ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
30 вересня 2026 року м. Дніпро справа № 280/1637/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року (суддя Максименко Л.Я., повне судове рішення складено 28 травня 2026 року) в справі № 280/1637/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ) про:
визнання протиправним та скасування рішення від 16 січня 2026 року про відмову в оформленні та виплаті їй допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 за заявою від 15 січня 2026 року № 578 (п/с № 923130115853);
зобов`язання розрахувати, призначити та виплатити їй допомогу на поховання померлої пенсіонерки ОСОБА_2 .
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.01.2026 про відмову в оформленні та виплаті допомоги на поховання ОСОБА_1 за померлу ОСОБА_2 за заявою від 15.01.2026 № 578 (п/с № 923130115853).
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2026 №578 про виплату допомоги на поховання ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області розрахувати, призначити та виплатити їй допомогу на поховання померлої пенсіонерки ОСОБА_2 , з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.
Позивач звертає увагу, що відповідач не зазначав про відсутність будь-яких необхідних документів, не повідомляв про необхідність подання додаткових документів та не ставив під сумнів право заявника на отримання допомоги на поховання, тобто на момент прийняття спірного рішення відповідач вважав подані документи достатніми для вирішення питання по суті та фактично, реалізував свої повноваження щодо перевірки права заявника на отримання допомоги
За позицією Верховного Суду правомірність рішення суб`єкта владних повноважень повинна оцінюватися виключно з підстав, зазначених у самому рішенні, однак суд першої інстанції фактично надав відповідачу можливість повторно розглядати заяву та шукати нові підстави для відмови, які не були зазначені у спірному рішенні.
З огляду на відсутність законних підстав для відмови у виплаті допомоги на поховання належним та ефективним способом захисту є саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити їй допомогу на поховання ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно інформації, яка міститься у електронній пенсійній справі померлої ОСОБА_2 , фактичне місце проживання с. Червоноселівка, є тимчасово окупованою територією. Суд першої інстанції не врахував, що виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023 відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону №1058 у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців поспіль.
Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за життя отримувачка пенсійних виплат ОСОБА_2 до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі із повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації не звертався.
Пенсійна справа знята з обліку з 01.01.2024, у зв`язку зі смертю пенсіонерки ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від 14.01.2026 серія НОМЕР_1 , місце смерті - село Червоноселівка, Пологівський район, Запорізької області).
Суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що позивачем не надавались докази (квитанції, товарні чеки, накладні, тощо), що нею понесено витрати на поховання. З наданих позивачем документів вбачається, що смерть особи настала на тимчасово окупованій території України. При цьому позивач як отримувач допомоги на поховання перебувала та перебуває на підконтрольній території України, що об`єктивно унеможливлювало здійснення нею поховання померлої (свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від 14.01.2026 серія НОМЕР_1 , місце смерті - село Червоноселівка, Пологівський район, Запорізької області). Фактичні дії щодо поховання померлого позивачкою не здійснювалися, що підтверджується відсутністю документів, які б свідчили про організацію та проведення поховання саме ОСОБА_1 .
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд доходить висновку, що апеляційні скарги не можуть бути задоволені з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 14.01.2016, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті - Запорізька область, Пологівський район, с.Червоноселівка.
ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою, в якій просила виплатити допомогу на поховання її померлої матері ОСОБА_2 .
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 № 578 від 15.01.2026 наданих документів Головним управлінням в Запорізькій області 16.01.2026 було винесено рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання пенсіонерки ОСОБА_2 , відповідно до вимог статті 53 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог пункту 14-4 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Врахувавши, що за життя мати позивачки перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію, призначену відповідно до Закону № 1058-IV, суд першої інстанції вважав, що факт призупинення виплати пенсії жодним чином не позбавляє громадянина України статусу пенсіонера. Навіть призупинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 не позбавляло її статусу пенсіонерки, що передбачав наявність у неї всіх гарантій, передбачених статтею 46 Конституції України та Законом № 1058-IV.
Оскільки виплата вказаної допомоги пов`язується лише з фактом поховання пенсіонера і право на неї має особа, яка здійснила таке поховання, а жодних застережень, обмежень, заборон про виплату такої допомоги особам, що здійснили поховання пенсіонера, якому по тим чи іншим підставам призупинено виплату пенсії, діюче законодавство не містить, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті допомоги на поховання ОСОБА_2 , діяв необґрунтовано, а тому рішення від 16.01.2026 № 578 (п/с № 923130115853) підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що виплата спірної допомоги пов`язується з фактом поховання пенсіонера і право на отримання допомоги має особа, яка здійснила таке поховання, а зобов`язання судом відповідача виплатити допомогу на поховання може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність інших підстав для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги, які передбачені законом.
Оскільки суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, адже у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача виплатити позивачеві допомогу на поховання, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки право на отримання допомоги на поховання має особа, яка здійснила таке поховання, а відповідачем вказані обставини не досліджувались, враховуючи принцип дискреції адміністративного органу, відсутні підстави для прийняття судом рішення про зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області виплатити допомогу на поховання ОСОБА_1 за померлу ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Нереалізація управлінської функції адміністративним органом у даному конкретному випадку не дозволяє суду перебрати на себе виконання повноваження публічної адміністрації.
Суд першої інстанції вважав за необхідне застосувати належний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про виплату допомоги на поховання від 15.01.2026 №578 та прийняти відповідне рішення.
Суд визнає наведені висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 .
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції 14 січня 2026 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце смерті - с. Червоноселівка, Пологівський район, Запорізька область.
ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про виплату допомогу на поховання померлого пенсіонера ОСОБА_2 .
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 16 січня 2026 року відмовлено у виплаті допомоги на поховання померлої ОСОБА_2 .
Підставою для відмови у виплаті допомоги на поховання стало те, що ОСОБА_2 на дату смерті не отримувала пенсію, оскільки виплата пенсії була призупинена з 01 травня 2023 року.
Пенсійна справа ОСОБА_2 знята з обліку з 01 січня 2024 року у зв`язку зі смертю пенсіонерки ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Спірним в цій справі є питання правомірності відмови у виплаті допомоги на поховання, а також питання способу поновлення порушеного права позивача.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 53 Закону № 1058-IV установлено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих визначає Закон України «Про поховання та похоронну службу» від 10 липня 2003 року №1102-IV (далі - Закон №1102-IV), який також регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.
Відповідно до статті 11 Закону №1102-IV поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.
Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України. Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.
За правилами статті 13 Закону №1102-IV виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, надається допомога на поховання. Розмір допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення відповідної виплати врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Згідно з пунктом 5.1 Порядку №22-1 особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 7), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.
Форма заяви встановлена Додатком №7 до Порядку №22-1.
Пунктом 5.2 Порядку №22-1 передбачено, що заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Як вказано вище, підставою для відмови у виплаті позивачу допомоги на поховання є те, що ОСОБА_2 на дату смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) фактично не отримувала пенсію, у зв`язку з призупиненням її виплати з 01 травня 2023 року.
Судом встановлено, що виплата пенсії ОСОБА_2 припинена у зв`язку з тим, що остання проживала та тимчасово окупованій території.
Відповідачем не спростовується аргумент суду першої інстанції про те, що хоча ОСОБА_2 на момент смерті фактично не виплачувалась нарахована пенсія, оскільки її місце проживання було на тимчасово окупованій території, однак пенсія їй мала нараховуватися.
Отже, при визначенні розміру допомоги на поховання відповідач мав визначити розмір допомоги у розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті, тобто пенсії, яка ОСОБА_2 нараховувалась.
Суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що правова природа допомоги на поховання є відмінною від пенсійної виплати, оскільки допомога на поховання, на відміну від пенсійної виплати, надається особам, які здійснили поховання пенсіонера, й для отримання такої допомоги померлий пенсіонер має на дату смерті перебувати на пенсійному обліку, при цьому фактичне отримання пенсії не має правових наслідків для можливості отримання допомоги на поховання.
Оскільки відповідачем не наведено інших підстав для відмови у виплаті позивачу допомоги на поховання, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача про відмову у виплаті позивачу допомоги на поховання.
Доводи апелянта - відповідача зводяться до неотримання померлим пенсіонером пенсії на час смерті як підстави для відмови у виплаті позивачу допомоги на поховання та спростовані наведеними вище висновками суду.
Стосовно обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Як вказано вище, суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути а також обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання відповідача оформити та виплатити позивачу допомогу на поховання померлої ОСОБА_2 .
Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відтак, суд може зобов`язати суб`єкт владних повноважень прийняти рішення на користь позивача у разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд зауважує, що виплата допомоги на поховання здійснюється особі, яка здійснила поховання пенсіонера.
Відтак, суд, встановивши протиправність рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання, може зобов`язати виплатити допомогу на поховання особі, яка має право на отримання такої допомоги, а саме особі, яка здійснила поховання померлого пенсіонера.
При цьому суд має перевірити, чи виконані всі умови для прийняття рішення на користь особи, в контексті спірних правовідносин - чи здійснювалось позивачем поховання.
З цього питання суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що оскільки право на отримання допомоги на поховання має особа, яка здійснила таке поховання, а відповідачем вказані обставини не досліджувались, враховуючи принцип дискреції адміністративного органу, відсутні підстави для прийняття судом рішення про зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області виплатити позивачу допомогу на поховання.
Аргумент позивача про те, що відповідач не зазначав у рішенні про відмову у призначенні допомоги на поховання такої підстави, як відсутність підтвердження, що вона здійснила поховання, а також неврахування судом першої інстанції, що рішення суб`єкта владних повноважень повинна оцінюватися виключно з підстав, зазначених у самому рішенні, суд відхиляє, адже суд першої інстанції здійснив правовий аналіз оскарженого рішення виключно в межах підстав для відмови у призначенні допомоги на поховання, зазначених у відповідному рішенні.
Разом з тим, протиправність рішення, встановлена судом першої інстанції, жодним чином не свідчить про наявність у суду першої інстанції підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачу допомогу на поховання, адже, як вказано вище, суд може зобов`язати суб`єкт владних повноважень прийняти рішення на користь позивача у разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, а у спірному випадку судом першої інстанції не встановлювалось, чи виконані усі умови, визначені законом, для прийняття рішення на корить позивача, позаяк відповідачем у рішенні не надавалась оцінка обставинам щодо особи, яка здійснила поховання.
Відтак, суд погоджує обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про виплату допомоги на поховання ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року в справі № 280/1637/26 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року в справі № 280/1637/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 30 вересня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко