ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 601/1039/26 Головуючий у 1-й інстанції Клим Т.П.
Провадження № 22-ц/817/990/26 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, цивільну справу №597/122/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року, ухваленого суддею Клим Т.П., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
у квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" звернулося у суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.01.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №966618075, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 11100 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Перший транш за договором становить 3100,00 грн. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" свої зобов`язання надати грошові кошти виконало в повному обсязі, перерахувавши грошові кошти в сумі 6200 грн на банківську карту № НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Натомість, відповідач не виконував умови Договору належним чином, не сплачував платежі, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість.
28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався укладенням додаткових угод, на підставі якого ТОВ "Таліон Плюс" набуло право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" і ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 05/0820-01, на підставі якого ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 11.07.2025 між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" і ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, на підставі якого ТОВ "ФК "ЕЙС" набуто право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором на загальну суму 11562,92 грн.
Таким чином, оскільки відповідач має непогашену заборгованість, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за Кредитним договором №966618075 від 17.01.2022 у розмірі 11562,92 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором № 966618075 від 17.01.2022 в розмірі 11562 грн. 92 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" сплачений судовий збір в розмірі 2662 грн 40 коп. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі у зв`язку зі спливом позовної давності.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявниця зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Посилається на те, що суд помилково не застосував наслідків спливу позовної давності. Судом першої інстанції встановлено та відображено в тексті судового рішення, що 17.01.2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (правонаступником якого є Позивач) та відповідачем було укладено кредитний договір № 966618075. Строк повернення кредиту за договором становив 30 днів, тобто право вимоги та строк виконання зобов`язання настав 16 лютого 2022 року.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно зі статтею 262 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Таким чином, перебіг позовної давності щодо стягнення заборгованості за вказаним договором розпочався 17.02.2022 та повністю сплив 16 лютого 2025 року.
Позивач звернувся до суду з даним позовом лише у 2026 році, тобто зі значним пропуском строку позовної давності.
Відповідачем до винесення рішення суду першої інстанції було вчасно направлено відзив на позовну заяву, в якому чітко й однозначно заявлялось клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності. Факт отримання відзиву судом першої інстанції підтверджується текстом самого оскаржуваного рішення. Проте, суд першої інстанції взагалі не надав жодної правової оцінки факту спливу позовної давності, проігнорував належним чином заявлене клопотання відповідача та безпідставно задовольнив позовні вимоги, строк примусового стягнення за якими повністю минув ще у лютому 2025 року.
Крім того, вказує, що суд безпідставно стягнув з відповідача 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Заявниця вважає цю суму абсолютно неспівмірною із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом позивача робіт та ціною позову. Справа розглядалася у спрощеному провадженні без виклику сторін, за типовою позовною заявою, що є конвеєрною роботою фінансової установи, а тому стягнення такої суми порушує принципи розумності та співмірності витрат
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» - Сахарова О.І. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відзиві вказує, що відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Строк позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, відповідно до ст. 261 ЦК України. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Проте, позовна давність сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану.
Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України.
Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, то вказують що до позовної заяви долучено договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.
Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 17.01.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та Позичальником ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії № 966618075 (далі - Договір) у формі електронного документу з використанням електронного підпису, згідно з умовами за умовами якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 11100 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Перший транш за договором становить 3100,00 грн.
Договір був вчинений в електронній формі, що відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» відповідає вимогам закону.
Згідно заявки на отримання грошових коштів в кредит від 13.02.2022, номер карти 4441-11ХХ-ХХХХ-7696 був указаний відповідачем як рахунок для отримання кредитних коштів.
З довідки Банка-емітента АТ "Універсал банк" від 04.05.2026 та виписки за договором слідує, що в період з 17.01.2022 по 28.01.2022 на карту НОМЕР_2 , яку емітовано на ім`я ОСОБА_1 , зараховано 6200 грн.
Згідно виписки з особового рахунка наданої ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" за кредитним договором №966618075 від 17.01.2022, станом на 26.12.2025 заборгованість за указаним договором не погашена складає 11562,92 грн, з яких 6200 грн прострочене тіло; 5362,92 грн. прострочені відсотки.
28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався укладенням додаткових угод, на підставі якого ТОВ "Таліон Плюс" набуло право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" і ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 05/0820-01, на підставі якого ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 11.07.2025 між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" і ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, на підставі якого ТОВ "ФК "ЕЙС" набуто право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором на загальну суму 11562,92 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, чим порушив права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з неї в користь позивача заборгованості за кредитним договором № 966618075 від 17.01.2022 у розмірі 11562,92 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 6200 грн; заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 5362,92 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Матеріалами справи підтверджено, що кредитний договір із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідачки, в тому числі податкового номера, місця проживання, мобільного номеру телефону, електронної пошти, підписані електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора MNV57SA3, який направлено відповідачці 17.01.2022 на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , вказаний нею в заявці на отримання отримання кредиту, що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі договір кредитної лінії №966618075 з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання перед відповідачкою за договором кредитної лінії виконало та надало їй кредит в сумі 6200 грн, що підтверджується платіжними дорученнями ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №ebae8cda-386e-4d31-9e9a-9525357741b7 від 17.01.2022 та № 1bebe042-ae6b-43ea-84ec-75e21621515f від 23.01.2022 (а.с.69, 69 зворот) та інформаційною довідкою АТ «Універсал Банк» від 24.04.2026, з якої встановлено, що 17.01.2022 та 23.01.2022 на картку № НОМЕР_2 яка належить ОСОБА_1 , було зараховано переказ у загальній сумі 6200 гривень (а.с.85).
З виписки з особового рахунка, наданої ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" за кредитним договором № 966618075 від 17.01.2022, вбачається, що станом на 26.12.2025 заборгованість за указаним договором не погашена складає 11562,92 грн, з яких 6200 грн прострочене тіло; 5362,92 грн прострочені відсотки.
Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності, з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 6200,00 грн, з встановленим строком користування з 17.01.2022 по 15.02.2022.
Отже, кінцевим строком виконання грошових зобов`язань позичальника є 15.02.2022.
З позовною заявою ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" звернулося до суду першої інстанції 16 квітня 2026 року.
Відповідачка у відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позову, у зв`язку із спливом позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX внесені зміни до Цивільного кодексу України, зокрема, до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення", яким визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
З урахуванням вказаного Закону України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, зупинені на строк його дії.
Закон України № 4434-ІХ від 14.05.2025 року «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності, набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04.09.2025 року.
Таким чином, з урахуванням продовження строку позовної давності на період дії карантину (з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року), його подальшого зупинення на час воєнного стану та відновлення перебігу лише з 04 вересня 2025 року, передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності на момент звернення до суду 16.04.2026 не сплив та складає 7 місяців, 13 днів (з 04.09.2025 до 16.04.2026), а тому позов пред`явлено позивачем у межах цього строку. Отже, строк позовної давності позивачем не пропущений.
Що стосується посилання заявниці в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції неправомірно було стягнуто із неї на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн, оскільки стягнута сума абсолютно є неспівмірною із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом позивача робіт та ціною позову. Окрім цього, дана справа розглядалася у спрощеному провадженні без виклику сторін, за типовою позовною заявою, що є конвеєрною роботою фінансової установи, колегія суддів виходить з такого.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).
ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).
Як видно з матеріалів справи, що понесені витрати на правову допомогу підтверджуються наявним договором про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, додатковою угодою № 25770895347 до договору, актом прийому-передачі наданих послуг від 01.09.2025.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ступінь складності справи та надані представником відповідача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, час та зусилля, витрачені на надання правової допомоги поза судовим засіданням, беручи до уваги принцип співмірності, відсутність заяви про зменшення судових витрат, тому визначений розмір витрат на правову допомогу в сумі 7000 грн є фактичним та обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
О.З. Костів