаних недоліків щодо надання доказів про сплату судового збору в оригіналі платіжного документа та надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надати відповідні докази.
Керуючись ст. ст.127, 357 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2026 року, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького апеляційного суду Ю. Б. Войтко