29.09.26
22-ц/812/1873/26
Провадження №22-ц/812/1873/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
29 вересня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №484/2070/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана його представником ОСОБА_2 на рішення, яке постановив Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Панькова Дениса Анатолійовича у приміщенні цього суду 18 червня 2026 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, ухвалене у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у с т а н о в и в :
У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», Товариство) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 26 серпня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1439-6540. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 11000 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15% від суми кредиту; знижена % ставка - 1,00 % в день. - знижена % ставка - 1,00 % в день;
Також Додатковою угодою №1 від 30.10.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1439-6540 від 26.08.2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 10 000,00 грн (роздруківка тексту Додаткової угоди додається до цієї Позовної заяви).
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань утворилась заборгованість, яка станом на 18 березня 2026 року становить 44170 грн 20 коп., а саме: заборгованість за кредитом - 10000 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 31690 грн; заборгованість по комісії - 1500 грн; заборгованість по штрафам - 980 грн.
Посилаючись на викладене, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить стягнути з відповідачки вищевказану заборгованість та 2662 грн. 40 коп. судового збору.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Пєтрієвський Д.П. просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач заперечує факт підписання вказаного кредитного договору, додаткової угоди до нього та інших додатків, отримання за ним грошових коштів, відповідно, і наявність будь-яких зобов`язань за ним. Позивач не надав доказів ознайомлення укладання його відповідачем, надсилання відповідачу електронних повідомлень на укладення електронних договорів, одноразових ідентифікаторів для підписання договорів, вчинення ним дій, що вважаються прийняттям пропозицій укласти електронні договори, а також передачу грошових коштів за кредитним договором та додатковою угодою до нього відповідачу. На думку представника відповідача, позивач просить стягнути 22000 грн тіла кредиту 63580 грн, що, на його думку, є необґрунтованим та несправедливим.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 червня 2026 року позовні вимоги Товариства задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1439-6540 від 26 серпня 2024 року в розмірі 44170 грн, а саме: заборгованість за кредитом - 10000 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 31 690 грн, заборгованість по комісії - 1500 грн, заборгованість по штрафам - 980 грн., та судовий збір в розмірі 2662 грн 40 коп., а всього - 46832 грн 40 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи доведено укладення кредитного договору між сторонами, відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав договір про відкриття кредитної лінії № 1439-6540 від 26.08.2024, однак умови договору порушив. Рішення про можливість надання кредиту (направлення Оферти) приймається кредитодавцем на підставі автоматизованої обробки заявки заявника та інших дій, передбачених цими Правилами. Отже, суд встановив, що сторони уклали кредитний договір. Відповідач неналежно виконує свої зобов`язання за цим договором та відповідно до наданого розрахунку заборгованості має заборгованість перед позивачем станом на 18 березня 2026 р., яка становить 44170 грн, а саме: заборгованість за кредитом - 10000 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 31690 грн, заборгованість по комісії - 1500 грн, заборгованість по штрафам - 980 грн. Також суд зауважив, що відповідачем не було надано власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у розмірі та строки, передбачені кредитним договором, та спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пєтрієвський Д.П. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір й витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції проігнорував заперечення відповідачем факту підписання вказаного позивачем кредитного договору, додаткової угоди до нього та інших додатків, отримання за ним грошових коштів, а відтак - і наявності будь-яких зобов`язань за ним. Представник зазначає, що позивач не надав доказів укладання відповідачем кредитного договору, тримання кредитних коштів. Адвокат звертає увагу суду, що укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі не доведене належними та допустимим доказами та вважає, що текст договору був сформований самим ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Також зауважує, що ОСОБА_1 раніше дійсно користувався кредитними коштами різних фінансових компаній за іншими кредитними договорами, що визнається позивачем у позовній заяві, а тому в останнього, безумовно, були усі дані для того, щоб скласти новий кредитний договір. На думку представника, виключно виписка за особовим рахунком клієнта (рух коштів) у відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, підтверджує виконання за день операцій клієнтом. Усупереч наведеному, суд першої інстанції проігнорував, що такої виписки (виписок) позивач до позову не долучив. Також звертає увагу суду на те, що позивач не скористався своїм правом щодо направлення до суду клопотання про витребування цієї виписки з банківського рахунку, а суд першої інстанції формально підійшовши до розгляду справи переклав увесь тягар доказування на відповідача. При ухваленні оскаржуваного рішення суд залишив поза увагою, що стягнення відсотків за кредитом перевищує розмір тіла кредиту в більше ніж 2 рази. Вказана неспівмірність суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно завищеної суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Також відповідач не погоджується з нарахованою позивачем комісією за надання кредиту у розмірі 1500 грн. та 980 грн. заборгованості по штрафам, а умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та, за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту. Щодо нарахування заборгованості по штрафам адвокат зазначає, що для стягнення штрафів та пені під час воєнного стану позивач мав би довести факт наявності заборгованості та підстав її нарахування до введення періоду воєнного стану. Однак, з огляду на те, що на час, який позивачем зазначено, як дату укладання Кредитного договору (26 серпня 2024 року) вже діяв воєнний стан, який продовжено і діє досі, то у позивача відсутні підстави для нарахування пені, штрафу та інших видів неустойки, що нажаль не знайшло своє місце у оскаржуваному рішенні суду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, а рішення суду залишити без змін, у зв`язку з тим, що воно ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Справа з урахуванням ціни позову та положень частини 1 статті 369 ЦПК розглядається без повідомлення (виклику учасників) у письмовому провадженні.
Зважаючи на ціну позові у цій справі, її розгляд призначений без повідомлення (виклику) учасників.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає не повною мірою.
Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, 26 серпня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1439-6540 продукту «CREDOS» (далі - Договір) (а.с. 12-23).
Відповідно до пункту 3.1 договору кредитний договір укладено сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно пункту 4.1 договору загальний розмір кредиту становить 11000,00 грн.
Дата надання/видачі відповідно до пункту 4.2 Договору 26 серпня 2024 року, мета отримання кредиту - для задоволення особистих потреб позичальника (пункт 2.4 Договору).
Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у пункту 4.1 договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу (пункт 4.6 договору).
Пунктом 4.10 договору врегульовано, що нарахування процентів здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування за стандартною процентною ставкою - 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дня видачі кредиту та за ставкою 0,75% за кожен користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи зі 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше). Також згідно із пунктом 10.1 Договору передбачена сплата за програмою лояльності 1,00% процентів в день від суми залишку кредиту за користування кредитом до 180 дня користування кредитом за умови своєчасного та належного виконання позичальником умов договору щодо оплати кредиту.
Згідно пункту 4.13 договору строк кредитування становить 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту - 25 серпня 2025 року.
Також відповідно до пункту 4.16 Договору денна процентна ставка на день його укладання становить 0,914%.
Кредитний договір з додатками підписано відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «А2860» та в розділі 13 Договору «Реквізити сторін» позичальник вказав номер особистого електронного платіжного засобу - НОМЕР_1 .
Разом з кредитним договором відповідач ознайомився і підписав електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «А3102» Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», затверджені наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від 12 серпня 2024 року № 83-П (а.с. 25-32).
30 жовтня 2024 року сторони уклали в електронній формі додаткову угоду до Договору, відповідно до якої у відповідача відсутня заборгованість за кредитом та процентами, а також домовились про надання позичальнику додаткових грошових коштів у кредит в сумі 10000 грн., які позичальник зобов`язувався повернути протягом 365 календарних днів з дня видачі (пункти 1, 2.1, 2.40). Також сторони передбачили сплату позичальником комісії за видачу додаткових грошових коштів в розмірі 15% від їх суми (пункт 2.6). Умови щодо сплати процентів сторони визначили аналогічними до умов Договору (пункт 2.8). Додаткова угода підписана позичальником електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «А3641» та в розділі 10 «Реквізити сторін» позичальник вказав номер особистого електронного платіжного засобу для перерахування коштів - НОМЕР_2 (а.с. 34-36).
Позивач, звернувшись із позовом, зазначив, що виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору та додаткової угоди до нього.
Згідно довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1439-6540 від 26 серпня 2024 року видача кредитних коштів здійснена за договором № 1439-6540 від 26 серпня 2024 року через платіжку систему LiqPay на номер платіжної картки № НОМЕР_1 (платіж № [номер приховано]) від 24 серпня 2024 року на суму 11000 грн. та на номер платіжної картки № НОМЕР_2 (платіж № [номер приховано]) від 30 жовтня 2024 року на суму 10000 грн. (а.с. 38).
Успішне перерахування грошових коштів в розмірі 11000 грн. 26 серпня 2024 року та 10000 грн 30 жовтня 2024 року на платіжну картку за реквізитами № НОМЕР_3 підтверджено квитанціями АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 24).
Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 57-63) у відповідача станом на 18 березня 2026 року нарахована заборгованість за Договором у розмірі 44170 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 10000 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 31690 грн; заборгованість по комісії - 1500 грн; заборгованість по штрафам - 980 грн.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.
Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини 4 статті 263 ЦПК України).
В судах першої та апеляційної інстанцій відповідач заперечував укладання з Товариством 26 серпня 2024 року Договору, додаткової угоди до нього та отримання на виконання цих угод кредитних коштів.
Суд першої інстанції такі заперечення відхилив.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції і також не приймає аналогічні доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.
З урахуванням того, що кредитний договір 26 серпня 2024 року укладений сторонами в електронному вигляді, підписаний позичальником за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», чому передувала верифікація позичальника ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі - на веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (позикодавця) із зазначенням своїх особистих даних, зокрема, РНОКПП, серії та номеру паспорту, адреси реєстрації місця проживання, контактних відомостей, реквізитів карткового рахунку, та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), який відповідачу не належить, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність факту його укладання та виплату за його умовами коштів.
Такий висновок суду також відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством.
Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Суд першої інстанції на підставі наявних у справі та оцінених у відповідності із вимогами статті 89 ЦПК України в їх сукупності та взаємозв`язку доказів, правильно встановив фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін, надав їм відповідну правову оцінку та дійшов висновку про те, що невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань з повернення отриманих від позивача кредитних коштів є підставою для стягнення з нього неповернутого кредиту та процентів.
Доводи, викладені представником відповідача в апеляційній скарзі, про те, що зазначені у Договорі відомості про позичальника ОСОБА_1 на день укладання Договору були відомі позивачу оскільки відповідач раніше користався послугами різних кредитних установ з метою отримання коштів, будь-якими доказами не підтверджений.
Так, відсутні докази звернення відповідача до правоохоронних органів щодо використання його особистих даних у протиправний спосіб, а також докази, що рахунки, до яких випущені вказані у Договорі та додатковій угоді платіжні картки, йому не належать і на них не було перераховано кошти на виконання Договору.
Крім того, долучені позивачем тексти договору про відкриття кредитної лінії та додаткової угоди до нього, які за твердженням позивача, укладені відповідачем в електронному виді, є паперовими копіями електронних документів.
Відповідно до частини 5 статті 100 ЦПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Натомість відповідач (його представник), який піддає сумніву укладення ним кредитного договору та додаткової угоди, не скористався можливістю заявити клопотання про витребування їх оригіналу, тобто на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо надання доказів (стаття 13 ЦПК України), а тому погодився нести ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням таких процесуальних дій (частина 4 статі 12 ЦПК України).
Колегія суддів не приймає аргумент представника відповідача про те, що саме виписка з особового рахунку клієнта (рух коштів) у відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, підтверджує за день операції клієнта, оскільки вказані вимоги стосуються банківських установ, до яких позивач не належить.
Щодо заперечень в апеляційній скарзі розміру нарахованих позивачем процентів за користування кредитними коштами, їх несправедливості.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначаються Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пунктів 10, 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
За умовами Договору його укладено з метою задоволення особистих потреб позичальника, тому спірні правовідносини підпадають під регулювання Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно із пунктом 1-2 частини 1 статті 1 цього закону денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» регулює питання реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача
Вищезазначену статтю було доповнено частиною п`ятою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Цим Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, розмір денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит з 25 грудня 2023 року по 23 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) не має бути більше 2,5 %, з 24 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року - не більше 1%.
Тому умови договору про відкриття кредитної лінії №1439-6540, який укладений 26 серпня 2024 року, мають відповідати вимогам частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження розміру денної процентної ставки з урахуванням приписів пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень цього закону.
Так, у Договорі зазначена денна процентна ставка, що дорівнює 0,914% (пункти 4.6, 4.18, 4.19), що відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Колегія суддів не погоджується з аргументом апеляційної скарги про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг.
Так, відповідно до частин 1 та 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Частиною 5 статті 18 цього ж закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором
У справі, яка переглядається відсутні докази визнання недійсними умов Договору або висування споживачем таких вимог.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Долучений позивачем до позовної заяви паспорт споживчого кредиту, який ОСОБА_1 підписав за допомогою одноразового ідентифікатора (а.с. 45-56) є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця щодо ознайомлення з умовами кредитування, зокрема щодо умов про сплату процентів.
Визначені у Договорі умови про сплату процентів за користування кредитом, зокрема, з умовами їх можливого зниження, незважаючи на посилання представника відповідача на їх значний обсяг, є чіткими та зрозумілими, двозначного тлумачення не передбачають та відповідають вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, і яким доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.
Саме таким чином законодавець врегулював правові засоби коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, тому визначені Договором розміри процентів за користування кредитом є законно обґрунтованими і відсутні підстави для визнання їх несправедливими. До того ж відповідач у справі не заявляв зустрічних вимог про визнання окремих умов договору недійсними.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами, просить стягнути заборгованість за комісією в розмірі 1500 грн.
Розмір комісії за надання кредиту визначений пунктом 4.11 Договору та пунктом 2.6 додаткової угоди до нього і становить 15% від суми виданого кредиту.
Оцінюючи висновок суду першої інстанції про стягнення комісії, колегія суддів враховує наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Тобто Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Таким чином, така форма витрат як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожною фінансовою установою індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідачки (зокрема, і в судовому порядку).
За такого, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачкою комісії за надання кредиту у розмірі 15% від суми виданого кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідачки, колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Підстав для визнання умови договору про сплату комісії за надання кредиту нікчемною немає.
Отже, вимоги позивача про стягнення комісії є правомірними, що є підставою для їхнього задоволення, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з комісії.
За такого аргумент апеляційної скарги про незаконність нарахування позивачем та стягнення судом заборгованості з комісії не є слушним.
Натомість колегія суддів погоджується з посиланням представника відповідача на відсутність законних підстав для стягнення судом нарахованого позивачем штрафу в сумі 980 грн.
Так, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Оскільки Договір стороно уклали у період воєнного стану в Україні, позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплатити штраф позивачу за невиконання зобов`язань з повернення кредитних коштів.
Тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 980 грн. штрафу ухвалено з порушенням вимог матеріального закону, що регулює спірні правовідносини, тому рішення суду слід змінити, позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача 43190 грн. 20 коп. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1439-6540 року від 26 серпня 2024 року продукту «CREDOS», з яких: 10000 грн. - заборгованість за кредитом, 31690 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, 1500 грн. заборгованості з комісії.
Тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати на професійну правничу допомогу.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із частиною 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено, позовні вимоги задоволені частково, відповідно, є підстави для зміни проведеного судом першої інстанції розподілу судових витрат, які поніс позивач, та розподілу судових витрат відповідача за подання апеляційної скарги.
Позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволені на 97,8%, відповідно, вимоги апеляційної скарги задоволені на 2,2%.
За подання позовної заяви Товариство сплатило 2662 грн. 40 коп., відповідач за подання апеляційної скарги - 3993 грн. 60 коп.
Тому позивач має право на компенсацію 2503 грн 83 коп. судового збору, відповідач - 187 грн. 59 коп.
З урахуванням положень частини 10 статті 141 ЦПК України з відповідача в рахунок компенсації сплаченого позивачем судового збору необхідно стягнути 2383 грн 97 коп.
Також відповідач просить в апеляційній скарзі стягнути вартість витрат на професійну правничу допомогу.
За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).
Частиною 6 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У справі докази (підстави) наявності у відповідача витрат на правову допомогу в сумі 6000 грн., які він просить стягнути з позивача в апеляційній скарзі, а саме - договір про надання правової допомоги, акти приймання виконаних робіт, квитанції тощо, а також заява про їх надання в порядку, визначеному частиною 6 статті 141 ЦПК України, відсутні тому і відсутні підстави для розподілу заявлених в апеляційній скарзі суми витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана його представником - адвокатом Пєтрієвським Дмитром Павловичем,задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 червня 2026 року змінити.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, 43190 грн. 20 коп. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1439-6540 року від 26 серпня 2024 року продукту «CREDOS», з яких: 10000 грн. - заборгованість за кредитом, 31690 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, 1500 грн. заборгованості з комісії, а також 2383 грн 97 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
______________________________________________
Повна постанова складена 30 вересня 2026 року