29.09.26
22-ц/812/2005/26
Провадження №22-ц/812/2005/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
29 вересня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Колосовою О.М.,
за участю представників: позивача - адвоката Головченка О.А., відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 490/7029/18 за апеляційною скаргою Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України на додаткове рішення, яке ухвалив Центральний районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Шолох Людмили Миколаївни у приміщенні цього суду 21 липня 2026 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України про стягнення заробітної плати та середнього заробітку,
у с т а н о в и в :
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України(далі - Миколаївський НДЕКЦ МВС України) про стягнення заробітної плати та середнього заробітку.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 з 07 листопада 2015 року по 15 листопада 2016 року займав посаду завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Миколаївського НДЕКЦ МВС України. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 р. по справі № 814/2690/16, яка була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, позивача було поновлено на роботі з 15 листопада 2016 року. З 26 жовтня 2017 року ОСОБА_2 знову звільнили та відповідний наказ оскаржується в судовому порядку. Таким чином, фактично з 07 листопада 2015 року по 26 жовтня 2017 року позивач має безперервний трудовий стаж та відповідну заробітну плату за весь цей час.
Відповідач за травень і липень місяці 2017 року позивачу було нараховано заробітну плату в неповному обсязі, а в червні 2017 року - взагалі її не було нараховано. Загальна сума не нарахованої та не виплаченої заробітної плати за травень-липень 2017 р. загалом складає - 18571 грн. Середня заробітна плата за несвоєчасно нараховану та невиплачену заборгованість із заробітної плати за період з 27 жовтня 2017 року по 22 серпня 2018 року складає 59660 грн 48 коп., що не є остаточною сумою, оскільки розрахунок відповідачем не здійснено, а розгляд справи триває.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути на свою користь з Миколаївського НДЕКЦ МВС України на його користь заробітну плату за травень-липень 2017 року в сумі 18571 грн, середню заробітну плату за несвоєчасно нараховану та невиплачену заборгованість із заробітної плати за період з 27 жовтня 2017 року по 22 серпня 2018 року в сумі 59660 грн 48 коп. Також просив суд стягнути витрати на правову допомогу в сумі 3900 грн.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 листопада 2025 року, з урахуванням ухвали від 17 листопада 2025 року про виправлення описки, позов задоволено частково.
Стягнуто з Миколаївського НДЕКЦ МВС України на користь ОСОБА_2 заробітну плату за червень, липень 2017 року у сумі 15122 грн 11 коп. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів; середню заробітну плату за несвоєчасно нараховану та виплачену заборгованість із заробітної плати за період з 27 жовтня 2017 року по 22 серпня 2018 року у сумі 59660 грн 48 коп. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів».
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з Миколаївського НДЕКЦ МВС України на користь держави 1280 грн судового збору за подачу позову до суду.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 березня 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв його представник - ОСОБА_3 , та Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України задоволені частково. Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 листопада 2026 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні змінено. Стягнуто з Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 30000 грн. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У грудні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Головченко О.А., звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.
Заява мотивована тим, що в позовній заяві було зазначено, що станом на час звернення до суду позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3900 грн та що очікується несення витрат на професійну правничу допомогу в процесі розгляду справи. 24 лютого 2020 року представник позивача подав клопотання про те, що надасть докази витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у даній справі позивач, протягом п`яти календарних днів з дня ухвалення рішення у справі. Ухвалюючи 14 листопада 2025 року рішення у справі, суд не розглядав питання компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу. Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 листопада 2025 року було отримано позивачем 19 грудня 2025 року. Оскільки зміст рішення суду не був відомий, а отже не було можливим подати документи про стягнення витрат раніше. Так, на підставі договору про надання правової/правничої допомоги №6/19 від 20 лютого 2019 року адвокат Головченко О.А. позивачу надавав професійну правничу допомогу, зокрема, на етапі подачі позову витрати ОСОБА_2 склали 3900 грн. Додатковою угодою №5 від 31 грудня 2023 року продовжено строк дії договору про надання правничої допомоги; а додатковою угодою №6 від 24 грудня 2025 року сторони визначили умови гонорару - 17800 грн. Отже, сума витрат на професійну правничу допомогу позивача складає 21700 грн. (3900 грн + 17800 грн).
Посилаючись на викладене, заявник просить суд стягнути з Миколаївського НДЕКЦ МВС України на свою користь вищевказану суму витрат.
Додатковим рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 липня 2026 року заяву ОСОБА_2 , яка підписана його представником - адвокатом Головченком О.А., задоволена.
Стягнуто з Миколаївського НДЕКЦ МВС України на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 21700 грн.
В апеляційній скарзі Миколаївський НДЕКЦ МВС України просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
Апеляційна скарга мотивована тим, що додаткове рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 263 ЦПК України. На думку Миколаївського НДЕКЦ МВС, суд першої інстанції не врахував остаточний результат розгляду спору після перегляду рішення суду, яке було змінено постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 березня 2026 року, та не визначив пропорцію задоволених позовних вимог відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України. Також суд не перевірив співмірність та розумність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідно до вимог статті 137 ЦПК України та не надав оцінки запереченням відповідача щодо обґрунтованості заявлених витрат, як і не навів мотивів, з яких дійшов висновку про необхідність стягнення всієї заявленої суми. Також, під час апеляційного перегляду ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 06 січня 2026 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу від 29 січня 2026 року, в якому виклав свої заперечення щодо заявлених представником позивача до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, але суд першої інстанції не надав оцінки зазначеним запереченням, не зазначив мотивів їх відхилення та залишив їх поза увагою. Крім того, суд першої інстанції не повідомив сторони про дату та час судового засідання, не запропонував відповідачу подати додаткові пояснення чи заперечення щодо заявленого розміру витрат та вже через сім днів після повторного автоматизованого розподілу справи ухвалив додаткове рішення без виклику сторін. За таких обставин відповідач був фактично позбавлений можливості реалізувати своє процесуальне право на участь у розгляді заяви, надати додаткові заперечення щодо співмірності витрат та звернути увагу суду на обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення питання про їх розподіл. Суд не надав оцінки змісту акта виконаних робіт, який містить суперечливі відомості, оскільки в ньому зазначено, що адвокат був готовий брати участь у 23 судових засіданнях, однак фактично брав участь лише у 18 із них. Окремо відповідач звертає увагу, що до складу заявлених витрат включено 1000 грн за складання заяви про ухвалення додаткового рішення, але суд першої інстанції не перевірив, чи можуть такі витрати бути покладені на відповідача, не встановив їх необхідність для захисту порушеного права та не навів жодних мотивів щодо можливості їх компенсації за рахунок Миколаївського НДЕКЦ МВС.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 адвокат Головченко О.А. зазначає, що відсутні підстави для скасування додаткового рішення у справі як законного та обґрунтованого та задоволення апеляційної скарги, оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву своїх заперечень щодо судових витрат позивача не виклав.
Заслухавши доповідь судді, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Як убачається з матеріалів справи, Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2025 року, з урахуванням ухвали від 17 листопада 2025 року про виправлення описки, позов задоволено частково.
Стягнуто з Миколаївського НДЕКЦ МВС України на користь ОСОБА_2 заробітну плату за червень, липень 2017 року у сумі 15122 грн 11 коп. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів; середню заробітну плату за несвоєчасно нараховану та виплачену заборгованість із заробітної плати за період з 27 жовтня 2017 року по 22 серпня 2018 року у сумі 59660 грн 48 коп. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів».
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з Миколаївського НДЕКЦ МВС України на користь держави 1280 грн судового збору за подачу позову до суду.
У грудні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Головченко О.А., звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, а саме - про стягнення з відповідача компенсацію витрат на професійну правничу допомогу позивача в сумі 21700 грн.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 06 січня 2026 року заяву про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду. Ухвала суду мотивована тим, що представником позивача не було подано докази понесених судових витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів, відповідної заяви про наявність витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів позивач не зробив, підтвердженням чого є технічний запис судового засідання, тобто позивач, на думку суду, не виконані умови, визначені статтею 141 ЦПК України, які є необхідними для вирішення судом клопотання про стягнення судових витрат.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв його представник - Головченко О.А., задоволено частково. Ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 06 січня 2026 року скасовано, заяву ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник адвокат Головченко О.А., про ухвалення додаткового рішення направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 березня 2026 року апеляційні скарги Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України та ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв його представник - Головченко Олександр Андрійович, задоволені частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2026 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні змінено. Стягнуто з Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 30000 грн. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції вважав, що діє в межах своєї компетенції.
Вирішуючи питання обґрунтованості та законності таких висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з таких міркувань.
A?aiia?aii ai ?anoeie 1 noaoo? 264 OIE Oe?a?ie ai ieoaiu, ye? ae??oo? noa i?a ?an ooaaeaiiy ??oaiiy, a?aianaii oa ye ?iciia?eeoe i?? noi?iiaie noaia? aeo?aoe.
Частиною 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду було змінено, позовні вимоги задоволені частково, відповідно, питання розподілу (перерозподілу) судових витрат, які понесли сторони позивач, з урахуванням вимог частини 13 статті 141 ЦПК України віднесено до виключної компетенції суду апеляційної інстанції, в цій справі - Миколаївського апеляційного суду.
Тому, вирішивши по суті заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі опісля перегляду рішення апеляційним судом, наслідком якого є зміна рішення в частині вирішення позовних вимог по суті, суд першої інстанції порушив інституційну юрисдикцію.
За такого оскільки при ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції помилково застосував норми процесуального закону, його необхідно в силу вимог пункту 4 статті 376 ЦПК України скасувати, а заяву ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Головченко О.А., про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги повернути заявнику без розгляду, роз`яснивши йому право на подання такої заяви до Миколаївського апеляційного суду.
За такого, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, прийнявши її аргументи про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги перегляд рішення суду в апеляційній інстанції.
Керуючись статтями 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.
Додаткове рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 липня 2026 року скасувати.
Заяву ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Головченко Олександр Андрійович, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги повернути заявнику без розгляду, роз`яснивши йому право на подання такої заяви до Миколаївського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
_________________________________________
Повна постанова складена 30 вересня 2026 року