Номер провадження: 22-ц/813/7127/26
Справа № 523/26824/25
Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.
Доповідач Комлева О. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.09.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2026 року постановленого під головуванням судді Сувертак І.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
в с т а н о в и в:
У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1454-0340 від 30 вересня 2024 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 30.09.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1454-0340 (надалі за текстом - «Кредитний договір»).
Кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 20 000,00 грн.; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; промо-ставка - 0,30 % в день знижена % ставка - 1,00 % в день; стандартна % ставка :- 1.00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору.- 0.75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).
Також Додатковою угодою №1 від 02.01.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1454-0340 від 30.09.2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2000,00 грн.
Також Додатковою угодою №2 від 29.01.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1454-0340 від 30.09.2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2000,00 грн.
Також Додатковою угодою №3 від 16.04.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1454-0340 від 30.09.2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4000,00 грн.
Також Додатковою угодою №4 від 25.04.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1454-0340 від 30.09.2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4000,00 грн.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору.
Позивач зазначив, що станом на 21 жовтня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 55 370,00 грн., а саме: - прострочена заборгованість за кредитом - 20 000,00 грн.; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 34 280,00 грн.; - заборгованість по комісії - 600,00 грн.; - заборгованість по штрафам - 490,00 грн.
На підставі вищевикладеного позивач просив суд, стягнути з ОСОБА_1 вищезазначену заборгованість в розмірі 55 370,00 грн.
Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2026 року задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1454-0340 від 30.09.2024 року в розмірі 40 000 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 20 000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс»судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено у задоволенні.
Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користьТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальної суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 55 370 грн.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме «природу» процентів які просив стягнути позивач, а також неповністю з`ясував обставини, що мають значення для справи та як результат неправильно застосував норми матеріального права. Умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Апелянт наголосив на тому, що відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними. Таким чином, враховуючи вищезазначене, у кредитному договорі №1454-0340 від 30.09.2024р. сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і ОСОБА_1 погодилась з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором A8976. Тож, з наведеного вбачається, що позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.13. кредитного договору.
Також, апелянт звернув увагу, що є всі належні правові підстави вважати, що витребування нарахованої заборгованості по комісії є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України оскільки, відповідно до п. 4.7. кредитного договору передбачено, що плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Пунктом 4.11. кредитного договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 15.00 % від суми виданого кредиту. Комісія нараховується одноразово в день видачі кредиту як перша складова плати за користування коштами. Тобто, комісія за видачу кредиту нараховувалась одноразово при видачі кредиту, відповідно до умов договору та не застосовувалась як санкція до відповідача за невиконання зобов`язань. Кредитний договір був підписаний відповідачем, що свідчить про обізнаність останньої щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за кредитним договором.
Відзиву до суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.
Відповідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд враховуючи, що ціна позову в даній справі становить 55 370,00 грн., що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дійшов висновку, що зазначена справа відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, може розглядатися в порядку спрощеного провадження та не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає, за наступних підстав.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи частково заявлені ТОВ «Укр Кредит Фінанс» позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що умова договору про нарахування відсотків є непропорційно високою, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів».
Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Окрім того, відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 30 вересня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1454-0340.
Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб.
Відповідно до п.4.1 та п.4.13. кредитного договору № 1454-0340 від 30 вересня 2024 року загальний розмір кредиту становить 20 000,00 грн. на строк - 365 днів.
Відповідно до п.4.7. плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентні ставки за користуванням кредитом, зазначені у пункті 4.10 кредитного договору, застосовуються у відповідні періоди дії договору і не можуть бути збільшені кредитодавцем в односторонньому порядку без письмової згоди позичальника.
Базовий період - проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом. Кількість днів у базовому періоді вказана у договорі і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через веб-сайт кредитодавця.
Базовий період складає 30 календарних днів (п.4.8), комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту (п.4.11).
Кредитним договором передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: - 1.00% за кожен день користування кредитом застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою. - 0.75% за кожен день користування кредитом застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (п.4.10.).
У п.4.15. договору визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає: 86 750, 00 грн. та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом.
Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається укладення між сторонами 02 січня 2025 року додаткової угоди до договору про відкриття кредитної лінії №1454-0340 від 30 вересня 2024 року, порядок укладення якої передбачений умовами вказаного договору, а саме п. 4.4 та за якою позичальник може збільшити розмір наданого кредитного ліміту шляхом укладення додаткової угоди.
Вказана додаткова угода укладена сторонами у відповідності до положень Закону України» про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором та дійсність такої в судовому порядку не спростована.
На підставі укладеної додаткової угоди відповідачу - ОСОБА_1 у відповідності до п. 2.1 додаткової угоди надано у кредит додаткові грошові кошти у розмірі 2000,00 грн, що підтверджується квитанцією про перерахування суми кредиту № 1454-0340 за допомогою платіжної системи LiqPay на зазначену відповідачем банківську картку.
При цьому, згідно п. 1 додаткової угоди кредитодавець та позичальник підтвердили, що станом на момент укладення додаткової угоди суми кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення додаткової угоди становить 18000,00 грн; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 900,00 грн.
Після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових коштів позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 20000,0 грн, яка й заявлена позивачем до стягнення у позовні заяві.
Доказів на підтвердження повернення позичальником вказаних грошових коштів матеріали справи не містять.
Окрім того, зі змісту укладеної додаткової угоди також вбачається, що сторонами визначений розмір процентів за користування кредитом та порядок їх нарахування, а саме згідно п. 2.8 незалежно від того, яка процентна ставка застосовувалася за користування кредитом до укладення цієї додаткової угоди, з дати укладення цієї додаткової угоди нарахування процентів за користування сумо кредиту здійснюється на залишок суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі додаткових грошових коштів у кредит за цією додатковою угодою до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною стандартною процентною ставкою: 1 % за кожен день користування сумою кредиту, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди: 0,75 % за кожен день користування сумою кредиту, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня цієї додаткової угоди і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту .
Сторони домовились продовжити строк кредитування на 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за Договором становить: 459 днів ( п.2.11. додаткової угоди)
Тобто, з наведеного вбачається, що додатковою угодою сторонами визначено подальший порядок нарахування процентів за користування отриманими відповідачем кредитними коштами та порядок нарахування таких після укладення вказаної додаткової угоди, а також безпосередньо строк кредитуванням, який згідно п. 2.11 додаткової угоди становить 459 днів.
Додатковою угодою №2 від 29 січня 2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1454-0340 від 30 вересня 2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2000,00 грн. та продовження строку кредитування на 486 днів з дати укладення договору.
Додатковою угодою №3 від 16 квітня 2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1454-0340 від 30 вересня 2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4000,00 грн. та продовження строку кредитування на 563 дні з дати укладення договору.
Додатковою угодою №4 від 25 квітня 2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1454-0340 від 30 вересня 2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4000,00 грн. та продовження строку кредитування на 572 дні з дати укладення договору.
В укладеній Додатковій угоді №4 з наданням додаткових грошових коштів у кредит зазначено про зміну умов кредитування за Договором. У зв`язку із зазначеним після укладення цієї Додаткової угоди та отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит сума кредиту становить: 20000.00грн., кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди становить 365 календарних днів.
Після укладення Додаткової угоди №4 та надання додаткових грошових коштів у кредит: - орієнтовні загальні витрати за споживчим кредитом за час з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування в тому числі з урахуванням несплачених процентів та несплаченої комісії становлять: 65051.22 грн.
З урахуванням зазначеного: - денна процентна ставка на дату укладення Додаткової угоди №4 становить: 0.891 процентів.
Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту видача коштів ОСОБА_1 відбулася: 30 вересня 2024 року у сумі 20 000 грн., 02 січня 2025 року у сумі 2 000 грн., 29 січня 2025 року у сумі 2 000 грн., 16 квітня 2025 року у сумі 4 000 грн., 25 квітня 2025 року у сумі 4 000 грн.
Факт отримання коштів, відповідачкою не оспорювався.
Відповідно, з наведеного в своїй сукупності вбачається, що сторонами обумовлено розмір кредиту, строк кредитування а також порядок нарахування процентів за користування кредитом з урахуванням укладення додаткових угод. При цьому, матеріалами справи також підтверджено й факт надання кредиту ОСОБА_1 у визначеному умовами договору розмірі, шляхом перерахування на банківський рахунок.
Наведені вище обставини відповідачем усупереч ст. 12, 81 ЦПК України не спростовані, у той час як докази, надані позивачем, слугують підтвердженням існування між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та кредиту ОСОБА_1 кредитних правовідносин.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
З огляду на наведене вище, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за нарахованими відсотками за кредитним договором у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Отже, відповідно до умов кредитного договору та додаткових угод кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб.
Сторонами було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо процентної ставки за користування кредитними коштами та строку кредитування і ОСОБА_1 погодилася з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором А8976.
Відповідно до розрахунку наданого позивачем загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 55 370 грн., а саме: - прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн.; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 34 280 грн.- заборгованість по комісії - 600,00 грн.; - заборгованість по штрафам - 490,00 грн.
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відмови судом першої інстанції у стягненні з відповідача комісії у розмірі 600,00 грн., оскільки вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в цій частині у задоволені позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно п. 4.11 договору про споживчий кредит комісія за надання кредиту: 600 грн., яка нараховується за ставкою 15.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Натомість, положеннями ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.
Відповідно, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За наведених обставин справи в своїй сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог позивача про стягнення комісії у розмірі 600,00 грн.
Таким чином, з огляду на викладені обставини справи, зважаючи на обумовлення сторонами в кредитному договорі орієнтовну загальну вартість кредиту у випадку невиконання клієнтом своїх обов`язків щодо повернення кредитних коштів у визначений договором строк, відсутність відомостей щодо належного виконання відповідачем своїх зобов`язань, розмір заборгованості, що підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача становить 54 280 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Оскільки, апеляційним судом встановлена невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Щодо стягнення судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, за подання до суду першої інстанції позовної заяви, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 9314 від 04 грудня 2025 року.
За подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 3663,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 38150 від 12 травня 2026 року.
З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду частковому скасуванню, з задоволенням заявлених позивачем позовних вимог, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях в розмірі 6086,00 грн.
З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити частково.
Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2026 року в частині стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 20 000 грн. та стягнення судового збору в сумі 1211,20 грн. - скасувати.
Ухвалити постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598 загальну суму простроченої заборгованості за процентами за Кредитним договором № 1454-0340 від 30.09.2024 року в розмірі 34 280 (тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят) гривень.
В решті, рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2026 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598 судовий збір за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6086 (шість тисяч вісімдесят шість) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 30 вересня 2026 року.
Головуючий О.С. Комлева
Судді М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда