ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
29 вересня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/7207/25
Головуючий у першій інстанції - Гагаріна Т. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1486/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді - Шарапової О.Л.,
суддів - Онищенко О.І., Скрипки А.А.
у участю секретаря: Хілик М.О.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Костриця Світлана Вікторівна.
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 .
Оскаржується рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2026 року, суддя Гагаріна Т.О., рішення ухвалено у місті Ніжин,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати недійсним договір дарування від 28.11.2024 № 3281 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,4 кв.м, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Кострицею Світланою Вікторівною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на трьох кімнатну квартиру, яка знаходиться адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74.4 кв. м, що зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2024 за реєстраційним номером 57770607, витребувавши вищевказану квартиру з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 ;
визнати недійсним договір дарування від 28.11.2024 № 3284 житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 68,00 кв. м, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Кострицею Світланою Вікторівною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , на вказаний житловий будинок з надвірними спорудами, що зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2024 за реєстраційним номером 57772019, витребувавши вищевказаний житловий будинок з надвірними спорудами з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .
Стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.08.2024 о 07 год 30 хв на автодорозі МО2 Київ-Глухів-Бачівськ, сталася дорожньо-транспортна пригода. Водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «PEUGEOT PARTNER», державний номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи з другорядної дороги від с. Мала Кошелівка при виїзді на нерегульоване перехрестя з автодорогою МО2, не надав переваги в русі автомобілю «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками Водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху, та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31.10.2024 ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Постанова набрала законної сили.
Відповідно до висновку № 187 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 19.10.2024, виконаного оцінювачем ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , необхідного для усунення пошкоджень отриманих внаслідок ДТП 31.08.2024, становить 1 768 956,02 грн; вартість відновлювального ремонту становить 736 672,46 грн; ринкова вартість транспортного засобу без урахування пошкоджень становить 951 790, 95 грн, ринкова вартість автомобіля з урахуванням ушкоджень становить 215 118,49 грн; різниця між ринковою вартістю автомобіля без урахування ушкоджень, отриманих у ДТП 31.08.2024, та його ринковою вартістю з урахуванням пошкоджень станом на 31.08.2024 становить 736 672,46 грн
18.09.2024 страхова компанія ПрАТ «Страхова Група «ТАС» сплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 156 800,00 грн (в межах ліміту відповідальності), за мінусом франшизи у розмірі 3 200,00 грн. Разом з тим, дійсна вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу.
Вартість автомобіля у неушкодженому стані на день ДТП та розмір матеріального збитку, є значно вищими, ніж були визначені та сплачені страховиком, та були визначені висновком спеціаліста за результатами проведення дослідження. Таким чином, залишились не відшкодовані матеріальні збитки в розмірі 579 872,46 грн. Також він поніс витрати на складання висновку експерта № 187 від 19.10.2024 у розмірі 5 750,00 грн.
Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у справі № 740/6838/24 від 23.07.2025 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 579 872,46 грн, витрати за проведення авто товарознавчого дослідження у розмірі 5 750,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Рішення набрало законної сили 25.08.2025. Виконавче провадження № 79236549 по справі відкрито 03.10.2025.
Зазначив, що відповідач ОСОБА_2 після заподіяння шкоди дорожньо-транспортною пригодою ОСОБА_1 та реєстрації позову про компенсацію заподіяних збитків, відчужив належне йому майно на підставі безвідплатного договору на користь сина ОСОБА_3 тому вважає, що договори дарування від 28.11.2024 №3281 та від 28.11.2024 №3284 є правочинами, що вчинені всупереч принципу добросовісності, оскільки були укладені з метою приховування цього майна від звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення заборгованості перед позивачем на виконання рішення суду та мають бути визнані судом недійсними.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимоги відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду першої інстанції є незаконними.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що при здійснені своїх прав особа, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушувати права інших осіб. Зазначає, що боржник, який відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати богу, діє недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу на позиції Верховного суду по аналогічним справам, який виходив з того, що правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин з третьою особою якому боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства. Тобто договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора».
Особа, яка подала апеляційну скаргу, вважає, що у справі наявні підстави для визнання оспорюваних договорів дарування квартири та будинку (нерухомого майна) недійсними, зважаючи на те, що дарувальник, який відчужує майно на підставі безоплатного договору на користь сина, маючи невиконані грошові зобов`язання перед кредитором, діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно кредитора, оскільки відчуження належного рухомого майна за спірними договорами дарування зменшує його платоспроможність та свідчить про спрямованість на недопущення звернення стягнення на майно боржника. У зв`язку з цим вважає, що оспорювані договори дарування квартири та житлового будинку із надвірними будівлями і спорудами є фраудаторними, тобто такими, що вчинені на шкоду кредитору.
Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що поведінка боржника не відповідає критеріям розумності, оскільки кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином і кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Вважає, що боржник, який відчужує майно (транспортні засоби) на підставі договорів дарування на користь свого сина, за наявності у нього грошового зобов`язання на значну суму, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами, оскільки, вчинив оспорювані договори дарування, які порушують майнові інтереси кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Відзиві на апеляційну скаргу не надійшов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 31.08.2024 о 07-30 год на автодорозі МО2 Київ-Глухів-Бачівськ, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «PEUGEOT PARTNER», державний номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи з другорядної дороги від с. Мала Кошелівка при виїзді на нерегульоване перехрестя з автодорогою МО2, не надав переваги в русі автомобілю «AUDI Q 7», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху, та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с. 15).
Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31.10.2024 ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 та ст.124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 12.11.2024 (а.с. 16).
21 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.07.2025 позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 579 872,46 грн, витрати за проведення авто товарознавчого дослідження у розмірі 5 750,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Рішення суду набрало законної сили 25.08.2025 (а.с. 19-21).
На виконання вказаного рішення суду 03.10.2025 постановою заступника начальника Ніжинського ВДВС Кільовою Ю.В. відкрито виконавче провадження № 79236549 за виконавчим листом по цивільній справі № 740/6838/24 (а.с. 24).
На підставі договору дарування від 28.11.2024, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кострицею С.В., зареєстрованого в реєстрі за №3281, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,4 кв.м. Відповідно до пункту 1 вищевказаного договору дарувальник безоплатно передав у власність обдаровуваного належне йому майно. У пункті 8 вказаного договору зазначено, що зазначена квартира в іпотеці, під забороною/арештом/. В податковій та іншій заставі не перебуває. Відсутність заборони відчуження або арешту майна, відсутність обтяження нерухомого майна іпотекою, відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно перевірено за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28.11.2024 (а.с. 74-75).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав встановлено, що на підставі договору дарування від 28.11.2024 № 3281, приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кострицею С.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 76).
На підставі договору дарування від 28.11.2024, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кострицею С.В., зареєстрованого в реєстрі за №3284, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 68,0 кв.м. Відповідно до пункту 1 вищевказаного договору дарувальник безоплатно передав у власність обдаровуваного належне йому майно. У пункті 7 вказаного договору зазначено, що зазначена квартира в іпотеці, під забороною/арештом/. В податковій та іншій заставі не перебуває. Відсутність заборони відчуження або арешту майна, відсутність обтяження нерухомого майна іпотекою, відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно перевірено за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28.11.2024 (а.с. 77-78).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі договору дарування від 28.11.2024 №3284, приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кострицею С.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 79).
Відповідно до листа Ніжинського відділу ДВС у Ніжинському районі Чернігівської області №22044 від 06.03.2026 про стан виконання судового рішення по ВП №79236549 вбачається, що з ОСОБА_2 утримано такі суми: 257,80 грн витрати виконавчого провадження, 4002,37 грн виконавчий збір, 40 023,44 грн утримана сума боргу. Станом на дату надання відповіді по ВП № 79236549 загальна сума залишку боргу складає 611 158,90 грн (а.с. 90).
Встановлено, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_2 та сторонами не оспорюється.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором. Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчать про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника. Аналогічний висновок також наведений у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 та від 14.07.2020 у справі № 754/2450/18.
Згідно ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину потрібно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце».
Отже, у справах про оспорювання договору за позовом особи, яка не є його стороною, спершу потрібно встановити, яким чином договір порушує (зачіпає) її права та законні інтереси.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частинами другою та третьою ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
В силу ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час укладення спірних договорів - 28.11.2024, не існувало жодного судового рішення, за якими з відповідача ОСОБА_2 стягувалися будь-які суми, не доведено, що ОСОБА_2 , уклавши договори дарування зі своїм сином ОСОБА_3 діяв недобросовісно та з метою уникнення відшкодування шкоди ОСОБА_1 . У матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності заборони/обтяження на вказане нерухоме майно на момент вчинення правочинів. Кім того, на момент вчинення правочинів, у відповідача ОСОБА_2 були відсутні зобов`язання щодо погашення заборгованості, позивач протягом розгляду його позову про матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не ставив питання про заборону його відчуження.
Проте з таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно.
Як вбачається з копії заочного рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яким встановлено, що 21.11.2024 адвокат Сагаль С.В. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом про стягнення з ОСОБА_2 шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 575 872,46 грн, витрат на проведення авто товарознавчого дослідження в розмірі 5 750 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги (а.с. 19-21).
З спірних правочинів вбачається, що 28 листопада 2024 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будиок за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договорами дарування які посвідчені приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кострицею С.В. та зареєстровані в Державного реєстру речових прав.
Отже, встановлено, що оспорювані договори дарування були укладені 28 листопада 2024 року, тобто після звернення 21 листопада 2024 року адвоката Сагаля С.В. до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення слід скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог про визнання правочинів недійсними та скас ування державної реєстрації правочинів.
Позовні вимоги про витребування квартири та житлового будинку задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги заявляються власником майна
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідачів на користь позивача слід частково стягнути судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції з кожного по 888 грн. 22 коп. (а.с. 38, 117).
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з приписами ст. 137 ЦПК України розмір гонорару адвоката визначається договором про надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду позову судом першої інстанції ОСОБА_1 надав: копію Договору про надання юридичних послуг від 08.12.2025, копію ордера на надання правничої допомоги, копію електронного платежу про сплату ОСОБА_1 за надані юридичні послуги 12 500, грн, розрахунок понесених позивачем судових витрат на оплату юридичних послуг, копію платіжної інструкції № 7Т76-2СХ0-8УСМ-8СА7 від 18.05.2026 у розмірі 5 000,00 грн (а.с. 29, 31-36, 115 зворот, 116 зворот).
З урахуванням часткового задоволення позову, апеляційний суд вважає, що з відповідачів на користь позивача слід стягнути у відшкодування витрат на правову допомогу в суді першої інстанції по 4165 грн. з кожного.
Керуючись ст. 141, 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2026 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та про скасування рішень про державну реєстрації, задовольнити частково.
Визнати недійсним договір дарування від 28.11.2024 № 3281 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,4 кв.м, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Кострицею Світланою Вікторівною; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на трьох кімнатну квартиру, яка знаходиться адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74.4 кв. м, що зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2024 за реєстраційним номером 57770607.
Визнати недійсним договір дарування від 28.11.2024 № 3284 житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 68,00 кв. м, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Кострицею Світланою Вікторівною; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 68,00 кв. м, що зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2024 за реєстраційним номером 57772019.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кожного на користь ОСОБА_1 у відшкодування сплаченого судового збору по 888 грн. 22 коп., у відшкодування витрат на правову допомогу по 4165 грн.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ).
ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 30 вересня 2026 року.
Головуюча: Судді: