Справа № 309/4461/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
30 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого: судді Джуги С.Д.,
суддів: Мацунича М.В., Шевчука В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бездітна Тетяна Вячеславівна, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2026 року у складі судді Довжанина М.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,-
в с т а н о в и в :
У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 03 червня 2015 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві за актовим записом №714.
Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вказує на те, що спільне життя у неї з відповідачем не склалося, змінилися погляди на життя, шлюб носить формальний характер. Сторони проживають окремо з 2022 року, спільна дитина проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Стверджує, що відповідач не бере участі в утриманні дитини.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем без надання строку для примирення та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі по 5000 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2026 року позов задоволено.
Шлюб, укладений 03 червня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві за актовим записом №714 - розірвано.
Після розірвання шлюбу залишено позивачу ОСОБА_2 прізвище « ОСОБА_5 ».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повнолітнього віку, починаючи з 16 грудня 2025 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бездітна Тетяна Вячеславівна, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення аліментів та прийняти нове рішення у цій частині, яким позовну заяву задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3500 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Також, просить стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач взагалі не знав про розгляд справи, жодних документів чи повідомлень не отримував. Суд першої інстанції не пересвідчившись в тому, що відповідачу відомо про розгляд справи, прийняв рішення за його відсутності, чим позбавив його можливості заявляти клопотання, вирішувати питання про примирення за наявності дитини, надавати свої доводи і заперечення, подавати квитанції про сплату тощо, чим порушив норми процесуального права. Крім того зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 182 СК України з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення не дослідив усіх необхідних для цього обставин, таких як майнове становище відповідача та позивача, що порушує принцип рівної участі батьків у забезпеченні дитини. Апелянт вказує, що на сьогоднішній день ніде не працює, тому стягуючи аліменти в розмірі 5000 грн. щомісячно суд автоматично ставить його у скрутне матеріальне становище, яке з часом буде лише погіршуватися.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, а тому дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Предметом даного апеляційного перегляду, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України, є рішення суду першої інстанції у частині стягнення аліментів, в іншій частині рішення суду не переглядається.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 подала до Хустського районного суду позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та розірвання шлюбу. У позовній заяві зазначено адресу місця проживання відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів та призначено дану справу до розгляду по суті на 10 год. 10 хв. 17 лютого 2026 року у відкритому судовому засіданні в Хустському районному суді за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частинами 2-6 ст.128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зазначено, що «обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства».
Матеріали справи не містять відомостей про те, що апелянта (відповідача) ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки про дату, час і місце судового засідання суду за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи.
Натомість, у матеріалах справи містяться поштові повернення судової кориспонденції, які надсилалися відповідачу ОСОБА_1 на невірну поштову адресу: АДРЕСА_1 , тоді як адреса його місця проживання АДРЕСА_1 , яку вказувала і позивач у позовній заяві і відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.
З огляду на допущені судом першої інстанції порушення п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України, а саме, що справу в суді першої інстанції розглянуто без належнгого повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, і такою підставою апелянт обґрунтовував апеляційну скаргу, відтак наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по суті вимог, які є предметом даного апеляційного перегляду.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України від «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563 гривень.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2817 гривень.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. За заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184 СК України).
Матеріалами справи встановлено, що 03.06.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві за актовим записом №714, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.06.2016 року (а.с.8).
За час спільного проживання в них народилася одна дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 03.06.2016 року (а.с.6).
З 2022 року позивач та відповідач проживають окремо, шлюбні відносини між ними припинені.
Згідно Довідки №912/10.4-11 виданої Ізянським старостинським округом Хустської міської ради від 15.12.2025, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований та проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 .
Між сторонами не було досягнуто згоди з приводу матеріального утримання дитини.
Обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7,8 ст.7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Колегія суддів наголошує, що здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини (ст. 155 СК України).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).
Колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір аліментів на утримання дитини щомісячно у розмірі 5000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, враховуючи інтереси дитини та вищезазначені вимоги закону.
Сам по собі факт відсутності у відповідача офіційного або постійного заробітку, не звільняє його від абсолютного обов`язку утримувати свого малолітнього сина. Відповідач є особою працездатного віку, доказів протилежного суду не надано, а отже, він має об`єктивну можливість здійснювати трудову діяльність та отримувати дохід, що не спростовано доводами апеляційної скарги.
Отже, встановивши, що дитина проживає разом із позивачем, а будь яких доказів, які б підтверджували неможливість відповідача надавати матеріальну допомогу у розмірі 5000 грн. матеріали справи не містять, як і не містять доказів щодо відсутності у відповідача жодних доходів чи наявність інших утриманців, відтак визначений судом розмір аліментів відповідає загальним засадам сімейних відносин - справедливості, розумності, моральності.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції у частині стягнення аліментів, відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню та ухвалення нового судового рішення, яким позовну заяву ОСОБА_2 у частині стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повнолітнього віку, починаючи з 16 грудня 2025 року. Рішення в частині стягнення аліментів підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць. Стягнути ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.
Що стосується судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн., які ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь, то такі стягненню не підлягають, так як судове рішення підлягає скасуванню з процесуальних мотивів, а позовна заява підлягає задоволенню з вищенаведених підстав.
Керуючись ст.ст.374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бездітна Тетяна Вячеславівна задовольнити частково.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2026 року у частині стягнення аліментів скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повнолітнього віку, починаючи з 16 грудня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.
Головуючий :
Судді: