П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 485/1561/26
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 04 вересня 2026 року (суддя Соловйов О.В., м. Снігурівка, повний текст рішення складений 04.09.2026) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И В:
14.08.2026 до Снігурівського районного суду Миколаївської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , в якому позивач просив суд скасувати постанову №R661921 від 03.08.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн, та провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 04 вересня 2026 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 12 лютого 2025 року № 4235-ІХ встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю, зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. В оскаржуваній постанові відсутні посилання на наявність у Позивача станом на 05 червня 2025 року статусу "обмежено придатний до військової служби", але при розгляді справи судом першої інстанції не перевірено правомірність застосування до позивача норм Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 12 лютого 2025 року № 4235-ІХ та зроблено хибний висновок про обов`язок позивача доводити суб`єкту владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутність у нього статусу, який має визначатися ВЛК, яка утворюється самим ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, судом першої інстанції зроблено хибний висновок про наявність такого статусу в позивача, тим більше, що в матеріалах справи та відзиві посилання на такий статус відсутні. Відтак, відповідачем та судом першої інстанції грубо порушено вимоги статті 19 Конституції України, де закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, на думку апелянта, судом першої інстанції не взято до уваги, що положеннями ст. 38 КУпАП встановлено, що штраф за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладений протягом трьох місяців з моменту виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження з повідомленням учасників справи відповідно до частини п`ятої статті 286 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.07.2026 ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста подав заяву на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій прямо зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов (відмовився проходити) ВЛК, визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Вказана заява містить відмітку про накладення кваліфікованого електронного підпису 30 липня 2026 року об 11:01:53.
03.08.2026 військово-лікарською комісією КНП "Снігурівська міська лікарня" Снігурівської міської ради ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.
03.08.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 прийняв постанову №R661921 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
У постанові зазначено, що за результатами відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист"), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вважаючи протиправною вказану постанову, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з даним позовом про її скасування.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у позовній заяві не навів жодних доказів та не спростував правомірності висновку відповідача щодо ступеня його придатності до військової служби, в тому числі не спростував та не заперечив того факту, що він, будучи обмежено придатним до військової служби, не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби у встановлений строк, а саме до 05 червня 2025 року, та фактично виконав його лише 03 серпня 2026 року. Жодних доказів, які б спростовували вчинення ОСОБА_1 такого правопорушення, матеріали справи не містять. Позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги та перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у межах повноважень суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.
У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.
Абзацами другим, четвертим частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII від 21.10.1993 визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), якій визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності, а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Пунктом 19 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
4 травня 2024 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" №3621-IX від 21.03.2024.
Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як "обмежено придатний до військової служби" та "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час".
Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3621-IX у первісній редакції було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Законом №4235-IX від 12.02.2025, що набрав чинності 15.02.2025, до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3621-IX внесено зміни, в силу яких установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Статтею 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" №1951-VIII від 16.03.2017 (далі також - Закон №1951-VIII) визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному вебсайті Міністерства оборони України, застосунок "Резерв+" надає можливість оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України №1951-VІІІ електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений вебсервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Вказаний кабінет реалізовано у форматі застосунку "Резерв+".
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 за №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
З огляду на наведене та вимоги пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3621-IX в редакції Закону №4235-IX, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до 15.02.2025 (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року були зобов`язані самостійно звернутися до ТЦК та СП або через "Резерв+" для отримання направлення на ВЛК для проходження повторного медичного огляду та пройти повторний медичний огляд до 5 червня 2025 року.
Водночас з оспорюваної постанови не вбачається чи був позивач визнаним до 15.02.2025 обмежено придатними, що не дає підстав стверджувати про обґрунтованість висновків відповідача про обов`язок позивача дотримуватися вимог пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3621-IX в редакції Закону №4235-IX.
Слід також додати, що відзив на позовну заяву також не містить таких фактів.
Між тим, відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У цій справі Суд також уважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі "Suominen v. Finland", заява №37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Правовий висновок про те, що невмотивованість та неналежна обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень є достатньою за визначених обставин справи підставою для визнання такого рішення протиправним, викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі №160/18668/2 та від 16 травня 2023 року у справі №380/3195/22 та 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21, від 25 вересня 2025 року у справі №480/13255/23.
Згідно зі статей 3 та 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано згідно із Законом №1678-VII від 16.09.2014) зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго (належного) врядування, прав людини та основоположних свобод відносяться до головних ціннісних орієнтирів для взаємовідносин між Сторонами.
Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним "маркером" того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Крім того, у постанові від 28 лютого 2020 року у справі №П/811/1015/16 сформульовано правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні; неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень; принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21.
Також колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Так, відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України в Рішенні від 8 червня 2022 року у справі № 3-20(ІІ)/2022 зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Отож, презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається в даному випадку на відповідача, що останнім вчинено не було.
Колегія суддів вважає необґрунтованим послання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста подав заяву на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій прямо зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, оскільки сам факт визнання особою вини у порушенні законодавства не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
По за увагою суду першої інстанції також залишилися строки накладення адміністративного стягнення, що визначені статтею 38 КУпАП.
Так, згідно частини 9 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Визначаючи день виявлення відповідачем правопорушення як день, з якого починається перебіг строку для накладення адміністративного стягнення, суд апеляційної інстанції виходить з того, що згідно з пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3621-IX в редакції Закону № 4235-IX, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до 15.02.2025 (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані були пройти повторний медичний огляд до 05.06.2025.
Отже, днем виявлення правопорушення є 06.06.2025, а тому накладення адміністративного стягнення на позивача 03.08.2026 здійснено поза межами строку накладення адміністративного стягнення.
При цьому колегія суддів зауважує, що згадане адміністративне правопорушення не має характеру триваючого, а є одноактним та вичерпується фактом повторного непроходження медичного огляду до визначеної дати.
Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за певних обставин, зокрема - закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Зазначене у сукупності свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та скасування рішення суду першої інстанції.
Резюмуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не може бути визнано законним і обґрунтованим, оскільки суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, і не перевірив належним чином доводи позивача та не надав правової оцінки діям відповідача у спірних правовідносинах.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відтак апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви (532,48 грн) та за подачу апеляційної скарги (798,72 грн) підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 272, 286, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 04 вересня 2026 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову №R661921 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до частини третьої статті 272 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя В.А.Голуб
Суддя Ю.В.Осіпов