П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/41590/25
Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.
Дата і місце ухвалення: 29.05.2026р., м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів : Тарновецького І.І.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування ОСОБА_1 періоду навчання на кафедрі військової підготовки при Одеській національній юридичній академії з 31.08.2000р. по 28.11.2003р. до загальної вислуги років;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок загальної вислуги років, враховуючи період навчання на кафедрі військової підготовки при Одеській національній юридичній академії з 31.08.2000р. по 28.11.2003р. до загальної вислуги років, та здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заборгованості з усіх видів грошового забезпечення, починаючи з 09.10.2024р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо неврахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) періоду навчання на кафедрі військової підготовки при Одеській національній юридичної академії з 31.08.2000р. по 28.11.2003р. до загальної вислуги років.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок загальної вислуги років, враховуючи період навчання на кафедрі військової підготовки при Одеській національній юридичній академії з 31.08.2000р. по 28.11.2003р. до загальної вислуги років, та здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заборгованості з усіх видів грошового забезпечення, починаючи з 09.10.2024 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення від 29.05.2026р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що на підтвердження навчання на кафедрі військової підготовки при Одеській національній юридичній академії з 31.08.2000р. по 28.11.2003р. позивач надав до суду архівну довідку, видану Національним університетом «Одеська юридична академія» за №1684-23 від 01.12.2025р. Проте, в порушення п.14 Розділу 1 Статуту внутрішньої служби, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. № 548-XIV, з незрозумілих підстав позивач отримав архівну довідку у Національному університеті «Одеська юридична академія» лише після виключення зі списків особового складу, що свідчить про його бездіяльність та пасивну поведінку. У зв`язку з цим, вислуга років ОСОБА_1 була визначена посадовими особами військової частини НОМЕР_1 на підставі наявних в особовій справі позивача документів.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що фактично суд поклав в основу своїх висновків документ, який був отриманий позивачем лише після виключення зі списків особового складу військової частини, та не з`ясував, чи могли посадові особи військової частини НОМЕР_1 врахувати відомості, які на момент здійснення обчислення вислуги років у їх розпорядженні відсутні.
ОСОБА_1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що положення пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. №548-XIV, на який посилається апелянт, регламентує порядок звернення військовослужбовця до своїх начальників із службових та особистих питань, однак жодним чином не встановлює обов`язку військовослужбовця самостійно збирати документи для правильного обчислення вислуги років чи нести негативні наслідки у разі їх відсутності в особовій справі. Визначення вислуги років є владною управлінською функцією відповідного органу військового управління, який зобов`язаний забезпечити правильність її обчислення відповідно до вимог законодавства. Апелянт помилково вдається до аналізу норм, що регулюють умови призначення пенсій за вислугу років та порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Закон №2262 XII, Постанова №637) у контексті права позивача на зарахування на пільгових умовах вислуги років для цілей встановлення йому надбавки за вислугу років.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.09.2024р. ОСОБА_1 , як військовослужбовець - лейтенант запасу, уклав з Міністерством оборони України в особі Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » перший контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.09.2025р. №273 старшого лейтенанта юстиції військової служби за контрактом ОСОБА_1 , колишнього помічника командира з правової роботи військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 19.09.2025р. №373, на посаду офіцера управління третього відділу подільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки одеської області, ВОС - АДРЕСА_1 , визнано таким, що з 25.09.2025р. вибув до нового місця служби.
Як зазначено у вказаному витягу, вислуга років у Збройних Силах станом на 25.09.2025р. становить: у календарному обчисленні - 00 років 11 місяців 16 днів; у пільговому обчисленні - 00 років 00 місяців 00 днів; у загальному обчисленні - 00 років 11 місяців 16 днів.
Згідно з архівною довідкою Національного університету «Одеська юридична академія» від 01.12.2025р. №1684-23 у відомчому архіві Національного університету «Одеська юридична академія» щодо випускника кафедри військової підготовки для навчання за програмою підготовки офіцерів запасу - ОСОБА_1 наявні наступні витяги з наказів: №758-19 від 31.08.2000 про зарахування ОСОБА_1 на кафедру військової підготовки для навчання за програмою підготовки офіцерів запасу. №654-19 від 30.06.2003 про проведення навчальних зборів студентів кафедри військової підготовки.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.1997р. №1350 на базі Юридичного інституту Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова, що ліквідується, утворено Одеську державну юридичну академію. Згідно Указу Президента України №601/2000 від 20.04.2000р. Одеську державну юридичну академію реорганізовано у Одеську національну юридичну академію.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №1564-р від 28.07.2010р. та згідно Указу Президента України №893/2010 від 02.09.2010р. Одеську національну юридичну академію реорганізовано у Національний університет «Одеська юридична академія».
06.07.2003р. прийняв військову присягу та наказом Міністерства оборони України від 28.11.2003р. №657 позивачу було присвоєно військове звання «молодший лейтенант», ВОС - 021000, запас І розряду, що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_5 , виданим 20.07.2004р. ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначаючи, що відповідачем протиправно не зараховано періоду навчання на кафедрі військової підготовки при Одеській національній юридичної академії з 31.08.2000р. по 28.11.2003р. до загальної вислуги років, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову виходячи з наступного.
За приписами статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
До видів військової служби, зокрема, відноситься військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти.
Згідно частини 1, 5 статті 11 цього Закону №2232-XII військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу проводиться у вищих військових навчальних закладах та у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти.
Громадянам України, які мають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу, присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу. У разі потреби вони за наказом Міністерства оборони України підлягають призову для проходження військової служби осіб офіцерського складу.
Згідно з пунктами 2 та 3 частини 1 статті 24 цього Закону №2232-XII, початком проходження військової служби вважається: день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних.
Пунктом 11 Порядку проведення військової підготовки студентів вищих навчальних закладів за програмою підготовки офіцерів запасу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2012р. №48, передбачалось, що між студентом, який зарахований для проходження військової підготовки, та ректором вищого навчального закладу, на базі військового навчального підрозділу якого проводиться військова підготовка, або керівником вищого військового навчального закладу протягом одного місяця з дня зарахування укладається контракт про військову підготовку студента.
Предметом такого контракту є освітня діяльність зазначених закладів щодо проведення військової підготовки студента за відповідною військово-обліковою спеціальністю.
Крім того, контрактом про військову підготовку студента визначаються права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, строк дії контракту та інші умови військової підготовки студента.
Оскільки позивач в установленому порядку був зарахований до військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що початком проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних Силах України має бути день зарахування його за денною формою навчання на кафедру військової підготовки при Одеській національній юридичної академії, тобто 31.08.2000 року. Період навчання позивача на кафедрі військової підготовки при Одеській національній юридичній академії з 31.08.2000р. по 28.11.2003р. підлягає зарахуванню до загальної вислуги років.
Що ж до посилань апелянта на те, що у військової частини були відсутні відомості про навчання ОСОБА_1 на військовій кафедрі, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
Наказом Міністерства оборони України від 28.11.2003р. №657 ОСОБА_1 було присвоєно військове звання «молодший лейтенант», ВОС - 021000, запас І розряду, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 , виданим 20.07.2004р. ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копія даного військового квитка була в наявності у військової частини НОМЕР_1 при розрахунку вислуги років позивача у Збройних силах України на день зарахування у списки особового складу частини НОМЕР_1 .
При наявності у військової частини відомостей про присвоєння ОСОБА_1 військового звання «молодший лейтенант», остання присвоїла позивачу «старший лейтенант юстиції», однак вислугу років розрахувала лише за період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Такі дії відповідача спричинили нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення у не належному розмірі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук