ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/9955/22 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Безименної Н.В., Оксененка О.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та про зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення належного нарахування і невиплати позивачу у червні 2022 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, а саме у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, що складає 9760,00 грн, яке передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-ХІV») з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18);
- зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та негайно виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком (9670,00 грн), з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги (1491,00 грн), тобто у останньому розмірі, що складає 8179,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі меншому ніж п`ять мінімальних пенсій за віком.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року без змін.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 набрало законної сили 17.06.2024.
16.10.2025 від позивача засобами підсистеми «Електронний суд» надійшла заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 640/9955/22, відповідно до якої позивач просить суд змінити спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 по справі № 640/9955/22, яке набрало законної сили, із «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум», на «Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь позивача недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, а саме суми нарахованої грошової допомоги у розмірі 8179,00 гривень».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 640/9955/22 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що частина перша статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України залишається у попередній редакції, відповідно позиція з цього питання щодо моменту зміну способу і порядку виконання судового рішення залишається незмінною.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нову ухвалу про задоволення заяви. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що заява про зміну способу та порядку виконання рішення ґрунтується на принципах обов`язкового виконання судових рішень, ефективного захисту порушених прав та необхідності усунення зволікання у виплаті пенсії позивачу. Зазначає, що зміна способу та порядку виконання рішення не змінює його по суті, а лише забезпечує його належну реалізацію.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024, апеляційну адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі меншому ніж п`ять мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.
У той же час у заяві про зміну способу виконання рішення суду заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 по справі №640/9955/22, яке набрало законної сили, із «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум», на «Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь позивача недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, а саме суми нарахованої грошової допомоги у розмірі 8179,00 гривень».
Враховуючи відсутність підстав для встановлення чи зміни способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі №640/9955/22, суд першої інстанції відмовив у задоволенні поданої заяви.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема, й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до змісту частини 1 статті 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно частини 3 статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Таким чином, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією» на «стягнення коштів із державного органу боржника».
Так, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, здійснюючи аналіз частини 3 статті 378 КАС України у редакції, чинній з 19 грудня 2024 року, у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 вказав наступне.
Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. Прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.
Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.
Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.
Отже, у цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни зобов`язання здійснити нарахування та виплату відповідної соціальної виплати на стягнення нарахованих, але невиплачених коштів із суб`єкта владних повноважень.
У даних правовідносинах розмір належної позивачу виплати вже визначений самим боржником на виконання рішення суду та не є спірним.
Таким чином, вирішення питання про стягнення нарахованої, але невиплаченої суми не змінює змісту встановленого судом обов`язку, не створює нових прав чи обов`язків для сторін та не передбачає повторного вирішення спору по суті, а спрямоване виключно на забезпечення реального виконання судового рішення, яке тривалий час залишається невиконаним.
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).
Разом з тим, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Колегія суддів звертає увагу на те, що з моменту набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у даній справі минуло більш ніж два роки, однак, відповідачем фактичну виплату заборгованості здійснено не було.
Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі №640/9955/22 в частині зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум на даний час відповідачем повністю не виконано, а саме, в частині виплати грошової допомоги у розмірі 8179,00 гривень.
Колегія суддів наголошує, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Таким чином, враховуючи вимоги ч. 3 статті 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), колегією суддів встановлено, що наявні підстави для заміни способу і порядку виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі №640/9955/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, а саме суми нарахованої грошової допомоги у розмірі 8179,00 гривень.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.12.2025 № 2600-0202-8/222181 позивача повідомлено про те, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 640/9955/22 Головним управлінням здійснено нарахування коштів у сумі 8179,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що зазначені вище приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки, інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22.
Верховний Суд у вказаній постанові дійшов висновку, що застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.
Верховний Суд вказав, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав.
Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів для ефективного забезпечення права позивача.
На підставі вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції (про зміну способу виконання рішення суду) стосується вже нарахованої та чітко визначеної суми доплати пенсії, а тому зміна способу і порядку виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, а є лише зміною невиконаного грошового зобов`язання у форму примусового грошового стягнення для ефективного забезпечення права Позивача.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі №640/9955/22, а тому, оскаржувана ухвала Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення такої заяви.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість її доводів та наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення - задовольнити.
Змінити спосіб та порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі №640/9955/22 із:
«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум» на:
«Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, а саме суми нарахованої грошової допомоги у розмірі 8179,00 гривень».
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 29.09.2026.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: Н.В. Безименна
О.М. Оксененко