ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
29 вересня 2026 року м. Дніпро справа № 160/12910/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач),
суддів: Чабаненко С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року в адміністративній справі №160/12910/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
-визнання протиправними та скасувати рішення №047250028642 від 07.04.2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ;
-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати періоди з 06.06.1990 по 05.02.1996 рр. по довідці №56 від 16.03.2026 року, а також періоди з 15.02.1999 по 01.03.2000 рр. (отримання допомоги по безробіттю) до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та призначити пенсію за віком з моменту звернення із заявою - 31.03.2026 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії Пенсійного органу порушують право позивача на достатній рівень пенсійного забезпечення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнання протиправним та скасовано рішення №047250028642 від 07.04.2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди з 06.06.1990 року по 05.02.1996 року згідно довідки №56 від 16.03.2026 року, а також періоди з 15.02.1999 року по 01.03.2000 року (отримання допомоги по безробіттю) до загального страхового стажу ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2026 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні, та зарахованих періодів роботи до страхового стажу ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до страхового стажу не зараховано: - період роботи в колгоспі з 06.06.90 по 05.02.1996 по довідці №56 від 16.03.2026, оскільки за період 1990-1994 ПІБ заявниці в первинних документах зазначено скорочено ОСОБА_2 та за період 1995-1996 - ОСОБА_2 , що не відповідає даним паспорту; - період отримання допомоги по безробіттю з 15.02.1999 по 01.03.1993, оскільки дата наказу на відкладення допомоги не відповідає даті закінчення. Отже, Позивачу було відмовлено в призначені пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV через відсутність необхідного страхового стажу (33 роки). Отже, органи Пенсійного фонду наділені виключними повноваженнями щодо призначення, перерахунку та виплати пенсій. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України інші органи державної влади, в тому числі судові, не можуть перебирати на себе повноваження та здійснювати функції державних органів. Верховний Суд України у ряді судових рішень неодноразово вказував на те, що суди не вправі підміняти собою органи державної влади з питань їх компетенції
17 серпня 2026 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначено про те, що територіальним органом ПФУ при перевірці наданих Позивачем документів для призначення пенсії за віком, не належним чином було проведено їх аналіз, як результат - Позивачу протиправно не враховано до страхового стажу певні періоди по безробіттю.
Зазначає, що зі сторони позивача було надано весь перелік доказів, які б вказували на той факт, що вона дійсно в період з 06.06.1990 по 05.02.1996 рр. працювала в колгоспі, що підтверджувалося наданою Архівною довідкою №56 від 16.03.2026 року. Відповідно до відомостей, наявних в трудовій книжці НОМЕР_2 позивача, вбачається: - 15.02.1999 року - призначено виплату по безробіттю на підставі ст. 29 п. 1б ЗУ «Про зайнятість населення» (запис за п. 11 в трудовій книжці, Розпорядження 7 від 19.02.1999 року); - 01.03.1999 року - відкладена виплата на підставі ст. 30 п. 2г ЗУ «Про зайнятість населення» (запис на стр. 10-11 в трудовій книжці, розпорядження 7 від 19.02.1999 року); - 27.03.1999 року - закінчено виплати у зв`язку із закінченням строку виплати (запис на стр. 10-11 в трудовій книжці, розпорядження 858 від 01.03.2000 року); - 01.03.2000 року - знята з обліку за заявою спеціаліста (запис на стр. 10-11 в трудовій книжці, Розпорядження 858 від 01.03.2000 року). В свою чергу незрозумілим залишається той факт, з яких підстав у рішенні від 07.04.2026 року № 047250028642 про відмову у призначені пенсії спеціалістом було взято період 01.03.1993 року, так як у трудовій книжці відповідний період отримання/призупинення/відкладення допомоги у Позивача не зазначений.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
31.03.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (за місцем свого проживання) із заявою про призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058).
08.04.2026 року супровідним листом №0400-010224-8/62380 отримала рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.04.2026 року № 047250028642, відповідно до якого позивачу було відмовлено у призначені пенсії за віком на підставі статті 26 Закону №1058 в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (33 роки): «Страховий стаж заявника (ці) становить: 28 р. 10м. 7 дн.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- незарахований період роботи в колгоспі з 06.06.1990 року по 05.02.1996 року по довідці №56 від 16.03.2026, оскільки за період 1990-1994 ПІБ заявниці в первинних документах зазначено скорочено ОСОБА_2 та за період 1995-1996 ОСОБА_2 , що не відповідає даним паспорту (свідоцтву про шлюб);
- не зарахований період отримання допомоги по безробіттю з 15.02.1999 по 01.03.1993, оскільки дата наказу на відкладення допомоги не відповідає даті закінчення».
Отже, згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до страхового стажу незараховано:
- період роботи в колгоспі з 06.06.90 по 05.02.1996 по довідці №56 від 16.03.2026, оскільки за період 1990-1994 ПІБ заявниці в первинних документах зазначено скорочено ОСОБА_2 та за період 1995-1996 - ОСОБА_2 , що не відповідає даним паспорту (свідоцтву про шлюб);
- період отримання допомоги по безробіттю з 15.02.1999 по 01.03.1993, оскільки дата наказу на відкладення допомоги не відповідає даті закінчення.
Отже, Позивачу було відмовлено в призначені пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV через відсутність необхідного страхового стажу (33 роки).
Позивач не погоджується із вказаним рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком та вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цією позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
За приписами частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (Інструкція №162).
Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні -у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Записи виконуються арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується: « 1984.05.01», у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 року: « 05.01.84».
Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Відповідно до п. 2.11 та 2.12 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року №58 затверджена нова Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
До трудової книжки вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2. Інструкції №58).
За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 05 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.
Згідно матеріалів справи, 26 липня 1984 року Позивачу було оформлено трудову книжку серії НОМЕР_2 відповідальною особою Південнотрубного заводу.
24 жовтня 1984 року Позивач та ОСОБА_3 уклали між собою шлюб, про що було зроблено запис № 1158 та видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 . Дошлюбне прізвище ОСОБА_4 було змінено на « ОСОБА_5 ».
У зв`язку зі зміною прізвища Позивача, посадовою особою роботодавця у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , яка належить Позивачу, було внесено зміни відповідно до яких прізвище було зазначено « ОСОБА_6 ».
Таким чином, при внесенні змін про прізвище Позивача у трудову книжку серії НОМЕР_2 , відповідальною особою було допущено помилку у правильності зазначення прізвища, замість правильного прізвища « ОСОБА_5 » було невірно зазначено « ОСОБА_6 ».
Внаслідок такої помилки, в Позивача виникла певна невідповідність між документами, що в подальшому, як виявилося, слугувала відмовою у зарахуванні страхового стажу у період зареєстрованого шлюбу та зміни дошлюбного прізвища на « ОСОБА_5 ».
26 травня 2007 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , 31 серпня 1962 року уклали між собою шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, про що було зроблено відповідний актовий запис № 276 та видано свідоцтво про шлюб.
Таким чином прізвище « ОСОБА_5 » було змінено на « ОСОБА_8 ». У серпні 2025 року Заявник звернулась до архівного відділу Нікопольської міської ради для отримання архівних довідок.
12 серпня 2025 року працівниками архівного відділу Нікопольської міської ради було видано довідку № 1381, в якій зазначено, що за документами архівного фонду № 249 «ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ПІВДЕННОТРУБНИЙ ЗАВОД» надано витяг з наказів та особової картки щодо роботи ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
1) 26 липня 1984 року прийнята на роботу до «цеху - 2» (так у документах) токарем 4-го розряду (наказ № Е-689 від 26 липня 1984 року).
2) 21 червня 1986 року звільнена за ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням (наказ № Е-532 від 23 червня 1986 року).
Примітка: «… В особовій картці звільнених працівників зазначено прізвище « ОСОБА_5 », у наказі директора з кадрових питань (особового складу) про звільнення зазначено прізвище « ОСОБА_6 ».
12 серпня 2025 року працівниками архівного відділу Нікопольської міської ради було видано довідку № 1382, в якій зазначено, що за документами архівного фонду № 481 «Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський прядильно - нитковий комбінат» надаємо витяг з наказів та особової картки щодо роботи ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
1) 01 липня 1986 року прийнята до крутильного цеху ученицею мотальниці (наказ №293/1225 від 01 липня 1986 року);
2) 01 жовтня 1986 року переведена у крутильному цеху мотальницею третього розряду (наказ №592 без дати) - запис в особовій картці;
3) 01 лютого 1988 року переведена у крутильному цеху оператором мотальних машин четвертого розряду (наказ № 688 без дати) - запис в особовій картці;
4) 11 травня 1990 року звільнена за ст. 38 п. 1 КЗпП України за власним бажанням (наказ № 191 від 11 травня 1990 року).
Примітка: В особовій картці звільнених працівників зазначено прізвище « ОСОБА_5 », у наказі директора з кадрових питань (особового складу» про прийом на роботу та про звільнення зазначено прізвище « ОСОБА_6 ». Вище зазначена інформація про періоди роботи зазначених у архівних довідках наданих працівниками архівного відділу Нікопольської міської ради відповідають зазначеній інформації у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , яка належить позивачу.
Також, встановлено, що позивач зверталась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення факту належності документа, а саме того факту, що трудова книжка серії НОМЕР_2 від 26.07.1984 року належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час розгляду справи №182/6062/25 за поданою заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд прийшов до висновку, що Позивачем доведено, що трудова книжка від 26.07.1984 року належать саме заявнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19.01.2026 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області було винесенорішення по справі №182/6062/25, яким заяву ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Рішення Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 19.01.2026 року по справі №182/6062/25 оскаржено не було та набрало законної сили.
Згідно спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до страхового стажу незараховано:
- період роботи в колгоспі з 06.06.90 по 05.02.1996 по довідці №56 від 16.03.2026, оскільки за період 1990-1994 ПІБ заявниці в первинних документах зазначено скорочено ОСОБА_2 та за період 1995-1996 - ОСОБА_2 , що не відповідає даним паспорту (свідоцтву про шлюб);
- період отримання допомоги по безробіттю з 15.02.1999 по 01.03.1993, оскільки дата наказу на відкладення допомоги не відповідає даті закінчення.
Щодо не зарахування періодів роботи Позивача в колгоспі з 06.06.1990 року по 05.02.1996 року, відповідно до даних довідки №56 від 16.03.2026 року.
Після набрання рішенням Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 19.01.2026 року по справі №182/6062/25 законної сили, позивач звернулася до територіального органу ПФУ (за місцем свого проживання) для призначення їй пенсії.
Разом із пактом документів, які необхідні для призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 надала до територіального органу ПФУ оригінал рішення Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 19.01.2026 року по справі №182/6062/25.
Додатково, Позивач, разом із раніше отриманими архівними довідками №1381 від 12.08.2025 року та №1382 від 12.08.2025 року, в яких також було зазначено інформацію про наявність в особовій картці даних про її прізвище ОСОБА_6 « ОСОБА_5 », надала до пенсійного фонду ОСОБА_10 довідку від 16.03.2026 року №56 , якою підтверджувалося факт роботи Позивача у колгоспі ім. «Шевченка» Нікопольського району в період з 1990 по 1997 рр.
Встановлено, що у трудовій книжці НОМЕР_2 Позивача наявні відповідні записи:- 06.06.1990 року - Прийнята в члени колгоспу ім.«Шевченка» Нікопольського району Дніпропетровської області в якості няні в дитячий садок (запис за п. 8 в трудовій книжці);- 20.09.1997 року - Переведена на МТСР №1 телятницею (запис за п. 9 в трудовій книжці).
Таким чином, в трудовій книжці НОМЕР_2 Позивача зазначено періоди роботи та підстави, відповідно до яких ОСОБА_1 в період з 06.06.1990 по 05.02.1996 рр. працювала в колгоспі, що підтверджувалося наданою Архівною довідкою №56 від 16.03.2026 року.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка та архівна довідка позивача містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності позивача.
Апеляційний суд зазначає, що на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є уповноважений орган.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Поряд із цим суд зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення її трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах або обрахунку страхового стажу.
Висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17.
При цьому, суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи стосовно якої її оформлено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе не вчинення такого запису або його неналежне оформлення не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому постановах від 02 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 26 червня 2019 року у справі №423/3762/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №683/737/17, від 09 серпня 2019 року у справі №654/890/17, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Разом з тим, наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №127/9055/17.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22 та інших.
Окрім того, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.
В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно не зарахували період роботи з 11.05.1989 року по 01.07.1992 року, а тому такий період підлягає обов`язковому зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо зарахування періоду отримання матеріальної допомоги до страхового стажу з 15.02.1999 по 01.03.1993, суд зазначає наступне.
Статтею 25 Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ (чинного на час призначення та отримання матеріальної допомоги) встановлено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій; б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю; г) подання додаткової матеріальної допомоги безробітному громадянину і членам його сім`ї з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про зайнятість населення» допомога по безробіттю виплачується громадянам, які шукають роботу, крім осіб, які реєструються на підставі статті 26 цього Закону. Право на допомогу по безробіттю мають незайняті (непрацюючі) громадяни, визнані у встановленому порядку безробітними.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Згідно частини 3 статті 31 Закону України "Про зайнятість населення" кожному з членів сім`ї, які перебувають на утриманні безробітного, а також громадянам, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, подається одноразова матеріальна допомога у розмірі 50 процентів установленої законодавством мінімальної заробітної плати.
Згідно пункту «а» частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
У відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 24 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Відповідно до відомостей, наявних в трудовій книжці НОМЕР_2 Позивача, вбачається:- 15.02.1999 року - призначено виплату по безробіттю на підставі ст. 29 п. 1б ЗУ «Про зайнятість від 19.02.1999 року);- 01.03.1999 року - відкладена виплата на підставі ст. 30 п. 2г ЗУ «Про зайнятість населення» (запис на стр. 10-11 в трудовій книжці, розпорядження 7 від 19.02.1999 року);- 27.03.1999 року - закінчено виплати у зв`язку із закінченням строку виплати (запис на стр. 10-11 в трудовій книжці, розпорядження 858 від 01.03.2000 року);- 01.03.2000 року - знята з обліку за заявою спеціаліста (запис на стр. 10-11 в трудовій книжці, Розпорядження 858 від 01.03.2000 року).
Позивач, як отримувач соціальних послуг в певний проміжок часу, не могла відповідати за вірність внесення даних посадовими особами центру зайнятостіь населення» (запис за п. 11 в трудовій книжці, Розпорядження 7 від 19.02.1999 року);- 01.03.1999 року - відкладена виплата на підставі ст. 30 п. 2г ЗУ «Про зайнятість населення» (запис на стр. 10-11 в трудовій книжці, розпорядження 7 від 19.02.1999 року);- 27.03.1999 року - закінчено виплати у зв`язку із закінченням строку виплати (запис на стр. 10-11 в трудовій книжці, розпорядження 858 від 01.03.2000 року);- 01.03.2000 року - знята з обліку за заявою спеціаліста (запис на стр. 10-11 в трудовій книжці, Розпорядження 858 від 01.03.2000 року).
При цьому, відповідачами не було надано оцінку та не зазначено в оскаржуваних рішеннях причини неврахування до страхового стажу періоду отримання матеріальної допомоги.
Оскільки відповідно до вимог пункту «а» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується період одержання допомоги по безробіттю, відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача період отримання позивачем допомоги по безробіттю матеріальної допомоги.
Згідно з підпунктом «з» пункту 1 статті 30 Закону України «Про зайнятість населення» виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.
Приписами пункту «ж» частини 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.
Так, пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-III), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).
Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.
Період, протягом якого застрахована особа була звільнена відповідно до цього Закону від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.
До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.
Зі змісту наведених норм, зокрема пункту «ж» частини 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-XII (чинного на час отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю), слідує, що на момент отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю правові норми передбачали зарахування періоду отримання такої допомоги до загального трудового стажу, а тому, неврахування до страхового стажу з 25.02.1999 року по 23.08.1999 року є протиправним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
У зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачами відомостей про роботу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не було забезпечено розгляду наданих позивачем заяв в частині зарахування до страхового стажу періодів роботи, шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, що стало підставою для передчасного прийняття рішень про відмову у перерахунку пенсії за віком, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року в адміністративній справі №160/12910/26 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року в адміністративній справі №160/12910/26 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя В.А. Шальєва