Справа № 127/4902/26
Провадження № 22-ц/801/2331/2026
Категорія: 62
Головуючий у суді 1-ї інстанції Березовська О. А.
Доповідач:Голота Л. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року Справа № 127/4902/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Оніщука В.В., Сала Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Козюми Д.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 127/4902/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання права власності в порядку спадкування,стягнення в порядку спадкування за законом заборгованості з неодержаної пенсії,
за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 8.07.2026, ухвалене у складі судді Березовська О. А. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 8.07.2026, -
в с т а н о в и в :
16.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області) про визнання права власності в порядку спадкування,стягнення в порядку спадкування за законом заборгованості з неодержаної пенсії, в якому просила :
- визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на заборгованість з неодержаної її чоловіком, ОСОБА_2 , пенсії в розмірі 156154,51 грн, яка була нарахована на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2022 по справі № 120/4425/22 у зв`язку з його смертю;
- стягнути з ГУ ПФУ у Вінницькій області на її користь, в порядку спадкування за законом, заборгованість в сумі 156154, 51 грн з неодержаної ОСОБА_2 пенсії, яка була нарахована на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/4425/22.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2022 у справі № 120/4425/22 визнано протиправними дії і зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії, починаючи з 1.04.2019, з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ХЛ56299 від 7.03.2022, а також здійснити виплату перерахованої пенсії. На виконання цього рішення здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та утворилась заборгованість в сумі 156154,51 грн, що підтверджується листом відповідача вих. №1918-1090/В-02/8-0200/26 від 27.01.2026, яка не була йому виплачена до смерті. Після смерті чоловіка позивач, як спадкоємиця за законом, у встановлений законом строк не подала заяву до ГУ ПФУ у Вінницькій області про виплату суми пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 , і залишилась неодержаною у зв`язку з його смертю, тому заборгованість з виплати пенсії в сумі 156154,51 грн входить до складу спадщини та має бути стягнута на користь позивача.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 8.07.2026 позов задоволено в повному обсязі. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на заборгованість з неодержаної її чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії в сумі 156154,51 грн, яка була нарахована на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2022 у справі № 120/4425/22. Стягнуто з ГУ ПФУ у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом, заборгованість в сумі 156154,51 грн з неодержаної ОСОБА_2 пенсії, яка була нарахована на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2022 у справі №120/4425/22. Стягнуто з ГУ ПФУ у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1561,55 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ у Вінницькій області подано апеляційну скаргу (вх № 10466/26-вх від 10.08.2026), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що вказана справа має розглядатись по нормам КАС України окружним адміністративним судом; виплата коштів на виконання рішень суду проводиться в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Головним управлінням вжито всіх можливих заходів у відповідності до чинного законодавства щодо виконання судових рішень на користь стягувача; обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження.
27.08.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 11322/26-вх) ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
28.09.2026 до суду надійшла заява (вх № 12709/26-вх) ГУ ПФУ у Вінницькій області про розгляд справи без участі представника управління.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу, шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 12.11.1978, актовий запис № 24. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 /а. с. 10/.
Відповідно до копії рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2022 у справі № 120/4425/22 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії, починаючи з 1.04.2019, з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ХЛ56299 від 7.03.2022, зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії, починаючи з 1.04.2019, з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 №ХЛ56299 від 07.03.2022, а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум /а. с. 11-16/.
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниця, про що зроблено відповідний актовий запис № 560 /а. с. 17/.
Згідно з довідкою від 11.02.2026 вих. № 25/02-14, виданої приватним нотаріусом Скутельник І.А. Вінницького міського нотаріального округу, після смерті ОСОБА_2 , 1955 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. була заведена спадкова справа за № 134/2023. Згідно з матеріалами спадкової справи, спадкоємцями померлого за законом є дружина ОСОБА_1 , яка подала заяву про прийняття спадщини, та діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які подали заяви про відмову від спадщини. Інші спадкоємці відсутні /а. с. 18/.
27.01.2026 листом вих. №1918-1090/В-02/8-0200/26 ГУ ПФУ у Вінницькій області було надано ОСОБА_1 розрахунок пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_2 та повідомлено, що сума доплати на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2022 у справі №120/4425/22 складає 156154,51 грн /а. с. 20-23/.
Матеріали справи не містять доказів видачі за вище вказаним судовим рішенням виконавчих документів та передачу його для примусового виконання.
За даними АСВП, доступ до інформації якої є публічним, не вбачається перебування на примусовому виконанні виконавчого листа, виданого за вище вказаним судовим рішенням.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_2 перебував на обліку у ГУ ПФУ у Вінницькій області і отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, відтак наявні правові підстави для їх задоволення.
Висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.
Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги після смерті чоловіка права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 Закону України від 9.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ від 9.04.1992«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Положення частини третьої статті 52 Закону № 1058-IV та статті 61 Закону № 2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої № 1058-IV та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.09.2020 у справі № 428/6685/19, від 30.01.2024 у справі № 420/8604/21.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.02.2024 у справі № 461/5878/22 вказано, що «встановивши, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 380/14774/21, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 1.04.2019, однак суми пенсії, що належали батьку позивача залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 успадкувала належні її спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав. За викладених обставин, апеляційний суд правильно скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги у зв`язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивача, як спадкоємця за законом, на отримання належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 8.02.2022 у справі № 209/3085/20).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2022 у справі № 120/4425/22 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії, починаючи з 1.04.2019, з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ХЛ56299 від 7.03.2022, зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії, починаючи з 1.04.2019, з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 №ХЛ56299 від 7.03.2022, а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.
Суд першої інстанції, враховуючи положення статті 16 ЦК України дійшов правомірного висновку, що існують підстави захисту прав позивача шляхом визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на недоотриману останнім за життя пенсію, нараховану на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2022 у справі № 120/4425/22, а також стягнення з відповідача на користь позивача цієї недоотриманої за життя спадкодавця пенсії в сумі 156154,51 грн.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю (постанова ВС від 22.02.2024 по справі № 461/5878/22).
Сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії (постанова ВС від 5.08.2020 у справі № 673/393/19, від 27.08.2020 у справі № 804/536/18).
Позивач є спадкоємцем за законом першої черги, яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , інші спадкоємці діти померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали заяви про відмову від спадщини, а тому позивач успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що виплата суми недоотриманої пенсії мала бути виконана в порядку черговості надходження коштів до фонду, оскільки невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
Аргументи відповідача на те, що з огляду на положення КАС України, питання щодо правомірності/протиправності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення суду, що набрало законної сили, є процесуальним питанням, яке вирішується в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, також не заслуговують на увагу, оскільки спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії, яка належала спадкодавцю за життя, тому цей спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Судом першої інстанції ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 8.07.2026 залишити без змін.
Поновити дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 8.07.2026 по справі № 127/4902/26.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 30.09.2026.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Оніщук
Т. Б. Сало