ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/18616/23 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д.,
суддів: Епель О.В., Кобаля М.І.,
за участі секретаря судового засідання Бабіча Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року (головуючий суддя в І-й інстанції - Тихоненко О.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області № 33/45-298 від 27.10.2023 про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області № 33/45-298 від 27.10.2023 про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області № 33/45-298 від 27.10.2023 про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області № 33/45-298 від 27.10.2023 про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
03 лютого 2026 року від Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду першої інстанції надійшла заява в порядку статті 378 КАС України, відповідно до якої заявник просив суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі №620/18616/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 невиплачену заборгованість по пенсії в сумі 124296,11 грн.
Вказана заява мотивована тим, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі №620/18616/23 залишається невиконаним відповідачем.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року заяву Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Встановлено спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року по справі № 620/18616/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 невиплачену заборгованість по пенсії в сумі 123734,06 грн.
В решті заяви відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі №620/18616/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні заяви Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення чи зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №620/18616/23.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Зміна способу виконання рішення шляхом стягнення конкретної суми коштів фактично змінює його зміст та виходить за межі резолютивної частини рішення від 09 лютого 2024 року, оскільки судом при розгляді справи по суті розмір доплати та обов`язок її стягнення не визначалися. Такі дії призводять до зміни способу захисту порушеного права та вирішення нового спору.
Посилаючись на положення статті 378 КАС України та правові висновки Верховного Суду, відповідач стверджує про відсутність виняткових обставин, які б унеможливлювали або істотно ускладнювали виконання судового рішення у визначений ним спосіб. Суд першої інстанції, в порушення вимог статті 242 КАС України, не надав належної оцінки доводам пенсійного органу.
Крім того, на виконання рішення суду у справі №620/18616/23 сума заборгованості становить 124108,76 грн: 124640,81 грн (нарахована сума боргу на виконання рішення суду по справі) - 562,05 грн (частково погашена заборгованість), тобто сума заборгованості, яку просив стягнути заявник, не відповідає реальному боргу.
Позивачем ухвала суду першої інстанції не оскаржується.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 31 березня 2026 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 червня 2026 року № 1291/0/15-26 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді ОСОБА_2.
15 вересня 2026 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року справу №620/18616/23 прийнято до провадження судді-доповідача Компанієць І.Д. та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 вересня 2026 року, строк розгляду справи продовжено.
У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, суд визнав можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Оцінка суду.
Задовольняючи частково заяву позивача про зміну способу виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на приписи ст. 378 КАС України у редакції, яка набрала чинності з 19.12.2024, невиконання рішення суду щодо пенсійних та інших соціальних виплат протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого рішення шляхом стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Оскільки станом на час звернення з цією заявою нараховані відповідачем кошти у повному обсязі виплачені не були, то наявні підстави для зміни способу виконання рішення суду у цій справі.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно із статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Аналіз рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, свідчить про однозначну позицію, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно з статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Приписи абзацу 1 частини третьої статті 378 КАС України визначають, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У свою чергу, як правильно підкреслив суд першої інстанції, частину третю статті 378 КАС України згідно із Законом № 4094-IX від 21.11.2024, який набрав чинності 19.12.2024, доповнено абзацом другим наступного змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».
Отже, станом на день постановлення оскаржуваної ухвали від 19 лютого 2026 року законодавцем було прямо передбачено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Матеріали справи свідчать, що на виконання рішення суду у цій справі відповідачем з 01.12.2019 проведено перерахунок пенсії.
Згідно з наданими ГУ ПФ в Чернігівській області відомостями сума доплати до пенсії за період з 01.12.2019 по 30.04.2024 складає 124670,81 грн, з яких у квітні 2024 року виплачено - 562,05 грн.
Однак доказів, що вказана сума у повному обсязі виплачена позивачу, матеріали справи не містять.
Оскільки відповідачем не забезпечено виконання рішення суду у справі №620/18616/23 у повному обсязі протягом більше ніж двох місяців з моменту набрання ним законної сили, то суд погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість поданої заяви та необхідність зміни способу виконання судового рішення шляхом стягнення з ГУ ПФ в Чернігівській області користь ОСОБА_1 грошової суми, однак у розмірі 124 108,76 грн, а не в сумі 123 734,06 грн, як помилково зазначив суд першої інстанції, неправильно обчисливши розмір вже виплачених коштів.
Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22, в якій, поміж іншим, суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах підкреслив, що наявний факт часткового невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців.
Таким чином, всупереч доводів апелянта, застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом 2 частини 3 статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина.
Посилання апелянта на ряд правових позицій Верховного Суду є помилковими, оскільки вони є нерелевантними та такими, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, адже стосувалися застосування положень КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено питання про зміну способу і порядку виконання рішення, однак неправильно зазначено належну до стягнення суму перерахованої пенсії внаслідок помилки в її обчисленні, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні в частині належної до стягнення з відповідача суми перерахованої пенсії.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись статями 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 329, 378 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі №620/18616/23 - задовольнити частково.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі №620/18616/23 - змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини у такій редакції:
«Встановити спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року по справі № 620/18616/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 невиплачену заборгованість по пенсії в сумі 124 108,76 грн».
В іншій частині ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі №620/18616/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення 30 вересня 2026 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді О.В. Епель
М.І. Кобаль